«Трішки напрягає, що я буду лише штурманом, а за кермом дружина». Українці проїдуть ралі Монте-Карло на горбатому «Запорожці»
Євген та Світлана Кравс йшли до цього 10 років.
Євген та Світлана Кравс йшли до цього 10 років.
Українці на горбатих «Запорожцях» поїдуть на історичне ралі Монте-Карло. Про це на своїй сторінці у фейсбук написав учасник гонки Євген Кравс.
«Дуже втішна новина прийшла з Монте-Карло. Львівський сімейний екіпаж на антикварному горбатому «Запорожці ЗАЗ-965» пройшов усю процедуру допусків та у складі української команди візьме участь у ралі Монте-Карло Класік під стартовим номером 410.
Трішки напрягає, що я буду лише штурманом, а за кермом дружина – Світлана. Мені вже трішки страшно: попереду – нічна виснажлива гонка гірськими перевалами Провансу і серпантини Монте-Карло», – повідомив Євген.
Це топ-подія для українського автомобільного ретро-руху – українці на «Запорожцях» вперше стануть учасниками цього престижного ралі за всю його 111-річну історію.
«На честь 60-річчя випуску «Запорожця» для нас зробили виняток»
Кравс – відомий львівський фотокореспондент, який часто знімає футбольні матчі (і не тільки). А в позаробочий час Євген разом з дружиною – активні учасники автомобільної ретро-тусовки в Україні.
Зокрема, сім’я Кравс є організаторами змагань на історичній кільцевій трасі «Львівський трикутник» з 1999 року (колись у Львові проводили автоперегони рівня «Формули-1»), а також співорганізаторами фестивалю «Леополіс Гран-прі».
Ідея взяти участь в ралі Монте-Карло виникла, коли святкували 50-річчя «Запорожця» на Хортиці. І українцям знадобилося 10 років, щоб переконати організаторів дати їм дозвіл. До всього, минулого року змагання не проводили через пандемію коронавірусу. А цього разу мрія нарешті здійсниться.
«Я думав, що буду відпочивати на пенсії, а виявляється, що життя тільки починається. Отак, візьмеш собі молоду дружину, а потім все життя в стресах, – жартує Євген. – Переговори були тривалими і ми їх таки дотиснули. Росіяни їздять на «Волгах» і «Москвичах» вже давно. А нас на «Запорожцях» не пускали. За регламентом королівського клубу Монако на старт виходять лише ті авто, які брали участь в гонках до 1956 року. Ми в цю категорію не входимо, але на честь 60-річчя випуску «Запорожця» для нас зробили виняток».
«За першу добу треба проїхати 560 км горами»
Хоч це і ретро-гонка, але правила тут суворі. Машина має бути автентична – дозволяють переробляти тільки ті речі, які покращують безпеку.
«Цю машину я подарував дружині на день народження. Ми вже половину Європи на ній об’їхали, – каже Євген. – Для участі в гонці потрібно було подати її історію та фото. Там ще багато різних вимог. Першого дня машину ставлять в закритий парк, де її перевіряє комісія – чи немає відхилень, чи правильно стоять фари, чи добре закріплений вогнегасник, чи є напівспортивні ремені безпеки та бризговики і так далі. Зараз виконуємо всі їхні рекомендації. Десь через два-три тижні будемо їздити по Карпатах і пробувати свої сили».
Сама гонка пройде 31 січня – 1 лютого 2022 року. Консультувати українську команду буде Арі Ватанен – колишній депутат Європарламенту, чемпіон світу з ралі та чотириразовий переможець ралі Дакар. Також українському «Запорожцеві» дуже симпатизує президент FIA Жан Тодт. В його колекції є таке авто – придбав його, коли був в Україні з офіційним візитом.
«Фактично ми будемо стартувати у самому кінці пелотону, як найслабші машини за технічними характеристиками. Нам головне доїхати – бути в першій сотні. Спочатку їдуть спортивні автомобілі, а ми відразу за ними. Це важке випробування і для водія, і для машини. Буде два пункти, де мають поставити печатки, що ми вже проїхали, а не звернули кудись не туди.
За першу добу треба проїхати 560 км по горах та серпантинах. Там дуже красиво, але немає часу дивитися на краєвиди. Без сумніву, там не впадеш з гір, бо все в обмежувачах. Реально горбатий «Запорожець» – це машина всюдихід. Єдине, будемо їхати по-маленьку, а не гнати 100 км/год. Гонка справді складна – гори, перепади різних поверхонь: асфальт, гравійне покриття і сніг та лід тому, що це Альпи.
Другий день – нічна гонка на 400 км. Фактично вона починається у місті Валанс на Південному Провансі і проходить важкими гірськими серпантинами. А закінчується все на набережній в Монте-Карло. Ліміт часу на два дні змагань – 36 годин».
«Дружина дуже амбітна і хоче сидіти виключно за кермом»
За кермом весь час їхатиме Світлана Кравс. Євген буде штурманом.
«У мене проблема така, що дружина дуже амбітна і хоче сидіти виключно за кермом, а не справа. Я кажу: «Давай, будем мінятися», а вона: «Ні, я хочу сама.
Для нас це пригода. Практично всі сімейні гроші йдуть на це – недоїдаємо і недопиваємо, бо все витрачаємо на машину. Зараз важко зі спонсорами. Ніхто не вірить в те, що вона поїде. Навіть, коли прийшло підтвердження, казали: «Та, недоїдете». А ми кайфуємо – півроку живемо в тих гаражах. Все роблю сам своїми руками. Правда, під наглядом фахівців – електрика, гонщика. За вимогами гонки мають бути сидіння з підголовниками, обов‘язково ремені безпеки (у «Запорожці» вони фабрично непередбачені), треба покращити тормоза і всілякі такі дрібнички.
Але все має бути автентичним – мотор, підвіска, корпус, навіть додаткові фари для нічної гонки повинні бути ретро. Тільки класичні «жарівки», такі як були колись. Ми вже маємо – нам хлопці дістали, вони ще з Радянського Союзу запаковані. Колись коштували 50 рублів, а тепер нам обійшлися в 50 доларів. Навіть дешевше по курсу, бо тоді долар по 63 копійки був».
«Одним «Запорожцем» дружина їздить на роботу, другий стоїть в музеї, а третього ми готуємо до змагань»
Всього у сім’ї три горбатих «Запорожці». Світлана їздить таким на роботу. Якщо побачите на вулицях Львова жовтого жужика – це вона.
«Дружина їде на роботу і з роботи додому, а всі люди посміхаються, махають ручкою і настрій піднімається. Машина для неї дуже великий позитив.
Одним «Запорожцем» вона їздить на роботу, другий стоїть в музеї, а третього ми готуємо до змагань. Дружина каже: «Бачу ціль – не бачу перешкод». Я перешкоди бачу, а вона ні. Але одна справа їхати 20-30 км на роботу, інша – 600 км гонки. Я сподіваюсь, що вона налякається і дасть мені пересісти на місце водія. Хоча, чесно кажучи, я дуже сильно сумніваюсь, бо вона така вперта. Хоче, щоб усе було так, як вона хоче. Вчилася водінню, було вся мокра, але зціпила зуби і їхала. Правда, це було давно. Зараз вона навіть задом може добре їхати».
Загалом від України поїде п’ять екіпажів, які представляють різні міста.
«Кожне місто готує і допомагає своєму екіпажу в підготовці. Нами опікується мер міста та відділ спорту. Можливо, наступного року нам компенсують якісь витрати. Наприклад, стартовий внесок для участі в гонці – 2100 євро. У цю суму входять три ночівлі зі сніданками, командорський бал під патронатом князя Монако Альбера ІІ, наклейки на автомобілі та інші речі.
З Тернополя їде машина з тернопільським водієм та інженером-переселенцем з Донецька. Один екіпаж із Запоріжжя і ще два з Києва».
«Маємо бути стилягами – танцювати твіст, а в руках тримати магнітофон «Весна-2»
Ралі Монте-Карло Класік – це не зовсім спортивне змагання, а більше шоу з елементами спорту.
«Буде конкурс елеганції – це такий театралізований конкурс в межах гонки. Екіпажі одягаються в костюми з епохи, коли були випущені їхні автомобілі. Наш «Запорожець» 1967 року, тому ми, за легендою, маємо бути стилягами – танцювати твіст, в руках тримати магнітофон «Весна-2» того часу тощо.
Фактично, ми туди їдемо з трьома комплектами одягу. Спортивні костюми шиють українські дизайнери під колір машини – у нас з дружиною будуть чорно-жовті. Крім того, буде радянський костюм стиляг 60-х рр. А на командорський бал – класичний ретро-костюм або смокінг. У жодному випадку не можна йти в джинсах – має бути темний костюм з метеликом, а у жінок – сукня нижче колін або костюм.
Також плануємо провести український вечір, будемо зустрічатися з послом України у Франції, нашою діаспорою та громадськими організаціями. Така подія може бути раз в житті».
«Запорожець» був мрією радянських тінейджерів і засвітився у фільмі про Джеймса Бонда
А тепер трохи історії цього легендарного авто. Кравс каже – це українська малолітражка.
«Горбатий «Запорожець» все ж був виготовлений в Запоріжжі, хоч і розроблений в Москві. Там не було потужностей, тому його передали на Запорізький комбайновий завод. Називають його жужик, горбатий, коротше – ЗАЗ-965. Мотор у нього стоїть ззаду, а двері відкриваються наперед. Тому казали машина-курколов – можна ловити курку на ходу. Відкриваєш двері, курка залітає, закриваєш і їдеш далі.
Авто засвітилося у фільмі про Джеймса Бонда «Золоте око». В Ленінграді агент 007 сідав у горбатий «Запорожець».
Це мрія радянських тінейджерів, бо авто було доступним. Ціна автомобіля завжди відповідала вартості тисячі пляшок горілки. Це розповідав Іван Кошкін – випробувач «Запорожців». Ціна була 1800 рублів, коли його починали випускати. А пляшка горілки коштувала 1 рубль 80 копійок.
В 1969 році, коли авто закінчили випускати, воно коштувало 2200 рублів, а пляшка – 2 рубля 20 копійок. Тобто, зросла ціна горілки і збільшилась вартість автомобіля – завжди тисячу пляшок горілки».
Євген та Світлана Кравс разом зі своїм «Citroёn» 1929 року
Фото: фейсбук Євгена Кравса