«Ти 8 годин дивишся футбол і тобі за це ще й гроші платять?» Як в Тернополі розбирають матчі для Wyscout
Історія, яку ви могли пропустити.
Історія, яку ви могли пропустити.
В Тернополі вже третій рік працює проект, який розбирає матчі для Wyscout. Ірина Козюпа побувала в офісі, де творять футбольну магію.
Почнемо з того, що Wyscout – це вже давно відомий бренд у світі футбольної аналітики. Платформа обробляє інформацію з матчів, надає статистику та відео для команд, гравців, агентів, скаутів, журналістів та арбітрів. Дані з Wyscout дозволяють розібрати гру, готуватися до матчів, оцінити гравців та проаналізувати їхні показники.
Компанію у 2004 році заснував Маттео Камподоніко в Генуї. За 15 років він перетворив свій стартап на одного з головних гравців на ринку аналізу даних. У 2019 році платформу поглинув американський гігант Hudl, але Wyscout ще досі асоціюється зі своїм італійським походженням. Послугами компанії користуються 4000+ клубів та близько 50 федерацій. В базі даних можна знайти інформацію про майже 340 тисяч футболістів із 160-ти країн світу та найбільш екзотичні ліги світу.
Штаб-квартира Wyscout знаходиться у містечку Кьяварі, що неподалік Генуї. Офіси, які співпрацюють з компанією, розташовані в Болгарії (Софія), Росії (Чебоксари), Сенегалі (Дакар), Молдові (Кишинів) та Україні (Тернопіль).
Олег Сагайдак
Як так трапилося, що в Тернополі розбирають матчі для Wyscout? Все завдяки Олегу Сагайдаку. Він родом з міста Копичинці Тернопільської області, але давно живе в Італії і працює менеджером компанії по країнах Східної Європи. Сагайдак відповідає за Україну, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Азербайджан та Грузію.
Про футбол з Олегом можна говорити годинами. І перше питання до банальності очевидне – як босів Wyscout вдалося переконати на співпрацю з Тернополем.
«Це було найважче, – сміється Сагайдак. Дзвінок застає його в аеропорту. – Я давно знайомий з екс-власником Wyscout Матео. Практично з перших днів заснування компанії. Одного разу вони звернулися до мене, щоб я розповів їм більше про Україну – чи можна щось таке у нас зробити. Я надіслав кілька бізнес-проектів, але тут втрутився екс-гравець «Лаціо» Серджіо Борго. Він їх переконав, що краще це зробити у Болгарії. Тому варіант з Україною відклали у довгий ящик. Але я всі ці роки наполягав і старався все-таки реалізувати цей план.
Єдине, я не мав людини, яка могла б усім цим займатися в Україні. А декілька років тому мене познайомили з Андрієм (регіональний менеджер проекту Андрій Дричик). І це було в яблучко – він любить футбол і добре в ньому розбирається, володіє англійською мовою. Він мені дуже сильно допоміг.
А тоді Wyscout почав розширюватися і рости. Я перейшов працювати в головний офіс і ще більше наполягав на тому, що потрібно відкриватися в Україні. Ми з Матео кілька разів прилітали сюди у справах і мені дали шанс реалізувати цей проект у нас. Ми починали з 10-15 людей – не більше. Хлопці себе добре показали. Це все завдяки Андрієві – він красава. З ним легко працювати. Можливо, тому у нас все вийшло».
«Моя бабця часто казала: «Не забувай за Україну. Роби для своєї країни все, що можеш»
Сагайдак навчався в Тернополі. Для нього це особливе місто.
«Мені хотілося якось віддячити Україні. Це моя мрія. Я ніколи не думав, що колись працюватиму закордоном. Навіть в думках такого не було. Але все так склалося, що я потрапив в Італію і почав працювати у сфері спорту.
Моя бабця часто казала мені: «Не забувай за Україну. Завжди пам’ятай про неї і роби для своєї країни все, що можеш». І я загорівся ідеєю привезти в Україну якісь інвестиції. А коли почав розуміти, що це вдасться зробити, то наполягав, щоб це було саме в Тернополі. Коли Wyscout відкрив свої офіси в Росії та Молдові, я говорив: «Блін, чому не в Україні???» А тоді нам дали шанс, і ми ним скористалися на повну. І після цього я вже нарешті заспокоївся.
Деякі мами наших хлопців знаходили мене у фейсбук і дуже дякували, що їхні діти не за кордоном на заробітках, а мають хорошу роботу вдома. Я сам кайфую від того, що вони можуть навчатися і працювати в Україні».
Сагайдак не тільки часто проводить презентації та лекції про Wyscout для українських клубів. Він також вибиває для них знижки на продукцію платформи.
«У мене навіть трошки проблеми в компанії через те, що я дуже сильно відстоюю наші клуби і навіть УАФ. Ніхто не робить таких знижок, як я. Мені кажуть: «Чувак, це ж потім впливає на тебе». Я знаю, що впливає, але це моє рідне. Я також знаю ситуацію в клубах, чим вони живуть і дихають, знаю тренерів, тому стараюсь по-максимуму допомогти. Україна завжди в моєму серці».
Олег мешкає в Генуї, де намагається організовувати свою маленьку Україну.
«Я більше 10 років був головою громади українців в Генуї. Зараз ми заснували асоціацію «Покрова», намагаємось зробити українську школу. У нас багато проектів пов’язаних з Україною».
До слова, Олег живе за 300 метрів від стадіону «Дженоа» «Луїджі Ферраріс», де тепер тренує Андрій Шевченко.
Сагайдак зізнається, що йому дуже пощастило познайомитися з Матео Камподоніко.
«Все почалося з того, що у Кьяворі відкрили українську громаду. Вітчим Матео, італієць, дуже нам допомагав. Практично завдяки йому у цьому місті вдалося заснувати нашу громаду. Одного разу він підійшов до нашого отця Віталія і каже: «Мій Матео створив якусь футбольну компанію і шукає людей, які могли б йому допомогти по Україні».
Матео Камподоніко
Отець Віталій сказав, що далекий від футболу, але в Генуї є один хлопець, який тільки про футбол і говорить. Так мене познайомили з Матео. Ми з ним добре потоваришували. Він дуже сильний менеджер та бізнесмен. Тепер розумію, чому Wyscout став такою великою компанією. І продав він її теж дуже вчасно, адже потім почався коронавірус. Не знаю, чи без додаткових інвестицій він сам зміг би розвивати цей бізнес. В американців зовсім інший підхід до роботи, але працюємо з ними вже третій рік. Поки все нормально».
Вже шість років як Сагайдак менеджер у Wyscout. До цього він 10 років працював в одній з найбагатших сімей Генуї, яка має титул маркіза.
«Коли королева Англії приїжджала в Італію, то це була єдина сім’я, куди Єлизавета ІІ прийшла випити чаю. У них є свій величезний палац. Я багато навчився, коли працював з маркізом. А ця робота дала мені можливість зустрічатися з футболістами та тренерами, які були моїми кумирами. Раніше я бачив їх по телевізору, а тепер ми з ними спілкуємось і вони питають мене, як зробити якісь речі. Фантастика».
«Тернопіль – молодіжна столиця України, де є дуже багато заряджених футбольних голів»
Компанія хлопців курить на вулиці і щось активно обговорює. І я чомусь впевнена, що саме футбол. Десь тут і знаходиться офіс, де розбирають матчі. Це самий центр міста – до тернопільського озера та замку не більше 5 хвилин пішої ходи.
Андрій Дричик зустрічає на вулиці і проводить екскурсію. Відразу біля вхідних дверей полиці з книжками. Там не тільки біографії сера Алекса Фергюсона та Пепа Гвардіоли, але Стівен Кінг, Ден Браун, «Шантарам», Деніел Кіз та багато іншої художки. На полиці кубок, який хлопці виграли цього року на футбольному турнірі в Копичинцях – рідному місті Сагайдака.
Але в офісі грають в інший вид спорту – ще з коридору чути, як хтось рубається в настільний теніс. Так статисти відпочивають від розбору матчів.
На стінах в коридорі висять футболки – тут є «Динамо», «Шахтар», збірна України та інші українські клуби. А найбільша гордість колекції – футболки Руслана Малиновського та Віктора Коваленка з «Аталанти». Звісно, з автографами гравців.
«Є правило п’яти рукостискань. От на п’ятому ми якраз зійшлись з Олегом, і він швидко направив мене. Я пройшов інтерв’ю, тоді було стажування у Болгарії та Італії. Почали формувати штат. Набрав попередньо двадцять людей. Бачу, що наче всі горять ідеєю, але десь в глибині у них виникають думки: «Та якась підстава. Футбольна статистика та ще й у Тернополі». Половина людей не прийшла, а за кілька днів болгари приїхали сюди, щоб дати стартовий поштовх роботі», – розповідає Андрій за кавою.
Говоримо в кабінеті з красивим видом з вікна на головну вулицю Тернополя. Дричик приїхав сюди навчатися, випадково зустрівся з Олегом і понеслось.
«Тернопіль – молодіжна столиця України, де є дуже багато заряджених футбольних голів, які готові видавати класний футбольний продукт за помірні гроші. Ось такий простенький рецепт. Усі шукають здешевленої праці – це нормальний процес. І якщо при цьому ти видаєш такий самий продукт, який можуть робити в умовному Берліні, Лондоні чи Парижі, то чому б ні. У нас дуже кваліфіковані працівники.
Просто треба розуміти, що у нас не такий вже і ванільний тут замок, а чисто виробничий офіс. Весь менеджмент і маркетинг знаходиться в директорському офісі в Італії. А основний виробничий хаб – це Софія. Саме він відповідає за контроль якості та розподіл матчів для аналізу.
Але в нас різниця з Болгарією сім років. Хоча ми за три роки теж дуже шалено виросли. Хто знає, може, з часом щось зміниться».
«Дніпро-1» просить максимально оперативно присилати звіт навіть на молодіжку»
В офісі робота триває нон-стоп. Андрій показав кілька кабінетів і майже за кожним комп’ютером йде розбір матчу.
«Офіс відкривається о сьомій ранку і працює до третьої години ночі. Він закривається лише на чотири години. Працюємо в три базових зміни – 7:00 ранку, 12:00 дня, 17:00 і є ще пізні зміни на 19:00 вечора. Це вся для того, щоб покривати якомога більші часові рамки і максимально швидко обробляти продукт пріоритетних клієнтів.
Зрозуміло, що в першу чергу мова йде про «Шахтар» та «Динамо». «Дніпро-1» теж просить максимально оперативно присилати звіт навіть на молодіжку. Якщо сьогодні матч, то в ідеалі у той самий вечір треба обробити гру. Ми починаємо працювати тільки пост-фактум – лайв не робимо.
Клуб отримає відео, заливає його на сервер, ми тут відкриваємо робочий софт і вже починаємо працювати. Тоді скидаємо готовий продукт. Круто, коли аналітик команди прокидається наступного дня і вже має всі звіти на руках. Цікаво, що для наших людей сьома ранку – це дуже рано. В Італії це нормально сприймають. У них навіть шоста ранку за законом вище не оплачується, бо для них це класика. А у нас о сьомій ранку такі трупи в офісі, що це страх».
Але людей-сов тут не змушують страждати – для любителів поспати є нічні зміни і гібридний графік.
«Звичайно, можна працювати з дому. Комусь треба в 5:30 встати, зібратись, проїхати 30 км із Збаража і залетіти в офіс. А хтось собі купує техніку і опрацьовує матчі з дому. За статистикою, у нас десь 70% офісних і 30% домашніх операторів.
Плюс у нас гібридний графік роботи. Ми не прив’язані до робочого крісла. Хтось працює з дому, а тоді йде на дві зміни в офіс, щоб розбавити атмосферу. Чи навпаки. Просто важко налаштувати тімбілдинг та контроль, коли людина десь далеко і ти тримаєш з нею зв’язок по телеграм-месенджеру. В офісі це легше робити. Плюс десь теніс чи фіфашку разом пограли, пішли на перекур».
Найбільший виклик для операторів – обробити матч і не переплутати гравців.
«Клуби просто горять від цього, але поки не буде чіткої зйомки, ми не можемо гарантувати, що такого не трапиться. Наприклад, молодіжна команда «Маріуполя» вся в оранжевому, сонце засвітить, спини у них всіх однакові і жодного номера не видно. Або «Колос» – біла форма, золоті номера, сонце світить і нічого не видно. Буває, що переплутаєш двох гравців і відразу прилітає фідбек. А щоб хтось зателефонував і сказав, що все топ – так воно не працює.
Коли спілкуємось з тренерами молодіжних команд, то просимо, щоб гравці волосся відрощували, чи хоча б мали бутси різних кольорів. Якщо футболісти грають на одному флангу, то хай один закочує гетри вище коліна, а інший – нижче коліна. Тоді буде менше сплутаних гравців і менше помилок. А коли вся команда з Кореї виходить в однакових бутсах і з однаковими зачісками, то всі наче з однієї хати і з одного барбершопу. Якщо ще форма, як у «Колоса», то це просто можна йти грати в теніс».
«Два найважчих типи матчів для розбору – молодіжки і жіночий футбол в країнах, де він тільки розвивається»
Андрій Дричик
На екрані в Андрія розподіл матчів по чемпіонатах. Там ігри з усього світу.
«Можеш глянути, що нам кинули. З 20 матчів, що зараз висять, лише дві елітні вивіски. Коли ти вмикаєш відео і там все видно, є повтори, камера зближує, ще коментатор щось говорить, то більше нічого для щастя не треба.
З іншого боку може бути якась Патріот-ліга – це як в нас чемпіонат області. Часто запитують: «Якщо ви в Тернополі, то, напевно, працюєте з першою лігою України та матчами УПЛ?» Насправді, якщо «Нива» випадає, то ми кайфуємо, бо всіх футболістів ти вже знаєш. А загалом у нас немає прив’язки до геолокації. Отримали матчі на розбір, скинули на вільних операторів і стартуємо, починаючи з топ-дивізіонів і закінчуючи чемпіонатом Мексики U-12».
У футбольних статистів є чітка робоча норма – дві команди за зміну.
«На один матч закріплюють двох операторів – домашня і виїзна команди. За 3-4 години вони розібрали гру, потім беруть наступний матч з черги. Дві людини роблять два матчі за зміну – це і є денна норма.
За скільки часу ти зробиш свою роботу – це інша історія. Є унікали, які за дві години вже закінчили, а є хлопці, які за п’ять чи шість годин ледве стягують. Все залежить від матчу. Адже є екстра-тайми або матчі американських коледжів. Їх страх, як важко робити, бо там футзальна система замін. Все варіюється, але в середньому хлопці до восьми годин справляються з двома матчами. І так п’ять днів на тиждень.
Якщо з InStat ми конкуруємо в одній площині, то Opta і Squawka орієнтуються переважно на топ-7 чемпіонатів, але супер глибоко. Можливо, у нас не настільки детальний аналіз як у них, але ми захоплюємо весь світ. Ми не тільки розбираємо «Реал» – «Барселону». Ми можемо запропонувати такий продукт, як друга жіноча команда «Барселони».
Зворотній бік роботи футбольних статистів – топ-футболу тут буде вкрай мало. Зате багато різної екзотики.
«Багато хто собі в голові будує ванільні ілюзії, а потім приходить на роботу, і зустрічається з жорсткою робочою рутиною. Треба розбирати матчі молодіжок, низьколігові чемпіонати, і це не так просто.
Два найважчих типи матчів для розбору – молодіжки і жіночий футбол в країнах, де він тільки розвивається. Чим нижчий рівень, тим важче це все опрацьовувати, бо це знущання над оператором. Голова потім просто кипить від набору інформації. А коли випадає топ-дивізіон, то хлопці просто кайфують. Але це раз на один чи два тижні таке буває».
Для розбору матчів використовують саме класичну зйомку матчу, а не технічну.
«Її дуже важко опрацьовувати, бо нас цікавить абсолютно кожна дія. І не просто, що це за дія, а що за гравець її виконує. А якщо говоримо про технічну зйомку, то ми робимо окремий пул, де клуби завантажують її і можуть між собою дивитись.
Тут Wyscout відіграє роль інтерактивної онлайн бібліотеки, де кожен має свій доступ. Якщо хтось у клубі має інструменти Sportscode, то сам може працювати з технічною зйомкою. Це лайтова версія нашого софту. У нас тут мільйон стікерів і різних пояснень. На Sportscode ти можеш це сам комбінувати».
«Велика частка роботи виконується системою, але без людської праці вона не працюватиме»
Андрій показує на клавіатуру, де клавіші заклеєні кольоровими стікерами.
«Кожен стікер відповідає за конкретну дію на полі. Також ще є інструменти контролю відео – пауза, плей, промотка, вперед-назад. Стопаєш конкретний період, проставляєш відповідного футболіста, дію, яку він виконує, і де він її виконує. Пізніше це все зв’язується докупи і система видає звіт.
Можливо, люди думають, що аналітик сидить і вручну рахує точність передач. По факту, ми взагалі нічого такого не робимо. Вся робота полягає у тому, щоб зчитати, що у футболіста в голові, і вивести це на екран за допомогою клавіатури. Все автоматом роблять машинні механізми. Наше діло – дати матеріал на первинну обробку. Плюс, ми формуємо відеокліпи. Бо Wyscout ще окрім статистики – це бібліотека відео-даних.
Велика частка роботи виконується системою, але без людської праці вона ніяк не працюватиме».
У стінах цього офісу народжується два основних продукти Wyscout – відеобібліотека даних з дрібними нарізками і детальні статистичні звіти.
А що буде далі – чи чекає на футбол революція у сфері статистики та аналітики.
«Завжди є простір для прогресу. Це може бути синхронізація/компіляція кількох даних з різних ресурсів. Наприклад, статистика плюс фітнес-дані, чи статистика плюс оптичний трекінг з камер. Там можна шукати розвиток. Бо все, що можна зробити у статистиці, ми вже зробили. І Wyscout працює в той бік, щоб синхронізувати різні інструменти.
Наприклад, в Бельгії Hudl проводив величезну кампанію. Вони встановлювали на всіх стадіонах свої Hudl-смарткамери, які самі все фільмують. Ти маєш доступ до відео в інтерактивному режимі. Додайте використання фітнес-трекерів. Якщо є інформація з датчика, камери і від Wyscout, то може вийти новий продукт. Але це все треба синхронізувати. Коли йде питання про технологічну революцію, то я її десь отак бачу.
У «Дніпро-1» активно на цьому помішані. Вони намагаються комбінувати дані Wyscout, активно юзають Sportscode і фітнес-трекери. Нещодавно Йовічевіч багато про це розповідав в інтерв’ю. Вони ще запрошували помічника Саррі – Луїджі Ночентіні (тепер він асистент Шевченка в «Дженоа»). Він вже пішов від них, але його напрацювання там залишились».
«Найважливіша умова для футбольного статиста: ЖИТИ ФУТБОЛОМ»
А тепер найцікавіше – як потрапити на роботу у Wyscout. За два роки Андрій отримав більше 500 резюме. Він показує, як виглядала вакансія на Work.ua. Зараз вона закрита.
«Там розписані всі вимоги – вони скажуть все за мене. Найважливіше прописано жирним шрифтом і капсом: ЖИТИ ФУТБОЛОМ. Це реально головне і від цього все стартує. Далі йдуть другорядні вимоги – англійська мова (сільська англійська українського зразка теж підходить), готовність працювати по вечорах та на вихідні, базові навички володіння комп’ютером, вміти розрізняти позиції та визначати схеми».
За віком особливих обмежень немає, але тут все залежить від того, наскільки людина швидко вчиться.
«Телефонують 40-річні: «Боже, футбольний статист в Тернополі – як таке можливе? Мене дружина з тим футболом вже виганяє з хати. Один телевізор на двох ділити не можемо. Я вам заплачу, щоб потрапити до вас на роботу, тільки заберіть, будь ласка. Я знаю, що я не проходжу за віком, але готовий на все». Ну, блін, як таких людей не брати? Звичайно, не всі проходять. Буває так, що футбол дивиться, але руки не бігають по клавіатурі».
Технічна освіта у цій роботі зовсім не обов’язкова.
«Ми не обираємо якихось супер айтішників. Просто не треба бути дубом. А так хлопці з місцевого економічного університету, з факультету інформаційних технологій, кентують з англійською, бігають за універ у футбол – це наші клієнти. Ми раді таких забирати.
Як би по-дурному це не звучало, але травмовані футболісти або футболісти, які з якихось причин не можуть продовжити свою кар’єру, теж наші клієнти. Вони швидкі на руки і ноги. Завжди кудись поспішають, але при тому не погані в якості. Нам зручно з такими працювати. Вони закривають зміну вдвічі швидше, ніж класичний оператор.
Переважну більшість, 80% матчів, грають у суботу-неділю. Відео до нас приходить через день – неділя-понеділок. Оці два дні у нас повинен працювати абсолютно кожен. Завжди! І це вже відсіює людей, які самі грають матчі по неділях. Тому кажу, що травмовані – це наш контингент, на жаль. У нас працюють хлопці, які бігають на аматорському рівні. З професійного футболу нікого немає».
Зараз офіс Wyscout нагадує редакцію Tribuna.com, коли я прийшла працювати – лише хлопці.
«Дівчата подавались, писали, що хочуть працювати, приходили в офіс на інтерв’юшку, але до діла так і не дійшло. Бачили, що в нас суто чоловічий колектив в офісі і це трохи відлякувало. Одна справа, коли в тебе 5 колег-чоловіків, а зовсім інша, коли їх, грубо кажучи, 105. Але ми зовсім не проти – ніяких заборон немає. Я був би радий чути ще когось крім цих грубих чоловічих голосів. Це було би круто. В Тернополі є перспектива, бо тут була хороша жіноча футбольна команда, і багато дівчат зараз масово йдуть на курси молодого арбітра».
Цей офіс часто стає першим місцем роботи для хлопців, які тільки досягли повноліття.
«І працюють вони не гірше, ніж старші досвідчені хлопці. А люди, які ідуть від нас, мають певні переваги в майбутньому працевлаштуванні у футбольному світі. Це 100%. Надалі ми вже не плануємо добирати – по всіх офісах назбиралося багато операторів і вже немає у футбольному світі стільки матчів, щоб ми могли це все покривати.
Можливо, зимою буде якесь розширення. У нас переважно в міжсезоння ставлять таргети на наступний сезон чи на половину сезону. Компанія розуміє, які клуби чи ліги вона підписала, скільки буде доступних матчів і скільки доступних операторів треба мати.
Стажування у нас доволі довге – три-чотири тижні. Воно оплачуване, але за цей період ти не переходиш до обробки реального продукту – просто тренуєшся на всяких демках, а не живих матчах. За цей час у стажера треба запхнути стільки інформації, скільки йому буде достатньо для того, щоб видавати продукт на рівні решти операторів».
«У нас є унікали, які за дві години встигають команду протегати і пообідати»
Запитую, як нефутбольні люди реагують, коли Андрій каже, де і ким він працює.
«А, то це контора, типу Parimatch, так?». Ось такі в людей асоціації. Цей букмекер у кожній маршрутці наліпив свої стікери, всюди банери, кожна реклама кричить, «Челсі» рекламують кожних 6 секунд, хто не має преміум-підписки в YouTube.
Навіть батькам важко пояснити, а що вже говорити про інших людей. Для України це ще щось невідоме. І ніхто не вірить, що така робота може собі робитися в тернопільських офісах. Багато хто дивується: «Ти вісім годин дивишся футбол і тобі за це ще й гроші платять? Є вільні вакансії?». Але не все так солодко, як виглядає».
Хоча бувають випадки, коли футбольна статистика може знайти застосування у повсякденному житті.
«Кілька днів тому був у перукарні і майстер каже: «У мене малий грає у футбол. І недавно «Динамо» скрутилися з якимось страшним рахунком». Запитав, як звати хлопця і де грає, швидко зайшов у телефон, знайшов звіт з того матчу. Ми ж якраз розбираємо киян в Еліт-лізі. Показую їй, а вона в шоці, що є така детальна інформація».
У хлопців є окремий чат для офтопних тем – якраз туди скинули текст Олега Баркова «Футбольная статистика: кто и как ее считает, сколько это стоит». Він згадав там і про Тернопіль. Один з операторів написав: «Скажіть йому хтось, що у нас є унікали, які за дві години встигають команду протегати і пообідати».
Обов’язково передам.
У чат скидають не тільки лінки на Tribuna.com, але й моменти з матчів, які могли би збирати мільйони переглядів на пабліках типу 433.
«Якби нас не обмежували авторські права на відео, то ми, можливо, завели б найбільш фановий паблік. Але ми не можемо ним поділитися – навіть в інстаграмі. Ми ж обробляємо мільйон низьколігових матчів. За тиждень нам на очі потрапляє десь сто кумедних ситуацій, а потім через два тижні ти бачиш їх в 433.
Думаєш: «Блін, люди на цьому гроші заробляють, а ти просто сміявся над цим з хлопцями». Буває, коли автоматична камера фокусується на лисій голові лайнсмена, і знімає його замість м’яча. Чи американські поля з розміткою під все, що хочеш, але тільки не під футбол. Багато різного трапляється. Словом, все що постить 433, це все проходить через руки Wyscout».
Під час жорсткого локдауну наш Діма Клименко написав чудовий звіт з матчу чемпіонату Нікарагуа. А хлопці в Тернополі робили їх розбір для Wyscout.
«От саме матчі чемпіонату Білорусі, Нікарагуа і Таджикистану ми й обробляли. Та це просто жах. У нас в архіві лежали відео дворічної давності. За них ніхто ніколи не брався, а тут якраз був час. Були робочі руки, але не було роботи. Якось пережили цей період».
***
Якщо в Google вбиваєш слова «Wyscout Тернопіль», то першим видає лінк на команду «Wyscout» Тернопіль.
«О, боже! Там не найприємніша статистика, – сміється Андрій. – Але цього року плануємо її виправити.
Бігаємо, бігаємо, але поки не можемо похвалитися топовими результатами. Лише кубком, який зараз на книжковій полиці стоїть. Більше, на жаль, нічого. Але заявляємось на обласну футзальну лігу. Будемо виступати під іменем «Wyscout». Наслухаєтесь про нас багато: будуть або феєричні перемоги, або феєричні поразки. Щось буде точно».
