Що не так зі стартом Де Дзербі в «Шахтарі». І чим він відрізняється від Каштру
Порівнюємо дебютні півроку тренерів.
Детально розбираємо початок роботи італійця.
Роберто Де Дзербі неоднозначно стартував в «Шахтарі»: якість гри команди та результати в Лізі чемпіонів незадовільні, але є обставини, які завадили виступити краще. Тому сприйняття роботи головного тренера гірників серед вболівальників розділилось: одні вважають саме його винним у нинішньому стані команди, інші вірять в італійця та думають, що йому просто потрібен час, щоб втілити свої ідеї.
Ми порівняємо стартовий період роботи в «Шахтарі» Роберто Де Дзербі з початком роботи Луїша Каштру, щоб краще зрозуміти, хто з тренерів був більш корисним та чого не вистачило італійцю, щоб стартувати більш впевнено. Тут вже без емоцій – цифри, факти та висновки з них.
Стартові позиції
В яку команду прийшли
Каштру отримав від Фонсеки команду, яка взяла 7 з 9 внутрішніх титулів за 3 роки, віддавши «Динамо» лише два Суперкубки, та кожен рік потрапляла в весняну стадію єврокубків, хоч там не могла пройти й раунду. На перший погляд, все виглядало потужно, але насправді це не зовсім так.
Ще взимку в останній сезон Фонсеки «Шахтар» втратив свого найкращого захисника Ярослава Ракицького та системоутворюючого лідера Фреда, після чого команда відразу без шансів вилетіла від «Айнтрахту» в Лізі Європи. Якщо відійти ще трохи далі до літа-2018, то пішли Факундо Феррейра, Бернард та лідер роздягальні Даріо Срна.
Фактично це була команда, яка потребувала негайного оновлення та нових лідерів, яких поки не було, але при цьому вимоги до результатів залишились ті ж самі.
Де Дзербі отримав від Каштру кризову команду з внутрішніми проблемами, яка провалилась в другому сезоні УПЛ після рекордного першого. В єврокубках вона, на відміну від Фонсеки, не змогла вийти в плей-офф ЛЧ, але залишалась конкурентоспроможною в групі (лише по дві поразки) та дійшла до півфіналу Ліги Європи.
«Шахтар» втратив Тайсона, але він і так не був корисним помічником, а навпаки став однією з головних причин повного розладу в останній сезон. Важливіше, що Де Дзербі отримав вже зовсім старіючого Марлоса та травмованого Мораєса. Каштру зробив досить багато для оновлення команди, але без трансферів лідерів йому було важко замінити.
Фактично Де Дзербі отримав молоду команду, яка вже пройшла значну частину перебудови, але потребувала серйозного підсилення, щоб її завершити.
Яке підсилення отримали
Під Каштру «Шахтар» підписав лише двох гравців: Вітао, який не мав жодного матчу у дорослому футболі, та Євген Коноплянка, який був давнім капризом президента клубу Ріната Ахмєтова, а не реальним підсиленням. Ці трансфери так і залишились єдиними, що клуб зробив за два роки роботи португальця.
Але треба зауважити, що за півроку до приходу Каштру «Шахтар» провів масштабну трансферну кампанію, підписавши Тете, Манора Соломона та Маркоса Антоніо, а до цього влітку – Маркіньоса Сіпріано, Майкона та Фернандо. За сезон-18/19 на трансфери витратили близько 38 млн євро. Сума виглядає потужно, але майже всі гравці не мали досвіду не те що на рівні ЛЧ, а просто в дорослому футболі. Брали кількістю та потенціалом, а не якістю.
Тобто головною проблемою Каштру як мінімум на старті була не відсутність трансферів (це стало ключовим фактором провалу у другому сезоні), а саме відсутність реального підсилення складу та необхідність одразу замінити досвідчених лідерів, які давали результат при Фонсеці, юнаками. І він впорався – в перший сезон команда показала солідні результати.
Під Де Дзербі підсилили кожну лінію гравцем з досвідом в дорослому футболі та за величезні гроші: Марлон (25 років, 12 млн євро), Педріньо (23 роки, 18 млн євро) та Лассіна Траоре (20 років та два сезони в дорослому футболі, 10 млн євро). 40 мільйонів євро на гравців під стартовий склад прямо зараз.
Якщо додати сюди 6 млн євро за Вінісіуса Тобіаса, якого підписали ще влітку, але він приїде тільки взимку, то під де Дзербі вже витратили приблизно стільки ж грошей на трансфери, скільки за 6 сезонів до цього. І це ще не розпочалось навіть друге трансферне вікно при ньому.
Італієць отримав від Каштру групу молодих гравців, які вже провели в дорослому футболі 2,5-3 роки адаптувались в Україні, пограли в Лізі чемпіонів та готові бути частиною хоча б ротації, а до них додали по топ-гравцю на рівні УПЛ в кожну лінію.
Результати в перше півріччя
На перший погляд, за результатами Де Дзербі стартував краще, ніж Каштру в рекордний сезон. Але тут є декілька нюансів. Матчів не так багато – кожен з них досить сильно впливає на відсоток. І в Каштру в Україні була на одну більше зустріч з «Динамо», яку він і програв в Кубку.
До того ж з Каштру «Шахтар» стартував в УПЛ настільки потужно (11 перемог поспіль), що на момент першої втрати очок в чемпіонаті в 12 турі мав перевагу в 10 пунктів і фактично вже тоді грав сезон в економному режимі, тому що другий подарунок очок до зими був для «Маріуполя». Це й досі перша з 2013-го втрата очок гірників проти свого фарму – ось настільки вони тоді мали перевагу в чемпіонаті, що могли навіть так розслабитись.
Треба акцентувати, що в Де Дзербі більш міцний конкурент по УПЛ в стартовому сезоні. «Динамо» Луческу та «Динамо» Хацкевича/Михайличенка – то дві різні команди.
Відсоток в єврокубках також не зовсім показовий, тому що більшість пунктів Де Дзербі набрав в кваліфікації, за яку італійцю величезний плюс. А от в групі, якщо порівняти з Каштру, відсоток був лише 12,5. І це маючи два матчі з «Шерифом», які б як раз дали 33%, як в португальця. Але й жереб в італійця був складніший, хоч в Каштру й не було настільки слабкого суперника-дебютанта в ЛЧ, як «Шеріф».
Розвиток молодих гравців
Багато хто виправдовує проблеми Де Дзербі недосвідченістю складу «Шахтаря» і довірою молоді, але в Каштру був той самий виклик – молодь грала не менше. Так, Траоре міг би додати хвилин, якби не було б травми, але в Каштру так само був травмований Майкон всю першу частину сезону.
Трубін взагалі закріпився в старті при португальцеві. Перевага в Де Дзербі тільки в одному – він трохи більше довіряв вихованцям академії, але взагалі-то всі вони дебютували в «Шахтарі» як раз при Каштру.
Середній вік складу «Шахтаря» Каштру в сезоні-19/20 – 24,2 роки, Де Дзербі – 26 років (інформація Transfermarkt). Як для Ліги чемпіонів, так і для УПЛ 26 років – зовсім не видатний результат. Але важливий нюанс: загальний середній вік може не показувати точно, кому більше довіряє тренер. І в групі ЛЧ склад Де Дзербі мав 25,3 роки в середньому. Нічого видатного, але значно менше в порівнянні з початком Каштру – 28,7.
Тільки не варто думати, що саме Де Дзербі доводиться перебудовувати команду і оновлювати склад з ветеранами. Це зробив Каштру, але не в перші півроку роботи, а в 2020 році: навесні за «Шахтар» вже грали Трубін, Мудрик, Бондаренко, Вітао, а восени – Корнієнко та Судаков. А в наступній Лізі чемпіонів на перші ролі вийшли молоді легіонери і стартовий склад мав всього 25 років в середньому. Саме з цієї точки відліку працює Де Дзербі – його склад не помолодшав.
Атака
Стилістично Де Дзербі сильно змінив «Шахтар». На відміну від Каштру, який дотримувався загальної лінії клубу та змінював команду тільки в деталях, Роберто має чітку та унікальну ідею, як його команда буде виходити з оборони в атаку та створювати моменти. В ній дуже багато залежить від структури гри: гравці повинні дотримуватись обраного Де Дзербі розташування (2-3-2-3), але кожне місце в ньому не закріплене за гравцем конкретної позиції – вони повинні рухатись та змінювати позиції в межах заданої структури.
Найважливішу роль грають зміни позицій фланговими захисниками. Їх можуть використовувати одразу в трьох ролях: створювати ширину фактично на позиції вінгера, грати поміж лініями як інсайд або зайти в середину та брати участь в першій фазі атаки фактично з позиції опорника. За розвитком цієї команди значно цікавіше спостерігати.
Це зрозуміла ідея, але вона дуже непроста в реалізації та потребує від гравців постійної позиційної дисципліни та уважності. Треба вчасно реагувати на рух партнерів та заповнювати вільні місця в схемі, якщо хтось змінює позицію. І «Шахтар» навіть в УПЛ не завжди може легко втілити це в життя. Особливо на початку було помітно, як Майкон ледь не пальцем тикав партнерам, куди їм потрібно бігти.
Так, команда багато забиває та взагалі-то втратила мінімум очок в УПЛ, але має забагато проблем з низьким захисним блоком та занадто часто виглядає статично при шаленому домінуванні в володінні (65% в середньому, проти автобусів – 75-80%). Наприклад, гірники показали найнижчий xG в сезоні з «Інгульцем» (0,47) при 67% володіння та виграли тільки завдяки дитячій індивідуальній помилці захисника абсолютно нічийний матч з «Олександрією» (1,15 – 1,14 за xG, 12-11 за ударами).
Але ті матчі «Шахтар» хоча б виграв, хоч з надзусиллями та десь випадково. А от головна невдача Де Дзербі через проблеми з реалізацією його ідей – це поразка від «Шеріфа» при 71% володіння м’ячем. Тоді «Шахтар» наче й завдав 22 удари по воротах, але насправді створив всього на 1,04 xG.
Коли суперник швидко пропускає та розсипається, то «Шахтар» зазвичай його не відпускає і знищує, не зупиняючись. Це один з принципів Де Дзербі, він це постійно повторює. Тому в простих матчах проти безпомічних суперників гірники забили стільки голів та мають високі середні статистичні показники, на які досить часто вказують прихильники Де Дзербі. Але як тільки не вдається забити швидко – гра перетворюється в страждання для вболівальників та перекочування м’яча. І таких матчів вистачає, коли «Шахтар» мучиться 45-60 хвилин, а то й до самого кінця.
І тут найцікавіше: Де Дзербі сильно змінив стилістично гру «Шахтаря» в атаці, але статистично глобальних змін немає. Команди приблизно однаково створюють, трошки більше ударів в середньому, але трошки менше ударів в створ, відрізняється баланс між позиційними та контратаками. При Каштру команда була трохи гнучкішою, але це все деталі.
Загалом ніякої переваги футболу Де Дзербі крім самої ідеї, яка потенційно колись може вистрілити, зараз немає. Різниця тільки в тому, що португалець дав прийнятний результат в групі ЛЧ, а італієць – ні. Хоч обидва мали можливість виступити краще.
Захист
Дуже схожі показники тренерів і в захисті. В Де Дзербі є мінімальна перевага, але вона фактично в межах похибки:
Саме під Де Дзербі «Шахтар» купив вперше за багато років центрального захисника відразу під стартовий склад – за шалені 12 мільйонів євро. Каштру доводилось працювати з тим що є. Але захист це не фактор конкретного тренера, а системний недолік клубу, в якого немає балансу в стилі гри та якостях гравців – індивідуалісти не хочуть і не вміють захищатись командно.
Вирішити це не міг а ні Фонсека, а ні Каштру, а ні Де Дзербі. Принаймні в Роберто ще є час, щоб прогресувати в цьому напрямку.
Розбирати детально ці проблеми немає ніякого сенсу, тому що фактичнно нічого не змінилось. Команда так само забагато пропускає в єврокубках і залежна від наявності або відсутності в складі Степаненка, якому вже 32 роки, а заміни не видно. Але тільки Тарас здатен дати хоч якийсь баланс в грі команди. Інакше все розвалюється.
Висновок
Статистично початок роботи Де Дзербі дуже схожий на старт Каштру, але з гіршим результатом. Враховуючи, що «Шахтар» вклав значно більше грошей в італійця, а він прийшов в команду, де найскладнішу частину перебудови зробив попередник (середній вік впав до 25 років ще при роботі Луїша), його робота все ж таки ближча до провалу, ніж заслуговує схвальної оцінки.
Так здавалось на емоціях одразу після закінчення групового етапу Ліги чемпіонів, та ж думка прийшла в голову і після аналізу Де Дзербі в порівняння з Каштру. Так, Де Дзербі завадили й об’єктивні обставини: травма Траоре, періодичні проблеми в Педріньо, згасання Марлоса. Але він працював не в таких екстремальних умовах, як Каштру всі два роки. Коли треба було давати результат, виховувати молодь, яка взагалі не грала в дорослому футболі, та обходитись без трансферів, які були дуже потрібні.
Каштру не був ідеальним тренером і частина провалу в другому сезоні лежить саме на ньому – він втратив керування. Але ці помилки були через те, що керівництво не допомогло тренеру завершити перебудову та вчасно замінити небагатьох з залишившихся згасаючих ветеранів новими сильними гравцями. Звідси і демарш Тайсона, який знищив ту команду.
Трансфери, які отримав Де Дзербі, потрібні були «Шахтарю» ще влітку 2020-го. До того ж в Каштру взагалі не було підготовки до сезону через потрапляння в півфінал Ліги Європи. Це сильно вплинуло на команду.
Це не заклик звільнити Де Дзербі. Так, співвідношення обставин, витрат, очікувань та реальних результатів в нього значно гірші, ніж в Каштру. І старт вийшов невдалим. Але це не обов’язково означає, що «Шахтар» не може стати краще в майбутньому під керівництвом італійця. Особливо, якщо в тому ж темпі продовжить витрачати гроші на трансфери.
Позитив в його роботі також був: сам факт потрапляння в Лігу чемпіонів, розвиток молодих українців, нова енергетика команди, яка помітно як іноді заряджається від емоційного італійця, чого не вистачало з Каштру. Не можна сказати, що погано було абсолютно все.
На відміну від Каштру, якому не допомогли і не довіряли, в Де Дзербі є довіра та з чим працювати, щоб зростати далі: як достатньо талановитих та вже не таких недосвічених гравців, так і оригінальні ідеї. Італієць поки не підтвердив, що може їх реалізувати, йому дуже потрібно додати в гнучкості. Але зараз не можна стверджувати, що він точно це не зможе зробити. Іноді можна програти бій, а потім виграти війну.
Фото: «Шахтар»
