ТОП-5 матчів в історії «Оболонь» Київ

Хоча сторінками ці події назвати можна далеко не завжди. Іноді, це окремі битви, які переможно завершилися, але не факт, що вплинули на долю усієї війни. Розпочинати з топ клубу не вважаю за потрібне. Їхній шлях з різноманітними падіннями та успіхами в усіх перед очима. А виокремити ТОП-5 матчів з історії, скажімо, київського Динамо буде ой як непросто. Проте, я планую зробити це в подальших матеріалах. 

Хочу лише зауважити, що не претендую на істину в останній інстанції. Це мій блог, тому і версія моя. Можете сперечатися, доводити зворотнє, наводити свої приклади. Аргументовані зауваження будуть вітатися. Отже, розпочнімо з київських пивоварів.

Оболонь зовсім не той клуб, який може похизуватися довгою історію. ФК було створено вже за часів незалежності у 1992 році. Рівно десять років знадобилося дітищу Олександра Слободяну, щоб увійти в еліту українського футболу. Незважаючи на малий, порівняно із іншими, бюджет та одвічну ставку на доморощених футболістів, Оболонь ніколи не була відвертим хлопчиком для биття. Перед початком кожного з шести проведених у еліті сезонів, зелено-білі вважалися чи не основними кандитами на пониження в класі. Проте чотири рази розбивали прогнози експертів.

Вперше пивовари вилетіли у 2005 році, щоб за чотири роки повернутися у вищий світ вже із власним стадіоном в однойменному районі на півночі столиці. Протягом наступних трьох сезонів п"ятитисячна Оболонь-Арена заповнювалася в середньому більш, ніж на половину, а на матчі із сильними командами в околицях вулиці Пінічної ставало тісно.

2012-го року команда пивзаводу поки-що назавжди залишила УПЛ. Вже через півроку через внутрішні негаразди клуб знявся з першолігових змагань та припинив своє існування. Проте, буквально в ті ж дні власник клубу Олександр Слободян дав відлік дням нової структури під назвою ФК "Оболонь-Бровар", що стала правонаступником своєї майже тезки. Цього літа новостворений клуб розпочне змагання у Другій лізі. Зважаючи на те, що інфраструктура та вболівальники у команди вже є, а коштів у бюджеті має вистачати, є чимала вірогідність побачити оновлених пивоварів в УПЛ вже за 2-3 сезони. Ну, а поки це все слова та іллюзії, давайте згадаємо найкращі матчі в історії команди з вулиці Північної.

Оскільки, Оболонь ніколи не боролася за високі позиції, то найбільш пам"ятними поєдинками зелено-білих є матчі, в яких пивовари славно кусали грандів національного чемпіонату або обігрували свого прямого конкурента у боротьбі за виживання. Отож, похали!

5. ЧУ 2002-2003. 11 тур. 21.09.2002.      Оболонь - Динамо 1-1 (Продан 7 - Лєко 11)

За три дні до того динамівці доволі несподівано під горіх розчавили на НСК англійський Ньюкасл сера Боббі Робсона. Ще через декілька днів у лігочемпіонському вікні біло-синім маячив виїздний матч проти Ювентуса. 

Швидше за все, поєдинок із дебютантом Вищої Ліги Олексій Михайличенко розцінював, як тренувальний із підвищеною вдповідальністю. Хоча на полі у футболках з літерою "Д" вийшов склад, що був дуже наближеним до тодішньої основи. Що вже казати про Оболонь? Мотивація у зелено-білих зашкалювала. І поки динамівці розбиралися що до чого, Продан потужним низовим ударом відкрив рахунок. Номінальні гості відігралися швидко. Лєко, не менш потужним пострілом у дев"ятку засвітив другу одиничку на табло. Зараз розпочнеться, подумалося тоді. Але не розпочалося. Динамівці тисли, створювали небезпечні моменти, проте пробити Циткіна вдруге не змогли. 

Того вересневого вечора пивовари вперше відібрали очки у головної столичної команди. Наступного такого подвиги доведеться чекати довгі сім років.

4. ЧУ 2009-2010. 5 тур. 22.08.2009.    Оболонь - Дніпро 1-0 (Куценко 2)

Оболонь тільки-но повернулася до Прем"єр Ліги, але після перших чотирьох турів вже мала шість очок. У Дніпра було на два пункти більше. Проте у тому, хто є фаворитом поєдинку сумнівів не виникало.

На Оболонь-Арені спостерігався небачений до цього аншлаг, а місцеві футболісти мали чудовий шанс підтвердити наявність власних амбіцій щодо закріплення команди в еліті. Не встигли глядачі розсістися по своїх місцях, як пройшла атака пивоварів правим флангом, простріл, і Валерій Куценко ударом вдотик відправляє м"яч у дальню дев"ятку.

А потім пішов веселий, безшабашний футбол, у якому шанси забити мали обидві команди. Звичайно миттєвості гостей були вагомішими. Чого варті лише моменти Калініченка, Селезньова та Гуменюка. В деяких із них справжнім красенем себе проявив Денис Бойко, в деяких - фортуна у вигляді стійки воріт ставала на бік футболістів у зеленій формі. Проте, не варто забувати і про моменти, які створили господарі. Це і удар Сібірякова зльоту, і його ж таки сольний прохід зі своєї половини поля, коли Лаштувка в останній момент ногою відбив пущений у ствір воріт м"яч. 

Під кінець зустрічі вкрай сильно активізувалися трибуни. "Київ-Київ-Оболонь", - дружньо лунало над стадіоном. Навіть завжди активний дніпропетровський саппорт виглядав млявим на фоні оболонських трибун. А після фінального свистка розпочалися святкування. Нетривалі, але такі, що забуваються нескоро. Саме після того матчу, стало зрозуміло, що з Оболоні такий кандидат на виліт, як із Осасуни претендент на чемпіонство.

3. ЧУ 2010-2011. 24тур. 9.04.2011.    Шахтар - Оболонь 0-1 (Кучеренко 86)

Поставив би цей поєдинок вище, якби він був важливий для гірників. А так за сім турів до завершення того чемпіонату донецькі футболісти вже мали комфортний дванадцятиочковий відрив від переслідувачів. Мабуть тому Мірча Луческу виставив на гру склад, який зовсім не нагадував основу.

Хоча була тому й інша причина - поєдинок з пивоварами був для донетчан такою собі сосискою у сендвічі із двох лігочемпіонських протистоянь з Барселоною. Принижений на "Камп Ноу" Шахтар, як він звик це робити у чемпіонатах України, швидко захопив ініціативу в матчі та почав дещо академічно розхитувати захисні порядки пивоварів. Проте, моментів багато не виникало. А ті, що все-таки траплялися біля воріт киян, ліквідовував Олександр Рибка та героїчні захисники. 

У перерві румунський тренер гірників провів декілька замін, випустивши на поле лідерів команди. Але і їхня присутність Шахтарю не допомогла. Із моментів другого тайму куди більше запам"талася червона картка Вадиму Панасу за гру після абсолютно лівого овсайду та непризначений у ворота господарів очевидний пенальті. Гра помаранчево-чорних у більшості нагадувала агонію. А Оболонь чітко гнула свою лінію. Перемога прийшла на 86-й хвилині, коли Кучеренко прекрасним ударом зі штрафного вразив ліву дев"ятку. Так підопічні Сергія Ковальця стали першою командою, яка перемогла Шахтар на Донбас-Арені. Через три дні, подвиг пивоварів повторить Барселона Пепа Гвардіоли.

2. ЧУ 2010-2011. 9 тур. 10.09.2010.    Оболонь - Шахтар 1-0 (Худзік 51)

А от цей матч був для гірників дуже важливим. Вони тільи-тільки почали нарощувати свій відрив від динамівців Києва, як землячки біло-синіх сильно так лупанули по амбіціях команди зі столиці Донбасу. 

Хоча починалося все як завжди: Шахтар контролює м"яч, володіє ініціативою, суперник героїчно обороняється, та робить несміливі спроби збігати в контратаку. Якщо не брати до уваги перші хвилини зустрічі, то перевага помаранчево-чорних полягала лише у володінні м"ячем. Так і відбігали команди перший тайм, по дорозі втративши Фернандіньо, який надовго травмувався на рівному місці. 

Після перерви Оболонь несподівано пришвидшила темп, до чого гірники, як виявилося, були не готові. І от прохід Сапая правим флангом, подача на Худзіка і Павло у боротьбі з Даріо Срною головою вбиває м"яч у ворота Андрія П"ятова. Поки футболісти Шахтаря приходили до тями, пивовари могли забити ще. Та перевага господарів тривала недовго.

Хвилини із шістидесятої гірники переконливо та остаточно заволоділи перевагою та почали створювати моменти біля оболонських воріт. Допомагав донетчанам у цьому і луганський арбітр Родіоненко, усі суперечливі епізоди трактуючи на користь іменитих гостей. Та навіть це підопічним Луческу не допомогло - футболісти Ковальця билися до останнього і, навіть, більше. А воротар господарів Рибка став безперечним героєм поєдинку. Можливо, саме тоді домнул Мірча вирішив запросити Олександра до лав своєї команди. Та як би там насправді не було, глядачі, що зібралися на Оболонь-Арені отримали справжнє свято, вінцем якого стала перемога улюбленої команди. "Молодці!"- у виконанні багатотисячного натовпу ще довго лунало над стадіоном.

1. ЧУ 2010-2011. 16 тур. 11.2010.    Динамо - Оболонь 0-2 (Худзік 7, Сібіряков 62)

Перемога пивоварів над земляком-грандом абсолютно справедливо є найкращим матчем в історії Оболоні. Можливо, не найемоційнішим, проте абсолютно кращим за критерієм результат/рівень гри/рівень суперника так точно.

Чому не найемоційнішим? А тому що за весь матч Динамо не створило навіть чогось схожого на гольовий момент, не володіло територіальною перевагою та постійно провалювалося в обороні. Натомість, команда Ковальця постійно організовувала гострі контрвипади і мала всі шанси розгромити суперника на його полі. Обмежилися лише двома м"ячами. 

Фаворит перед матчем проглядався чітко. Після відставки Валерія Газзаєва Олегу Лужному здавалося вдалось налагодити командний механізм, про що свідчила рівна гра в чемпіонаті та єврокубкові успіхи у поєдинках з голандським АЗ. Крім того, динамівцям явно кортіло взяти реванш за нічию в матчі першого кола. Та як вже писалося вище, жодних шансів бодай забити один м"яч біло-сині не мали, хоча за три дні до того спокійно й невимушено перемогли команду з Алкмаару. 

Розписувати події матчу не бачу ніякого сенсу. Скажу, що перший м"яч номінальні господарі забили завдяки жахливій помилці молодого Максима Коваля, який випустив шкіряну кулю з рук після дальнього удару Худзіка. Цей гол настільки озадачив динамівців, що відійти вони не зуміли аж до фінального свистка. Другу ж банку поклав Сібіряков після червого безладу в обороні біло-синіх. І якщо перед матчем Динамо виглядало претендентом на чемпіонство, то після нього відрив від гірників складав вже вісім очок, і надіям на титул можна було казати "Допобачення".  А Оболонь стала єдиною на сьогоднішній день командою, яка зуміла обіграти Динамо у Києвському дербі на офіційному рівні. 

Що ж, були в історії пивоварів й інші визначні поєдинки. Це, насамперед, згадувана вище вольвова нічия з газзаєвським Динамо імені Бойка та Мандзюка. Це перемога в Харкові під час відкриття стадіону на день народження Олександра Ярославського. Це гостьова нулівка із грізним напочатку 2000-х донецьким Металургом. Це перемога над тими ж молодшими донетчанами у листопаді 2009. І ще багато матчів, які завжди буде пам"ятати нечисельна за київськими мірками, але така віддана зелено-біла торсида.

Джерело