Журнал «Футбол» – це не тільки погляди Франкова. Про що забули критики

Чому критика журналу «Футбол» в останні дні справедлива і несправедлива водночас.

Журнал «Футбол» – це не тільки погляди Франкова. Про що забули критики

Євген Ванжа просить пам’ятати видання не тільки як рупор людини, яка ностальгує за совковим минулим.

 

Повірте, мені було б досить легко написати ще один критичний пост на смерть «Футболу». Та і є за що. Сам я, будучи постійним (з невеликими перервами) читачем дітища Франкова з 1999 року десь так до 2016-го, забив на улюблений журнал дитинства, коли дичина, яку з номера у номер писав Вадимович, забембала вкрай. А навіщо платити за те, що тебе самого вкурвлює?

Але, читаючи своєрідні некрологи від різних авторів, ловив себе на думці, що «не всё так однозначно». Цинічна фраза, але в цьому випадку досить влучна. І чомусь не виникає у мене бажання станцювати на могилі видання, з яким я сам добровільно попрощався ще до його смерті.

Ні, всі претензії справедливі. Совковість і навіть дрімучість головного редактора, його ж заангажованість, небажання змінюватись і рухатись в ногу з часом,  впертий опір українізації (яка, на думку Франкова, мала вбити журнал, але це зробила війна), забагато звітів про матчі в епоху розквіту YouTube. Все це правда.

Проблема лише одна – якщо ми говоримо тільки про все вищесказане, то не даємо повну картину. За дивацтвами «Футбольного» команданте якось на другий план відходить все інше. А воно було! Купував я журнал, чесне слово, не щоб почитати щось чергове типу «Кому мешал социализм?» І «Футбол» любив зовсім за інші речі.

Ще в спокійні довоєнні часи хрещена, яка мешкає в найбільшій терористичній державі світу, приїздила в гості і часто привозила мені московські спортивні видання. «Спорт-Экспресс», «Советский спорт»… Перший мені подобався більше. Але я ніяк не міг зрозуміти: чому в російських газетах стільки площі займає свій чемпіонат, а закордонні – якось зовсім мало, все на одній сторінці та дуже коротко. А як же по кілька сторінок на Англію, Італію, Іспанію? Ну, як у «Футболі».

Саме Франков і компанія відкривали для мене двері у чарівний світ закордонного футболу.  Трансляцій тоді було не так багато, як зараз, інтернету не було зовсім, а коли з’явився, то був ще дуже повільним. Маю на увазі не тільки звіти про матчі та новини, хоча й вони раніше були в тему. Обожнював «зіркові» матеріали, присвячені топ-гравцям (або тренерам) того часу. Любив читати і про футбольну історію. І якось «франковщина» (термін колишнього журналіста «Футболу» Володимира Миленка), навіть коли вже почав звертати на це увагу, відходила на другий план.

«Футбол» був явищем для свого часу. Вони експериментували, шукали нові формати, приколювались (коли смішно, коли – не дуже). І там реально були сильні автори. Історичні матеріали Бориса Таліновського (світла йому пам’ять) – це взагалі топище. Настільки смачно людина вміла писати, що кайф читати це був просто неймовірний, майже наркотичний. Не дуже застав Володимир Крикунова, але те, що пам’ятаю (матеріал про перемогу збірної Аргентини на ЧС-1978, історія «Лаціо») за стилем було дуже своєрідно, але й цікаво.

Той же Євген Панкратов, який багато в чому був ідейним опонентом Франкова. Ідею одної з його статей про реформу чемпіонату Європи частково втілила УЄФА, придумавши Лігу націй. А ще були Олексій Іванов, той же Володимир Миленко… Нечасто, але класно писала для «Футболу» чудова Яна Дашковська. Навіть Дмитро Джулай (було й таке!) також публікувався як запрошений автор. На жаль, тільки епізодично.

Та й сам головний редактор, до речі, писати вміє, коли захоче і коли не відволікається на різну нефутбольну дичину. Його історичні відступи дуже подобались раніше. Але чим далі, тим більше вони перетворювались на псевдоісторичні.

Сергій Болотніков радий, що журнал припиняє існування. І якби «Футбол» і футбол зводилися лише до його українського сурогату – «Шахтаря» та «Динамо», братів Суркісів та Ріната Ахметова, Олександра Поворознюка та Григорія Козловського, Ірини Морозюк та Даші Савіної, Віктора Леоненка та його котів – я б навіть погодився.  Для цього світу Франков і справді є персонажем одіозним – пропагандистом, заангажованим. Все так.

Але «Футбол» був значно ширшим явищем, ніж його головний редактор зі своїми закидонами. Футбольне життя не обмежується Україною, як не обмежувались нею і автори цього видання. І коли я читав матеріал про умовного Пола Гаскойна чи Роберто Баджо, то стосунки Франкова і Суркіса були якось по цимбалах. А з яким задоволенням було «проковтнути» черговий випуск «Великих клубів», чи «Великих збірних» – суто історичних проектів, які взагалі не стосувались поточних подій і були як би над часом…

З Андрієм Сеньківим я в дечому погоджуюсь: те, що сталося – закономірність. Але закономірність сумна. Sic transit gloria mundi, нічого не поробиш. Мені тільки хотілося б, щоб «Футбол» пам’ятали не тільки як рупор особи, яка нестримно ностальгувала за радянським минулим. Все було значно цікавіше.

«Третій день п’ємо за здоров’я Григорія Михайловича». Історія нашого футболу в обкладинках журналу «Футбол»

Закриття журналу «Футбол» – декомунізація, яка мала статися набагато раніше

«Пропагандон» та «фраєр». Конфлікт між Болотніковим та продинамівськими журналістами через старе інтерв’ю Франкова

Лучшие
Новые
Старые
За Таліновського і Крикунова респект однозначний!
Ответить
41
Ірина Козюпа
Адвокат диявола 😁 Жартую) Гарна колонка і цікавий погляд.
Ответить
34
Всё верно. Если отбросить политоту, а смотреть на качество материалов, которые там были, то оно просто запредельное. Критики это тоже понимают и, осознавая все это, им становится жаль себя, что им никогда не приблизиться к уровню авторов "Футбола". Просто никогда, какими бы суперсовременными не были их взгляды на футбол и мир. Остается только поливать грязью и писать всякую фигню, танцевать на костях или сливать сенсационные интервью, как это сделал шовинист болотников.
Ответить
30
Mike Nazaroff
ответил на комментарий пользователя Капитан Анархист
Критики это тоже понимают и, осознавая все это, им становится жаль себя, что им никогда не приблизиться к уровню авторов "Футбола"- звідси і стільки вилитого бруду. Золоті слова
Ответить
0
Андрей Крачун
А я вот сколько покупал футбол (где-то с 2005 по наверное 2012) почти никогда не читал редакционки Франкова, какими-то они мне натужными казались, а всегда сразу листал к обзорам матчей ЧУ, еврокубки, зарубежка, а особое удовольствие мне доставляло, когда начиналось трансферное окно, а футбол в каждом выпуске делал табличку ушли/пришли, делать соответствующие изменения в Фифе и играть потом с новыми составами. Отдельная любовь это спецвыпуски, до сих пор в шкафу лежат глянцевые превью к чемпиононатам 08/09, еврокубкам и тд, про великие клубы уже писали, а ещё забыл про програмку матчей на неделю. Всё-таки журнал Футбол - это было явление, явление масштабное, если уж столько людей, которые его критикуют (и есть за что) были его читателями не один год. Просто, к сожалению или к счастью, Франков был не бизнесменом, а просто писателем, который не думал о том как сделать журнал более современным и соответственно прибыльным, а просто писал... А время менялось, поколение детей 90-х стало взрослыми и уже не выгрибало взглядов "о том, что раньше было лучше", плюс интернет пошёл, а как оказалось сайт футбол.уа не имел к печатному футболу особо никакого отношения (даже Франков у Вацка про это говорил и то, что это была его ошибка их "отвязать). В целом, закрытие Футбола - это логичное завершение истории издания, которое просто осталось где-то "там", а поезд-времени уже давно "тут". Но прыгать на его костях и радоваться "ой как хорошо, что Футбол закрылся, давно пора" я не буду, так как Футбол - это не только Франков.
Ответить
22
Sitto Mitto
Дядя Боба очень стильно писал, описывая каждую деталь события, но при этом так органично знакомит читателя с контекстом, что оторваться очень сложно кому интересно, последний диктатор Европы - razlib .ru/sport/poslednii_diktator_evropy/index.php
Ответить
19
bonmax77
Моє справжнє футбольне Кохання це "Історія ЧС" від Крикунова. Його, навіть Франков, не зміг довго терпіти і закрив ці історії на ЧС 78. Ах, яка була підбірка! Як він глибоко копав!
Ответить
15
Serhiy Mashkovskyi
ответил на комментарий пользователя bonmax77
Потім Панкратов закінчив роботу Крикунова + описав ЧС-82. Ну і книжкова колекція декадою пізніше).
Ответить
2
bonmax77
Я теж читав Футбол з 1999 року і по десь 2013. Ну а потім інтернет зробив свою справу. Молодь сьогодні навіть уявити собі не може, що тоді журнал Футбол був Єдиним джерелом футбольної інформації. Для того, щоб дізнатися результати матчів іноземних чемпіонатів, треба було чекати на вівторок. Бо саме тоді Футбол підвозили у регіони. Так, була ще і Команда. Але Команда не писала так, як це робив Футбол.
Ответить
15
ответил на комментарий пользователя bonmax77
а как же газеты Команда и Спорт Экспресс? Там тоже где то 70% материала был о футболе. Я с 98-ого по 2006-ой покупал. Потом интернет стал неплохо развит и почти не покупал.
Ответить
4
vasa1719
ответил на комментарий пользователя Денис Охрименко
В Команді мало писали про футбол, про глобальний взагалі не порівняти, де ФУтбол міг 2 сторінки виділити на матч ЛЧ, то у них два рядка.
Ответить
0
ответил на комментарий пользователя vasa1719
не согласен. Тем более команда та же выходила шесть раз в неделю. И к сожалению слишком много футболу посвящали. На другие виды спорта очень мелко. Хотя интернет был слабо развит тогда читал что было.
Ответить
1
Андрей Белик
Все так. Другое дело, что Футбол, за парой исключений за всю историю журнала, начинался именно со взглядов Франкова - первая страница, редколонка, юморок на грани фола... Ну, не тебе мне об этом рассказывать. И это во многом формировало образ журнала. До эпохи домашнего интернета - безусловно, это была супервещь. Даже при всем Франкове. Потом его ценность падала прямо пропорционально росту скорости соединения.
Ответить
12
Evhen Wanzha
ответил на комментарий пользователя Андрей Белик
В цілому згоден, а все інше я написав у статті, не бачу сенсу повторюватись. Насправді я знаходив для себе щось цікаве і в епоху інтернету, тому й довго не відмовлявся від "Футболу", під кінець вже PDF-версію виписував. Може, це була й сила звички. Але потім вирішив, що все, досить.
Ответить
1
Trozos
Згоден. У часи, коли інтернет і кабельне був дуже слабко поширений, журнал Футбол був вікном у топові чемпіонати. Так само таким вікном був Футьбольний вік-енд Денісова, де в ті часи були відеонарізки голів і результати топових чепіонатів, але згодом програма перетворилася в якийсь інтсрумент піару одного клуба.
Ответить
8
Бортнік А.
А я найбільше любив Олексія Іванова
Ответить
8
Vlad Kepsha
Читал с 99го, закончил покупать в 18м, Спецпроэкты, и все что было связанно с биографиями, да и статьи ближе к первому десятилетию это был топ) +- часто заходили статьи из поездок по заграницам))) Но когда пошол в 13м году в школу футбольной футбольной журналистики при ПФУ, то лектор Франков уже не был тем человеком со страниц ёжика 99го)
Ответить
7
Бомбардир
В общем в эпитафии можно написать банальное "Главное - вовремя уйти"
Ответить
6
Sergey Kischenko
Журнал «Футбол» – це не тільки погляди Франкова! А ще і мармазова!!! здається навіть був заступником головного редактора Франкова. Ще один достойний громадянин денеерії і любитель путіна. Не здивуюсь якщо Франков підтримує зв’язки з ним досі, погляди на світ в них дуже схожі
Ответить
6
Clq
ответил на комментарий пользователя Sergey Kischenko
Не був
Ответить
4
Виталий Хемий
ответил на комментарий пользователя Sergey Kischenko
Вот это ты ересь написал. Чем взгляды общие? Франков был сепаратистом?
Ответить
3
Ivan Kh.
ответил на комментарий пользователя Виталий Хемий
Та нє, він просто виправдовував РФ, що вони мають план нападу на Україну. Тіпа це норм. І публікував вью якогось радянського емігранта із штатів, що розповідав, що Крим завжди був російський
Ответить
2
Показать еще 2
Zina Katoric
То что у нас происходит в чемпионате со стимуляцией, договорняками, подкупами судеек , тотальным распилом бабок в федерации и прочим ,это во многом вина как раз промо акциям того же Футбола. Это издание навязывало свое "правильное" видение происходящего и формировало "правильные" мнение о событиях в Упл. Тотальное лизание Суркису и Ахметову превратилось в хороший тон( Халявные поездочки могут отрубить). Отчет о матче динамо с металлургом на 3 страницы и 2 абзаца об остальных играх. Игнорирование спорных и скандальных вещей( это не у нас, нам на это пох и так сойдет). Ну а это совковое настальжи со сракапами , тюльпедами и прочей мутью разбавленное достаевско-алкашовской философией было венцом идиотизма. Сдох! Туда ему и дорога!
Ответить
5
Arlequin
На початку нульових Футболу, що по ціні, що по якості (особисто для мене) конкурентів не було. Купував його десь з 2000 до 2003/04, мабуть. Особливої "демонізації" Франкова я не помічав, думаю, що там активна фаза дещо пізніше стартувала, хоча, можу помилятися. В цілому - ностальджи
Ответить
5
Life
Для мене футбол спочатку був вікном в Європу, всі ці описи європейских міст, їх історії, ще й розбавлені футболом то було топово, і такого у нас більше ні в кого не було на той час. Журналісти здавались прогресивними і максимально відкритими до всього нового. А потім світ пішов вперед, а журнал лишився там де і був, забувши про те що тепер інформацію мають всі, завдяки інтернету, і намагання в "найрозумнішого" вже не працюють. А ще й це лизання постійне власникам журналу - постійна проросійська риторика. Ну а фіналом длЯ мене був номер Футболу де франков до блискоту вилизував анус "курченка" коли він отримав металіст. Як на мене, доля журналу сумна - з прогресивного і цікавого стати пропагандистьським, заангажованим низькосортним незрозуміло чим. А може він і не був прогресивним, просто на фоні команди і СЕ здававсЯ таким
Ответить
4
Mike Nazaroff
Респект за матеріал. Підписуюсь під кожним словом.
Ответить
4
Які були спецвипуски перед мундіалями, тож красота, та й біографії, рубрики представляємо суперника. Фраза з біографією Алтинтопа: Тип-топ Алтынтоп" і досі в пам’яті живе.
Ответить
3
lerian
Любив постери,також рубрику Прогнози,в якій автори намагалися вгадувати результати матчів...
Ответить
3
lerian
Талиновський,Миленко,Панкратов-писали дуже добре,в мене он зараз 200 штук Футболу лежить.Бери любий,відкривай номер і читай,все ж по цьому -ностальжи... А так звісно,розпал,хоча цікаві статті напевно б вирізав,та залишив,як пам’ятку,як в ті часи захоплювався тим журналом.Коли кожний вівторок,бігав в кіоск,за черговим випуском. Пам’ятаю випадок,що колись так поспішав купити новий журнал,що навіть кишенькові гроші забув,і мені продавець кинула"За дурною головою і ногам нема покою"(с).Прийшлося два рази бігати.
Ответить
3
Vlad Kepsha
Читал с 99го, закончил покупать в 18м, Спецпроэкты, и все что было связанно с биографиями, да и статьи ближе к первому десятилетию это был топ) +- часто заходили статьи из поездок по заграницам)))
Ответить
3
andrew_lupak
А я з ностальгією згадую як УПЛ транслювали по Першому національному і я з нетерпінням чекав п’ятниці, щоб дивитись матчі.
Ответить
3
ответил на комментарий пользователя andrew_lupak
Серія А з Давідсом і Баті голом на СТБ, мегоспорт траслює апл))
Ответить
3
andrew_lupak
ответил на комментарий пользователя Сергей Гаврилюк
ото часи були, не те, що зараз - одна комерція)
Ответить
0
Виталий Хемий
Модель для сборки
Ответить
3
YuriyOdUa
Покойный дед был большим любителем прессы, регулярно покупал газеты и журналы, включая "Футбол". В последние годы, когда дед реже выходил, каждую неделю покупал ему "Футбол", "Команду", пару общественно-политических газет и программу передач) И это несмотря на то, что я ему подарил компьютер, провел интернет и научил пользоваться, он спортивные новости узнавал на "Трибуне". Но привычка была сильнее) Мне же журнал обычно доставался от него после прочтения. Статьи на футбольно-историческую тематику там действительно были потрясающие, я из них многое почерпнул, особенно в старых номерах. Эти статьи было бы очень неплохо собрать в книгу. А колонки главреда были отвращающими, и чем дальше, тем хуже) Так что все равно определенную ностальгию по этому поводу испытываю. Закрытие закономерно, журнал не мог сущестовать в таком виде в наше время и в наших условиях.
Ответить
2
vasa1719
+ Саме цікаво, що ті хто катко проходяться по журналу через Франкова, мало того, шо показують, що вони упереджені, так ще журналістські стандарти). Але вони точно так же саме, як і Франков у багатьох починання закінчились. Серії журналу про ЧС і ЧЄ, до того випуски Великі клуби чи про гравців у часи без інтернету, чи книги про Англію, Італію і Іспанію, це було вікно у футбол. Я до сих пір зберігаю деякі статті Таліновського, так вони класно написані (вічна йому пам*ять).
Ответить
1
Leopold Kudasov
Так, я чув про закриття журналу "Футбол". Не знав що Денісов ще і журнал друкував
Ответить
1
Ta Egk
Незабаром така сама епітафія ахмєтовським каналам з’явиться
Ответить
1
Evhen Wanzha
ответил на комментарий пользователя Ta Egk
Думаю, вона буде трохи іншою) Коли буде
Ответить
7
andrew_lupak
Sic transit gloria mundi
Ответить
1