Огляд однієї серії легендарного квесту
Так вже сталося, що мізки треба умикати, як у тому слога´ні. Сьогодні ми поговоримо не про Myst чи Broken Sword, хоча й він теж посідає вельми велике місце в історії, а про стару-добру Кирандію.
Культова трилогія побачила в слід у проміжку між 1992 та 1994 роками. Скажу чесно та відверто, першу частину я майже не пам’ятаю, а багато чого з другої "книги" відклалося у пам’яті й на цей момент. Третю частину пам’ятав погано, але мав змогу пройти кілька років тому.
Отже, процес гри полягає у тому, що й доцільно розуміти під квестом. Ми бачимо героя, бачимо екран, на якому можна клацати та вибирати потрібні речі (або не потрібні, це вже кому як). Кількість місця у кишені не так і багато, проте вміле розташування предметів на мапі дозволяє хитрувати.
У цій грі можна легко померти. Навіть дуже легко, а способів багато. Деякі з них можуть дати прочуханів та цигарок тому ж Manhunt (жартую, але щось таке існує).
2 та 3 частини доволі довгі, проте остання з них вже трошки млява та закручена (особливо у джунглях, ой-йо ці лабіринти). Квестів та завдань багато, гумор у гри присутній, особливо - у російськомовній локалізації. Якщо мені не зраджує пам’ять, то переклад робив киянин (Тарас Катков). Фрази, у яких зустрічалося Динамо, можна послухати та почитати у текстовому вираженні.
Ті, хто грав у ці ігри, певно згадає "страшну та жахливу Руку Мікі Мауса", як тоді вважалося, головного негідника з другої книги. Тоді, у далекому дитинстві, я дуже радів фінальній сцені Книги 2. Навіть згадувати смішно.
Серія від Westwood вбивала час, вона змушувала мізки працювати. Не завадило б щось подібне у наш час. Раджу спробувати пройти, це не так вже й легко.
Дякую за увагу, любіть старі ігри.