Ребровіада

1. Ребров був парубком моторним

І хлопець хоч куди козак

Родився із м’ячем футбольним

І забивати був мастак.

Він в славній банді Лобана

Усіх обводив – на раз-два!

І за морем побув чимало

В Туреччині, й таке бувало

А ось славетній Альбіон

Не кинув йому свій поклон.

В ліси Московії дрімучі

Його занесли якісь тучі

Там хитрий лис свою команду

Ганяв, як Костя ту шаланду.

Із чьотками все мудрував,

І Барселонам в зуб давав.

2. Набравсь Ребров знання чимало

І повернувся до Динамо

А тут Олег собі керує

М’яч золотий все полірує

Кричить усе: «А я, а я»..

Виходить в нього… нічєго.

Спалив, як колись греки Трою,

Динамо він… Антигероєм

Він став для київських бояр

І навіть кожен газетяр

Плювавсь, кричав і рвав волосся

І київське різноголосся

Олега посилало вдаль

«Подалі від Дніпра відчаль!»

3. Тоді єврей, боярин главний

Реброву кланявсь, в ноги впав

«Спаси! Врятуй! Я навіть дочку

Віддам тобі, як схочеш сам!»

Ребров недовго бідував!

Зібравши деяких гішпанців

Він з купки наших голодранців

Команду гарну збудував!

4. Команда моцна то була..

І в Україні всіх ламала..

І у Європах грім дала

Повоювавши там чимало.

І навіть грізний Евертон

Був битий, як якийсь батон!

5. Та все закінчилось, на жаль,

І тілько сльози і печаль

Сезон останній показав,

Що й у Реброва є фінал.

6. З героєм нашим не прощаюсь

Най його стежка поведе

Вперед, до слави і трофеїв

І ні за що не підведе.

А про Динамо іншим разом,

Тепер, євреєвим наказом,

В команди новий капітан

Сашко Хацкевич вже гетьман..

Удачі й йому побажаю

Трофеїв гарного врожаю

І чемпіонства, й перемог…

Та в пісні мої вийшов строк

За сим прощаюсь я, панове,

Піду писать я дещо нове.