5 розважальних книг від Spinosa

Доброго вечора. Я свою підбірку улюблених книжок вирішив розбити на дві частини - умовно «розважальні» і «серйозні», бо вони всі «не поміщаються» на одній полиці в книжковій шафі та й не можуть стояти поряд, хоча я люблю всі ці книги однаково. Почнемо з розважальних. Серйозні будуть у другій частині. Священна для мене річ і навіки улюблена книга. Цей літературний шедевр однаково може знаходитися і на полиці з «серйозними» книгами, адже він - про вічні людські цінності: почуття гумору, дружбу, порядність та шляхетність. Але автор, якого на...

БлогОффтоп
АвторSpinosa
23 апреля 2020, 19:22
18

Доброго вечора.

Я свою підбірку улюблених книжок вирішив розбити на дві частини – умовно «розважальні» і «серйозні», бо вони всі «не поміщаються» на одній полиці в книжковій шафі та й не можуть стояти поряд, хоча я люблю всі ці книги однаково.

Почнемо з розважальних. Серйозні будуть у другій частині.

Священна для мене річ і навіки улюблена книга. Цей літературний шедевр однаково може знаходитися і на полиці з «серйозними» книгами, адже він – про вічні людські цінності: почуття гумору, дружбу, порядність та шляхетність. Але автор, якого на превеликий жаль вже нема з нами, мабуть, спохмурнів би, якщо б дізнався, що до його книг ліплять епітети штибу «серйозний». Адже ця світла людина обрала за свою місію навчити маленьких українців сміятися. І дорослих теж. І їй це блискуче вдалося. Я вперше прочитав цю книгу, коли мені було років сім, перечитував, коли виполнилося п’ятнадцять, стукнуло двадцять п’ять, мунуло тридцять третій і годі й казати, що я «Тореадорів» перечитаю ще безліч раз і навіть на смертному одрі, якщо зможу. Адже, що може бути краще перед смертю, як згадати своє безхмарне дитинство і добре посмітися? Пане Всеволоде, дякую вам за наше щасливе дитинство.

Я – великий шанувальник детективів, а Агата Крісті – беззаперечна королева цього жанру. Не хочу здатися нескромним, але я, мабуть, прочитав 99% її творів, принаймні всі циклу про Еркюля Пуаро та міс Марпл (деякі – мовою оригіналу), а це – понад сотню оповідань та романів. Виділити найулюбленіші абсолютно не можливо. Тому просто назву першу річ геніальної письменниці, яку мені судилося прочитати – «Східний експрес». Карколомний «герметичний» детектив – дії відбуваються в фешенебельному потязі і ти майже відчуваєш дорогий запах оббивки купе вагону «Стамбул-Кале» – насичений аристократичними героями, з неймовірною розв’язкою. Оповідання і романи Крісті багато разів екранізовувалися, але всі вони програють серіалу з Девідом Суше в головній ролі, наче Бразилія Німеччині на Чемпіонаті Світу-2014 – дивіться, не пошкодуєте. Хоча саме екранізація «Убивства в Східному експресі» – рідкісний випадок – мені не сподобалася. Ліпше прочитайте книжку).

Гадаю, відсотків 80 читачів «Трибуни» дивилося радянський міні-серіал «Місце зустрічі змінити не можна», але книжку, за якою знято цю чудову картину, читало, підозрюю, набагато менше. А даремно, тому що книжка братів Вайнерів мало чим поступається фільму. Хоч вона і позбавлена шарму Висоцького (утім подивившсь фільм домислити його не складно), зате в ній набагато глибше розкриті стосунки Жеглова і Шарапова та й річ ця – коли читаєш, то розумієш – не є лише хорошим детективом. Насправді, це – антитоталітарна і навіть насмілюся сказати певною мірою антирадянська книга, якщо зазирнути глибше. Знаменитий діалог закоренілого чекіста Жеглова та ліберала-новачка Шарапова в салоні «фердинанда» або їхній конфлікт через вбивство Левченка дає зрозуміти, чому ця книжка називається «Ерою милосердя» і що не так з ерою, яка їй передує. Бонусом для тих, хто прочитає книгу братів Вайнерів буде відмінна від фільму кінцівка. До речі, вони написали чимало інших прекрасних психологічних детективів, серед яких я б виділив «Візит до Мінотавра» та «Перегони по вертикалі».

Продовжуючи цикл радянських гостросюжетних книжок не можу не відмітити роман «Момент істини» (або «У серпні 44-го...») дивакуватого (чому? Зазирніть у Вікіпедію.) автора Володимира Богомолова. Ця книга про війну не схожа на безліч інших книжок на головну радянську тематику. Ви не знайдете в ній характерного пафосу, героїзації радянських військових і інших неодмінних атрибутів літератури про Велику Вітчизняну. Замість них цікаві і, головне, правдиві деталі роботи розвідників та контррозвідників та сюжет, що тримає в напрузі до ключової фрази книги: «Бабушка приехала!». Насправді ця книга – не про війну, а про професіоналізм у екстремальних умовах, про людей які не мають права на помилку (попри недавній мем) і мусять працювати на максимумі своїх можливостей. Фільм, знятий за книжкою, не сильно відхиляється від сюжету роману і його теж варто переглянути.

І щоб розбавити цей радянсько-український «збірник» чимось іноземним додам до нього уславлену річ видатного ерудита Умберто Еко «Ім’я рози». Володіючи неабиякими знаннями і відповідно – науковими ступенями, Еко писав не для самолюбування, не для повчання, а для белетризації науки. Кожна його книжка – захоплива інтелектуальна гра з вкрапленнями «а чи знаєте ви, що...». Еко – це «коктейль» з Агати Крісті і Плутарха, у який встромлена «соломинка» яскравого гумору. Пийте на здоров’я!

Далі буде.

Лучшие
Новые
Старые
Барановський Сергій
Я людина проста - бачу Нестайка плюсую!
Ответить
9
Spinosa
ответил на комментарий пользователя Барановський Сергій
Я б не сказав, що це ознака "простої" людини). Для мене це показник!
Ответить
2
Gryshchuk Dima
Кайф!\n«Загаза чогтова», «знайдибіда проклятий», «мама-депутат». Зітріть мені пам‘ять, щоб перечитати це знову.
Ответить
6
Spinosa
ответил на комментарий пользователя Gryshchuk Dima
Шедевр)!
Ответить
1
Барановський Сергій
До речі, Еко обожнюю, але це не зовсім розважальне чтиво.
Ответить
6
Spinosa
ответил на комментарий пользователя Барановський Сергій
Згоден, але "розважальне" тут означає радше "не нудне"). Це комплімент!
Ответить
3
Gryshchuk Dima
«В серпні 44-ого» і МВИН - улюблені фільми батька, як і книжки, власне. Ви б точно знайшли багато спільних тем, не зважаючи навіть на динамівство)
Ответить
3
Spinosa
ответил на комментарий пользователя Gryshchuk Dima
Респект твоєму батькові!
Ответить
1
Кр.От.
В школе увлекался детективами Агаты Кристи, а также Рекса Стаута с его Ниро Вульфом и конечно Конан Дойла с Шерлоком Холмсом. Позже стал нравиться Дж.Хедли Чейз, может не так закручен сюжет, но зато читается легко)
Ответить
3
Spinosa
ответил на комментарий пользователя Кр.От.
До речі, Ніро Вульф сидів на карантині вже в ті часи). І не збирався з нього виходити).
Ответить
1
Кр.От.
ответил на комментарий пользователя Spinosa
Работал на удаленке, так сказать:)
Ответить
2
Spinosa
ответил на комментарий пользователя Кр.От.
)))
Ответить
1
nehay
Тореадори з Васюкiвки - одни из любимых книг детства. Много раз перечитывал. Жаль, что только 3 части. Пробовал у Нестайко читать что-то другое - вообще не тот уровень. Даже близко так не вставляет, увы.\n\n"Имя розы" тоже классная книга, но как по мне излишне раздутая по размеру.
Ответить
2
Spinosa
ответил на комментарий пользователя nehay
У Нестайка ще хороший цикл оповідань "Одиниця з обманом".
Ответить
0
nehay
ответил на комментарий пользователя Spinosa
Не знал, что это цикл. Вроде только сам рассказ и читал, где как раз про эту единицу с обманом и шлось.\n\nЧитал у него ещё "Пригоди Грицька Половинки" и "В Країні Сонячних Зайчиків", но как-то не зацепило, в отличие от Тереодоров.
Ответить
0
Spinosa
ответил на комментарий пользователя nehay
"Одиниця з обманом" - це повість, яка включає в себе кілька оповідань. Ось тут більше: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%B7_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC
Ответить
0
Haderach
Момент истины ещё в школе читал. Позже перечитывал три раза, очень интересно. И фильм на удивление неплохо снят. Вот только после 14 года воспринимается совсем иначе и перечитывать не тянет.
Ответить
0
Spinosa
ответил на комментарий пользователя Haderach
Я абстрагуюся від ідеологічного і політичного підгрунтя, коли читаю. Та й книжка не перенасичена радянським пафосом і гаслами до честі автора.
Ответить
0

Другие посты блога