Апельсинова кава
Блог

Блохін – найбільша зірка «Форвертса»: вивів команду у бундеслігу, конфліктував з тренером, дарував австрійцям ікру

Побував у Штайрі вперше за 30 років.

Перший трансфер українського футболіста в іноземний клуб, Блохіна запрошували у Францію, Угорщину та Австрію

Олег Блохін був вдома з батьками, коли по радіо оголосили, що він став володарем «Золотого м’яча» від France Football. Українець випередив Франца Беккенбауера та Йохана Кройфа. Відразу поїхали за шампанським. У 1975 році «Динамо» виграло Кубок кубків, а 23-річний Блохін став найкращим футболістом Європи.

Вже у середині 1970-х іноземні клуби шукали шляхи, як можна прорвати залізну завісу і підписати зіркового форварда. Французький «Сент-Етьєнн» діяв через місцеву комуністичну партію та її газету «Юманіте», але ця кампанія завершилася невдачею. Блохін грав за «Динамо» до 35 років і з боями залишив СРСР тільки у 1988 році.

Під час зимової відпустки кияни відправилися у круїз по Дунаю. На Олега почали виходити іноземні клуби з пропозиціями. Першим був «Уйпешт Дожа», який пропонував футболісту цікаві умови.

«Зарплата – 300 рублів, дружині (перша дружина – Ірина Дерюгіна) запропонували посаду не тренера з художньої гімнастики, а інструктора з аеробіки. «Уйпешт Дожа» реально не був готовий до переговорів, команда хотіла дістати мене по лінії МВС, адже це родинний клуб. Домовленість і справді існувала, але не зі мною, а на рівні міністерств», – згадував Блохін.

Наступна зупинка «Динамо» після Угорщини – Австрія. У Лінці кияни взяли участь у турнірі з міні-футболу. Олег став найкращим бомбардиром змагань, а динамівці поділили перше місце з командою другої ліги «Форвертс» зі Штайра. Цей клуб боровся за вихід в австрійську бундеслігу і зробив Блохіну конкретну пропозицію.

Перестройка вже дісталася футболу і гравців почали відпускати в іноземні команди. Першими трансферами з СРСР стали етнічний грек Вассіліс Хадзіпанагіс («Іракліс»), Анатолій Зінченко («Рапід») та Сергій Шавло («Рапід»). Віденський клуб опікала комуністична партія Австрії, яку спонсорував КПРС, тому ці переходи були політичними домовленостями. «Рапід» також хотів Блохіна, але не зміг його виторгувати у радянських чиновників.  

Взагалі, трансферна сага з його переходом у «Форвертс» тривала довго і коштувала чималих зусиль, як футболісту, так і його новому клубу. Поки «Динамо» полетіло в США на товариський турнір, Олег відправився в Москву вибивати собі дозвіл на перехід в австрійську команду. Тим часом «Форвертс» засипав Держкомспорт офіційними запитами. Інтереси клубу представляв агент ФІФА Роберт Тихи.

Австрійська сторона робила акцент на комуністичні цінності, мовляв, цей трансфер допоможе зміцнити дружбу та розвинути контакти між двома народами. Радянських чиновників це не дуже переконало. 18 лютого газета австрійських комуністів «Фолькстштімме» писала: «Блохіна не відпускають».

Тоді за справу взявся сам футболіст. Олег дав скандальне, як на ті часи, інтерв’ю газеті «Правда України». Заявив, що його не відпускають в Австрію, бо він майор внутрішніх військ МВС. Потім написав лист міністру внутрішніх справ СРСР Олександру Власову. У пресі тривала заочна перепалка між Блохіним і представниками товариства «Динамо».

Там говорили: «Друга ліга, заштатний клуб, хоч він і австрійський, запрошує найкращого гравця Європи свого часу. Чого він навчиться в цій австрійської другій лізі?» Футболіст відповідав: «Мене запрошують не просто грати за другорозрядний зарубіжний клуб, а на роль граючого тренера».

«Мене ніхто не відпускав. Пояснювали це так: «Ми не можемо відпустити майора МВС, щоб капіталісти використовували його найману працю». Було таке дивне формулювання. Тільки дякуючи моїй дружині і мені все вдалося. Я практично чотири місяці жив у поїздах Київ-Москва і Москва-Київ. Там говорили: «Так», а поки я повертався додому, рішення змінювали», – згадував Блохін через багато років.  

Довелося в Києві подавати рапорт на звільнення зі служби. І 25 березня о 19.45 в Держкомспорті йому вручили всі необхідні документи для відрядження в Австрію. Дорога в «Форвертс» була вільною.

«Журналісти в Австрії жартували, що майор Блохін прилетів на винищуващі МіГ. Чесно кажучи, досі не знаю, як мені вдалося вирватися. А шкодую тільки про те, що не зміг поїхати грати за кордон років в 28-30. Більше ні про що».

В самому «Динамо» футболісту не перешкоджали, а Валерій Лобановський тепло з ним попрощався: «Тримай там марку!» Сам Олег пізніше згадував: «Коли я отримав «Золотий м’яч», то всі були моїми друзями. А коли я їхав в Австрію, то мене проводжав тільки один друг».

Агент Володимир Абрамов працював у «Радінтерспорті» (структура, яка організовувала трансфери радянських спортсменів за кордон) і мав доступ до архівних документів.

«Австрійський клуб за трансфер Олега заплатив, якщо не помиляюся, 115 тисяч доларів. Непогані гроші за такого досвідченого футболіста. Тоді у Києві двокімнатна квартира у цегляному будинку коштувала 1200 доларів, дача з панорамою на Дніпро – 2,5 тисячі.

Блохіна запрошували через ЦК компартії Австрії. У підсумку, у клубі ним залишилися незадоволені – він увесь час канючив, йому увесь час було мало. Та й взагалі, у нього була погана аура», – сказав Абрамов в одному з інтерв’ю.

А ось як цей трансфер описують австрійці.

«Всі деталі та передумови цього сенсаційного на той час переходу нам невідомі. Хто у будь-якому випадку зіграв у ньому велику роль, так це Роберт Тихи та його контакти на сході, а також менеджер меблевої компанії Leiner і віце-президент «Форвертса» Ханс Йорг Шеллінг (майбутній міністр фінансів Австрії). Безумовно, важливим аспектом були доларові купюри, за які перейшов Блохін. Вони допомогли вирішити питання з радянськими функціонерами.

І через півроку, у березні 1988 року, відбулось наступне: останній раунд переговорів з радянським міністром спорту Володимиром Кокуровим пройшов трохи дивним чином. Після нього Тихи, який приїхав забрати Блохіна з СРСР, відправився в аеропорт без 35-річного футболіста. І там в голову йому прийшла думка, що він про дещо забув під час переговорів.

Тихи швидко сказав своєму партнеру Петеру Ріплі повернутися в Кремль. Він дав йому гарну пораду і пакунок доларів: «Якщо тебе не будуть пускати через головний вхід, ти завжди можеш зайти через чорний». Ріпль зараз, мабуть, вже не згадає наскільки великим був той пакунок, але сума була серйозною. Саме тому радянська влада все-таки дала зелене світло на перехід, з яким найкращий радянський футболіст запізнився на кілька років».

Допоміг «Форвертсу» вийти в бундеслігу, конфліктував з тренером і керівництвом

Штайр знаходиться у 160 км (це близько двох годин у дорозі) від Відня. Це старовинне і красиве місто, в якому зараз проживає 38 тисяч людей. Свого часу там мешкали композитори Франц Шуберт та Антон Брукнер, навчався Адольф Гітлер.

А наприкінці 80-х там грав Олег Блохін. Українець дебютував за «Форвертс» 27 березня 1988 року. Команда зіграла внічию з ЛАСК – 0:0. Зірковий легіонер вийшов на поле під своїм 11 номером і став найкращим гравцем матчу, хоча і не зміг відзначитися у воротах суперника. Свій перший австрійський м’яч забив вже у наступному турі в матчі проти «Медлінга».

За регламентом змагань, перші чотири команди виходили в еліту. «Форвертс» фінішував третім у другому дивізіоні за підсумками сезону і після 37-річної перерви повернувся у першу бундеслігу.

Місцева преса писала, що команда відзначалася надійною грою в обороні, а за атаку відповідали двоє футболістів – Блохін і Мадленер. Голи українця були дуже цінними з турнірної точки зору і допомагали клубу здобувати важливі очки.

В матчі проти клубу «Санкт-Пельтен», за який виступав чемпіон світу Маріо Кемпес, Олег зрівняв рахунок в компенсований час. А у ворота «Феста» забив м’яч, який визнали голом місяця в Австрії.

«Цей м’яч на стадіоні в Лінці на 70-й хвилині врізався в пам’ять цілому поколінню вболівальників», – писала австрійська преса.

У наступному сезоні у вищому дивізіоні зірка Блохіна все більше згасала. 

«Великим шоком стало, коли успішний тренерський дует Адамек – Брунмайр розпався, – пише сайт присвячений історії «Форвертса». – На посаду тренера запросили Петера Бартольда з Відня. Брунмайр мав піти, а Адамек стати помічником нового тренера. Блохін не знайшов спільної мови з Бартольдом, йому не подобалися його методи тренувань, які були розраховані на витривалість. Це було майже образою для форварда, який у розквіті сил пробігав 100 метрів за 11 секунд і швидко закурював сигарету в роздягальні після гри.

Бартольд з Блохіним майже не розмовляли. «За весь час, що я був тренером у Штайрі, він відвідав мої фітнес-тренування лише тричі. То у нього були якісь рекламні справи, то він говорив, що травмований».

У Штайрі у Блохіна були проблеми не тільки з тренером.

«Представник спонсора і віце-президент Шеллінг знайшов порушення Олегом маркетингових домовленостей. Президент клубу Алойс Радсльпек розлютився, коли футболіст вирішив продовжити собі вихідні у Нідерландах після участі у прощальному матчі Віллі ван де Керкхофа. В цей час «Форвертс» грав важливі матчі за вихід у плей-офф», – повідомляє той же портал. 

За півтори роки футболіст зіграв 41 матч у чемпіонаті і дві гри у Кубку Австрії, забив 10 м’ячів. Востаннє він одягнув червоно-білу футболку «Форвертса» 10 червня 1989 року. Потім ще був сезон у кіпрському «Арісі», де Блохін і завершив кар’єру гравця.

«В «Арісі» мені пропонували контракт ще на п’ять років. «Хлопці, – говорив їм, – мені вже 38 скоро». Спека 42 градуси, а я то захисник, то півзахисник, то нападник. «Аріс» – маленький клуб, гроші там невеликі були. За такі у нас зараз, напевно, не тільки в першій лізі не вийшли б, але і в другій, а я грав», – згадував Блохін період під сонцем Кіпру.

Дарував австрійцям чорну ікру і шампанське, отримував 1000 доларів на місяць

У 2013 році «Динамо» тренера Олега Блохіна грало у Лізі Європи проти «Рапіда». Журналіст Костянтин Андріюк побував у Штайрі і зустрівся з представниками «Форвертса».

«Такого ажіотажу ми і досі не бачили. Зірка світового футболу раптом перейшов до нас. А додайте ще до того радянську залізну завісу, через яку Блохіну таки вдалося пробитися, – розповів масажист клубу Карл Кеттерль, який працював з футболістом. – Тоді у Штайр приїхали понад 30 журналістів з усієї Австрії і навіть з Німеччини.

Блохін важко добирався і був дуже втомлений. Йому президент «Форвертса» під вечір каже: «Олеже, може тобі щось потрібно? Скажи, ми все зробимо». А Блохін лише  попросив масажиста, щоб зняв втому з дороги. Сиджу я собі вдома, 23 година ночі. Аж раптом дзвінок. Сказали швидко збирайся і їхати в готель до Олега. Так і познайомилися».

Блохін не відразу зміг перевести сім’ю у Штайр, тому свята проводив з родиною Карла.

«Запросив його до себе відсвяткувати Різдво у нашому сімейному колі. Вже в будинку Олег перечепився, впав на ялинку і завалив її. Діти були шоковані, але Блохін відразу почав ставити її на місце і заспокоював їх, як міг. Він був вихованою людиною і любив дітей. Коли він приїхав, то вже добре знав англійську мову і доволі швидко вивчив німецьку. Спілкувався з нами тут без жодних проблем», – згадував масажист.

Блохін періодично їздив в Україну і привозив австрійцям подарунки – чорну ікру і кримське шампанське.

«У ті часи чорна ікра була конкретним дефіцитом. Ми йому: «Олеже, та не варто». А він у відповідь: «Ну що ви, мені просто приємно для вас це робити. Та і не можу, я, як справжній українець, приїздити із порожніми руками».

Він дав нам популярність. Тільки шкода, що лише один сезон пограв. Потім тренер чомусь не захотів продовжувати з ним контракт. Не знаю, чи сварилися. Я у внутрішні справи команди не ліз», – говорив Кеттерль.

Перший місяць Блохін жив у готелі в центрі Штайра.

«Дали йому один з найкращих номерів, вигляд з вікна просто на центральну площу, а в готелі постійно чергували репортери з надією взяти інтерв’ю. Блохіна тоді супроводжував такий собі менеджер. Він же був і перекладач. Так ось, цей менеджер тоді журналістам ставив умови: інтерв’ю за гроші. Ціна питання – десь 400 євро, якщо перевести на нинішню валюту. А може і більше», – розповів власник готелю.

Згодом клуб надав футболістові трикімнатну квартиру за містом.

«Японську «Мазду» я придбав невдовзі після переходу до «Форвертса». Одержував щомісяця 1000 доларів. З цієї суми платив партійний внесок 3%, як комуніст. Дехто з двадцятирічних, що грали поруч, мали більше. Але так вирішив Держкомспорт СРСР, який підписував контракт. Клуб платив за бензин. Решта витрат – з власної кишені», – говорив Блохін про свій побут в Австрії.

Українець і досі головна зірка «Форвертса».

«Ми випустили спеціальний буклет, де зібрали всю історію клубу від дати заснування. За рівнем популярності Блохіну немає рівних. Його перехід – це було щось для усієї Австрії. У «Форвертса» одразу ж побільшало фанів десь на 1000 осіб. На домашні матчі команди люди їздили за 100 км просто подивитися на Блохіна. А коли ми грали виїзні матчі, то вболівальників також було більше, ніж зазвичай», – каже президент клубу, який пам’ятає часи Блохіна у Штайрі.

Відвідав Штайр вперше за 30 років, там Блохіна досі обожнюють

Зараз «Форвертс» виступає у другій австрійській лізі. А на початку цього року українець відвідав команду, в якій грав більше, ніж 30 років тому.

«Олег зустрівся з багатьма старими друзями, – розповів Tribuna.com прес-аташе клубу. – Масажист Карл Кеттерль, який працював за часів Блохіна, досі у нашому клубі. Багато його екс-партнерів живуть біля Штайра і ходять на матчі «Форвертса».

Коли Олег тут грав, то дуже любив їсти вайсвурст (біла ковбаса), тому ми приготували йому це на обід».

Зустріч вийшла дуже атмосферною – Блохіна вітали оплесками колишні футболісти, вболівальники, журналісти, а також місцеві чиновники. Навіть на фотографіях помітно, наскільки у Штайрі були раді бачили найзірковішого гравця у своїй історії. Блохін теж посміхався і жартував. Відразу попросив вибачення, що не може стояти, а сидітиме, оскільки не так давно переніс операцію на спині.

«Я думав мене ЛАСК купив, а опинився у Штайрі. Але я про це не шкодую. Тут було тихо і справді затишно. Окрім тренера. Мені б хотілося, щоб я залишився. Це було рішення клубу, а не моє. Я добре виконував свою роботу», – сказав Блохін під час зустрічі.

Екс-партнери українця Курт Хохедлінгер, Міхаель Новак і Гюнтер Штеффельбауер згадують, що він був не тільки гравцем світового класу, але і прекрасною людиною без зірковості. І у нього не було проблем з тим, що він прийшов з великого «Динамо» у скромний клуб другого дивізіону Австрії.

«Є багато веселих історій. Добре, що тоді не було ні мобільного телефону, ні соціальних мереж», – сміється Новак.

«Олег Блохін був спортивною сенсацією для Штайра – і досі є», – заявив мер міста, який подарував українцеві почесну грамоту.

Ще година на фото та автограф-сесію з легендою. «Чи всі були задоволені? – запитав Блохін організаторів зустрічі. – Я б хотів повернутися на 111-й день народження клубу».

Це відсилка до 11 номера Блохіна, зараз «Форвертсу» – 101 рік. Тим часом, у Штайрі продовжує жити пам’ять про великі емоції і відчуття хоча б часткової причетності до великої футбольної історії.

Заваров в «Ювентусі»: мав замінити Платіні, грав проти Марадони, першим з українців здобув Кубок УЄФА

Фото: «Форвертс», Nachrichten

Комментарии

Возможно, ваш комментарий – оскорбительный. Будьте вежливы и соблюдайте правила
  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...