«У Гретцкі українські корені». Зйомки фільму про наших зірок НХЛ зупинилися через брак коштів
«Якщо не зберемо потрібної суми, зроблю пост у фейсбук – пляшка пива перемогла».
Фільм «UKE» поки на паузі – бракує архівного відео і грошей.
Володимир Мула і Джонні Буцик
Що за фільм?
Український режисер і продюсер Володимир Мула зняв документальний фільм «UKE». Він розповідає про зірок НХЛ українського походження, які вигравали Кубок Стенлі.
Назва стрічки похідна від «Uke Line». Так наприкінці 50-х років спортивний оглядач Лео Монехен назвав українську ланку клубу «Бостон Брюїнз». Впродовж чотирьох сезонів за команду феєрило тріо етнічних українців Віктор Стасюк — Бронко Хорват — Джонні Буцик.
«Ми записали унікальних людей. Раніше на тему українства вони не говорили, хоча в них є українське коріння, – розповів Мула Tribuna.com. – В інтернеті ходить дуже багато інформації про їх походження – українське, польське, білоруське. Ми приїжджали до наших героїв, вони самі все підтверджували, тому в нашому фільмі вперше прозвучить багато нової інформації.
З роками цінність стрічки буде лише зростати. Нашим героям понад 80 років. Хто знає, скільки вони ще тішитимуть нас на цьому світі. Це буде дуже потужна історія і для України, і для Канади та США», – говорить Мула.
Список героїв «UKE» справді вражає.
Орест Кіндрачук, два Кубка Стенлі у складі «Філадельфії»
Джонні Буцик, два Кубка Стенлі у складі «Бостона»
Кен Данейко, три Кубка Стенлі у складі «Нью-Джерсі»
Джефф Чикрун, один Кубок Стенлі у складі «Піттсбурга»
Ерік Нестеренко, один Кубок Стенлі у складі «Чикаго»
Брюс Драйвер, один Кубок Стенлі у складі «Нью-Джерсі»
Еді Шах, чотири Кубка Стенлі у складі «Торонто»
Джері, син воротаря Тері Савчука
Волтер Гретцкі, батько легенди хокею Вейна Гретцкі
«У плані інформації всі спікери цінні. Вони навіть розуміють українську мову, хоча говорять нею кепсько. Спілкувалися нею ще в дитинстві. Для них українська мова була першою. Це теж важливий доказ українського походження.
У Вейна Гретцкі справді українські корені. Спойлерити не буду, але у фільмі ми все розкладемо по поличках», – інтригує Володимир.
Що Мула знімав до «UKE»?
«Американську мрію» і «Американську мрію. У пошуках правди». Це про життя українських емігрантів у США. Якщо перший фільм розповідає про пересічних людей, то героями другої частини стали співачка Міка Ньютон, чемпіон MLS Дмитро Коваленко (грав разом з Бекхемом), акторка Тетяна Родина та інші.
Обидві стрічки були у прокаті в кінотеатрах, а пізніше з’явилися у продажі на Amazon.
Автор сценарію всіх трьох фільмів Мули Микола Васильков, прес-аташе головного тренера збірної України з футболу Андрія Шевченка.
«Такого важкого проекту у мене ще не було. Це в рази важче, ніж робота над «Американською мрією», – зізнається Володимир, але здаватися він не збирається.
Попередньо прем’єра «UKE» запланована на зиму 2020 року. Тривалість фільму – 90 хвилин.
У чому проблема з фільмом?
Щоб завершити фільм, потрібно викупити в НХЛ архівне відео. На це бракує коштів.
«Там все працює зовсім по-іншому, – розповідає Мула про нюанси авторського права. – На кожен сегмент (інтернет, телебачення, показ у кінотеатрах) беруть окрему плату. Ти можеш купити все одразу і на весь час. Але це коштує дуже багато грошей.
Нам зараз потрібні 300 тисяч гривень. На ці кошти ми хочемо викупити відео для кінотеатрів і лише на два роки. Стратегія така – спочатку викуповуємо так, а потім вкладаємо далі гроші отримані за прокат».
Володимир Мула і Брюс Драйвер
Головними спонсорами фільму стали компанії «Міст», «Агробізнес» та Turkish Airlines. Вже витрачено близько 600 тисяч гривень. Але Мула говорить, що без додаткових коштів відео фільм не вийде.
«Це не радіо. Тут кожен з героїв розповідає про свої емоції від перемоги у Кубку Стенлі. І не підкріплювати це відео якось неправильно. Все таки це документалістика. Можна обійтися і без цього відео, але тоді цінність фільму впаде. Кожен хоче бачити, як вони грали.
І чи взагалі наша історія – це правда. Ми ж могли б взяти якогось діда в Штатах, записати і сказати, що це володар Кубка Стенлі. Тому архів у таких фільмах дуже цінний. Важливо зрозуміти, що я пішов правильним шляхом».
Як проходили зйомки?
Мула і його творча команда побували в більше ніж десяти містах США і Канади. Одного разу їхали два з половиною дні автомобілем з Нью-Йорка в Колорадо. А потім поверталися назад, щоб встигнути на літак.
«Ми вели великий підготовчий процес. Найскладніше те, що тебе ніхто не знає. Якщо ти навіть з кимось зв’язався, то треба ще переконати, що тобі можна довіряти. Мої герої розуміють, що ми з України, але вони всі відомі люди і для декого їх час дуже важливий. Не всі погодилися приділити його для нас.
Ще треба розуміти, що наші спікери розкидані по США та Канаді. Дістатися до кожного теж коштувало не маленьких грошей.
Мирон Биць – це моя контактна особа в США. Деяких хокеїстів він знає напряму. Допомогли також місцеві журналісти.
(Володимир Мула та Волтер Гретцкі)
До Волтера Гретцкі ми взагалі відразу приїхали додому. По-іншому ніяк не вдавалося на нього вийти. Два телефони, які мені вдалося дістати, не відповідали. І те, ми застали вдома його тільки за третім разом.
Вперше ми приїхали перед Різдвом. Ялинка перед будинком світиться, а вдома нікого немає. Поговорив із сусідами, які підтвердили, що він тут живе. За другим нашим приїздом його теж не було вдома.
Коли ми приїхали втретє, то він якраз сідав у машину. Мені буквально довелося витягнути його з авто і розповісти, хто ми і чого хочемо. Він такий: «Wow, Ukraine!» Волтер – дуже чуйна людина і перейнявся нашою історією. Він відмінив свої плани і пустив нас у свій дім. Йому понад 80 років, а перед різдвяними святами він їздив по дитячих будинках з подарунками і сувенірами».
На самого Вейна Гретцкі Мулі не вдалося вийти.
«Навіть його батько на нього не може вплинути. У них відсутня комунікація, адже син постійно змінює номери і сам телефонує до батька. Його можна зрозуміти, адже Вейн Гретцкі – це як Пеле у футболі».
Що далі?
Зараз робота над фільмом практично зупинилася. Мула планує подати заявку в Держкіно (Державне агенство України з питань кіно). Це треба зробити до 1 серпня, а рішення буде у жовтні.
«Мало допомогти посольство Канади, але там не хочуть давати якихось обіцянок. Все що могли, вони зробили – відправили запит в Оттаву, але їм тривалий час не підтверджують цей бюджет.
Спорт весь час на останньому місці. І нікому він не потрібен. Тому важливо донести, що ідея фільму працює на всю Україну і на її міжнародний імідж.
З політиками я не хочу зв’язуватися, бо буде такий шлейф, що потім не відмиєшся. Я дуже дорожу цим фільмом і тим фактом, що це незалежне кіно. Я показую все так, як хочу, і не пхаю туди те, що мені скажуть».
У червні автори стрічки запустили краудфандингову кампанію зі збору коштів. З необхідних 300 тисяч гривень поки зібрані трохи більше 10 тисяч.
«Поки слабенько йде. Люди швидше підуть в АТБ по три пляшки пива. Але я нікого не обманюю. Якщо я не зберу половину необхідної суми, то всі гроші повернуться людям на картки. А я зроблю пост у фейсбук – пляшка пива перемогла».
Фото: архів Володимира Мули
