Tribuna/Футбол/Блоги/Оффтоп/Найкращі книги, які я прочитав за останній рік. Роман Щербак

Найкращі книги, які я прочитав за останній рік. Роман Щербак

Час і мені підхопитти цей флеш-моб

Блог — Оффтоп
Автор — Roman Ščerbak
25 марта 2019, 15:26
2
Найкращі книги, які я прочитав за останній рік. Роман Щербак

Порядок прочитання приблизно хронологічний. Попередження: написано чимось подібним на клясичний український правопис (або ж харківський, чи скрипниківку). 

Віталій Юрченко «Пекло на землі»

Книга про звичайного вчителя, який потрапив під радянські репресії та був засланий, але втік звідти та зумів перетнути кордон. Просто доволі сильна життєва історія, яку також цікаво буде прочитати тим, хто хоче розбиратися в тогочасній гісторії. 

Вілбур Сміт «Око тигра»

Гарний трилер із великою кількістю сюжетних поворотів, таємниць та дуже сильними "зубодробильними моментами". 

Дмитро Шурхало «Українська якбитологія»

Книга про те,  як могла по-іншому розгортатися гісторія України. Поштовх до переосмислення минулих подій та розставлення всіх причинно-наслідкових зв’язків подій від часів Київської Руси й аж до найближчого сьогодення. 

 

Іван Хома «Євген Коновалець»

У продовження теми минувшини, біографія Євгена Коновальця з деякими доволі цікавими фактами про його характер та життя. 

Одна з найкращих цитат у цій книзі:

«... кожний мав враження необмеженої своєї влади, а в полк. Коновальцеві бачив не наказодавця, а скоріше дорадника. Справжня влада полковника виявлялася в невидимій на перший погляд координації ініціятиви й праці всіх підлеглих осіб і у збірному висліді. Його тішило, що люди мать можливість прояву своєї ініціятиви, що часом він був її поштовхом. Полк. Коновалець був провідником найвищого типу, а не капралем, що забиває волю в своєму оточенні за принципом "мовчати й слухати!" і що в додаток боїться притягати сильні індивідуальності зі страху "конкуренції" і тому оточує себе мірнотами, щоб на їх тлі самому блестіти». (збережено авторський правопис). 

 

Валер’ян Підмогильний «Місто»

Ледь не єдиний твір шкільної програми, який можна читати на здоровий розум. Цікава історія про розвиток особистості. 

 

Вікторія Горбунова «Виховання без травмування»

Трохи окрема книга, порівняно з усім списком. На живих прикладах розповідає про те, що я для себе називаю «сучасним батьківством», як його втілити та яка від цього користь. 

 

Макс Кідрук «Де немає Бога», «Жорстоке небо», «Твердиня», «Заради майбутнього»

Один із найкращих авторів нинішньої української літератури, з якого й розпочалося моє захоплення книжками та взагалі українською літературою. 

«Де немає Бога» — нині останній роман цього автора, вийшов восени 2018 року. Розповідає про авіякатастрофу та людей, які вижили в ній і намагаються вижити у важкодоступних горах, не втративши при цьому своєї людяности. Основна тема, як не дивно, не авіякатастрофа, а стосунки батька й дитини та можливість існування моралі в місці без релігійних та суспільних норм. 

«Жорстоке небо» — роман про авіякатастрофу. Саме з нього я й прийшов до сучукрліту, і коли вийшло перевидання, не міг не скористатися з можливости та придбати його в серійній обкладинці. Це трилер із певними елементами технотрилеру, де розповідають про аварію українського літака у Франції та подальше розслідування й намагання приховати незручні факти трагедії. 

«Твердиня» — дуже сильний трилер про групу п’ятьох студентів, яка поїхала до перуанських джунглів на пошуки загубленого міста Паїтіті. Хоча сам автор із великою долею скептицизму ставиться до однієї зі своїх перших книг, та шанувальники його творчости часто згадують саме цю книгу як одну з його найулюбленіших. 

«Заради майбутнього» — найсвіжіша книга Макса Кідрука, а також наразі остання книга, яку я прочитав до кінця. Збірка оповідань на ріжні теми: як гостросоціяльні, так і горори чи гумористичні. Саме ця багатоплановість дозволяє ледь не всім знайти щось своє в ній. 

Бонус: 

«Не озирайся і мовчи» — книга, яку прочитав трохи раніше, аніж рік тому, але все одно вважаю її вартою цього списку. У ній гарно об’єднано як побутову дійсність з елементами гостросоціялки, так і горор із науковим підґрунтям. 

 

Михайло Олійник «Від У.С.К. «Скала» до Ф.К. «Скала» Стрий (1911-2012)

До футбольної тематики піде саме ця невелика книжка, яка описує часи існування стрийської «Скали», нещодавно вкотре зниклої зі футбольної мапи України. Цінність її ще й у тому, що наведено архівні свідчення, які дозволяють дізнатися про футбольну термінологію дорадянських часів, коли її багато в чому підігнали до російськомовної. 

 

Ніл Деґрасс Тайсон «Астрофізика для тих, хто цінує час»

Дуже цікава книга про космос, яка змушує переосмислити наше існування та роль у цьому Всесвіті, як і просто дізнатися багато фактів про появу космосу та його дослідження. 

 

Ентоні Берджес «Механічний апельсин»

Книга про банду підлітків, яка шукає пригод через насильство. Через неї також іде багато гостросоціяльних тем, таких як: "чи краще свідомо вибрати насильство, або ж бути змушеним до правильних дій" (доволі громіздко написано, і це все в книзі подано значно краще. Тому й залишаю трохи інтриги для тих, хто захоче її прочитати). 

 

Андрій Новік «Останній спадок»

Остання книга в цьому довгому списку. Базована на слов’янських мітах історія, що претендує на звання трилеру. Окремо в ній закладено тему впливу місця народження на погляди, у тому числі й релігійні, та стосунки батька з дитиною. Більше про цю книгу я писав у Телеґрам-каналі. 

 

П.С. 

Нещодавно я відкрив свій канал у Телеґрамі, де багато пишу про книжки та розтинаю їх на складові частини. А також там більше картинок. Якщо вам цікаво читати відгуки та вас не відлякує клясичний правопис, то переходьте на посилання: 

Другие посты блога

Счёт:
21 марта, 23:17
Все посты