Євро-2020 - парад недолугих рішень УЄФА: маршрутні накладки, пандемія, мова
Чому цей турнір бісить
Чесно, не збирався взагалі писати про Євро. 16-й чемпіонат Європи з футболу мав стати щасливим святом. Але всі плани організаторів турніру в певний момент накрила ковідна хвиля і негатив від власних хибних рішень. Про це і поговоримо, відкладаючи в бік емоції від виступів нашої національної команди. Пост - не голосіння фаната, чиї улюбленці вилетіли зі змагань. Це - діжа дьогтю з ложкою меду. Так вже вийшло, вибачайте. Накипіло.
Увага! Зауваження ніяк не стосуються самого футболу. Вважаю цей Євро - одним з найкращих за інтригою, сюжетами ігор і цікавими подіями.
Розпочну в хронологічній послідовності. Розкладаю претензії по тезах, максимально стисло і з можливим альтернативним варіантом (як критикуєш - пропонуй!).
1. Вибір міст-господарів
Ідея незвичного ювілейного турніру - модернова для чиновників консервативної організації УЄФА. Подихати футбольним повітрям різних країн і культур - приваблива пропозиція, навіть, якщо дивитись турнір по ТБ, а не мандрувати. Але до чого цей вибір міст, які прийматимуть матчі? Якими були критерії відбору? За які заслуги обрали Дублін, Баку чи Санкт-Петербург (окрім наявності Газпрому)?
До речі! 6 з 11-ти обраних країн (Азербайджан, Данія, Угорщина, Росія, Румунія та Шотландія) ніколи до цього не приймали матчі чемпіонатів Європи. З 11-ти обраних стадіонів тільки 2 приймали матчі Євро.
Як можна було зробити.
Наразі за всю історію проведення чемпіонатів Європи його фінали приймали 12 міст (Париж, Рим, Лондон, Мадрид, Брюссель, Белград, Мюнхен, Гетеборг, Роттердам,Лісабон, Відень та Київ) , а переможцями - 10 країн (Німеччина, Іспанія, Франція, СРСР, Італія, Португалія, Нідерланди, Чехословаччина, Данія, Греція). Ні перший, ні другий список не збігається із переліком міст-господарів теперішнього Євро. А уявіть, які круті флешбеки можна було б організувати, відправившись у турне по містах колишньої слави: або по країнах-переможцях, або по містах, на стадіонах яких піднімали вгору кубок чемпіонів Європи з футболу! Та в кожен матч можна було додати атмосферних історичних барв: що на стадіоні, що в телеетері! Впевнений, що по одній арені з відповідної інфраструктурою країни підготувати б змогли.
2. Дивний календар
Добре, якось вибрали міста за іншими критеріями. Але чому б не зробити це після відбіркового турніру?! Для чого? Заради справедливості та щоб уникнути наступних ситуацій:
- Команда Англії весь шлях до фіналу, крім одного матчу, провела в Лондоні. Інші суперники в тій чи іншій мірі гастролювали, втрачали години відновлення на перельоти й адаптацію. За старої моделі з господарями Євро такого б не сталося.
- В своїй групі Бельгія стартувала в РФ, потім відправилась до Данії, а в 3-му турі знов поїхала в Петербург. Добре, що хоч це не так далеко. У Португалії груповий маршрут був таким: Будапешт-Мюнхен-Будапешт.У Австрії: Бухарест-Амстердам-Бухарест. У швейцарців: Баку-Рим-Баку (ви ж розумієте, де знаходиться Баку?)
- В 3-му турі групового етапу в Будапешті Португалія і Франція розігрували перше місце в квартеті, а в в той же час місцеві улюбленці - команда Угорщини - билися за плей-офф в Мюнхені. Прикиньте, який глядацький інтерес викликала б подія на Пушкаш Арені (яка, нагадаю, могла приймати 100% вболівальників), якби в групі з угорцями грали, наприклад, шведи та поляки…
Врешті всі шляхи зійшлися в Лондоні, який наразі в карантинній облозі через третю хвилю і не може без проблем прийняти всіх.
Як можна було зробити.
В одних групах було 2 країни-господаря, в інших - 1. Також біли Бухарест, Баку та Дублін (в початковій редакції), які не делегували свої національні команди на Євро. Чи не доречно б було обрати арени по завершенні відбору і жеребкування, щоб відправити учасників у «бульбашки» хоча б у груповому раунді - по одній на групу?.. Як в змаганнях еліт-раунду юнацьких збірних - грати групу повністю в одному місті.
3. Вірусний жах
Коли в 2012 році Платіні і УЄФА вигадали експериментальний «роз’їзний» ювілейний формат турніру, ніхто і гадки не мав, що за 8 років світ накриє хвиля Covid-19 і перетин кордонів стане складним завданням. Достеменно невідомо, як сприймав проект новий очільник футбольної асоціації Александер Чеферін: з позитивом чи просто як виконувач рішення попередника. Однак 2020 організація могла б зробити більше, ніж просто пересунути форум на рік. Що ми отримали:
- Підвищились ризики переносу або повного скасування окремих матчів через карантинні обмеження. Згадайте осінь: ранні етапи єврокубків, Лігу націй. Не пройшли командою тестування - міняйте всю делегацію або до побачення. При цьому в одних країнах лояльні, в інших - більш суворі вимоги карантину.
- Суттєво ускладнилась логістика для вболівальників. Відвідати матч своєї команди за кордоном, або (не дай, Боже!) рухатися за нею Європою означає здавати безкінечні тести, проходити паспортні перевірки.
- Погіршився загальний епідстан. Весь минулий рік нам твердили: «Не виходьте з дому», цьогоріч з’явились нові різновиди Covid-19, Олімпіада в Токіо - головний біль для МОК і Японії. УЄФА ж про стимулювала рух Європою громадян різних країн, які змішують штами та наближають нову хвилю пандемії.
Як можна було зробити.
Перенести весь турнір до однієї (максимум - двох сусідніх) країн. Погодьтесь, досвід перенесення матчів, навіть екстрений (згадайте фінал Ліги чемпіонів 2021) в УЄФА є. А як це б зробили рік тому, в момент рішення про перенесення, - проблем взагалі б не було. В Європі є чимало держав, які мають 8-10 придатних для найвищих змагань стадіонів. В 2021 ця ідея цілком могла пройти, якби знайшовся адекватний організатор турніру.
Ок, самогубців не знайшлося. Тоді оптимальна альтернатива - вищезгадані «бульбашки».
4. Заміна стадіонів
Брюссель затримався в будівництві? Дублін і Більбао не відкриють стадіони для вболівальників через пандемію? Віддамо їх матчі Лондону, Санкт-Петербургу і Севільї! До останньої претензій немає - рішення логічне і вірне. А от Британія взимку «подарувала» Європі мутований більш небезпечний вірус. В РФ «намалюють» будь-яку статистику, щоб дати людям видовищ і підтримати власну пиху. Але всупереч цьому їм дали ще більше матчів! З росіянами так і сталося: в Москві впускали у магазини за перепустками, а в Пітері йшов футбольний карнавал. Карантинні заходи там ввели за збігом обставин якраз після закінчення виступів місцевої збірної. Власне, ситуація з фінськими вболівальниками зайвий раз доводить хибність рішення УЄФА.
Як можна було зробити.
Знайти міста не зі списку з нормальним бекграундом. Це взагалі, якщо ганятися за вболівальниками. Не ті часи: «чума» ще не скінчилась, а «бенкет» вже «накрили».
5. Сезон довжиною у життя
Коли в червні 2020 футбол почав виходити з коми, європейський союз погнав догравати сезон, а потім без відпочинку розпочав новий. Не можу проводити прямі паралелі, але травми на рівному місці (Спінаццола, Кривцов), м’язове перевантаження (Маліновський), ситуація з Еріксеном… Чи не занадто довгим вийшов сезон?
Як можна було зробити. Пам’ятаєте безглузді товариські зустрічі національних команд восени минулого року. Мовляв, рекламні контракти вже підписано і їх не можна було скасувати. Так, на вересень 2020 національні команди не збиралися разом по 8-9 (!) місяців. Але осінній календар для провідних футболістів Європи виявився надто перевантаженим. Те саме продовжилось навесні, адже команди вже встигли провести по 3 гри у відборі до ЧС-2022.
Як можна було зробити.
Зменшити щільність календарю не тільки для збірних, а й на клубному рівні. Стимулювати національні асоціації до аналогічних кроків. Літо-2020 показало, що клуби можуть проводити євро кубки в режимі фіналів чотирьох. Мінус 10 матчів для топ-клубів і національних команд - вагоме полегшення для їх гравців. УЄФА обрав прибутки…
6. Політика і НЕполітика
Акція на підтримку ЛГБТ в Мюнхені вважалась політичною, а заборона безалкогольного пива на прес-конференції перед гравцями-мусульманами - чомусь ні.
Як можна було зробити.
Чесно, не знаю. Менше хапати спонсорства від букмекерів, виробників алкоголю та нездорового харчування. Там ще китайці підключились до офіційного партнерства. Ієрогліфи виглядали незвично в якості реклами на стадіонах. Скоро побачимо їхній вплит
7. Ще раз про мову
Не підтримую хейту Артема Довбика після гри зі шведами. Хоча і хейту як такого не було. Однак зауважу деталь, яку могли пропустити. Олександр Зінченко теж давав флеш-коментар після гри, теж російською. Але зараз не про це. До чого тут УЄФА? В трансляції було чутно, як інтерв’юер з сильним акцентом ставив питання нашому гравцеві… російською мовою. Скоріш за все організатори в Глазго просто не знайшли журналіста із знанням української чи перекладача. Або не старалися.
Як можна було зробити.
Поважати мови країн-учасниць. І далі «танцювати» від цієї тези. Навіть, якщо цей промах стосується тільки української команди, він є показовим і неприємним.
Загалом в умовах карантинних обмежень Євро вийшов типовим турніром з роз’їздами. Була певна кількість двобоїв на нейтральних полях, але матчі з командами-господарями дійсно були виїзними. Помаранчеві трибуни в Амстердамі, червоні в Копенгагені та Баку (так-так, турки там, як удома), тотальне домінування місцевих вболівальників у Лондоні, Глазго та Санкт-Петербурзі зіграли вагому роль у результатах змагань. У країн, що раніше приймали традиційні формати Євро, такої переваги не було. Зазвичай до них приїжджали великі вболівальницькі легіони і на трибунах лишався сумірний паритет. Прояву гостинності, як у випадку з лазерною указкою і Шмейхелем, могло і не статись. Це ще я не згадую взагалі формат турніру, а зокрема - схему плей-офф. Він впроваджений ще на Євро-2016, тому формально не відноситься до теми цього матеріалу. Але мені теж не подобається.
Був і позитив. До півфіналу питань до арбітражу майже не виникало. Принаймні ВАР позбавив нас примарних голів і (хотів написати раніше) суперечок через пенальті.
Отже бажаю, хоч би цей експеримент не прижився, і надалі організатори повернулись до звичної моделі проведення змагань.
