Tribuna/Биатлон/Блоги/Чистий біатлон/Україна не їде до Тюмені

Україна не їде до Тюмені

Роздуми про значення цього кроку та наступні виклики

Автор — Andrii Dutchak
13 марта 2018, 15:38
5
Україна не їде до Тюмені

Ще вчора я планував зібратись думками під час свого незапланованого лікарняного тижня і написати чергову публікацію щодо підтримки ініціативи по бойкоту тюменського етапу. Зібрав думки Онджея Моравця та старшого тренера норвезької збірної; пробігся по останніх подіях у Об'єднаному Королівстві щодо отруєння колишнього шпигуна та ролі Росії в цьому інциденті. А вже сьогодні цей плановий текст втратив актуальність.

Міністр спорту України Ігорд Жданов провів зустріч з наших "безініціативним" Президентом Федерації біатлону України і таки домовились не приймати участь в змаганнях на території Росії, зокрема, у заключному дев'ятому етапі Кубка світу в Тюмені. Ми не будемо перераховувати у цій публікації всі аргументи на користь такого рішення (їх ви можете переглянути у попередніх публікаціях цього блогу), а тільки підіб'ємо підсумок: здоровий глузд переміг.

На фоні повного розвалу чесного спорту в Росії, на фоні намагань російської влади зруйнувати все довкола себе і біля своїх кордонів на вигоду власним політичним інтересам, поруч з активним використанням російськими політиканами спортивних досягнень задля власних цілей будь-яка участь в заходах на території цієї країни є неможливою. І добре, що залишається частина соціуму, яка розумію цю просту істину.

Що далі? Зрозуміло, що цей маленький крок не вирішить усіх проблем у сучасних спортивних взаємовідносинах між Росією та цивілізованим світом. Російська влада вперто і впевнено розконсервовує стару совкову систему та споруджує довкола себе стіну задля ізоляції власних громадян від "шкідливого впливу Заходу". Ця течія стабільно підвищуватиме роль спорту на арені російських внутрішніх та зовнішніх політичних пасьянсів і, як показують історичні екскурси, їхні чиновники та політикани не зупиняться ні перед чим, щоб досягти запланованих показників "успіху".

З цього випливає просте завдання, яке сьогодні стоїть перед тими, хто ще зацікавлений у чесному та справедливому спорті: Росію потрібно спускати на землю з тих ефемерних хмар, в яких вона літає. Будь-яка співпраця ти потурання її діям тільки ускладнить ситуацію. Російські чиновники повинні зрозуміти, що грати потрібно за правилами і що ці правила єдині для усіх. Тільки тоді можна вести мову про якісь змагання на її території. Але, переглядаючи останні прогнози щодо найближчих виборів у цій країні, сумніваюсь, що ці зміни відбудуться найближчим часом.