Прихід Шевченка в «Дженоа» – вчинок камікадзе, але такої відставки він не заслужив
Реакція Ірини Козюпи на звільнення українця.
Реакція Ірини Козюпи на звільнення українця.
Коли Шевченко тільки очолив «Дженоа», то відразу загорілась ідеєю – поїхати в Геную і написати звідти репортаж. Вже не доведеться. Я все чекала зручного моменту – квитків на Ryanair по 5 євро, перемог команди, запрошення від Шеви і так далі. Але футбол дуже динамічна річ. Тут все змінюється швидше, ніж погода цієї зими.
Повернення Шевченка в Серію А створило вау-ефект, як мінімум на дві країни. Один з італійських колег щиро дивувався з рішення українця очолити аутсайдера «Дженоа». У приватній розмові називав Андрія камікадзе і не розумів його мотивів. Офіційно ж він та інші італійські журналісти говорили одне й теж: «Дженоа» – чудова можливість для Шевченка. Звісно, йому потрібен час, але в Італії – це не завжди гарантована опція». Так і вийшло.
Колеги вже пояснювали, що призначення українського тренера таке ж нелогічне, як і його можливе звільнення. У керівництва клубу відсутня чітка стратегія, у команди слабкий склад, а всі проведені трансфери були на перспективу. Вина Шевченка теж є. Великий у минулому форвард забув про гру в атаці. Його підопічні очікувано програли не лише топовим суперникам, але й нічого не змогли протиставити таким самим лузерам Серії А.
Зрештою, відставка не стала якось раптовою мегасенсацією. Чутки про звільнення вже кружляли навколо Шевченка, як акули в морі. Але вона викликає дуже змішані відчуття. З одного боку, це полегшення, що більше не доведеться змушувати себе дивитися страждання «Дженоа». А з іншого, провокує відчуття суму та жалю, що вся ця історія завершилась так швидко, дивно і не дуже красиво. Навіщо було брати тренера, якому ви не довіряєте більше, як два місяці? Невже хтось думав, що Андрій – чарівник і з першого матчу почне творити магію. Він же навіть в клубах до цього не працював.
Сам Шевченко обійшовся малими втратами – він виглядає жертвою безглуздих рішень менеджменту клубу і мучеником, якому не дали достатньо часу на роботу з командою. Ще й звільнили без відповідного респекту – наче якогось тренера-ноунейма.
Зате Андрій тепер знатиме, що таке щоденна клубна робота в топ-чемпіонаті. А ще зваженіше обиратиме наступні проекти для продовження кар’єри. Час покаже, наскільки цей досвід був корисним для все ще молодого та перспективного тренера.
Фото: «Дженоа»
