Tribuna/Футбол/Блоги/Овертайм/Сергій Болотніков: «Кажуть, Хацкевич мені морду набити хоче за інформацію, що він з Шаблієм в спарці працює»

Сергій Болотніков: «Кажуть, Хацкевич мені морду набити хоче за інформацію, що він з Шаблієм в спарці працює»

Велика розмова Олександра Сажка з ведучим «ТаТоТаке» та екс-головним редактором Tribuna.com Сергієм Болотніковим.

Блог — Овертайм
19 апреля 2019, 20:41
37
Сергій Болотніков: «Кажуть, Хацкевич мені морду набити хоче за інформацію, що він з Шаблієм в спарці працює»

Велика розмова Олександра Сажка з ведучим «ТаТоТаке» та екс-головним редактором Tribuna.com Сергієм Болотніковим. Про повій-журналістів, українську мову, вибори, погрози Дячука-Ставицького та багато іншого.

«Важко футбол дивитися через наших футболістів. Наскільки ви, гондони, втратили амбіції»

– «ТаТоТаке» чи інші спортивні шоу популярні, багато переглядів. Але стадіони порожні. Які це змінити?

– Умовний Грім не допоможе, навіть якби він не прилітав сюди раз на три дні щомісяця і змусив клуби працювати з вболівальниками. Це все напівзаходи, які, можливо, змінили би ситуацію на 10%. Треба все на*уй спалити і заново будувати якийсь чемпіонат Польщі з маленькими стадіонами та командами, де все буде ринково.

– Той же Ахметов вкладає гроші і як мінімум частково відбиває їх за рахунок трансферів.

– В плані того, як зараз працює «Шахтар» – він молодець. Зараз навіть «Динамо» – це бізнес-проект. Думаю, що й «Карпати» і «Зоря» в плюсі останні кілька років. Але вони все одно – зло.

Я сотні разів про це говорю, і завжди набігають люди, які кажуть: був же Коломойський, був о**єнний «Дніпро», а тепер немає Коломойського – немає «Дніпра». Так в цьому і прикол! Якщо ви за олігархічний футбол, то маєте розуміти, що буде класно.  Але «завтра» може взагалі не бути.

Я завжди ходив на «Карпати», коли вони були в першій лізі, коли вони вилітали. Не хочу, щоб в «Карпати» прийшов арабський шейх, вклав бабла, ми вийшли в Лігу чемпіонів, один раз в ній зіграли, але був би ризик, що клуба потім не стане.

– Хоч щось в українському футболі тобі подобається?

– Колись на Tribuna.com я робив текст про речі, які дратують в українському футболі. А Ярік Мар’янко зробив матеріал про штуки, які прикалують в українському футболі. Я згоден з ним відсотків на 50-60.

Непередбачуваності стало більше, але це складно дивитися. Не через рівень гри або якихось сільських олігархів, а через футболістів. Наскільки ви, гондони, втратили амбіції!

Візьми «Олімпік», їм посрати, що в них немає вболівальників. Чуваки поїхали з Сум, тому що всім було незручно туди їздити. Я чув, що це рішення не тільки президента, а й гравців. Вони віддали дітей в київські школи, їм, мовляв, незручно в Сумах. Ви що, не віддасте дітей в Сумах? У вас супердіти?

Таким гравцям по**й, скільки вболівальників на трибунах, що скажуть в пресі. В них маленька зарплата, вони нікуди не хочуть потрапити, навіть в умовну «Олександрію».

Такі люди не мають бути в професії взагалі. А як їх покарати? Не прийти на стадіон? Так їм по**й. Ось це бісить.

Мають бути яйця. Це не означає косити когось з двох ніг в підкаті. Треба хотіти перемагати, хотіти, щоб твій клуб щось досягав, щоб ти сам досяг чогось більшого. А вони, суки, –  контракт, машина, квартира – і все.

– Що робити таким футболістам: все кинути і не грати в футбол?

– Я вже радив їм продавати помідори. Але думаю, що в них і це буде погано виходити.

– В «ТаТоТаке» ти багато критикуєш, особливо дістається українським грандам. Вони якось реагують?

– Чутки долітають. Кажуть, Хацкевич мені морду набити хоче за інформацію, що він з Шаблієм в спарці працює. В «Динамо» ще з часів Tribuna.com вважають мене кремлівським агентом, коли ми писали про побиття темношкірих на матчі з «Челсі».

Реакція була, коли працював на Tribuna.com – від Краснікова. Я зробив картинку, що  його призначили в федерацію, а лише два роки до того дискваліфікували за договірняки. Він дістав мій номер, об одинадцятій ночі подзвонив і почав вичитувати.

В нього ще такий голос, як у гопніка. І ось таким тоном він говорить: «Серега, ниче ты, б**, вообще, б**, не знаешь, б**. Ты не понимаешь, кто такой Кочетов».

А навіщо мені щось знати? Я збрехав? Так розказуйте, хто такий Кочетов. Хай ваш Павелко вийде і розкаже, чому Кочетов в федерації працює, якщо він такий поганий. Сказав йому не дзвонити мені більше, бо не хочу з ним спілкуватись. 

«Пацани з «Профутбола» зробили копію «ТаТоТаке»

– В Youtube не так і просто знайти аналог «ТаТоТаке». Звідки прийшла ідея для шоу?

– Щось таке було. Але це точно не той випадок, що я побачив формат і захотів робити подібне. Перша думка, яка спала в голову: самому п**діти на камеру. Але, по-перше, це не так цікаво. По-друге, я не настільки авторитетний. По-третє, прикольно, коли люди спілкуються. Суперечка, конфлікт – завжди цікавіше.

Хотілось зробити умовний «Профутбол» або «Великий футбол», тільки краще: без цензури, без експертів-боягузів, без телевізійного лоску.

Мені подобалось те, що я робив на Tribuna.com: коли писав колонки чи редагував, коли ми розробляли матеріали на серйозні теми. Одна з причин, чому я пішов, – мене поглинула текучка. Ти маєш редагувати матеріал про якогось баскетболіста, який буде нецікавий ні тобі, ні аудиторії…

«ТаТоТаке» – перенос на Youtube того, що мені подобалося робити на Tribuna.com.

– Не страшно було кидати традиційну журналістику і фактично ставати відеоблогером?

– Я не покинув журналістику. На Tribuna.com я займався приблизно тим самим. Ми ж на «ТаТоТаке» не ляпаємо язиком, що Ахметов – п***рас, а Суркіс – **е овець. Ми перевіряємо факти, намагаємось фільтрувати інформацію. На Tribuna.com це також була не зовсім журналістика, а десь блогерство. Тому що ми хуліганили, писали, що думали.

Страшно було, бо рішення піти з Tribuna.com народилося раніше, ніж рішення створити такий проект.

- Можеш дати поради тим, хто хоче запустити свій спортивний проект?

– Ми з Костею Андріюком розуміли, що якщо проект вистрелить, то завдяки тому, що ми більш-менш відомі люди в спортивній журналістиці.

А загалом: в спортивній журналістиці запускати  щось нове вже пізно.

Коли я пішов з Tribuna.com, було кілька пропозицій від людей, які хотіли зробити спортивний сайт. Я кажу: «Куди ви лізете, хлопці?» Там вже тісно, сайтів багато, складно відкусити частину аудиторії.

Так само тісно стає і в ютубі. Ринок зменшується, в ютубі вже 4-5 каналів, не рахуючи «Профутбол» і «Великий футбол». Це раніше був дефіцит футбольного.

Пацани з «Профутболу» зробили щось схоже – два чувака розмовляють після матчу. І в них там куча коментів: «Що це за «ТаТоТаке» на мінімалках?» Не хочу ображати «Профутбол», вони молодці, але на**я робити такий самий продукт? І вони виходять пізніше, вже багато хто встигає подивитись «ТаТоТаке».

– Тобто шансів взагалі немає, аудиторія поділена?

– Є органічний приріст аудиторії, яка лише починає активно користуватись ютубом. Ми в кожному випуску бачимо в коментах: «О, а я раніше на вас не потрапляв». Але загалом спортивна аудиторія вже сформувалась, і вона справді невелика.

У нас в «ЗупиниЛося» (ще один проект, в якому до останнього часу був задіяний Сергій, – прим. Tribuna.com) за півроку найневдаліший випуск – 94 тисячі переглядів. Найвдаліший в «ТаТоТаке» – 86 тисяч. Відповідно, грошей в футбольному ютубі небагато, хіба що від букмекерів, тому дуже важко. Я зараз дивлюсь, як всі сміливо запускаються і не зовсім розумію, де тут бізнес. Ви, “Бомбардир”, Вацко почав робити «Легіонера» – це дуже дорогий масштаб. Мені здається, люди смітять баблом.

– «Бомбардир», «Легіонер» – такий формат реально окупити?

– Букмекери смітять баблом. Тут немає якоїсь монетизації, коли люди дивляться, переходять за посиланням, реєструються і грають в цій конторі. Це іміджеве. «Ми зараз всіх подавимо, заглушимо, тому що ми тут круті».

Я не знаю, як вони це вираховують. Там розумні люди сидять в конторах, але поки що це виглядає лише амбіціями та емоціями, а не бізнесом.

– З іншого боку, їх формат передбачає для глядача можливість повернутися до будь-якого відео пізніше. Формат «ТаТоТаке» більш актуальний, але через 3-4 дні актуальність швидко згасає. Як витримувати конкуренцію?

– Рекламодавцю важлива не стільки кількість переглядів. І точно не кількість переглядів через рік. Їм цікавий ефект. Наскільки я знаю, наш рекламодавець (одна з українських букмекерських контор, – прим. Tribuna.com) дуже нами задоволений. Можливо, через те, що люди нам вірять, якось ми для них стали більш-менш авторитетними людьми. Вони добре реагують на нашого рекламодавця.

А коли ти робиш якийсь ентертейнмент, вірусну штуку на 500 тисяч переглядів, але немає обличчя, якому би довіряли, то в тебе може бути інтеграцій в плані взаємодії з рекламодавцем менше, ніж у нас за 40-50 тисяч переглядів.

– «ТаТоТаке» окуповується?

– Так. Ми на початках трошки неправильно вели витрати, але врахували всі ці помилки. Зараз шоу окуповується і приносить прибуток.

– Чи може спортивне шоу на Youtube забезпечити життя журналісту?

– Наше – так. Причому хороше життя – на хліб з маслом вистачає.

– Хто бере участь в процесі створення кожного випуску «ТаТоТаке» крім двох ведучих?

– Оператор. Раніше оператор був і монтажером. Зараз це різні люди. Монтажер разом зі мною працює в парі всю ніч після зйомок.

«Ідіть всі на**й, хто розказує, що я спеціально шукав російськомовного ведучого в «ТаТоТаке»

– Костянтин Андріюк більше року був другим ведучим. Чому він покинув шоу?

– Його покликали в інший проект. Йому пропонували те, що ближче до душі. Я розумів, що це рано чи пізно станеться. Що це за проект і чому Костю досі ніде не видно, треба питати у нього.

Ми дуже добре розійшлися, він мені дав час знайти людину. Коли я покинув «ЗупиниЛося», навіть трошки гірше з ним обійшовся. Обставини змусили піти терміново.

– Що дав «ТаТоТаке» новий ведучий Михайло Співаковський?

– Для мене це слово було вивіскою замість його прізвища: Міша – глибина. Йому можна дати таке погоняло. Він краще за мене розуміється на футболі.

Ти наїжджав на Франкова і казав, що його ніколи не буде в «ТаТоТаке», Співаковський відповів: «А я би поспілкувався з ним».

– Це був жарт. Хоча, думаю, що він би, звісно, поговорив. Міша – більш інтелігентна людина.

Я дуже рано став редактором, мало працював “в полі”, тому в мене небагато зв’язків з гравцями і тренерами. У Міші, можливо, є якась самоцензура, що він не хотів би різко про деяких людей висловлюватись.

Я спочатку цим парився, а тепер ми просто один одного врівноважуємо. Навіть в Брейвіка був адвокат на суді.

– Відразу після першого випуску зі Співаковським ти написав гнівний пост в фейсбуці по мовному питанню: «Якось неприємно, коли рвеш дупу, ризикуєш, нариваєшся, щоб говорити правду, а народ просто дрочив на те, що ми розмовляли українською». Твоя думка не змінилась за ці два місяці?

– Тут слово «дрочив» занадто різке? Є люди, які сказали, що слово «дрочив» поряд із мовою їм не подобається.

– Ні. Ти вважаєш, що це неправильно, коли мова в більшому пріоритеті для глядачів, ніж смислове наповнення контенту?

– Я вважаю, що якби було кілька приблизно однакових за якістю шоу, а їм більше подобається українська, то, звісно, це нормально. Я навіть під тим же постом краще сформулював в одній з дискусій в коментарях: «Я розумію, коли не подобається, але я не розумію, коли це найголовніше, коли відмовляються від продукту взагалі. Тобто коли форма стає важливішою за зміст».

Мені не сподобалось, що люди надрочували «ууууу, україномовні, молодці». Коли я пропонував участь в проекті Кості Андріюку, то не думав, що він україномовний. На той час я настільки відвик від української, що думав, може, мені російською краще спілкуватися?

Це Костя на цьому помішаний. Якби він мене запрошував, напевне, був би принцип української мови.

– Зараз вистачає україномовного продукту в Youtube. Не боїшся втратити частину аудиторії після таких змін?

– Було, здається, понад 2 тисячі коментарів, 95% - про українську мову. Я почав переживати, але коли побачив, що за кілька тижнів відписався 1% (десь 200 людей),  зрозумів, що все нормально.

– Тобто темп набору аудиторії після того, як шоу стало двомовним, зберігся?

– Так. Казали, що ми це зробили спеціально, щоб російську аудиторію підтягнути. Але всі російськомовні, хто живе в Україні, прекрасно розуміють українську. Вони не могли дивитися україномовне шоу? Прямо їм отак різало слух, половину слів не розуміли, що не дивилися нас через те, що ми вдвох говорили українською? І тут прийшов Міша, вони почали 50% розуміти і «йєееееее» – давай підписуватись на нас? Люди, ви – дебіли, хто так думав.

А якщо говорити про росіян, то їм глибоко насрати на український футбол. Тому ідіть всі на**й, хто розказує, що я спеціально шукав російськомовного ведучого.

Я обирав за внутрішніми відчуттями, з ким мені з гостей найкомфортніше. В «ТаТоТаке» в гостях побували фактично всі, з ким би я хотів поговорити з колег. Ще кілька людей відмовились, кілька людей в списку, а канал «Футбол» не пускав своїх.

Хоч Міша і працював в зашкварному «Спорт-Експресі», який, він знає, я вважаю гімногазетою. Але наскільки я пам’ятаю, він ніколи в глибоких тарілках гімна, які створював «Спорт-Експрес», не був залучений.

– Напевне, у кожного розважального шоу є якийсь цикл. «Татотаке» вже досягнуло піка чи ще є куди зростати?

– Я вважаю, що в нас такий формат, який не скисає. Коли я працював в газеті, в нас були рубрики, щоб піти в гості до якоїсь зірки, чи те, що ви на «ТРЕНДЕЦі» робите. Через рік ці рубрики приїдяться. Навіть якщо ти туди покличеш Мілевського грати в тисячу, вона всіх настільки за*бе, що особливо не подивляться.

– Для цього і потрібні нові формати.

– Так. Мінус нашого формату в тому, що відео живе 3 дні, але сам формат може жити вічно. Тому що ми обговорюємо актуальні події. Так само нікому не набриднуть новинні сайти, постаналіз новин. І зараз, і через 20 років будуть приходити в бар і говорити: «ти бачив, що Гармашу впаяли чотири матчі, це шо за х**ня?»

– Щось нове плануєте?

– До «ТаТоТаке» була одна з ідей, яку я хотів реалізувати – хардток-інтерв’ю в футболі, спорті.

– Як відрізнятись від «вДудь»?

– Мене хвилювало не це, а інше. Через три випуски до мене б всі відмовились приходити. В нас і так зірки не вважають за потрібне кудись ходити. Поспілкуйся з репортерами або тими, хто робить ентертейнмент.

Здавалось, що тут такого? Але ти домовляєшся з кимось зі спорту, а він не з тієї ноги встав чи в нього ху*овий секс був, або десь завис в кабаках чи просто забув. І всі твої плани по зйомках відмінилися.

Я зрозумів, що люди не прийдуть на таке hardtalk-шоу, навіщо їм підставлятися, якщо Болотніков іх буде роз****вати? Якщо можна не прийти – і Болотніков не буде роз****вати. Тоді я відмовився від цієї ідеї.

Зараз є ідея, може не хардток, а відверта розмова з людьми нашої професії. Схоже на те, що ми зараз з тобою робимо.

- З ким спілкуватись?

– Мені здається, що ми всі один одного недооцінюємо. Ми всі можемо говорити цікавіші речі, ніж футболісти, тренери. Є дуже багато одіозних людей типу Бурбаса, Несенюка, Франкова, які вже не просто журналісти, а якесь явище – самі по собі бренди. Мені хочеться робити інтерв’ю з яскравими людьми, які обслуговують футбол, з якими можна поговорити відверто і без цензури. Але поки я не бачу, як це робити.

– Тобі не здається, що буде дуже вузьке коло людей, з якими можна так поспілкуватись?

– Так, їх небагато. Плюс канал «Футбол» знову може залупитися. Але все рівно людей 20 є як мінімум, якщо шоу взагалі зайде.

«Порошенко навпаки мав би Бігусу охорону приставити»

– Кого ти вважаєш топ-журналістами в Україні? Не в спорті, а взагалі. З кого би ти хотів брати приклад?

– Таких, щоб я назвав сонцеликими, немає. Але просто хороших журналістів достатньо. І це дорогого вартує в Україні.

Тому що бруду в професії набагато більше. Наприклад, ті, хто на каналі «Україна» робив розслідування про журналістів «Радіо Свобода». Повії вчать монашок правилам етикету, хорошого тону і невинності – це просто п***ць! Таким людям я хочу сказати: насправді, ви навіть не повії, тому що повії заробляють більше і не соромляться того, що роблять. А ви ж, суки, приходите додому – і вам соромно, і до кінця життя буде соромно.

- І все ж, хто в Україні чесні журналісти?

– Весь колектив «Громадського», «Радіо Свобода», «Бігуса», наприклад. Я перед цими людьми знімаю капелюха.

Ми з Костею Андріюком якось готувалися до ефіру, мали інсайд. Костя каже: ти розумієш, що нам можуть завтра зламати за це ноги? Я кажу: «Костя, ми ж розуміли це з самого початку. Навіщо за це бралися, якщо зараз задню давати? Ткач чи Бігус – випустили сюжет, через який Порошенко не стане президентом. І вони не бояться. А ти боїшся через те, що ми щось там про Костюченка скажемо?»

Хоча умовний Ткач чи Бігус — вже такого рівня журналісти, яких чіпати не можна. Порошенко навпаки мав би Бігусу охорону приставити. Якби зараз з ним щось трапилось, ніхто не шукав би відповіді, хто це зробив. Всі вирішили б, що це через розслідування про Гладковського.

А ми на такому рівні, де ще можна ламати ноги. Мені ще на зорі кар’єри Юрій Дячук-Ставицький обіцяв: «От ти сидиш ото, умнічаєш, ми зараз вийдемо, тебе посадять, с*ка, в багажник, бл*дь, вивезуть в ліс, бл*дь. Ти тоді ж інакше будеш говорити, правда?»

– В спортивній журналістиці ще залишились чесні? Ті, кому можуть зламати ноги?

– З тих, що діючі, багато чесних журналістів залишилось. Вся Tribuna.com, Sport Arena в принципі. Там немає цензури, нічого такого. Але яскравих особистостей мені зараз не вистачає.

- Кого саме?

– Мені дуже шкода, що не пише Ілля Новіков. Вважаю, що він найкращий аналітик в країні. Женя Гресь за розумінням цифр і доступу до них не гірше. Але у Іллі не було такого доступу до цифр. Коли він робив воротарське дослідження, чувак всі ці цифри вручну рахував. Я не знаю як, я побоявся його запитувати.

Коля Кізілов – найстильніший автор. Так смачно і прикольно пише, коли в нього є натхнення. В спортивній гонзо-журналістиці він би був королем. Але якщо йому дати завдання, то він може його зробити лівою ногою.

Звісно, мені дуже шкода, що не пише Олександр Ткач, не тільки через те, що він мій друг. Він прийшов – і одразу став найкращим спортивним журналістом України. В нього ніколи не було чорно-білого, він завжди знаходив цікаві полутони і не робив це спеціально. Відкривав його текст, там завжди була парадоксальна думка.

Зараз всі вдарились в інтерв’ю – чи то після Дудя, чи після Вацка. А жанр колонок, де можна оцінити автора, або жанр соковитого репортажу, вміння знайти деталі – такого в спортивній журналістиці дуже мало.

Інтерв’ю, фан, швидка реакція. В принципі це правильно, часи змінюються, це вимоги читача. Всі змушені це робити. Але гостроти пера не вистачає.

– Хто називає себе спортивним журналістом, але ним не є?

– Ця вся п**добратія типу Франкова. Пропагандони. Якщо ти журналіст, ти обслуговуєш читача, маєш бути з ним чесним. Є люди, які працюють не для читачів, а на інші сили: якщо на клуби, то вони пропагандисти, піарщики; якщо на рекламодавців, то вони копірайтери; якщо зробити собі ім’я – хайпожери.

- Наприклад — про кого мова?

– Ну, візьмемо Шуріка (Олександр Попов з «Динамо» Київ від Шуріка», – прим. Tribuna.com). Ми один одного на*уй послали, коли він опублікував одну новину від правої руки Суркіса Васільєва.

Історія така: тоді на «Чемпіоні» вийшла новина, що міністр фінансів Яресько не хоче підписувати якісь гарантії проведення фіналу Ліги чемпіонів, тому що там стирчать вуха Суркісів, і що взагалі Суркіси начебто затримують процес отримання Києвом фіналу. Цю новину дали багато сайтів, в тому числі і «Трибуна». В мене було джерело, яке підтверджувало цю інформацію.

На сайті Васільєва з’явилась розгромна стаття, що всі, хто передрукував цю новину – агенти Кремля і ще купа неприємних епітетів.

А Шурік що робить? Просто її копіпастить. Навіть повії ставлять умови клієнтам, що вони роблять, а що ні. А Шурік – це таке сущєство, якому відкривають рот, кладуть туди, що треба, і закривають.

Я йому публічно пишу в фейсбуці: «Ти чьо, о**їв? Ти ж міг відмовитись таке передрукувати? Є якась грань, яку не можна переступати. Як ти завтра будеш в очі людям дивитися, яких ти назвав агентами Кремля?» Ми один одного послали – і все.

Ця вся п***обратія за місце в літаку чи навіть за бутилку шмурдяка готова поставити чи прибрати на сайті все, що завгодно, або самі можуть вилизати когось чи скупатися в гімні. Як таких людей можна називати журналістами?

Вони чомусь дуже ображаються, думають, що вони журналісти. Хлопці, ви давно не журналісти.

– Пам’ятаю, була історія з інтерв’ю з Франковим, яке він заборонив друкувати, коли ти ще працював на Tribuna.com. Розкажеш про неї?

– Після цього я зрозумів, що в нас точно різні шляхи з ним. Ми розмовляли 3-4 години. Інтерв’ю вийшло потужним. Говорили, як можна працювати на Курченка, навіщо робити журнал, який ніхто не читає, чому він так захищає Суркісів.

Потім почали про політику. Я б не назвав його ватніком, як всі вважають. Він занадто розумна людина, щоб називати його ватніком. Але в нього дуже специфічна позиція, він дуже радянський. І наговорив багато політично неприємних речей.

Ще я його задів на тему ЛГБТ – там кошмар в голові. Він же гомофоб і цього не приховує.

Я відправив на вичитку, він попросив щось викинути про політику, ми з ним поторгувались. Я чекав ще і ще, тиждень-два. Потім говорить: «В мене мають статися якісь події, яким це інтерв’ю може зашкодити». Я кажу, мені здається, що ви водите мене за ніс, я його публікую. Він заборонив.

- Ти все ж думав його видати, незважаючи на заборону?

– В нас дуже дебільний закон, який дозволяє співрозмовнику правити або забороняти публікацію, тому що він вважається співавтором. Його давно вже намагаються змінити Мустафа Найєм з Сергієм Лещенком, але поки безуспішно.

Ми радились в редакції, але вирішили притримуватись закону.

Хоча по-хорошому я би опублікував. Опублікував, пішов в суд, програв його і заплатив штраф. Тому що сам закон є б***дством. Це те саме, що я мав би інсайд і не розповів про нього. Це почуття обов’язку.

 «Димінський потрапляє в смертельне ДТП – і про це не говорять на його каналі. Ви що, довб***би?»

– «Карпати» – твій найбільший головний біль. Смалійчук обіцяв звільнитися, якщо «Карпати» не потраплять в єврокубки. Він зобов’язаний піти?

– Смалійчук все провалив, він повинен покинути клуб. Але найбільша проблема «Карпат» в тому, що Смалійчук – це конфлікт інтересів. Агент, в першу чергу, зацікавлений в своїх гравцях.

Призначення Смалійчука – абсолютно дебільне рішення. В людини завищена самооцінка.

Я не хочу спекулювати на тому, що він збирав апельсини. Я сам так один раз пожартував – вибачаюсь за це перед ним. Завищена самооцінка не через те, що він вчора збирав апельсини. А через те, що в нього ніколи не було досвіду керування клубом. А тим більше, виводити його з жопи на новий рівень. Чому він веде себе так, ніби знає краще, ніж будь-хто? Звідки ця впевненість?

– В одній з дискусій в фейсбуці Смалійчук пропонував тобі посаду в клубі. Чому ти відмовився?

– По-перше, це було несерйозно. Це був тролінг. Мовляв: піди зроби краще, якщо тобі не подобається. А навіть якщо припустити, що це реальна пропозиція, я би не хотів працювати з цією людиною. Хоча я мрію колись опинитися в «Карпатах».

– За яких умов ти б погодився на роботу в «Карпатах»?

– Якби я бачив, що це нормальне підприємство, власник якого адекватна людина, яка хоче побудувати ті здорові ринкові процеси, які я поділяю.

– Зараз це реально?

– Реально, що може з’явитись така людина і може намагатись будувати.  Але йому це буде важко зробити в умовах, коли середовище токсичне і не готове. Корумпована федерація, корумповані судді, клановість, нормально не працює телебачення, немає ринку. В гімні цукерку зліпити буде важко, але теоретично: чому ні?

Коли «Олімпік» і «Львів» виходили в топ-6, я казав: дивіться, виявляється, не треба суперздібностей, щоб мати нормальну команду. Уяви, якщо до цієї команди докласти хороший менеджмент? Така команда точно буде боротись за бронзу, єврокубки. А вихід в Лігу Європи – гарантована самоокупність клубу, без трансферів.

При Димінському я ніколи не піду в «Карпати», тому що це абсолютно старотиповий олігарх, який може домовлятись з усіма. Подивись, на що перетворився ZIK, який, коли запускався, наче нічого канал був. ZIK нічого не дав про аварію Димінського, коли це сталося. Це як? Один з найбагатших людей Галичини потрапляє в смертельне ДТП – і про це не говорять на каналі. Ви що, довб***би? Та людина, яка давала наказ не пускати це в ефір – в нього гімно замість мізків? Він що, не розуміє, що не приховає інформацію, якщо її не дасть? Вас ніхто не змушує казати «Димінський – п***рас, під суд його». Просто дайте інформацію: кортеж Петра Димінського потрапив в ДТП, загинула людина. Вони в той день нічого не дали. Тільки потім.

 «Якщо після перемоги Зеленського скрізь будуть люди Коломойського, то Суркіси дуже швидко перехоплять владу» 

– Павелко – зло для українського футболу?

– Так, зло. Я завжди доводив, що треба йти на вибори, не можна бути проти всіх. Треба вибирати навіть з сортів гімна. І мене недавно друг запитав: раз так, то вибери – Суркіс чи Павелко? Довелось визнати, що Павелко. Тому що Суркіс – це зовсім стара школа. Принаймні перші роки Павелко переживав за свій імідж, намагався щось робити. Павелко дуже схожий на Порошенка, їх каденції дуже схожі. Єдине, що Порошенко не зацементував так свою владу, як Павелко. Павелко десь в цьому плані Янукович.

– Що реально зробив Павелко?

– В федерацію прийшло багато молодих непоганих людей, вони щось на своєму рівні роблять. Але коли приймаються ключові рішення, вони нічого не вирішують.

– Якщо Зеленський виграє вибори, Павелко втратить пост в ФФУ? Чи зможе домовитись?

– Це напряму залежить від головного питання: наскільки Зеленський пов’язаний з Коломойським. Точніше, зрозуміло, що пов’язаний, давайте не корчити з себе незнайок. Але — який буде масштаб і наслідки цих зв’язків, поки незрозуміло.

Якщо будуть скрізь люди Коломойського, то, думаю, Суркіси дуже швидко перехоплять владу.

– Як ти відносишся до того, що зараз відбувається з виборами: дебати на «Олімпійському», аналізи та інший треш?

– Я голосував за Гриценка, тому мені важко на це дивитися. Гриценко був абсолютно спокійним альтернативним варіантом, який би нікого так не дратував. В нас же зараз такі полюси: половину людей дратує Зеленський і люди, які за нього; половина ненавидить Порошенка і людей, які за Порошенка.

У всіх опитуваннях у Гриценка був найменший чи другий після Зеленського антирейтинг. Але люди через те, що їм хтось внушив, що Гриценко не виграє, так наголосували. Люди, ви так ніколи нормального президента не виберете, якщо будете вважати нормального кандидата недостойним голосу навіть в першому турі. В другому вибирайте з сортів гімна, скільки заманеться. В першому –  голосуйте за кандидата, якого ви не будете ненавидіти.

Немає ніяких передумов, щоб погані речі, які робив Порошенко, зникли на другий термін. Навпаки, коли ти не думаєш про рейтинг, тому що друга каденція остання, то ти можеш творити ще більше зла. Не буде важелів, які будуть стримувати. Раніше були: МВФ, рейтинг, Америка, Росія, олігархи. А зараз немає жодної причини, яка б зупинила Порошенка перетворитися в умовного Януковича. Я маю на увазі, в людину, якій зриває дах від власної влади і величі.

– Зараз люди агресивно сприймають іншу точку зору. Не боїшся втратити частину аудиторії в «ТаТоТаке», відкрито висловлюючи свої політичні погляди?

– Я думав над цим. І вирішив принципово не говорити про це в шоу. Але я написав в фейсбуці. Я не використовую бренд «ТаТоТаке» для пропаганди своїх поглядів. Тут, в інтерв’ю, звичайно, я не тільки як особистість, а і як ведучий «ТаТоТаке», тому це не дуже добре. Але взагалі я не вважаю, що сказав якусь страшну штуку. Я не сказав, що всі, хто за Порошенка, – п***раси, чи всі, хто за Зеленського, – п***раси.

– Ти би пішов сам подивитися на дебати?

– По телевізору, звичайно. Вживу – навряд чи. Я вважаю, що це дуже класний тролінг Порошенка зі сторони Зеленського. В Порошенка не було вибору, крім як погодитись. Він просто попався на цю вудочку. 

«Проїжджає чорна машина. Звідти амбал виглядає: «А це ти лосів ганяєш»? Я такий: б**, в тапках не втечеш, з ноги не даш»

– Давай трохи поговоримо про ще одне шоу, яке ти нещодавно залишив. Звідки взялася ідея «ЗупиниЛося»?

– Ідея моя, але вона би не прийшла в голову, якби Костя не займався цим ще раніше. Він займався цим ще з 2012 року, робив сюжети для «ДжеДАЇв». Я просто колись був поганим водієм, а з часом еволюціонував до того, що тепер дуже все дратує. Я їду, і мене просто бісить те, що я бачу довкола. Дикунство, виживання, таке враження, що кожен як хижий звір себе веде на дорозі.

Тут набагато ширша аудиторія, а ресурсів не треба ніяких – на початках камери брали на прокат за 200 гривень на добу, наклейки коштували 12 гривень штука. Монтувати можна самим чи комусь дати задешево.

В нас вистрілило, але ми думали, що реклама попре швидше. А до нас ломанулись ті ж букмекери та казино, яких ми принципово не хотіли рекламувати в “ЗупиниЛося”.

– Ті самі дві людини робили одночасно два шоу: «ТаТоТаке» та «ЗупиниЛося». В одному шоу ви готові ставити рекламу букмекерів, в іншому – ні. Як це вкладається в одну систему координат?

– Аудиторія різна. Дуже мало людей дивляться обидва наших проекти. Так, це неправильно, краще був би один принцип. Але тут не принцип, а скоріше бажання, щоб люди менше за****вали, щоб менше пояснювати. В «ТаТоТаке» за випуск може бути 1-2 таких коментаря – і ти людям пояснюєш, наводиш приклади. Половина клубів АПЛ грають з букмекерами на футболках, Ярмоленко рекламує букмекерів, він також гондон?

– «ЗупиниЛося» розвивається набагато швидше за «ТаТоТаке»: 75 тисяч підписників за 26 відео проти 25 тисяч підписників за 80 відео на момент цього інтерв’ю. Футбольна аудиторія настільки вузька?

– Так. Це просто абсолютно різні аудиторії.

В «ЗупиниЛося» набагато ширша аудиторія. І це такий екшн, як можна порівнювати? В «ТаТоТаке» ми сидимо п***имо, а тут получаємо п***и.

– Психологічно було важко працювати в «ЗупиниЛося»?

– Так. Постійно негатив, постійно зіштовхуєшся з неадекватами, постійно повторюєш одне і те саме. Ти не можеш поміряти свій вплив, тому що ти зробив рейд, пішов покурити, вертаєшся, а там все знову запарковано. Хоча ми пояснювали людям, що ми не вирішуємо ситуацію конкретно на цій вулиці. Ми вирішуємо ситуацію в головах. Для нас головне не скільки під час рейду наклеїли, а скільки нас подивиться. Якщо подивиться 200-300 тисяч людей і 1-2% з них замисляться, перестануть порушувати, будуть більше звертати увагу, комусь робити зауваження самі. На це ми націлені.

– В деяких випусках ви своїми діями провокували лосів на агресивну поведінку, після чого виникали аварійні ситуації. Ви були готові відповідати, якщо щось таке трапиться?

– Ця точка зору має право на життя. Нам казали: от ви клеїте наклейки на лобове скло. А людина не має права рухатись, якщо на склі щось є. Він поїде, наклейка закриє людину, він її зіб’є. Я кажу, а якщо ви зранку встаєте, машину завалило листям, ви їдете, і листя заважає побачити людину. Тоді винен хто? Дерево, муніципальні служби, які не прибрали листя?

– Вас намагався хтось знайти з тих, кого ви виставили дикунами?

– Знайти постійно обіцяли, але не знаходили.

– Не страшно виходити на вулицю?

– Ну, трошки так. Не то, що страшно, тому що жодного разу ніхто не підійшов і не сказав «а, це ти, під*рас, мені наклеїв». Навпаки, дуже часто підходять і дякують. Це дуже надихає, підтверджує, що ти робиш правильну справу.

Але інколи обережно ставишся до людей. Якось стою, вибиваю біля під’їзда мішок з пилососу, в тапочках, спортивках. Проїжджає повз чорна машина, затонована. Звідти такий амбал виглядає: «А це ти лосів ганяєш»? Я такий: б**, в тапках не втечеш, з ноги не даш. Ну і кому, цьому амбалу? Біти чи газу під рукою немає. Дивлюсь, куди відступати: «Я, і?» Він: «Я тебе впізнав». Я: «Ііііі?» Він: «Молодець». Я прям видихнув. А так би, звичайно, відгріб. 

Лучшее в блогахБольше интересных постов

Другие посты блога

Все посты