Чому санкції для російського спорту за війну в Україні все ще недостатні
Олександр Сажко пояснює, чому покарання треба суттєво посилити.
Олександр Сажко пояснює, чому покарання треба суттєво посилити.
З перших днів повномасштабного нападу Росії на Україну наша спортивна спільнота робила все можливе, щоб стерти російський спорт з міжнародної площини. І зроблено було дуже багато. Станом на зараз, за виключенням деяких дрібних острівків опору, російський спорт знищений.
Це розгром, але цього замало. Не можна зупинятись – треба тільки посилювати тиск.
Легко побачити непрозорість відсторонень руських міжнародними організаціями. В більшості випадків терміни дії санкцій не прописані, що дозволяє російським спортсменам просто чекати кінця війни та просити їх скасування. Що неприпустимо, бо злочини РФ вже скоєні й кінець війни не може дорівнювати зняттю відповідальності.
Першою емоційною реакцією може бути вимога запровадити конкретні та довгі терміни відсторонень (наприклад, 3-5 років). Але треба розуміти, що санкції, це не просто покарання, а інструмент тиску. І Росії буде навпаки простіше – бо вона знатиме, коли точно все закінчиться. Так санкції не працюють. Вони повинні розуміти, що кінця цьому не видно, доки їх країна не зміниться.
Критично потрібен механізм, який гарантує, що російських спортсменів не поновлять одразу після закінчення війни. Вони повинні розуміти, що коли б вона не завершилась, наслідки будуть довгостроковими, як у випадку з санкціями для економіки Росії. Навіть якщо їх скасують одразу після нашої перемоги (насправді, всі одразу точно не скасують), їх вплив відчуватиметься довгі роки. В спорті потрібно досягти того ж самого.
Як це зробити технічно – складне питання до наших спортивних функціонерів, які повинні цього домогтися. Але гарантії нам потрібні.
Тим, хто вважає несправедливим таке жорстке ставлення до російських спортсменів та досі вірить, що в війні проти України винен тільки Путін, а спорт поза політикою, треба розуміти дві речі:
1. Великий відсоток російських спортсменів – військові. Точну цифру підрахувати неможливо, але, за інформацією Dailystorm.ru, кожен шостий росіянин з 212 на зимовій Олімпіаді в Пекіні був військовим. В літніх видах все може бути навіть гірше, а поза топ-рівнем – тим більше. Тобто це військові армії, яка зараз бомбить в Україні Маріуполь, Харків, Чернігів, Суми, Київ та інші міста.
2. Спорт в Росії – одна з ключових складових пропаганди режиму Путіна. Живе виключно за бюджетні кошти та залишається чи не єдиною можливістю підтримувати міф про «велич РФ». Кожен російський спортсмен – інструмент пропаганди. І один з найдієвіших інструментів, бо інших реальних досягнень, ніж в деяких спортивних напрямках переважно за допомогою допінгу та неадекватних фінансових витрат, в Росії знайти важко.
Тому всі російські спортсмени повинні бути довгостроково покарані, навіть якщо не підтримують дії Путіна. Виключенням можуть бути тільки ті, хто публічно засуджує режим Путіна, війну в Україні та, як варіант, відмовляється від російського громадянства. Можливо, тоді треба розробити окремий механізм та давати право виступати під нейтральним прапором. І то тут важливим буде питання щирості їх дій.
Найважливіший пункт, де точно не вистачає сили санкцій: окреме та найсуворіше покарання повинні отримати ті російські спортсмени, хто публічно підтримав війну Росії з Україною. Це може бути тільки довічна дискваліфікація без права на апеляцію. Вони – співучасники всіх злочинів російської армії в Україні, через які загинули більше сотні дітей та тисячі, а, можливо, вже й десятки тисяч цивільних українців.
Для таких не може бути й мови тільки про тимчасові санкції. Потрібне негайне покарання кожного. Треба складати списки (Tribuna.com це робить з першого дня війни) та вимагати всією міжнародною спортивною спільнотою їх довічного бану від міжнародних федерацій. Ми повинні створити такий тиск всі разом, щоб в них не було шансів викрутитись.
Тільки тоді можна буде рахувати санкції проти Росії в спорті достатніми.
Фото: Getty Images
