Єдиний допінг-офіцер УЄФА з України волонтерить, а гравці молодіжки скидались на бензин
Максим Бецко возить медикаменти з Німеччини.
Максим Бецко возить медикаменти з Німеччини і ексклюзивно поспілкувався з Tribuna.com.
«На зброю не дуже охоче відреагували, але допомагають з медикаментами»
«1400 кілометрів, щоб передати невеликий, але дуже важливий вантаж для воїнів, що зараз знаходяться у госпіталі. Ця медична допомога була надана моїми колегами-лікарями з Європи. За дорожній супровід і бензин дякую німецьким друзям та молодіжній збірній! Ви справжні друзі! Все буде Україна!» – написав у своєму фейсбук Максим Бецко.
Максим – єдиний в Україні допінг-офіцер УЄФА та лікар нашої молодіжної збірної. Війна застала його разом із сім’єю закордоном. Бецко став волонтером – возить медикаменти для України, які йому допомагають збирати лікарі з усієї Європи.
«Зараз я в Німеччині – живемо 12 людей у трикімнатній квартирі, – розповів Максим Tribuna.com. – Перший тиждень займався тим, щоб прилаштувати сім’ю. Потім стало питання, що робити далі. Прийняв рішення, що поки тут я потрібніший. Почав свою волонтерську діяльність. Збираю різні медикаменти – від парацетамолу до спеціальних реанімаційних препаратів.
Також у нас є координаційний центр в УАФ, який возить гуманітарну допомогу від футболістів. Була велика партія від тренера жіночої збірної України Луїса Кортеса. Я побачив цей пост і сказав, що в мене тут теж партія назріває. Відповіли, що можна через них передавати допомогу. Робимо все, що можемо.
Зв’язувався з колегами та друзями, які зараз перебувають у Києві. Сказали, що з моїми знаннями і навичками я там поки не потрібен. Кажуть: «Сиди там і чекай свою хвилю мобілізації». А тут у мене більше можливостей організувати допомогу. Нам допомагають лікарі з усіх куточків Європи – ми разом навчалися в УЄФА. Коли я написав у наш чат, то майже всі відповіли, що підтримують Україну: «Ми за вас, тримайтеся». А потім вже почали писати повідомлення, що хочуть чимось допомогти: «Кажи, що потрібно робити», «Що відсилати?».
Спочатку я взагалі думав збирати на зброю, але вони сказали притримати коней. Багато хто з них працює в державних установах своїх країн, то на зброю вони не дуже охоче відреагували, але допомагають з медикаментами та аптечками для госпіталів».
Гравці молодіжної збірної України теж долучилися – допомогли Максиму оплатити бензин, щоб довести гуманітарну допомогу.
«Якраз їхав, коли мені зателефонував адміністратор збірної і запитав, чим може допомогти. Сказав: «Можеш скинутися на бензин». Він придумав, що можна зробити оголошення в нашій групі молодіжки. І вже за пів години хлопці скинулися на бензин. Ми їм сказали, що це лише на паливо, тому без фанатизму. Якраз покрили всю дорогу – дякую їм за допомогу.
Дуже сумую за роботою. Ми всі переписуємося в нашій групі, дізнаємося, як у кого справи. От наш адміністратор стоїть зараз на блок-посту в територіальній обороні. Всією групою збирали йому на амуніцію. Всі віримо у нашу перемогу. У Німеччині все добре – на потягах, трамваях проїзд для українців безкоштовно. Всі стараються допомогти, чим можуть, підтримують.
А росіян не бачив – вони, мабуть, шифруються. Тут їх не так просто знайти. Якби я когось з їхнім прапором побачив, то, може, в мене би прокинулася якась агресія. Мабуть, соромно їм».
«Добрий вечір, ми з України! У вас сьогодні буде допінг-контроль»
Максим Бецко – єдиний допінг-офіцер УЄФА з України.
«В Росії нікого немає. В Білорусі є одна дівчина. Був ще один білорус, але він ще рік тому змотався в Чорногорію. Розумів, що нічого гарного не буде.
Робота допінг-офіцера УЄФА досить не складна – потрібно приїхати туди, куди мене призначили. На виїзд беру спеціальні баночки, колбочки, уніформу. Їду на стадіон або тренувальну базу, як шпигун, – не можна, щоб мене хтось зустрічав. Як правило, прибуваю за 60 хвилин до початку матча зі словами «Добрий вечір, ми з України! У вас сьогодні буде допінг-контроль».
Після матчу приходять по два футболісти з кожної команди на допінг-контроль, здають свій матеріал, а я відвожу його в лабораторію. Ось і все. В цьому і полягає моя робота. Самі аналізи я не роблю. У спеціальних лабораторіях цей процес триває кілька днів. І потім вже, якщо все добре, то все добре. А якщо є якісь заборонені речовини, то навіть я про це не знаю. Таку інформацію відразу відправляють гравцеві.
Робота допінг-офіцера досить технічна – важливо відібрати матеріал за спеціальною процедурою. Не можна відходити від регламенту, щоб не було порушень, за які можуть подати апеляцію і визнати пробу недійсною. Ще допінг-офіцер повинен бути лікарем, щоб вміти розпізнати різні стани футболістів і симуляцію. Це теж така цікава місія. Наприклад, може бути якась серйозна травма, яка не дозволяє проходити допінг-контроль.
Написав лист в УЄФА, що вже готовий працювати на допінг-контролі. Сказали, що треба мені надіслати всі матеріали та уніформу».
Максим зізнається, що потрапити на таку роботу було непросто.
«У мене вийшло це якось випадково. Я починав працювати в УАФ у 2008 році. Мені доручили навести порядок у допінг-контролі – там накопичилося багато питань, документів, які потрібно було упорядкувати. Коли потрібно було вивчати питання регламенту, я писав дуже багато листів в УЄФА – радився, як правильно робити. З часом у мене там з’явилися друзі по переписці.
Одного дня мені написали, що шукають в Україні людину, яка б успішно справлялася з роботою допінг-офіцера. Спочатку був екзамен зі знання англійської мови, тоді два дні я проходив навчання. Потім – екзамен з процедури. Було важко, але я зібрався з духом, все здав і пройшов. Не всі кандидати проходять, щоб їх брали на цю роботу».
Допінг-офіцер УЄФА повинен бути нейтральним – працювати із земляками не можна навіть, якщо вони виступають за іноземний клуб.
«Якщо в якійсь з команд грає українець, то я теж повинен попередити про це, сам відстежити склад команди, щоб не було конфлікту інтересів. Як правило, футболісти в Європі реагують на допінг-офіцера досить спокійно, адже це рутина річ для них. Наші гравці більше зустрічають з якоюсь пересторогою. Наче, допінг-офіцери спеціально хочуть їх підловити. Після поразок у футболістів бувають емоції, але вони швидко приходять в себе і роблять все, як потрібно. В Європі з таким проблем ніколи не було».
Цікаво, що футболістів для допінг-контролю обирає жереб.
«Якщо говорити про УЄФА, то я маю спеціальний планшет. Коли я приїжджаю на матч, то вмикаю його, заходжу в свій акаунт, і там вже пишуть імена гравців. В Україні ми робимо по-іншому, адже це досить дорога система. Ми проводимо жереб вручну – жетончики розкладають обличчям до низу, представники команд приходять і вибирають навхрест. Представник команди «А» витягує жереб для команди «Б». Відповідно, представник команди «Б» витягує жереб для команди «А». Потім жетон перевертають і дивляться, які номери прийдуть на допінг-контроль.
В Україні ми також проводимо внутрішній допінг-контроль на тому ж самому рівні, як і в Європі. Тобто, після кожного матчу. Але призначення робить вже не УЄФА, а Національний антидопінговий центр. Даріо Срна у нас попався, а не на рівні міжнародних матчів».
«Грінпіс досі не вибачився. Я тоді отримав легкий струс мозку»
На Євро-2020 перед початком матчу між збірними Франції та Німеччини еко-активіст хотів пролетіти над стадіоном у Мюнхені. На його парашуті були слова «Позбудьтеся нафти! Грінпіс».
Але щось пішло не так – парашутист заплутався в дротах, на яких кріпилася камера на стадіоні. А поле та трибуни впали уламки. Головному тренеру збірної Франції Дідьє Дешаму довелось ухилятися від великого шматка, який падав на нього. Ще двоє людей постраждали. Одним із них був український допінг-офіцер. Максиму, який знаходився на трибуні за лавкою запасних французів, дісталося шматком від пропелера.
«Грінпіс досі не вибачився. Я тоді отримав легкий струс мозку. Довелося провести ніч в лікарні і два дні в номері. На Євро працював на трьох матчах групового етапу в Мюнхені», – згадує Бецко.
Допінг-офіцеру доводиться багато подорожувати. Одного разу українець працював на матчі «Бенфіки» і подолав 10 тисяч км за 1,5 дня. Це його особистий рекорд.
«Раніше я не дуже добре знав імена всіх футболістів. Якось у мене на допінг-контролі був Кріштіану Роналду і ще один гравець. Потім я спілкувався з товаришем із Німеччини. Він запитав, хто був з гравців, а я не міг згадати прізвище другого з них. Глянув у документи і кажу, що був якийсь Тоні Кроос. А він здивувався. Тоді Кроос вже був чемпіоном світу зі збірною Німеччини. Тепер я вже знаю, хто є хто.
За правилами нам не можна брати ні автографів, ні футболок попросити – нічого. Це вже розцінюється, як матеріальні відносини. Якось, коли всі вийшли з кімнати, я сказав до Кріштіану Роналду: «Вибачте, але якщо я не зроблю з вами фотографію, мене додому не пустять». Він без проблем погодився зробити фото, але такі світлини не можна показувати у соціальних мережах. Тільки друзям».
Сьогодні Максим знову у дорозі з новою партією медикаментів та амуніції для наших військових. «Лікар збірної Ліхтенштейну Екі Германн разом з друзями зібралися і передали Україні медичного обладнання на 10 тисяч євро. Кажуть, що дуже хочуть допомогти, а гроші для них не питання».
Фото: архів Максима Бецка
