1997. Бережись, пішохід
Похід завершено, треба повертатися у блоґосферу
Прийшли роки кривавих ігор. Частина з них була на двигунці Build, на якому був і Duke Nukem 3D. Проте наразі мова буде йти не про стрілянину, а про милі кишки на лобовому склі потужного авто. Олдфаґ вже здогадався, певно, що сьогодні ми повернемося за кермо Carmageddonу.
Гра вражала жорстокістю. Чавити людей, допомогати фермеру з розподіленням корів на м’ясо, знищувати ворога тощо. Від самої гонки залишилося мало чого, і це не дивно.
Сенс гри полягав саме у тому, щоб знищити усих тих, хто й сам не проти знищити Вас. Можна обрати доступну машину, сісти та почати робити благу справу зменшення населення. Через жорстокість у іграх, у ті роки багато чого забороняли, перероблювали (на тому ж Symbian кров у тілах була зеленою, як й у Гордона Шамвея, більш відомого під іменем Альф).
Проте щось від гонки залишилося (окрім машин та водіїв). Якщо не хочемо програти, нам необхідно перетинати чекпоінти, там навіть сама гонка і є. Але кого це цікавить, коли час та кредити на ремонт залізного Коня Смерті дають за те, що робити не можна на вулиці. І ми радимо не повторювати цього у реальному житті.
Нам дають на вибір перед грою двох персонажів (різних полів), кожен з яких сяде за кермо та зробить усе необхідне. Що саме, дивіться на скріншоти під цим абзацем.
Потім були доповнення, додаткові жертви коліс, але це вже зовсім інша історія, як писалося у братів Стругацьких.
Ах так, забув про доблесну поліцію згадати. У них задача проста - знищити нас. Їх не хвилює, що під час переслідування правопорушника, вони самі перетворюють на фарш пішоходів.
Кармагеддн - це гра особлива. Її можна любити, пускаючи ностальгічну сльозу від кривавих слідів. Її можна ненавидіти за цинічну жорстокість та аболютно аморальну атмосферу. Проте гра варта того, вона - Легенда жанру, що б не казали.
Дякую за увагу, любіть старі ігри