Поворознюк у «Вересі» і фільм «Футболіст» – головний позитив року
Дмитро Поворознюк і його пригода з «Вересом»
Tribuna.com продовжує цикл «Головні явища українського футболу-2020» – про людей та події, які вразили або просто стали знаковими для цього року. Наш наступний герой – Дмитро Поворознюк і його пригода з «Вересом».
Свого часу мене сильно вразив документальний фільм «Sunderland ‘Til I Die». Атмосферна історія про непопсовий клуб. Але найважливіше – можна не бути «Манчестер Сіті» і Гвардіолою, але все одно вийде топове відео, а на поразки депресивного клубу дивитися так само цікаво, як і на перемоги грандів.
Здавалося, що в Україні таке зняти практично неможливо. Ну, хто захоче відкрити свої двері для людей з камерами і сказати: «Бро, знімай все, що хочеш». Але потім у Дмитра Поворознюка з’явилася мрія. Якщо раптом ви все пропустили, то у двох словах нагадаємо, що трапилося. Наш блогер поставив собі за мету у 2020 році дебютувати у професійному футболі. І таки зміг це зробити – підписав контракт з «Вересом» і у 33 роки вийшов на поле у матчі першої ліги. Так з’явився фільм «Футболіст» на сім крутих серій.
Зібрали їх усі в одному пості.
А тут все найцікавіше, що відбулося за час проведений Поворознюком у «Вересі».
Головний герой серіалу – не Поворознюк і навіть не «Верес». Юрій Вірт зачарував всіх своєю харизмою
Після підписання контракту записали з Дімою невелике інтерв’ю. Найбільше мене цікавило – наскільки фільм буде відкритим та щирим. У таких проектах завжди є ризик показати згладжені кути, прилизані кадри і написати пафосний сценарій. Але тут все вийшло відверто і природньо, з максимальним зануренням у життя і побут команди. Так український футбол ще ніхто не показував.
І навіть якщо клуб не грає в УПЛ, немає власного стадіону і зірок у своєму складі, а на вулиці суворий 2020 ковідний рік, то все одно там можна знайти стільки крутих історій, що вистачить на сім динамічних серій. За відчуттями у цьому фільмi все збалансовано, глобально важко до чогось причепитися і навіть рекламні інтеграції виглядають адекватно.
Хоч фільм «Футболіст» – це історія про те, як блогер дебютує у професійному футболі, але Діма – не головний герой проекту. І це дуже добре. У першій серії все крутиться навколо нього та підписання контракту. А далі він розширює горизонти і показує всіх – від водія автобуса до президента, а сам відходить на другий чи навіть третій план.
Доволі неочікувано у серіалі розкрився головний тренер «Вереса» Юрій Вірт. Йому велика повага за те, що був перед камерою справжнім та емоційним. Його фірмове «ребята» та харизма зробили з нього головного героя «Футболіста». Завдяки проекту Вірт додав собі плюсів в іміджевому і трансферному плані. Без роботи такий тренер точно не залишиться.
Та і загалом просто футболісти з номерами на спині перетворилися на живих людей зі своїми драмами та хеппі-ендами. Для кожного з них фільм «Футболіст» – це також унікальний досвід та можливість показати інший невідомий бік футболу.
Проект «Трендеця» змусив багатьох змінити свою думку і ставлення. Це найбільша перемога Поворознюка
Після перегляду фінальної серії виникло стійке відчуття, що ми недооцінюємо фільм «Футболіст». Маленькій команді без великого бюджету вдалося створити дуже якісне і душевне кіно. Навіть подумала, що такий продукт не соромно показати на Netflix. А чому б і ні?
В неоднозначному 2020 році блогер не побоявся ризикнути і зміг створити щось особливе. В українському футболі – це одна з найпозитивніших речей року. А найбільша перемога Діми – це навіть не здійснення мрії та дебют за «Верес». Своєю роботою він зміг змінити ставлення людей до себе, цього проекту та і загалом до футболу. Саша Сажко вже написав, чому цю історію сприймають неправильно.
До Поворознюка і ранньої творчості «Трендеця» можна ставитися по-різному. Але його еволюція як блогера і робота над «Футболістом» викликають щире захоплення і повагу. Давайте, просто порадіємо, що в нашому Ютубі і футболі з’явився такий фільм. Скільки завгодно можна кайфувати від іноземного продукту, але «Сандерленд» чи «Манчестер Сіті» ніколи не будуть нам такими рідними та близькими, як наше власне болото.
Навіть для тих, хто давно працює в українському футболі, багато речей із серіалу стали одкровенням: гроші у пакеті після перемоги, система преміальних, пошуки команд, перепідписання контрактів, потреба у фені і зимових курточках та багато інших інсайдів.
Поки невідомо чи буде другий сезон – Діма ще не оголосив про остаточне рішення. Чесно кажучи, мені б не хотілося. Буде дуже важко перевершити те, що вже вийшло. А розчаровуватися не хочеться. Але немає сумнівів, що «Трендець» знайде, чим здивувати і що показати. Український футбол може бути дуже цікавим. Головне, щоб перед камерою не боялися відкривати двері і серце.
Спортивні документальні фільми – новий тренд
Раз ми вже говоримо про підсумки цього року, то варто згадати й інші спортивні стрічки. У лютому вийшов двосерійний фільм «Невідоме «Динамо» про старт киян попереднього сезону. Тоді команду ще тренував Олександр Хацкевич і трохи привідкрив віконце у роздягальню для журналістів та вболівальників. Потім отримав критику та насмішки за свої методи роботи і тренерські установки, але для українського футболу – це був дуже сміливий крок.
«Колос» видав фільм на 9 серій «Неможливе – Можливо» про свій дебютний сезон в УПЛ. Добре, що маленька, але амбіційна команда активно розвивається у всіх напрямках. І в медійному також.
Якщо вийти за рамки футболу, то можна глянути короткометражку про нашу чемпіонку з дзюдо Дашу Білодід «Анаконда» чи фільм про Анатолія Ломаченка «Папаченко». А під кінець року презентували документальний фільм «ЮКІ» про переможців Кубка Стенлі українського походження. Автори три роки працювали над стрічкою, записали самого Вейна Гретці, який говорить, що гордий бути українцем, і змогли зацікавити українців хокеєм.
Доступні технології та вдалі приклади дають надію, що у новому році ми побачимо ще більше крутих спортивних історій. А у нас тепер є вибір, що дивитися довгими зимовими вечора. Тепер замість вічної класики «Один вдома» можна глянути «Верес on fire». І давайте не боятися мріяти. Головне – бути великим у душі.
Читайте інші матеріали циклу «Головні явища українського футболу 2020-го»:
Фото: «Верес», сторінка Дмитра Поворознюка в інстаграм
