Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/«Умови не лакшері – підземне приміщення 3 на 6 метрів. Але є Starlink». Як наші військові дивилися збірну і що чекають від Вельсу

«Умови не лакшері – підземне приміщення 3 на 6 метрів. Але є Starlink». Як наші військові дивилися збірну і що чекають від Вельсу

Головне, заради чого грає команда Петракова.

Автор — Ірина Козюпа
5 июня 2022, 15:56
9
«Умови не лакшері – підземне приміщення 3 на 6 метрів. Але є Starlink». Як наші військові дивилися збірну і що чекають від Вельсу

Головне, заради чого грає команда Петракова.

Олександра Петракова дуже зворушило питання про наших війських. «Ми думаємо над тим, як зробити щасливими вболівальників та ЗСУ», – сказав тренер збірної України перед матчем з Вельсом. Всі ми дуже добре знаємо ціну цього поєдинку. І справа навіть не в тому, щоб вийти в Катар на чемпіонат світу, а щоб принести трохи радості нашим захисникам.

Чи вдалося хлопцям і дівчатам на передовій побачити перемогу над Шотландією? Чи зможуть вони подивитися гру з Вельсом? І яке зараз значення для них має збірна? Слово – нашим героям. 

«Матч з Шотландією – перша гра, яку вдалося побачити, починаючи з 24 лютого»

Олександр Сосовський – заступник командира одного з підрозділів 93-ї бригади Холодний Яр, позивний Консул

У зв’язку з інтенсивністю роботи, усе цивільне відійшло на другий план. Вкрай рідко стається так, що є можливість і з‘являється натхнення повернутися до захоплень та інтересів. Проте саме цю гру вдалося частково побачити – до рахунку 1:2. Через специфіку роботи не додивився, але був впевнений в перемозі. Серед своїх ставив на рахунок – 0:2.

Умови не лакшері – підземне приміщення 3 на 6 метрів. Але завдяки Starlink, і враховуючи, що досі підписаний на багато стрімінгових сервісів, від Netflix і до Мегого, була можливість подивитися.

Матч з Шотландією – перша гра, яку вдалося побачити, починаючи з 24 лютого. Зараз інтерес до футболу дуже поверхневий. І тільки цей матч викликав більше ажіотажу. А враховуючи, що поєдинок з Вельсом вирішальний, спробую хоча б бігло спостерігати, адже без перемоги тут усе попереднє буде неважливим.

Сподобався настрій наших футболістів. Видно, що їм не потрібно було розповідати про мотивацію. Помітно, що вони не просто грали у футбол, а бились за країну. Це важливо для дівчат і хлопців на передовій. Більшість не дивляться саму гру чи хайлайти, а спостерігають за емоціями гравців і тренерів, і за тим, що вони говорять. З впевненістю можна сказати, що зараз ми з футболістами виступаємо одним фронтом. Чого тільки вартує коментар Зінченка, кадри з яким облетіли весь світ.

Петраков говорив, що збірна грає для ЗСУ. Це важливо, адже більшість тих, хто взяв зброю до рук – цивільні, і нам потрібна підтримка інших людей, цивільних професій. Круто, що вони допомагають не лише на словах. Футболісти відкликаються на запити про допомогу. І часто витрачають великі кошти, не говорячи про це. Тому скажу за них – вони дійсно допомагають, включаються для вирішення якихось питань.

Нещодавно розмовляв з Саньою Зінченком – вітав його із золотом АПЛ. Він, у свою чергу, пропонував допомогу. Це багато чого вартує – відчуття єдності і того, що робимо одну справу.

Під час трансляції не почув, як фанати скандували ЗСУ – чув тільки коментар Андрія Столярчука. Нам буває непросто, проте нам не соромно. Ми б’ємося, як вони билися на футбольному полі. Тому  ЗСУ стають брендом – своєрідною збірною. Хочу щоб якомога більше учасників цієї команди повернулося додому живими і разом із нашими футболістами і іншими спортсменами зайнялися відновленням нашої країни.

Забарний, Миколенко, Ярмоленко, Зінченко, впевнений, що усі інші гравці збірної і не тільки збірної допомагають. З деякими з них ми вже обговорюємо деякі інфраструктурні проекти. Але це буде трошки згодом.

Слава Україні!

«Сподіваюсь, що буде можливість подивитися матч з Вельсом і ми всі будемо живі та здорові»

Михайло Конєв – сапер

Ще десь тиждень тому навіть не думав, що буде така можливість подивитися збірну. Ми живемо в укритті в підвалі, де не те що інтернету немає, а взагалі зв’язку. А на вулицю ввечері виходити та світити телефоном не дуже розумна ідея, тому що багато дронів літає.

Але знайшли можливість підвести мобільний інтернет в підвал. Думав, що не вистачить трафіку на всіх і трансляцію не подивлюся. І коли вона зависала, то сидів і казав: «Хлопці, лягайте спати, звільніть трафік» 😆 Ті, у кого немає інету в підвалі, шукали можливість наверху подивитися, може десь ховалися під навісами.

Спочатку ніхто не цікавився і не знав, що футбол і збірна грає. Але мабуть мій коментар привернув увагу. Один підійшов і сів дивитися, інші цікавилися, хто у складі, як гра складається. Такого масового перегляду не вийшло, тому що напередодні цілий день провели на жарі на полігоні у повній викладці і хлопці потомилися.

Футбол дивлюся давно і знав, що наші без валідолу не вміють грати, і не повірив в перемогу навіть після 2:0. Досвід не підвів. Але попри навіть всі помилки наших хлопців, гра сподобалася. Такий ковток повітря, мирного життя без військових турбот.

Колись дуже переймався результатами «Шахтаря» та збірної і це сильно впливало на мій настрій і стан. Тому одного разу сказав, що футбол більше не буде мати такого впливу. А тут дав собі волю порадіти. І не дивлячись на важкий день, зранку прокинувся бадьорим. Явно без успіху збірної тут не обійшлося.

Хлопці зранку перепитували, що там і як, дивилися повтори моментів. Питали, коли наступний матч. Тепер чекаю зустрічі з Вельсом. Сподіваюсь, що буде можливість подивитися і ми всі будемо живі та здорові. І побачимо нашу збірну не тільки на ЧС в Катарі, а ще й на багатьох інших турнірах.

«Перемога над Вельсом стане найкращим подарунком для ЗСУ і всієї країни»

Юрій Вернидуб – позивний Тренер

Із задоволенням дивилися матч всім нашим підрозділом і вболівали за збірну України. Знали, що вона переможе, вдячні їм за це і дуже ними пишаємося. Наші футболісти були дуже схожі на спортивних воїнів. Респект і повага для всієї команди з всім тренерським штабом.

В матчі з Шотландією в нас була вся команда левів. А щодо Саші Петракова, то він своєю роботою і своїм ставленням показав, що він дійсно людина, яка зараз знаходиться на своєму місті і робить все для того, щоб збірна потрапила в Катар.

Як тренер можу сказати, що були помилки в матчі. Нічого дивного, якщо взяти до уваги вантаж, який лежав на їхніх плечах. Але хлопці грали з холодною головою і з великим серцем.

Перемога дуже багато чого дає. По-перше, це ще раз підтверджує, що є українська нація. Україна веде свої бої не лише на фронті проти агресора, але й на спортивному та культурних фронтах. Ми показуємо, що наша нація не гірша будь-якої іншої нації в Європі і в усьому світі.

Для людей, які зараз знаходяться у Збройних силах України, перемога збірної – дуже великий підйом. Хлопці подарували нам справжнє свято. Тепер чекаємо 5 червня, коли будемо грати з Вельсом. Перемога стане найкращим подарунком для ЗСУ і всієї країни. Ми дуже хочемо побачити збірну на ЧС в Катарі.

Поки важко сказати, чи вийде побачити гру. Я дуже задоволений тим, що ми змогли подивитись зустріч з Шотландією, хоча інтернет був поганий, і часто пропадав.

Тут у нас дуже багато хлопців різних професій. Хтось тракторист, хтось столяр, і всі разом ми дійсно велика нація. Я не боюсь цих слів. Треба ще заслужити називатися українцем. Я радий, що я дійсно українець. Як і всі мої побратими.

Ми чули, як під час матчу трибуни скандували ЗСУ. На серці була радість та гордість. Чомусь весь світ бачить, що ми дійсно захищаємось, і хочемо миру. І тільки одна країна цього не бачить. Ще під час матчу почали приходити повідомлення про загрозу ракетного обстрілу по всій Україні. Вони нас так хотіли привітати. Але це нас не злякало.

Дуже сумую за футболом. Але поки що я на своєму фронті. Можна було б далі працювати, але зараз моє місце тут. Найважливіше – залишатися людиною, і вірити в свою батьківщину. Все буде Україна. Ми не переможні.

«Заснув за рахунку 2:0 – не дочекався голу Довбика»

Владислав Дунаєнко – молодший сержант, стрілець, бойовий медик взводу, позивний Дунай

Хоча я спортивний журналіст і пов’язаний зі ставками, але з спочатку війни, мабуть, лише кілька разів перевіряв рахунки матчів. Коли грало «Динамо», або були якісь важливі поєдинки. Чесно кажучи, на спорт і футбол стало максимально байдуже. Знаю, що розмовляють про те, як і де проводити УПЛ, які команди збережуться.

Я дивлюся на це все збоку і максимально байдуже, хоча там грає моє улюблене «Динамо». Можна сказати, що це зараз не на часі. Тим паче, якщо проводити чемпіонат в Україні, то це завжди велика ціль для ворожих ракет.

Що стосується матчів збірної України, то іноді вечорами, коли був зв’язок, дивився на каналі УАФ щоденники збірної. Тому я чекав цього матчу. На цьому фото моє спальне місце просто біля стіни. У мене збереглася підписка на Мегого, яку я ще підключав на телевізор мамі з братом.

Я дивився матч, але тихо в навушниках. Декілька разів, коли там були якісь небезпечні моменти або голи, то я здригався. Побратими, які лежали поруч, відразу питали мене, що сталося. Коли зрозуміли, що я дивлюся матч, то підійшов ще один хлопець, який також цікавиться футболом. Ми трохи подивилися разом.

Буду чесним – я заснув за рахунку 2:0. Були такі інтенсивні тренування, постійно щось робимо, вчимося, є якісь бойові завдання, тому мене просто вирубило. Я не дочекався голу Довбика. Зранку я вже знав, що виграли 3:1.

Скажу відверто – в нашій роті живе близько ста людей. Не так багато з них цікавляться футболом і навіть дізнавалися рахунок або дивилися нарізку голів. Тобто, коли дізнаєшся, що збірна виграла, то це дуже приємно. Але цього разу мені хотілося подивитися матч, адже подобається, як футболісти себе презентують і як вони висловлюють свою патріотичну позицію на прес-конференціях. Я розумів і відчував, що на цьому матчі також буде щось таке, що приверне увагу світу.

Сподіваюся, що вийде подивитися матч з Вельсом, якщо буде можливість. Знову ж таки, якщо ми не вийдемо кудись на завдання. І якщо буде зв’язок. Матч починається о сьомій, то може цього разу я витримаю всі 90 хвилин.

Якщо виграємо, то це будуть позитивні емоції на всі сто відсотків, як казав Петраков. Але, на жаль, це не настільки велика емоція, яка може піднести тебе до гори, як це було під час Євро, коли ми всі в мирний час вболівали у фан-зоні біля «Гуліверу», і дивилися футбол на величезних екранах.

Перемоги збірної – це важливо, це презентує нашу країну та наративи про зупинення війни про те, що гинуть люди. Але навіть в мене, людини пов’язаної зі спортом, це зараз не викликає тих емоцій, які, мабуть, хотілося. І перецінювати важливість перемоги я б теж не став. Кожен робить свою роботу. Дякую спортсменам за те, що вони роблять її якісно.

«Гравці збірної телефонують та пишуть нам, фінансово дуже допомагають»

Олег Ящук – позивний Прес мен

Я в Збройних силах України рівно три місяці. Спочатку подався в Тероборону, але там місця не було, тому пішов в ЗСУ. 10 днів проходили навчання, а тоді поїхав на першу лінію Київщини та Житомирщини. Потім відійшли на другу лінію, госпіталь і вже два тижні на Донбасі.

З початком війни не лежить в мене душа до футболу – нічого не дивлюся і ні за чим не стежу. Фінал Ліги чемпіонів і товариські матчі збірної переглядав максимум нарізки.

Гравці збірної телефонують та пишуть нам, фінансово дуже допомагають з усім, що тільки потрібно. Це П’ятов, Степаненко, Піхальонок, Тимчик, Бондар, Артем Бондаренко з молодіжки, Караваєв, Яремчук. Саня Караваєв ледь не щодня питає, як справи і що до чого.

Якщо говорити про Шотландію, то хлопці між собою обговорювали цю тему. Питали о котрій початок матчу. Не планував дивитися матч, але коли був на одній з локацій, то побачив, що хлопці закрились в одному місці і щось там сидять. Думаю, що вони там роблять. Підійшов, а побратими увімкнули на телефоні канал Індиго і дивилися матч.

Я уривками по 5-10 хвилин дивився то з начальником штабу, то з побратимами. Коли побачив перший гол, то емоція була шалена, але радів стримано. Не так, як раніше. Збірна – це наші співвітчизники і наша гордість. Після голу Яремчука я сказав, що Мудрик і Шапаренко вийдуть на заміну. Мені сказали, що я детально розбираюсь. Це моя робота – я 12 років працюю футбольним журналістом. Все, що я казав, так і сталося.

Фінал матчу пропустив, бо був у наряді. Здивувався, що встигли ще й третій забити. Поки не знаю, чи буде можливість подивитися матч з Вельсом, але постараємось підтримати нашу збірну. Респект всім нашим гравцям. Радий, що вони такі щирі. Записують голосові і відео для нас. Це дуже важливо для хлопців і дівчат на передовій.

Психологічно дуже складно, але намагаємось шукати в усьому позитив. Найбільше горе – втрачати побратимів. Дуже багато втрат по нашій бригаді. Чимало зниклих безвісти і це дуже лякає. Але шукаємо позитив і радіємо кожній миті, зустрічі, каві, обіду, вечері. Тішимося дрібницям. Бо розуміємо, що завтра може не настати.

***

Матч Вельс – Україна відбудеться 5 червня о 19.00. Пряма трансляція – на телеканалі «Футбол 1», сервісі OLL.TV та Індиго TV.

Фото: з особистого архіву наших героїв, УАФ

Другие посты блога

Все посты