Нічия з Фінляндією – це розчарування, але не катастрофа
Ірина Козюпа про перший домашній матч збірної України 2021 року.
Ірина Козюпа про перший домашній матч збірної України 2021 року.
Таксист запаркувався біля «Олімпійського», як Даніель з популярної французької франшизи. Говорив чудовою англійською, показав свій паспорт громадянина ОАЕ, зізнався, що вболіває за «Динамо», бо там грав Андрій Шевченко. В таксі перший день і вже думає кидати цю роботу. Його бісять клієнти, які починають панікувати, коли бачать його без маски.
Клявся, що він вакцинований, а машину от тільки щойно продезинфікував і помив. Правда, мене більше хвилювала не відсутність у нього маски, а шалена швидкість на дорозі. Так от, за дебютний робочий день його просто таки вивела з себе дама, яка відкрила двері авто вологою серветкою, а потім окропила весь салон санітайзером з високим вмістом спирту.
На прощання Васім просить ніколи і за жодних обставин не панікувати. Мовляв, це найгірше, що можна зробити, в якій би то не було ситуації.
Щось у цьому є – нас завжди кидає в якісь крайнощі. Після нічиєї з Франції захвалили збірну до небес. А після 1:1 з Фінляндією кричимо, що все пропало – і тактика не така, і футболісти не ті. Можливо. Про це детально напише у своєму тактичному розборі Олег Барков.
З трибун «Олімпійського» я побачила збірну України, яка хотіла зіграти красиво та ефектно, але не змогла зіграти ефективно. Десь не вистачило сил та емоцій після Франції, десь забракло точності, характеру та досвіду. В камерній атмосфері стадіону чітко було чути, як Шевченко намагається достукатися до гравців – «Ребята, играйте в футбол! Я вас прошу!»
Гол Жуніора Мораєса змусив видихнути з полегшенням і посміхнутися. Майже всі колеги на трибуні зірвалися на ноги від щастя. І хай український бразилець проводить не супер сезон, але в цьому моменті він скористався своїм шансом. На радощах Жуніор побіг в обійми до Андрія Миколайовича і подякував небесам за перший і такий довгоочікуваний гол за збірну України. Красива історія могла б бути, якби цей м’яч так і залишився єдиним у матчі і став переможним.
Але ніт. Матчі тривають по 90+ з чимось там хвилин. І наші футболісти інколи про це забувають. Ланцюжок з кількох неправильних рішень та дій і радість на трибунах змінюється на відчай – всі хапаються за голову, мовляв, ну як так. Миколенко навіть не сперечається, коли арбітр махає перед ним червоною карткою і призначає пенальті. Бущан вгадує напрям польоту м’яча, але Теєму Пуккі точно і сильно б’є у кут. В принципі, час, щоб відігратися ще є. Але збірна України не виглядає здатною на подвиг.
Так і знала, що забивний Пуккі свій гол знайде у цьому матчі. Фіни справді круті – зовсім не варто їх недооцінювати. Вони так само влітку зіграють на Євро, як і ми. Але українці точно могли зіграти вдома краще. Звідси і розчарування результатом, хоча до катастрофи ще дуже далеко. Просто легше, коли у турнірній таблиці тебе наздоганяють, а не ти намагаєшся обійти суперників.
Важливо, що команда об’єдналася після гри і підтримала того, кому це було потрібно найбільше. Через два дні ще один матч відбору – тепер проти Казахстану. Якраз шанс всім попрацювати над помилками і показати, що саме нічия з фінами, а не французами – це випадковість.
Шевченко емоційно реагував весь матч, але на прес-конференціях він завжди спокійний. Тут він ніколи не скаже: «Синку, мені не до сміху», а дипломатично заявить: «Зіграли хороший матч». Просто такий він тип тренера та людини. Хоча не втрачаю надій на якесь цікаве парі. Наприклад, на вихід збірної України на ЧС-2022. Тільки треба добре подумати, що б Андрій Миколайович мав зробити.
«Перемагаємо разом, перепони долаємо разом і помиляємось теж разом. Потребуємо підтримки кожного українця, щоб стати сильнішими вже у наступному матчі. Завжди разом і до кінця», – все правильно написав капітан збірної України Олександр Зінченко після матчу. Головне, без паніки.
Фото: Tribuna.com/Vitalii Vitleo, УАФ
