Дві газети і журнал «Футбол» за 24 лютого. Які спортивні видання залишились в кіосках преси

Ірина Козюпа провела експеримент.

Дві газети і журнал «Футбол» за 24 лютого. Які спортивні видання залишились в кіосках преси

Ірина Козюпа провела експеримент.

Великий кіоск преси біля автовокзалу в Тернополі. Мила пані знає все у своєму паперовому королівстві. Коли прошу її показати, що є зі спортивних видань, то вона, ні секунди не вагаючись, дістає зі столу дві газети – «Спорт арена» і «Болельщик».

«А журнал «Футбол» ще довоєнний. Недавно один молодий хлопець сказав, що його вже перестали видавати. Прочитав це десь в інтернеті» – говорить ця чарівна газетна фея.

Знала б вона, яка тут буря закрутилась щодо журналу та Артема Франкова. Прошу хай «Футбол» теж дає. Тепер це вже раритет та частина історії. До кіоску підходить старший чоловік і вибирає кросворд. Журналів за 24 лютого з Русланом Маліновським на обкладинці залишається ще кілька примірників.

Відвикла від друкованої преси. Поставила їх в машину, а поряд пляшку води і не помітила, що корок погано закручений. Вдома виявилось, що газетки і журнал промокли наскрізь. Довелося їх сушити на сонці.

Сьогодні зранку за кавою вирішила читати не тг-канали і новини на Tribuna.com у телефоні, а журнал «Футбол», газети «Спорт арена» і «Болельщик».

Перше. Щиро хочеться висловили респект колегам, які працюють у друкованій пресі і ще підтримують життя цих видань. В мене є досвід роботи в газеті і журналі. Кажу відверто, там дуже багато мороки в порівнянні з роботою на сайті. З жахом згадую, коли редактор йшов у відпустку, і мені, студентці, доводилося редагувати тексти, вичитувати верстки і встигати заповнити спортивну сторінку до дедлайну в щоденній газеті. Бррр. 

Якщо у вас немає інтернету, але ви хочете знати всі основні спортивні події в українському і світовому спорті, то читайте «Спорт арена» і «Болельщик». Це без іронії. В нашій бульбашці здається, що всі мають смартфони і читають новини в твіттері, тг-каналах і на спортивних сайтах. В реальності це не зовсім так. Плюс, інколи бракує аналітики по олімпійських видах спорту. А тут люблять смачно розписувати про змагання з фехтування та легкої атлетики. 

У «Спорт арені» зачепила замітка про російського хокеїста і екс-гравця «Донбасу» та «Маріуполя». Він скаржився, що клуб не заплатив йому за цей лютий. Автор класно розніс цього хокеїста. Це текст на 100 коментарів. Шкода, у газеті не можна поставити лайк чи плюсик. 

А тепер про журнал «Футбол». На першій же сторінці редакційної колонки йде звернення Франкова до читачів: «Насправді, хлопці, я не розумію, хіба це не очевидно». Так і хочеться взяти ручку і дописати – «Хлопці і дівчата». Я вже мовчу про політичні погляди та переконання Артема, але мене дуже бісить оце гендерне ігнорування.  

Світ дуже сильно змінився, але «Футбол» до останнього номера залишався таким самим, яким я його читала у 2006 році. Андрій Сеньків вже пояснив, що журнал означав для багатьох українців у 2000-х і що з ним не так. Не буду повторювати. І зараз це не танці на кістках, а спроба повчитися на чужих помилках.

Франков і його команда не змогли чи не захотіли змінюватися, до кінця вперто гнули свою лінію і систематично стріляли собі в руку. Насправді це сумне видовище, яке викликає жалість, а ще страх повторити їхній шлях. Віталій Кличко сказав би, що треба вміти дивитися в завтрашній день. І це абсолютна правда. Це щоденна робота – ловити сучасні тренди, змінюватися, відкидати старе і бути відкритим до нового.

У Польщі були свої аналоги журналу «Футбол», але вони не здулися з появою соцмереж і розвитком інтернету, а переросли у великі медіа-корпорації.

Ще одна важлива і часто недооцінена річ – конкуренція. Таке середовище мотивує працювати, а його відсутність з часом призводить до стагнації. Згадайте історію каналів «Футбол». Вони мали всі можливості та ресурси, але проспали момент змін, і вже давно програють ютуб-проектам.

Театр не вмер через появу і розвиток телебачення, а ТБ все ще дуже популярне навіть в часи стрімінгових сервісів. Електронні гаджети не витіснили паперові книги. Те саме і з друкованими виданнями. Видавати журнал чи газету – це велика праця і великі витрати. І справді прикро, що в Україні така глибока криза зі спортивною друкованою пресою. Людям потрібен вибір серед різних форматів – від газет і до подкастів. Зрештою, потрібні красиві та креативні обкладинки, яскраві заголовки чи хоча б плакати улюблених команд та футболістів.  

На стадіоні «Манчестер Сіті» у прес-центрі для журналістів всі стіни обвішані сторінками з газет. Ми часто робимо підбірки обкладинок світових спортивних видань про Україну та наші великі перемоги. Інколи гравці викуповують цілу сторінку в газеті, щоб подякувати команді чи вболівальникам. Шкода, в нас це не так популярно.

Інколи, хочеться погортати друковане видання. Все-таки, віртуальні ресурси та паперова преса – це різний контент. Буду намагатися частіше купувати наші спортивні газети. Поки й вони ще не зникли.   

«Третій день п’ємо за здоров’я Григорія Михайловича». Історія нашого футболу в обкладинках журналу «Футбол»

Закриття журналу «Футбол» – декомунізація, яка мала статися набагато раніше

Фото: Ірина Козюпа/Tribuna.com

Лучшие
Новые
Старые
Сергей Петров
Ви знаєте, я ось певним чином погоджуюся про те, що Футболи не розвивалися, не підлаштувалися під реалії. Але це все одно, блін, як радянське морозиво по 5 копійок (сорі, я не жив в СРСР, але так дорослі кажуть). Я про "раньше було краще". З усією повагою, але сайти не дають контент тієї якості, якої Футбол видавав у найкращі часи. Ну не краще розборки Болотнікова і Сеньківа з Франковим за матеріали в журналі Франкова. Ніхто не робить огляд сезону Астон Вілли, а журнал Футбол робив спецвипуск з усіма командами з топ-ліг! Тобто, загалом, газети помирають, але нове і сучасне мені не так що б до душі, ніж те, що пропонували вони. А допис гарний.
Ответить
27
Ірина Козюпа
ответил на комментарий пользователя Сергей Петров
Сьогодні гортаючи газети зрозуміла, що сайти та інтернет загалом і газети - це зовсім різний контент. І я готова платити за цікаве видання так само, як за підписку на Netflix чи Мегого. Колись мені дуже подобався журнал "Матч", але він проіснував тільки 40 номерів.
Ответить
11
Mike Nazaroff
ответил на комментарий пользователя Ірина Козюпа
Спортивні сайти у нас зараз скоріше жовтого кольору а не спортивні) На жаль в Україні зараз немає ні одного серйозного спортивного інтернет-ресурсу.
Ответить
5
Ірина Козюпа
ответил на комментарий пользователя Mike Nazaroff
Ну, як мінімум один топовий я точно знаю)))
Ответить
7
Показать еще 10
Pavel Popovich
Пізнав цей кіоск з першого погляду. У пані що у ньому торгує реально дуже приємно купляти пресу. Дуже культурна людина. До речі зараз біда в Україні не тільки зі спортивними виданнями (тыльки зараз зрозумів, що провтикав момент коли зникла газета "Команда"), а й з журналами для чоловіків. Колись в Україні були такі журнали як "Esquire", "Men’s health", "XXL", "Maxim". І де вони тепер? Нема. В тому самому кіоску тільки Playboy і лишився (ну ще є "Идеи вашего дома" и "За кермом", але це видання однієї тематики, а не про все як інші) і "Men’s health" але російське видання. P.S. Ірина, коли наступний раз будете у Тернополі, то не встидайтесь та дзвоніть чи пишіть. Проведу екскурсію містом)))
Ответить
12
ответил на комментарий пользователя Pavel Popovich
Ірина родом з Тернопільщини)
Ответить
3
Pavel Popovich
ответил на комментарий пользователя Сергій Барановський
Ще може зі Забаражчини?))
Ответить
2
ответил на комментарий пользователя Pavel Popovich
Можливо)
Ответить
4
Показать еще 3
Maksym Kyryllov
Я коли в 1999-2002 роках жив в Польщі то читав тоді Przegląd Sportowy,коли був в перервах в Одесі то читав газету Команда
Ответить
8
Hevari
ответил на комментарий пользователя Maksym Kyryllov
Пшегльонд і зараз живий і здоровий, до речі
Ответить
2
Mike Nazaroff
Після журналу "Футбол" читати ту маячню яку часто розміщують на сучасних наших спортивних сайтах важко. Мовчу вже про те, що від рівня "писак" а-ля Сеньків нудить. Згоден, що самі "Футболи" перестали розвиватися і прогресувати, скоріше деградували, але рівень футбольної аналітики там був на дві а то і на всі три голови вищий ніж дописи від того ж биковатого вуйка Сеньківа.
Ответить
6
Serega Kosenko
ответил на комментарий пользователя Mike Nazaroff
Ну якщо ви на повному серйозі читали Сеньківа заради футбольної аналітики то я вам щиро співчуваю бо аналітику він майже не писав, це не його тема, запитайте на Трибуні, думаю вам зможуть підказати не одного автора профіль якого саме аналітичні матеріали.
Ответить
5
Podillya
Дякую за матеріал. Я був і є тим луддитом, який надаватиме перевагу друкованому слову перед екранним. Купував час від часу обидва живих видання. Великий плюс, що вони загальноспортивні. Цікаво почитати про наш баскетбол, хокей, інші види спорту, Олімпійські ігри. Але в "Болільнику" лишилось 8 сторінок, а це ну дуже мало, навіть для новин і оглядів, не кажучи про вью і лонгріди. На 16 було повноцінне видання. "Спорт Арена" круто виглядає за рахунок часткового кольору, але дуже погано, що виходить наприкніці тижня, і читати про події через 5-6 днів не дуже цікаво. І обсяг сторінок теж впав. Бажання купувати і підтримувати є, хоча знаю, що ці недоліки наразі не виправляться. І виходить замкнуте коло. На жаль появу інтернету українці сприйняли не як додаткове джерело інформації, а як можливість зекономити. Як студенти, що замість пошуку і аналізу інформації в бібліотеці качають реферати і курсові. Щиро хочу, щоб люди почали цінувати можливість читати газету і журнал, і платити за неї. Хоча б за почуття певної елітарності, бо якість матеріалу, як вірно пише Ірина друкована преса зберігає...
Ответить
5
Westbrook
Завжди раніше перед поїздками на вокзалі чи автовокзалі купував журнал "Футбол". Прямо ностальгією та сумом повіяло...
Ответить
5
Hevari
От вмієш ти, Іро, надихати своїми текстами) Збираюсь зробити розбір, чи його спробу, того, як західні видання "ділять" контент між друкованою версією та інтернет))
Ответить
5
Ірина Козюпа
ответил на комментарий пользователя Hevari
О, класна тема! Почитаю))
Ответить
4
ns3230
Зараз задумався, що з моменту, коли я перестав купувати паперові ЗМІ, пройшло водночас мало і багато часу. З одного боку, наче то було ще вчора. А з іншого - та вже мабуть років 8-10. Бо хоч інтернетом користуватися я почав ще у середині 00-х, проте коли не було 3ж і в потязі нормально інет не ловив, то часто купував якусь макулатурку, щоб почитати в дорозі
Ответить
4
khoma
Особисто знайомий з головним редактором СпортАрени. Чудова людина та майстер своєї справи. Вирішив відновити випуск газети саме через читачів, яких дуже поважає.
Ответить
4
LongTimeNoSee
Ех, а мені пригадався журнал "Реальность Фантастики" - оповідки, які там публікувались, були не найцікавішим (хоча траплялись дуже непогані), а от статті були дуже цікавими - критика, публіцистика, огляди книжок і фільмів. Цикл з історії зброї Григорія Панченка, статті Аренєва та Назаренка, Олді - не вистачає цього. А тоді раз на місяць було невеличке свято)
Ответить
4
ол райт
Думаю, якщо добре постаратися, то в тому кіоску можна знайти ще випуски "Українського Футболу" і "Команди". хоча вони вже роками не виходили.)
Ответить
4
Не сперечаючись із загальним посилом, зазначу, що майже впевнений, що оті "хлопці" - це не сексизм, а калька з "ребята". Це гіпотеза, звісно, але щодо труднощів перекладу у "Футболі" ще Панкратов встиг написати за життя, а з тих, хто там після нього залишився, вже й не знаю, хто вичитує (вичитував) за Артемом та іншими.
Ответить
3
Ірина Козюпа
ответил на комментарий пользователя Дмитрий Литвинов
Я теж спочатку подумала, що це труднощі перекладу, але там і далі по тексту всі звернення в чоловічому роді. Ну і тексти, мабуть, і справді ніхто сильно не вичитує перед друком
Ответить
1
andrew_lupak
Не знаю чи є майбутнє у паперової преси, бо переважно її купують люди старшого віку, а молодь сидить в інтернеті і їй простіше читати новини тут, до того ж у оперативності з інтернет виданнями паперові точно програють. Мене потягнуло на ностальгію (у 2009-2013 роках купив десь парочку журналів Футбол, особливо любив читати інтерв’ю чи щось з історії футболу, зокрема статті про футболістів, які померли; інколи робив татові замовлення, коли він їхав у суботу з села до Дрогобича і з нетерпінням чекав, що він привезе мені журнал і я його читатиму цілісінький день) і я на початку цього року купив кілька випусків, а після початку війни у додатку journals.ua ще 6 видань. Найбільше що не подобалось це політична позиція Франкова, але мені аж кортіло погортати цей журнал, який буде надруковано українською мовою. Шкода, що він помирає тепер, ось так, не пройшовши до кінця процедуру українізації, декомунізації та дерусифікації, але, напевно, нове вино не вливають у старі міхи...А от щодо того, що є куди прагнути нашим спортивним виданням, першочергово тим, що в інтернеті це точно. Мало аналітичних статей, про якісь види спорту практично нічого не пишуть. На російській трибуні (раніше інколи туди заглядав, бо там більше статей, ніж на українській) набагато більше якихось матеріалів про історію та спортсменів. Мені було би цікаво таке читати, наприклад про наших олімпійських чемпіонів, зокрема і тих, що перемагали ще у 1952-1992, коли не було незалежної України; коли помер легендарний Володимир Голубничий, який член Зали слави легкої атлетики про це навіть ніхто не написав, так ніби людина не була № 1 у своєму виді спорту. До того ж, зараз у нас не аж так багато успіхів, щоби можна було ними похвалитись та згадувати через десятиліття. Якісь інтерв’ю зі спортсменами також цікаво було би бачити. Тому хочеться, щоб наша спортивна журналістика розвивалась,бо якщо говорити, що друковані видання не йшли у ногу з часом,то варто також констатувати, що перед інтернет виданнями теж багато викликів, які їм слід подолати.
Ответить
3
Milnersawthepyramids
Перша асоціація - це коли на роботі після початку війни, з дуже таки великого колективу залишилося десь 10% персоналу і ходив по приміщенню і дивився на ці всі календарики, які застигли на 23 лютого... Щодо журналу Футбол - Ваше порівняння не дуже корректне. За Вашою логікою Металліка зараз повинна грати дабстеп чи якийсь реп читати, чи що там зараз модно.
Ответить
3
Ірина Козюпа
ответил на комментарий пользователя Milnersawthepyramids
Не обов’язково) Але в музиці мені подобається приклад Мадонни, яка стільки років вміє залишатися актуальною
Ответить
4
Hevari
ответил на комментарий пользователя Ірина Козюпа
Ну... Iron Maiden та Judas Priest теж не гублять прихильників і збирають величезні арени, хоч і не стали грати згаданий дабстеп чи що там. )
Ответить
4
vasa1719
У нас раніше стільки було точок де газети продавали, а зараз залишилось лише дві, на вокзалі і в центрі (70 тисяч населення) і ніде немає Футболу, щоб купити на пам*ять.
Ответить
2

Другие посты блога