Натія Панцулай: «Знайдіть собі мотивацію і крок за кроком йдіть до своєї мети»
Інтерв'ю з гравцем жіночої команди ФК АЛГ Спор - Натією Панцулай
Досьє
Півзахистниця ФК АЛГ Спор (Газіантеп, Туреччина).
Народилася 28 грудня 1991 року (28 років).
Ігрова кар'єра:
2009-2012 "Родина-Ліцей" (22 матчі, 8 голів)
2014-2015 "Українка" (18 матчів, 8 голів)
2016-2017 "Житлобуд-1" (18 матчів, 2 голи)
2017-2018 "Легенда" (11 матчів, 1 гол)
2018-2019 "АЛГ Спор" (17 матчів, 0 голів)
2019 "Атлетіко" Мадрид
2019-н.ч. "АЛГ Спор"
З 2017-н.ч гравець національної збірної України з футболу.
Досягнення:
2017-2018 чемпіонка України
2016, 2018 володарка Кубка України
Натія Панцулай - українська футболістка, гравець національної збірної України та футбольного клуба "АЛГ Спор".
Сьогодні Натія відповість на ряд наших питань та розповість про себе і про свою команду.
– Розкажіть, трохи про себе.
– Мене звати Панцулая Натія Титикоївна. Нікнейм "Грузин" (посміхається). Моя перша Батьківщина - це Грузія, але з 2009 року я є громадянкою України. Граю у футбол))) Член національної жіночої збірної України з футболу.
– Можете нам розповісти про те, як Ви починали робити свої перші кроки у футболі? Де і чому?
Не просто! Так і кажуть, що футбол - гра мільйонів. Цей вид спорту є одним із перших у списку всіх видів спорту. Да цей не дивно тому, що яким би видом спорту ти не займався - все рівно в більшій чи меншій мірі в ньому присутній футбол!
Мої перші кроки у футболі були в невеличкому селі Поляни, Волочиського району, Хмельницької області. Навчаючись у школі мені більше подобалися ігрові види спорту (командні). Найпопулярніший, звичайно, у моїй школі був ФУТБОЛ. Усі мої друзі-хлопчаки грали у футбол, тому і мені він сподобався, а також наш вчитель фізичного виховання Басистюк Володимир Анатолійович зробив все, аби я розкривала свій талант та не відчувала дискомфорту у компанії хлопчаків.
– Яким чином Ви зацікавилися футболом?
– У принципі він і сприяв моєму розвитку у цьому виді спорту. Володимир Анатолійович привив мені любов до футболу. Брав мене на усі районні змагання.
З часом мені стало дуже подобатися бути частиною своєї першої сільської команди. Грати за них "хлопчаків" було велике задоволення. Ні разу за своє життя, яке прожила з тим колективом не відчула якогось "ділення" між хлопцями і мною.
Сам, наш вчитель, був якоюсь такою людиною, що правильно виховувала, але і колектив з яким я грала в одній команді зажди підтримували один одного і ще більше мене. Вони горою за мене стояли. Мені це все подобалося. Подобалося відчувати себе частинкою якогось одного цілого, подобалося розділяти з ними як і радість, так і горе. Своїм ставленням та любов'ю вони усі заставили мене полюбити цей вид спорту.
– Якими видами спорту цікавитеся, крім футболу?
– Більшість я цікавлюсь тими видами спорту до яких більше-менш маю/мала якесь відношення) Мені подобається біг, настільний теніс, дзюдо, футзал та трішки полюбляю і цікавлюсь баскетболом та волейболом.
– Відвідування яких спортивних матчів або заходів залишило найбільше вражень?
– Мені запам'яталось на все життя поїздка до США з Атлетико Мадрид на турнір перед початком сезону. І там нам випала нагода побувати на основному заводі Herbalife. Це є одним із головних спонсорів цієї команди))
Ми побачили все із середини. Детальніше дізналися про все, що там відбувається. Ну дуже цікава була екскурсія)
– Хто були Вашими кумирами в дитинстві?
– Чесно не було. Пам'ятаю подарують форму Шевченко - граю в ній, подарують форму Реброва - граю в ній Мені здається кумирів вибирали замість мене. (сміється)
– Вболіваєте за який-небудь футбольний клуб і хто Ваш улюблений футболіст у цьому клубі?
– Так, вже у дорослому віці я почала розуміти, що маю можливо й кумира. Давно вже люблю Ювентус. Не знаю навіть чим він так мені до вподоби. А ще, коли туди Криштіано Роналду перейшов, то два а одному. Мені подобається цей футболіст тільки своєю працею над собою. Людина довела усьому світу, що можна зробити неймовірне, тільки якщо цього дійсно захотіти і наполегливо працювати.
– У чому, на Вашу думку, відмінності жіночого футболу від чоловічого?
– Досить таке популярне питання))) Скільки вже було сказано на рахунок цього, але все що я би добавила, це те, що у жіночому футболі грають лише дійсно сильні духом дівчата (на високому рівні, маю на увазі). Читаю якось статтю : "Ярмоленко (якщо не помиляюсь) пропустить матч із-за мікротравми м'язів бедра". Сміялась довго))) Бо дівчата грають навіть коли коліно вилетіло в другу сторону. Можна сказати на грані! Слово "мікротравми" у жіночому футболі не існує.
Тому самі тепер думайте чим ми відрізняємося від них))))
– Який у Вас найяскравіший спогад у футбольній кар'єрі?
– Знаєте я не виділятиму. Кожна команда в якій я грала мали такі яскраві моменти. Українка - вихід у вищу лігу. Житлобуд 1 - перемога у фіналі Кубку України. Легенда - це кубкова гра з Ятраню, вирішувалася доля хто далі пройде. Запекла була боротьба, ми обмінялися декількома голами і ще в кінці серія пенальті, якщо не помиляюсь. Ну і звичайно в збірній, мега багато крутих моментів з позитивними емоціями. Одна з них перемога над Швецією на Львів Арені.
– Могли б дати якусь пораду для початківців жінок-футболісток?
– Якщо є бажання займатися своєю улюбленою справою, робіть це не зважаючи ні на що. Знайдіть собі мотивацію і крок за кроком йдіть до своєї мети. Молодим гравцям хочеться сказати, щоб не ставили на перший план фінансові питання. Якщо в першу чергу працювати заради досягнення своєї мрії то гроші прийдуть самі)
– Чим Ви займаєтеся крім футболу?
– В мене є маленьке хоббі. Я люблю монтувати відео. Звичайно, це все на любительському рівні. Але, коли є час і натхнення, то я знімаю "відосіки" і потім сиджу за комп'ютером і щось там мудрую (посміхається). У цьому всьому, мені допомагають мої друзі та знайомі. Активно беруть участь у наших супер зйомках.
– Що Ви можете сказати про першість України, коли Ви виступали на Батьківщині?
– Не зважаючи на те, що не у всіх командах є найкращі умови для тренування і проведення офіційних ігор, я люблю чемпіонат України.
Я не рахую його слабким чемпіонатом. Все що нам не вистачило (я про своє покоління) - це дитячих спортивних шкіл, в яких ми могли б грати з самого дитинства. Тому, що, знаю по собі, я прийшла у професійній спорт в 15 років, коли в Іспанії чи інших країнах Європи у 15 вже сформований гравець. Звичайно вже все змінюється і розвивається. Тому на даний момент у нашого молодого покоління більше можливостей ніж у нас)) Український чемпіонат, як на мене, досить на хорошому рівні.
– Що Ви можете розповісти про жіночий чемпіонат Туреччини? Які емоції, антураж?
– Усі вам скажуть, що турецький чемпіонат слабший за український. В чомусь тут є рація. Але в Туреччині чемпіонат по своєму цікавий і непередбачуваний. Тут є дуже багато не поганих гравців, які б створили конкуренцію українським футболісткам. Наш футбол більш швидкий, вчать швидко грати на контратаках, навіть, сказала, в чомусь і силовий.
Турецький - релакс. Тут в більшості грає роль техніка. Вони нікуди не поспішають інколи це бісить. (сміється) А ще мені дуже подобається, що тут завжди вболівальники підтримують свої команди, дуже активно підтримують. І зверніть увагу, що турецька федерація не дуже любить жіночий футбол, але він розвивається.
– Що Ви можете сказати про клуб Атлетіко Мадрид?
– Сама назва Атлетико Мадрид вже багато, що говорить. Великий клуб з великим іменем та історією. Там свої традиції зародженні вже дуже багато років тому. Для мене це був як інший світ. Все на професійному рівні. Відношення, тренування і стиль життя. Про що говорити, коли там у жіночої команди повністю своя база. Вони мають дитячі школи (якщо чесно, не розумію навіщо їм легіонери, якщо у них свої вихованці на досить високому рівні) Це така структура, до якої мають прагнути бути схожими як і український футбол так і турецький і ще багато інших.
– Якщо порівнювати три чемпіонати: України, Іспанії та Туреччини, де краще, більше конкуренції?
– Звичайно, більша конкуренція в Іспанії. Повторюсь, що там дівчата 15-16 років вже є професіоналами. Вони тактично і технічно готові у свої роки.
На друге місце я би, звичайно, поставила чемпіонат України. Хоча у нас немає такої бази за плечима, але усі дівчата, хто грають в Україні досить сильні духом і бажанням бути в одинадцятці.
Ну і, звичайно, Туреччина. Хоча вона в моєму списку на останньому місці, я все рівно гадаю, що ведучі команди поборолися б з українськими командами за першість.
– Раніше жіночий футбол був слабо розвинений і більшість людей не розуміли дівчат, які хотіли грати у футбол. Однак зараз з кожним роком кількість дівчат-футболісток зростає. Як Ви думаєте, що вплинуло на розвиток жіночого футболу у нас в Україні?
– Раніше все було слабко розвинено.
Протягом довгого часу, жінки не могли займатися багатьма справами. Це відносилося не тільки до спорту. Колись, навіть, щоб жінка заробляла гроші більше ніж чоловік було дуже дивно. Була така історія, коли існували факультети на яких жінкам заборонялося вчитися. А також, щоб жінка вела бізнес - взагалі мови не було. Та час показав, що жінки не гірші в цьому плані, а навпаки в якихось аспектах навіть кращі. Те саме відноситься і до футболу. Світ не стоїть на місці, просто десь він розвивається з шаленою швидкість, а десь як у нас. (посміхається)
Європа і не тільки, давно бороться за рівноправство, і знаєте у них виходить. Я рахую це правильним рішенням. В кожної людини одне життя і він має прожити його із задоволенням і якщо йому чи їй це задоволення приносить футбол, чому б ні!!!
Я рахую гріх це, коли Бог нагородив тебе талантом, а ти його не розвиваєш. Проживши в різних країнах, я зрозуміла одне, в нашій країні людям тяжко перебудуватися з того періоду - періоду Союза. Я не говорю про рівень життя, на даний момент я про мислення. А все іде звідти.
– Кажуть, що багато професійних футболістів не люблять спостерігати за грою з екранів телевізорів. Це стосується і Вас?
– Я дивлюсь футбол. Звичайно по мірі можливості, але дивлюсь. Зрозумійте, коли людина грає у видатних клубах, то навряд чи вони його дивляться, тому що у них цього футболу по саме горло.
Якщо брати мене, так я дуже люблю дивитися, адже я завжди звертаю увагу на ті позиції де я маю змогу грати. Мені це важливо і цікаво. Часом просто з друзями збираємося разом, щоб подивитися дійсно цікавий матч і отримати задоволення від перегляду.
– Кого б Ви могли виділити з перспективних дівчат футболісток?
– Якщо брати українських дівчат, то їх дуже багато. Цей список буде дуже довгим. Але п'ятірку виділю: Надія Куніна, Юлія Шевчук, Наташа Гриб, Ніколь Козлова, Деркач Яна.
– Найкрасивіше / екзотичне місце на планеті, де Вам доводилося побувати (або відпочивати, або проводити поєдинок)?
– Чесно вам скажу, я не заклята мандрівниця. Більшість своїх відпусток я стараюсь проводити на Україні, адже останнім часом рідко там буваю. Мені дуже подобаються українські Карпати.
А ще, моя найулюбленіша країна - це моя перша Батьківщина - Грузія. Там дійсно дуже гарно і можна знайти місця з неймовірною красою. А ще, там, нуууууу дужееее привітні люди, куди б ти не повернувся пригощають вином і просять до столу (посміхаєстья).
І, наостанок, завершуючи наше інтерв'ю, хотів би подякувати Вам, Натія, за цікаву бесіду і побажати вдалих виступів в чемпіонаті Туреччини та за збірну України.
