«Заховались в кінотеатр від фанатів, а там іде порнофільм». Топові історії про Лобановського від Щербачова
Журналіст бачив ще його «сухі листи» за дубль «Динамо».
У травні 2021 року MEGOGO презентував аудіосеріал про легендарного тренера і футболіста «Динамо» Валерія Лобановського під назвою «Маятник».
Під час роботи над проектом були записані десятки годин розмов з людьми, які особисто знали і працювали з Валерієм Васильовичем. Не все вдалося інтегрувати у формат аудіосеріалу.
У цьому матеріалі будуть спогади спортивного журналіста та коментатора Валентина Щербачова. Таким Лобановського ви ще точно не бачили.
«Сухий лист» Лобановського я побачив ще коли він виступав у дублі «Динамо»
Щербачов застав ще часи, коли Лобановський був футболістом і тільки розпочинав свою кар’єру у дублі «Динамо». Журналіст добре пам’ятає «сухі листи» у виконанні рудого Валерія.
«Я народився під Черепановою горою – практично під стадіоном. Практично з 6-7 років, відколи себе пам’ятаю, вболівав за київське «Динамо». Ми навіть жоден матч дубля не пропускали. І от там з’явився одинадцятий рудий. Він був трішки незграбний, сутулуватий, але високий і з білою шкірою. Це його виділяло, тому що тоді у команді були смугляві закарпатці. А у рудого ще така шевелюра на голові була. Потім Лобан уже приклеїлося, коли він почав грати в основному складі.
Пам’ятаю Лобановського десь з другої половини 50-х років. Так давно, що аж страшно казати. Чесно кажучи, він мав якийсь нединамівський вигляд. У ньому відчувалося, що він може нестандартно мислити.
Ну і виділявся тим, що на тренуваннях відпрацьовував цю свою дугу – «сухий лист» Лобановського. Тоді в Радянському Союзі це було вперше. Його «сухий лист» я побачив, ще коли він виступав у дублі».
«Сказав Лобановському: «Не буде сюжету, якщо ви нічого не скажете»
Лобановський не був зручним тренером для журналістів. На прес-конференціях він відповідав дуже лаконічно і не розумів непрофесійних запитань. Вони його ображали. Він міг навіть піднятися і піти з конференц-залу чи різко обірвати тих, хто непрофесійно до нього звертався. Але якщо журналісту вдавалося знайти з тренером спільну мову, то він тоді отримував доступ до команди і повагу від Метра.
«Молодим журналістом я працював на УТ. Московська програма «Время» замовила сюжет про початок сезону 1973 року. Бєсков «Спартак» рекламував, а мені дають завдання підготувати сюжет про Лобановського в «Динамо». Приїжджаю на базу, знімаю тренування. Лобановський каже: «Знімай, нічого страшного». Запитую про інтерв’ю, а Валерій Васильович: «Ну, подивимось».
А тоді ми знімали на вузьку 16-міліметрову плівку. Мені взагалі дали касету на шість хвилин запису. На чотири з них ми зняли тренування – кожного футболіста потрібно було окремо зафільмувати. Тоді у команді грали Рудаков, Блохін, Буряк.
Коли дійшло до інтерв’ю Лобановський каже: «Та сам что-нибудь напишешь». Я відповідаю: «Знаєте, сам – це непрофесійно. Хто я такий для фанатів? Хто? Якщо Лобановський розкаже про команду, це буде сприйнято. Не буде сюжету, якщо ви нічого не скажете». Валерій Васильович намагався перевести стрілки на Базилевича, а той сказав: «Та ні, ти – головний тренер».
Так я і поїхав без інтерв’ю і сюжет не вийшов. А Лобановський мені ще навздогін сказав, що я отримаю по голові за те, що не виконав завдання. Наступного дня мене викликають на базу «Динамо», ми приїжджаємо і беремо інтерв’ю. Валерій Васильович професіонал і він зрозумів, що я також професійно ставлюся до своєї праці. Не потрібні були мої стендапи чи щось таке. Людям цікавий він.
З того часу пріоритет був у мене. Їздив з командою на збори, виїзні матчі і навіть за кордон».
«Через 5-6 хвилин я зрозумів, що ми дивимось порнофільм. Кажу: «Васильович, може ми підемо?»
Щербачову вдалося побувати на фіналі Кубка володарів кубка проти мадридського «Атлетико» у французькому Ліона в 1986 році. Більше того, він коментував цю гру з Франції для радянського телебачення.
«Лобановський страшенно хвилювався – попросив прогулятися з ним по місту. Поїхали в центр, а він місця собі не знаходить – установка на матч мала бути тільки ввечері. Потрібно було кудись дітися хоча б на кілька годин.
У центрі Ліона було близько 10 тисяч іспанських вболівальників. А не впізнати Лобановського було неможливо. Ми заскочили в якийсь кінотеатр, щоб заховатися від них. Одразу купили квитки, а там же сеанси безперервно йдуть. Зайшли у напівпорожній зал. Дивлюся якісь люди уже такого літнього віку сидять. Але ж нам головне заховатися і відпочити.
І тільки десь хвилин через 5-6 я зрозумів, що ми дивимось порнофільм. Кажу: «Васильович, може ми підемо?» А він відповідає, що там ще фанати на вулиці. І ми залишилися. Тупо дивимось на екран, але я бачу, що він навіть на це не реагує. Десь хвилин 40 нам довелося так перечекати ту колону людей, яка проходила з прапорами. Потім ще прогулялися трішки і поїхали в готель».
«Хтось зателефонував в аеропорт Шарля де Голля і сказав, що радянський літак замінований»
«Динамо» перемогло тоді 3:0 і вдруге в історії виграло цей євротрофей. Але по дорозі до дому трапився форс-мажор, який зіпсував враження від тріумфу.
«Хтось зателефонував в аеропорт Шарля де Голля і сказав, що радянський літак замінований. Виліт відклали, всі речі винесли з літака, собаки пройшлися і нічого не знайшли. Але була вказівка з Москви затримати літак на весь час перельоту. Ми шість годин сиділи там. Лобановський був на межі – я бачив ці нерви.
Коли прилетіли у Москву, то мала ж бути хоча б якась зустріч. Нікого з чиновників там, в Шереметьєво-2, не було, ніхто не зустрів. Це його травмувало. Тільки пасажири, коли побачили Лобановського, то забули про все – вітали, хапали кубок руками.
За нами така страшна колимага приїхала – автобус ЛАЗ, якому вже десь 100 років було. Збірників забрали відразу на Олімпійську базу з Подольську, а решта їдьте, куди хочете. Тоді ще не знали, що Лобановський буде тренером збірної СРСР на чемпіонаті світу у Мексиці».
«Лобановський сказав, що кагебіста з посольства треба так обробити, щоб він запам’ятав це назавжди»
Одного разу Щербачову навіть довелося виконати спецзавдання від Лобановського. Це трапилося у Португалії, коли «Динамо» грало в Кубку європейських чемпіонів проти «Порту».
«Він каже: «Ти купив додому дві п’ятилітрових пляшки портвейну? Ну, от зараз банкет, ми тут приймаємо хлопця з радянського посольства в Португалії». А хто такий хлопець з посольства? Це стукач, кагебіст. Валерій Васильович сказав, що треба його так обробити, щоб він запам’ятав це назавжди.
Я пішов і купив два кавуни, залишив їх у себе в номері. А застілля хороше було – горілка і все, як треба. Запросили ми цього Вову ще до нас у номер, а там портвейн влили в кавуни. І я бачу, що уже він готовий.
Хотіли відвести його в кімнату, а він ліг на підлогу в моєму номері перед дверима і заснув. Я кажу: «Хлопці, мені вранці передавати ще репортаж просто на радіо, а телефон у номері». Тоді ж мобілок не було. Він проспав до ранку в моїй кімнаті, я був у колег. А зранку зник і навіть люди з посольства не могли сказати, де він. Так що завдання Лобановського було виконано».
Послухати аудіосеріал «Маятник» можна безкоштовно у розділі «Аудіо» додатку MEGOGO на смартфонах на базі iOS і Android, в автомобілях з аудіосистемою Android Auto і Apple CarPlay. Також проект доступний на Smart TV (розділ «Серіали») і веб-версії MEGOGO за посиланням.
Фото: сторінка Валентина Щербачова у фейсбук, «Динамо»
