«В церкву ходимо перед каждою ігрою». Історія легендарної фрази Кополовця
Сказав після півфіналу Кубка України, інтерв’ю брав Поворознюк.
Сказав після півфіналу Кубка України, інтерв’ю брав Поворознюк.
Спортивний директор «Миная» Михайло Кополовець остаточно вирішив зав’язати з футболом. Після відставки Василя Кобіна 37-річний футболіст прийняв рішення завершити кар’єру і зосередитися на функціях менеджера. У цьому сезоні Михайло зіграв лише 19 хвилин у матчі з «Динамо».
«Зараз найважливіше, щоб «Минай» уникнув вильоту з еліти. Саме тому довелося зосередитися на виконанні своїх прямих обов’язків. Мій прощальний матч якось відійшов на другий план. Але те, що я його організую – гарантую. Швидше за все, це буде гра за участю моїх друзів, з якими я провів свої найкращі роки у футболі, виступаючи за «Закарпаття» і «Карпати», – сказав Кополовець.
Михайло виступав в Україні, Білорусі та Німеччині (п’ята ліга), а його золотий час припав на «Карпати». Півзахисник зіграв 160 матчів за левів. Він був частиною тієї легендарної команди, яка грала на груповому етапі Ліги Європи проти «Боруссії», ПСЖ та «Севільї». У домашньому матчі з Дортмундом забив один із голів у перестрілці, яка завершилася з рахунком 3:4 на користь команди Клоппа і Левандовського.
А ще харизматичний Кополовець ніколи не ліз за словом у кишеню. Його легендарне «перед каждою ігрою» вже давно стало вірусним мемом і частиною фольклору українського футболу.
«Карпати» в 2012-му програли донецькому «Металургу» в півфіналі Кубку – і остаточно зіпсували собі сезон
У 2010 році «Карпати» грали в єврокубках, а вже у наступному сезоні боролися за виживання у вищій лізі українського футболу. І якщо в чемпіонаті львів’яни перебували на дні турнірної таблиці, то у Кубку справи у них йшли значно краще. Леви вийшли у півфінал турніру, де їхнім суперником став донецький «Металург».
Це був матч з дуже високою ставкою – вихід у фінал Кубка і путівка в Лігу Європи. До матчу «Карпати» готував кризовий менеджер Юрій Дячук-Ставицький. Це вже був четвертий тренер команди в сезоні. Раніше з львів’янами працювали Кононов, Кучеров і Шаран.
На шляху до півфіналу «Карпати» пройшли «Полтаву», «Металіст» і «Чорноморець». В Донецьку «Металург» грав більше на атаку, а львів’яни зробили ставку на гру другим номером. Воротар Мартін Богатінов спіймав такий кураж, що потягнув удар Миколи Морозюка з пенальті в додатковий час. За 120 хвилин команди так і не забили хоча моменти були в обидвох команд.
Переможця матчу мала визначити серія пенальті. У «Карпатах» промахнулися Ткачук і Мілошевич (Кополовець забив), а Богатінов відбив удар Мкртчяна. Втім, цього виявилося замало. Влучний постріл Іванка залишив левів без перемоги – 7:6 на користь «Металурга».
«Металург» (Донецьк) – «Карпати» (Львів) – 0:0 (7:6 пен)
«Металург»: Бандура – Морозюк, Чечер, Воловик, Шина, Мкртчян, Прийма, Соарес (Нельсон, 79), Димитров (Даніло, 107), Казарян, Траоре (Іванко, 94)
«Карпати»: Богатінов – Гірський (Кополовець, 76), Мілошевич, Балажиц, Авелар, Худоб’як, Ткачук, Озарків (Голодюк, 59), Гладкий (Касян, 99), Лукас, Федецький.
Кополовець після матчу дав інтерв’ю Дмитру Поворознюку – і подарував Україні один з найкращих футбольних мемів сучасності
Кополовець важко переживав цю поразку і на емоціях видав після матчу вогняний спіч. До Михайла підійшов журналіст програми «Профутбол» Дмитро Поворознюк (тепер ведучий «Трендеця» і футболіст «Вереса»), який і записав одне з найцікавіших інтерв’ю в історії українського футболу.
Цитуємо мовою оригіналу.
– Такий шанс у житті вже може більше і не бути – фінал Кубка і ми так були близько. Таке чуство, шо нас бог наказує за шось. Мені так кажеться. Я, наверноє, знаю за шо, но я не можу вам сказати.
– Може у церкву сходити?
– Ми в церкву ходимо перед каждою ігрою. Перед каждою! Перед каждою ігрою ходимо в церкву! Перед каждою ігрою ходимо в церкву! Кому молитися? Перед каждою ігрою наша команда ходить в церкву! Перед каждою!
Втім, жоден текст не передасть всієї бурі емоцій та експресії Кополовця. Ви вже точно бачили це відео раніше, але така класика ніколи не набридає.
Фраза переслідувала Кополовця всю наступну кар’єру. Навіть мама часто згадувала сину його перли
Михайло не приховує – його багато по-доброму травили за цей шедевр.
«Ми грали з донецьким «Металургом» і якраз перед цим матчем 5-6 поєдинків не вигравали, а тут така гра. Ми могли потрапити до фіналу Кубка України та грали б у Лізі Європи. Плюс така можливість пограти у фіналі на «Олімпійському». Преміальні були шалені – ледь не півмільйона доларів. І ми у серії пенальті програли. Якби 0:2 – ніхто не жалівся б, а так – по пенальті. Іван Мілошевич не забив і ми просто вилетіли.
Я був такий злий – ну що ще треба? Ну наче перед каждою грою ходимо у церкву. Тут до мене підходять із питанням: «Може, вам у церкву сходити?» А ми якраз там були. Я й відповідаю: «Яка церква, кому вже молитися?». І пішло-поїхало», – говорив Кополовець через кілька років після слів, які зробили його зіркою і головним в українському футболі по церквах.
Практично жодне його інтерв’ю (серйозне чи веселе) не обходиться без питань про релігію і флешбеків до цитати 2012 року. Михайло розповідав, що навіть його мама згадувала сину ці слова.
«Не скажу, що цілими днями сиджу у церкві чи ходжу по монастирях, але знаю, що бог є і не один раз в цьому переконувався. Я віруюча людина, можу перехреститися, помолитися. Перед кожною грою, як раніше, до церкви вже не ходжу. То раніше у нас, у «Карпатах», була традиція ходити до церкви перед кожним матчем. Це було при Кононові. Нині такої традиції немає. Кожен, коли відчуває потребу, молиться сам. Але та традиція була хороша».
Минулого року Кополовець повернувся в УПЛ разом з «Минаєм» в ролі граючого спортивного директора. І тут також не обійшлося без божої допомоги.
«Такий величезний регіон знову в еліті футболу. Я думаю, що заслужено. Ніхто не очікував, але так, правда, ми перед кожною грою ходимо до церкви, ви правильно подумали. Бог допомагає нам», – сказав Михайло.
Фото: «Минай», «Карпати», Yuriy Dyachyshyn/EuroFootball/Getty Images
