Блог Ukrainian Football in English

Чи повинна Україна бойкотувати Чемпіонат світу з футболу 2018 р. в Росії?

2152371_w2.jpg7 березня 2014 р. під час церемонії відкриття зимових Паралімпійських ігор у Сочі від України вийшов лише Михайло Ткаченко – прапороносець команди. Таким чином українські атлети вирішили висловити символічний протест проти того, що російські війська вторглися і захопили український півострів Крим. Водночас українська паралімпійська команда прийняла рішення не бойкотувати ігри, незважаючи на погіршення ситуації на півострові. Голова українського національного паралімпійського комітету Валерій Сушкевич заявив тоді, що команда лишатиметься в Сочі, поки ситуація буде стабільною, однак покине паралімпіаду, якщо вона загостриться. Незважаючи на те, що до завершення ігор Росія провела фальшивий референдум з приводу майбутнього Криму на його території, Україна не вдалася до бойкоту. Кількома тижнями пізніше Росія збурила протести на території Донбасу і почала надсилати туди власні війська і зброю, почавши повномасштабну війну в Україні, яка продовжується і понині та вже забрала понад 10 тис. життів.

Менш ніж за тиждень почнеться кваліфікаційний відбір до Чемпіонату світу з футболу, який відбудеться в Росії у 2018 р. У той час як конфлікт на Донбасі продовжується і не демонструє тенденції до стишення, а російські війська і надалі лишаються на території Донбасу, не кажучи вже про Крим, чи має Україна право відправляти власну команду для участі у Чемпіонаті світу–2018?

Виступ української збірної на Чемпіонаті світу в Росії означатиме налагодження «робочих стосунків», нормалізацію відносин між Україною та Росією і прийняття Україною того, що трапилось. Україна не може допустити ситуацію, в якій Росії дозволено тримати свої війська на сході України та продовжувати окупацію Криму. Відповідно, Україна просто не може відправити свою команду на Чемпіонат світу–2018.

УЄФА розділила українські й російські клуби в європейських футбольних змаганнях після початку конфлікту в 2014 р. В організації вирішили, що, зважаючи на поточну політичну ситуацію, існують серйозні побоювання з приводу безпеки під час зустрічей цих клубів на футбольному полі. Оскільки ситуація не змінилася, це правило продовжує діяти. Якщо українським і російським клубам небезпечно зустрічатись у європейських змаганнях, чи буде безпечною поїздка та участь української збірної в Чемпіонаті світу в Росії?

15B30C57-B6D1-4FCC-8CFC-0006CB8A5E12_w987_r1_s.jpg

Президент України Петро Порошенко публічнр закликав бойкотувати цей турнір: «Поки російські війська в Україні, я вважаю Кубок світу в цій країні немислимим». І хоча російські солдати досі перебувають в Україні, його заклик до бойкоту не знайшов підтримки. З іншого боку, продовжують лунати вимоги забрати в Росії право бути господарем турніру та віддати його іншій країні.

Лише кілька тижнів тому Росія пригрозила розірвати дипломатичні стосунки з Україною внаслідок зростання напруги довкола Криму. Попри те, що сама наявність таких стосунків між двома воюючими державами виглядає дивно, заява Москви також свідчить, що ситуація лишається украй нестабільною і не рухається у бік вирішення конфлікту. За умов збереження такої напруги демонстрація нормальних стосунків з Росією завдяки участі України в Кубку світу–2018 виглядатиме вкрай негідно.

Федерація футболу України (ФФУ) погодилась на участь української збірної у кваліфікаційному етапі, однак не дала жодних офіційних коментарів щодо того, як вона діятиме, якщо Україна пройде до фінальної частини. Складається враження, що серед футбольних чиновників існує консенсус на кшталт «подивимось, що буде далі». Зокрема,  Андрій Павелко (президент ФФУ) заявив: «Ми будемо виробляти план дій по мірі наближення поставлених завдань. Давайте поки не перестрибувати, і давайте поки почекаємо». Очевидно, що кваліфікація української збірної до фінальної частини Чемпіонату світу не гарантована, адже вона потрапила у складну групу з чотирма учасниками Євро–2016. Туреччина і Хорватія – регулярні учасник фінальних стадій чемпіонатів світу і Європи та впевнені у своїх шансах повторити успіх і цього разу, в той час як Ісландія стала одним із відкриттів Чемпіонату Європи, здолавши Англію і вийшовши до чвертьфіналу. Україна як незалежна держава потрапляла до фінальної стадії Чемпіонату світу лише одного разу (у 2006 р., коли турнір відбувався в Німеччині), хоча й проходила до останнього кваліфікаційного раунду плей-оф чотири рази (у 1998, 2002, 2010 і 2014 рр.). Фінляндія і Косово також навряд чи будуть хлопчиками для биття та здатні засмутити фаворитів, хоча й не плекають великих надій пройти до фінальної стадії. До того ж, українська збірна проходить період трансформації: Андрій Шевченко став новим тренером, а кількох провідних гравців, вочевидь, замінять після жахливого виступу на Євро–2016.

Останнім часом не було жодного бойкоту фінальної частини чемпіонату світу. Всі африканські держави бойкотували відбірковий етап до Кубку світу 1966 р., Радянський Союз відмовився їхати на гостьовий матч у Чилі під час міжконтинентального раунду плей-оф і втратив місце у фінальній стадії Чемпіонату світу–1974, ту ж Чилі дискваліфікували під час Чемпіонату світу­–1990, а Югославію спіткала та ж доля за рішенням ООН у 1994 р., однак протягом останніх років бойкотів не було. Подібний крок України (з підтримкою інших держав чи без неї) буде безпрецедентним.

Коли Того відмовилася від участі в Кубку африканських націй 2010 р. після жахливої терористичної атаки проти футболістів збірної, внаслідок якої загинули три людини і ще кількох було поранено, Африканська футбольна федерація – замість виявити співчуття – заборонила Того брати участь у двох наступних турнірах та оштрафувала її. Пізніше це рішення скасували, однак воно свідчить, що міжнародна футбольна асоціація поставиться до рішення України відмовитися від участі в турнірі не надто прихильно.

У правилах проведення Чемпіонату світу в Росії 2018 р. ФІФА присвятила окремий розділ відмові країни від участі в турнірі та наслідкам і санкціям за таке рішення. У розділі 6 загальних положень мова йде про початкові санкції, в тому числі штрафи, а в секції 6.4 зазначено, що до такої країни можуть застосувати й інші заходи, зокрема заборону брати участь у майбутніх змаганнях:

«4. Зважаючи на обставини відмови, Дисциплінарний комітет ФІФА може накласти санкції на додаток до тих, які представлено в секціях 2 і 3, в тому числі заборону футбольній асоціації брати участь у наступних турнірах ФІФА».

  ФІФА вкрай негативно ставиться до втручання політики у футбол і вже наклала заборони на кілька держав за подібні інциденти. Якщо ФІФА визнає український бойкот політично мотивованим – а, вочевидь, так і буде, зважаючи на нещодавні заяви Президента Порошенка – вона застосує жорсткі санкції щодо України. Стаття 17.1 статуту ФІФА зазначає, що її члени мусять приймати рішення самостійно та без втручання з боку третіх сторін, і за останній час ФІФА кілька разів застосовувала це правило.

Untitled

Цілком імовірно, що бойкот турніру з боку України серйозно зашкодить розвитку українського футболу в наступні роки, якщо ФІФА вдасться до найжорсткіших санкцій. З іншого боку, українській нації вже завдали такої шкоди, від якої усі санкції ФІФА меркнуть. Однак їх усе ж не слід ігнорувати. Бойкот означатиме, що ціле покоління українських футболістів утратить можливість виступити на найпрестижнішому турнірі світу. Чемпіонат світу 2018 р. може стати найкращим шансом для таких спортсменів, як Андрій Ярмоленко і Євген Коноплянка, зіграти у фінальній частині Кубку світу; бойкот забере у них цю нагоду і негативно вплине на їхню подальшу кар’єру. Саме цей аргумент взяли до уваги, коли приймали рішення щодо участі українських атлетів в зимових Паралімпійських іграх 2014 р.: українські спортсмени готувалися до участі в іграх роками, і, незважаючи на ситуацію в Україні, заборонити їм участь у паралімпіаді було би просто нечесно. При цьому надзвичайні жертви, на які йдуть українські солдати на передовій, та нестерпне становище величезної кількості мирних жителів, які зазнали шалених страждань і стали біженцями всередині власної держави, ставлять положення українських спортсменів у контекст.

Під час зимового трансферного вікна 2016 р. гравець української збірної Євген Селезньов покинув «Дніпро» та перейшов до російського клубу «Кубань» із Краснодару. Нападника піддали несамовитій критиці, однак він виправдовував свій вчинок тим, що змушений «годувати сім'ю». Очевидно, що і будь-який спортсмен, який захоче виступити на найбільшому світовому футбольному турнірі в 2018 р., не знайде підтримки в українському суспільстві, зважаючи на загальну ситуацію в країні.

sepp-blatter-vladimir-putin-fifa_3330259.jpg

Ідея відокремити спорт від політики може й благородна, однак на практиці ці сфери тісно пов’язані. ФІФА опинилася в центрі конфлікту України й Росії, зокрема внаслідок оприлюднення мапи з Кримом у складі Росії. У жовтні 2014 р. під час інформаційного заходу ФІФА була змушена вибачитись і прибрати з відео, яке рекламувало майбутній Чемпіонат світу, карту, де Крим зобразили частиною Росії. ФІФА також підтримала УЄФА, яка заявила, що не визнає кримські клуби частиною Російського футбольного союзу.

Як і під час Олімпійських ігор у Сочі 2014 р., російський президент Володимир Путін використає Кубок світу–2018 для пропаганди російської величі. Очевидно, що таке робить не він один, адже подібні турніри – добра нагода покращити імідж власної країни. Однак методи і дії Кремля протягом останніх років викликали потужну міжнародну критику, і участь України в цій пропагандистські затії – після того, як Кремль завдав їй стільки шкоди – буде невиправданим і безвідповідальним кроком.

Існують також загальні застереження з приводу проведення Чемпіонату світу 2018 р. у Росії. Корупційний скандал ФІФА з приводу надання Росії права приймати чемпіонат змусив багатьох політиків і журналістів закликати до бойкоту цього турніру, а також наступного змагання 2022 р. в Катарі. Однак ці заклики поступово затихли після відсторонення скомпрометованого президента ФІФА Йозефа Блаттера та інших членів виконавчого комітету ФІФА. З того часу вірогідність проведення цього чемпіонату саме в Росії зросла, і практично гарантовано, що так воно і буде.

Представники меншин мать свої занепокоєння щодо поширення расизму і ксенофобії в Росії та переслідування членів ЛГБТ общини. Інша проблема, яка постала з усією очевидністю під час Євро–2016 у Франції, пов’язана з футбольними хуліганами. Російські фанати не єдині створювали проблеми під час турніру, і я особисто можу підтвердити, що на нас напала група німецьких хуліганів, коли ми готувалися до першого матчу України в Ліллі. Втім, росіяни з їхніми неодноразовими спалахами насильства й погрозами майбутніх інцидентів «відзначились» найбільше, спровокувавши жорстку реакцію з боку поліції.

Водночас реакція на насильство хуліганів у самій Росії викликала серйозну критику. У той час як більшість росіян засудила ці вчинки, російські ЗМІ, депутати і члени футбольного союзу відмовилися піддати критиці дії власних фанатів. Толерантне ставлення російської держави до футбольних хуліганів має давні корені, і його ніколи не розглядали в якості проблеми. Це змушує жителів різних країн турбуватися за безпеку своїх фанатів під час майбутнього Кубку світу.

Якщо російська влада не здійснить яких-небудь попереджувальних заходів до початку турніру, насильство хуліганів знову проявить себе і наслідки можуть бути набагато гіршими. Багато вболівальників уже відмовилися відвідати Росію, побоюючись за власну безпеку. Зокрема, коментатор “BBC Radio Five Live” Алан Ґрін заявив, що не поїде на Чемпіонат світу в Росії, мотивуючи це своїм неприємним досвідом і загальною негативною атмосферою перебування в країні. Хоча він прийняв це рішення ще до початку Євро–2016, насильство і культура поведінки російських фанатів лише підтвердили його вибір. Я відвідав усі серйозні турніри, в яких виступала Україна, однак не поїду на Чемпіонат світу 2018 р. до Росії.

https://www.youtube.com/watch?v=rCxf9MtTpsw

В соціальних мережах багато історій і відео про те, як українців чи проукраїнських громадян арештовують чи допитують російські органи безпеки. Чи зможуть ці органи безпеки захистити українських вболівальників від російських хуліганів? Я не впевнений. Зрозуміло, що напередодні будь-якого турніру подібні занепокоєння завжди перебільшують, як видно з сумнозвісного документального фільму “BBC” “Stadiums of Hate”, який побачив світ напередодні Євро–2012 в Україні та Польщі.

Відомо, що в Росії живуть і працюють більше мільйона українців, і вони загалом не страждають від дискримінації чи тиску. Багато з них зуміли інтегруватися в суспільство, члени якого далеко не завжди знають, що живуть поруч із українцями. Однак існує очевидна відмінність між українцями, які працюють у Росії, і українськими вболівальниками, які можуть відвідати чемпіонат. Фанати демонструватимуть свою українську ідентичність і високий рівень патріотизму. У нинішні надзвичайно напруженій ситуації потрібна маленька іскра, аби спровокувати серйозний конфлікт.

Кубок світу – кульмінація світового футболу, і за рівнем престижу та популярності серед глядачів з ним можуть позмагатися тільки Олімпійські ігри. Будь-яка країна прагне стати його частиною, і, згідно з даними ФІФА, більше 3,2 млрд глядачів дивились Чемпіонат світу–2014. Бойкот Чемпіонат світу означатиме відмову від свого місця в футбольній еліті та можливе застосування санкцій. Це дуже відповідальний крок, однак Україна має здійснити його, якщо потрапить до фінальної стадії турніру.

2405790_full-lnd.jpg

Участь України в Чемпіонаті світу 2018 р., натомість, стане кроком назустріч налагодженню звичних стосунків із Росією та прийняттю поточної ситуації. Росія вторглася у Крим і анексувала його та продовжує тримати свої війська на Донбасі, кожного дня сіючи там смерть і руйнування. Потенційний бойкот матиме колосальні наслідки для українського футболу протягом багатьох наступних років, однак українська держава вже пережила жахливі наслідки від російської агресії – загибель тисяч солдатів і мирних мешканців. Бойкот Чемпіонату світу з футболу в Росії 2018 р. означатиме, що Україна ніколи не погодиться із тим, що Росія може вторгатися на її територію та вбивати її громадян, а потім сподіватися на нормалізацію відносин.

Автор статті – Петро Чимера, віце-президент Клубу підтримки українського спорту у Великобританії, співзасновник порталу DonetskWay і Залу слави Віктора Леоненка. Слідуйте за Петром у Twitter@PMChymera89і@DonetskWay2012.

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...