Tribuna/Экстремальные виды/Блоги/Оффтоп/Бути бібліотекарем

Бути бібліотекарем

Коротко про роботу в бібліотеці, тутешні зарплати, де і як цьому вчать та колежан які надихають

Блог — Оффтоп
Автор — Ігор87
21 ноября 2018, 20:35
22
Бути бібліотекарем

Де цьому навчитися ?

В Україні наразі аж один бібліотечний факультет – у київському університету культури та мистецтв ейкей "кульок". Факультет називають "буратинським", мовляв туди забрідають ті нещасні, кого не взяли на підтанцьовки до ректора. Звучить образливо, але які у нас професії поважають ? Також чув про два ВНЗ де можна дістати фах у доважку з книгознавством – еталонна особисто для мене Харківська академія культури і Рівненський універ. Точно є коледжі та технікуми. Будь-яка українська навчальна інституція виллє вам в лице відро всього про "високу місію спеціальності" чи "величну історію факультету". Найстаріша у Європі бібліотекознавча школа при універі Барселони цим не страждає і в якості реклами вивісила на сайті статистику по своїх випускниках. Суто з опери про поклоніння запоребрику скажу - там хвалять Інститут бібліотечних та інформаційних фахівців у Лондоні та школу інформаційних наук при Чикагському університеті.

Прочитали ? Тепер забудьте. Особисто я не маю профільної бібліотечної освіти. Скажу більше – серед усіх колег з котрими доводиться перетинатися таких набереться хіба відсотків 10.

Зараз замало мати грати "лише" на одній позиції. В бібліотеці можуть стати в нагоді водійські права, ази електромонтажу, вміння  копати могили для боржників котрі вчасно не повертають книжки. Як на мене, для нормальної тут роботи варто мати спеціалізовану освіту. Якщо бібліотека сільськогосподарська, а ви уявлення не маєте про лапки культиватора чи методику посівів рапсу – навряд знайдете потрібні читачам книжки. Якщо фонди медичні, а ваші знання предмету обмежуються інформацією про дарницький цитрамон, то шансів на успіх теж не багато. В розвинутих країнах бібліотечні спеціальності давно поєднано з інформаційними науками, паралельно включають вивчення програмування. Це в ідеалі, так і має бути - сучасна аудиторія "сидить в цифрі". В бібліотеках же часто працюють люди, бо вони просто живуть у сусідньому будинку. І їм в принципі по*уй, працюють вони добре чи так собі. Одна дама на тиждень поїхала на стажування до бібліотеки Конгресу. На тижні там проходив смачний семніар по OCLC (найбільший міжбібліотечний електронний каталог у світі). Думаєте вона туди ходила ? Ні – якраз Кравчук в гості до діаспори приїздив, вона ходила його послухати. Хоча хто я такий щоб судити.

Про роботу

Гудков у інтерв’ю Дудю розповів, що коли виходить задумане то тілом наче проходять хвильки. Щось у цьому є. Коли жінка просить розмістити на сайті збірку віршів сина котрий загинув і ти тиждень бігаєш по людях щоб допомогли (хтось описує, хтось індексує  - купа роботи насправді), а потім все виходить і нам усим ледь не зі сльозами дякують...а ми ж просто зробили роботу. Це не передати. Або коли реально допомагаєш людині віднайти книги чи статті з потрібної теми, особливо якщо доводиться реально поритися каталогах вздовж і в поперек їх облазити. Відчуваєш себе Васею Кобіним який щойно поклав бісиклету. Хоча трапляються читачі для котрих викликали озброєний наряд - одна жінка побилися з іншою за комп'ютер у читальному залі, хоча вільних було вдосталь. Просто вона хотіли працювати саме там.

Напевно, найцікавішим випадком за сім років роботи в бібліотеці був жарт який втнула бухгалетрія – забули подати в казначейство документи на зарплату. Всі місяць сиділи без грошей. Главбуха хотіли повісити на вербі коло службового входу але навряд деревце витримало б тушку овер півтора центнери, та і клопоту зі штрафами перед Київзеленустроєм ніхто мати не хотів. Одного разу звільнили адміна - він залив надто великі фотки на сайт, з виступаючими на трибуні на дуже важливій конференції. Оскільки фотографії були дуже важкі, редактор сайту автоматично обрізав їх знизу та вгорі, тож вийшла галерея безголових академіків-доповідачів.

Скооолько ти зарабативаєш (с)

Подейкують, коли бібліотекарі помирають вони потрапляють не до раю, а до Парламентської бібліотеки на вулиці Грушевського. По-перше, хто ж через таку дрібницю як смерть відпустить бюджетника з роботи. По-друге, саме там наразі найтоповіші зарплати в галузі. Від 7-9 тисяч на низовій посаді, і далі, куди вистачить натхнення. Принаймні так кажуть - за що купив за те і продаю. Зарплатна сітка різниться в різних бібліотеках з огляду на підпорядкування: Мінкульт, Міносвіти, НАНУ, МВС і т.д. Бібліотека католицького універу існує на донатах, тому там взагалі окрема історія. В загальному це мізерний мізер. "Я працюю молодшим науковим співробітником в Національній академії наук України і моя зарплата закінчується швидше ніж я скажу це речення" (с)

Хто надихає з колег ?

Як середньовічний італійський бібліотекар Антоніо Малябеккі вмерти з голоду посеред книжок – це не про мене. Мене надихає моя колежанка, вони з чоловіком переїхали з Донбасу. Коли на сході почалося, вони виїхали звідти не відразу. Просто виникало банальне питання – а куди власне їхати ? Наважилися тоді, коли під час робочого дня у бібліотеку влучило кілька мін. Більш позитивної та цілеспрямованої людини я, мабуть, не зустрічав. Особисто я цинік, хоч під обстрілами бути не доводилося. Їхня пара у моєму рейтингу найкращих родин на почесному другому місці. Після Серсеї та Джейме Ланістерів звісно. Іра, вони не "ізвращєнци", ти просто не шариш у величних культурних надбаннях сучасності.

Один львів'янин працював звичайним бібліографом у тамтешній політехніці і просто вів свій блог про бібліотечне життя. Довго та нудно все те постив. Фідбек підозрюю був не порівнюваний з будь-яким климентійським постом про Світоліну. Зрештою його помітили, і він став директором бібліотеки Могилянки. Так, там допомогла і дисертація, і статті, і виступи на конфах але чоловік витягнув себе сам. Надихає ватажкиня молодіжної УБА (Українська бібліотечна асоціація), вона реальний приклад того, що все можливе у цьому житті. Мало того що дівчина рухає весь молодіжний бібліотечний двіж в Україні, так її вистачає на те, щоб запустити власну лінію одягу. На ФБ у друзях є один ультрас "Дніпра", наразі вже колишній колега, котрий свого часу виграв у Ігора Валерійовича грант для грандіозного ремонту своєї бібліотеки. Однієї зими він поїхав до Таіланду і пару тижнів дратував усих селфі того, як вештається країною з рюкзаком.

Щойно отримав "Новою поштою" печеньки госдепу тому найтоповішим біблотекарем прямо зараз назву Карлу Гейден, директорку Бібліотеки Конгресу США. Вона перша жінка та перша афроамериканка на цій посаді. Спочатку викладала біблотекознавство в Пітсбурзі, потім стала заступником директора публічної бібліотеки Чикаго. В 1995 році виграла премію кращого бібліотекаря США. Приблизно в той же час познайомилася та потоваришувала з однією читачкою. В комплекті довелося спілкуватися з її коханим. Кобіту звали Мішель, а хлопчину Барак. Зараз мужчина сидить без роботи, але саме він призначив Карлу 14-м Бібліотекарем Конгресу.

Такі справи.

Дякую, що дочитали !

Другие посты блога

Счёт:
21 марта, 23:17
Все посты