Tribuna/Футбол/Блоги/Апельсинова кава/Томас Грімм: «Шукаю зустрічі з Ігорем Суркісом»

Томас Грімм: «Шукаю зустрічі з Ігорем Суркісом»

Президент УПЛ – про єдиний телепул, формат чемпіонату, відвідуваність, Зеленського.

Автор — Ірина Козюпа
6 июня 2019, 15:03
31
Томас Грімм: «Шукаю зустрічі з Ігорем Суркісом»

Президент УПЛ – про єдиний телепул, формат чемпіонату, відвідуваність, Зеленського.

- Створення єдиного телепулу – одне з ваших головних завдань. Що пішло не так?

– Ми намагалися провести тендер і пропонували телеканалам різні пакети. Але нам не вдалося досягнути результату. Ми продовжуємо шукати вихід із ситуації. На наступних загальних зборах клубам треба вирішити, в якому напрямку вони хочуть рухатися далі – продовжувати спроби реалізувати об’єднані ТБ-права чи залишити їх собі, як це було раніше.

- Поки немає конкретики, які телеканали транслюватимуть УПЛ у наступному сезоні?

– Зараз я не можу дати конкретної відповіді на це питання. У нас є кілька опцій. Більше інформації буде після загальних зборів, які пройдуть 12 червня. Ми намагаємось знайти найкраще рішення, яке влаштує клуби.

- Чому тендер провалився?

– На це є багато причин. Ми працювали з європейськими фахівцями (швейцарська компанія Profile Partners – прим.Tribuna.com). З документами все було добре. Ми зіштовхнулися із специфічною системою, коли дві медіа-компанії пов’язані з футбольними клубами та їх власниками. В якийсь момент справа зайшла у глухий кут, і ми зовсім не там, де очікували опинитися після тендеру. 

Але в наступному сезоні ситуація може змінитися. Подивимося, в якому напрямку буде рухатися країна і чи прийдуть сюди іноземні інвестиції.

Не дивлячись на невдачу з тендером, я продовжую зберігати оптимізм. 

- Можливо, проблема була у 8 пакетах, які УПЛ запропонувала трансляторам?

– Не думаю. Я говорив з «1+1» і каналами «Футбол», ми проводили численні зустрічі з ними і при формуванні пакетів відштовхувались в першу чергу від їх побажань. Але вони були задоволені поточною ситуацією з розподілом команд на 3 і 9.

Ідея з 8 різними пакетами полягала в тому, щоб створити конкуренцію і зробити тендер відкритим для інших трансляторів, як українських так і з-за кордону. Також ми відкриті для будь-яких нових видів і платформ телебачення.

Цей тендер – єдиний спосіб створити конкуренцію. Але наша ідея поки не запрацювала. І на це є багато причин.

- УПЛ хоче отримати за трансляції більше грошей, а канали хочуть платити менше. Це головна причина?

– Інколи в мене складається враження, що люди думають, ніби це гроші для мене чи для менеджменту ліги. Це не так. Це кошти для клубів. Я спілкувався з представниками телеканалів. Це дуже розумні та інтелігентні люди. Вони знаються на бізнесі і розуміють, що продукт коштує більше, якщо він об’єднаний в єдиний пул. Так у всіх лігах.

Зрозуміло, що каналам доведеться витрачати більше, але ці кошти ідуть на те, щоб створити кращий продукт. Так все працює в ідеальному світі. У підсумку, всі опиняться у виграшному становищі. Телеканали отримають кращий продукт, а клуби матимуть більше грошей. Ліга може вирішувати, як краще інвестувати ці кошти. У першу чергу, мова про покращення інфраструктури, роботу з вболівальниками чи розвиток дитячого футболу.

УПЛ і УАФ відповідальні за стратегію розвитку футболу. Телеканали можуть виконувати роль наших партнерів у цьому. Вони мають право критикувати нас, коли щось не так. Але вони мають прийняти той факт, що футбольний матч відбудеться, навіть якщо стадіон старий і на гру прийшло не так багато вболівальників.

Ми вже маємо непоганий футбольний продукт, але щоб зробити його кращим, нам потрібні сильні партнери. Ми намагаємось посадити клуби і канали в один човен і разом рухатися в одному напрямку. Від цього український футбол тільки виграє.

- Яке рішення можуть прийняти клуби на зборах?

– У нас ще є час. Ми запропонуємо кілька опцій. Один з варіантів – передати права на телетрансляції клубам ще на один сезон, але при цьому залишити за УПЛ digital права – трансляції через ОТТ тощо, а також міжнародні права.

Нам потрібно більше часу, щоб підготувати тендер, провести переговори з медіа-партнерами, призначити дату тендеру. Але остаточне рішення буде за клубами. Саме вони вирішують, в якому напрямку ми будемо рухатися.

- Тобто наступного сезону клуби будуть самі продавати свої права каналам?

– Це один із можливих варіантів, але не єдиний. Ми шукаємо оптимальне вирішення цього питання і ведемо переговори з можливими медіа-партнерами. Можливо, нам вдасться підготувати цікаву пропозицію для клубів до 12 червня.

- Про які телеканали ви говорите? Є ще інші гравці на ринку крім «Плюсів» і «Футболів»?

– Так, але я не можу їх зараз назвати. Звичайно, основними партнерами в переговорах залишаються канали «Футбол» і «1+1».

- Які ще варіанти розвитку подій з єдиним пулом ви бачите?

– Скажу, як політик. Поки рано про це говорити. Не хочу спрямувати вас хибним шляхом.

Я був впевнений, що ми можемо досягнути хорошого результату, проводячи тендер. Я помилився. Якщо хтось розчарований, то це я. Єдиний телепул був одним з ключових питань у моїй президентській програмі. І зараз я не там у вирішенні цього питання, де б мені хотілося бути.

- Ігор Суркіс заявив, що «Динамо» може знятися з УПЛ, якщо їхні матчі транслюватиме канал «Футбол». Ви говорили про цю ситуацію з президентом киян?

– Я шукаю зустрічі з ним. Впевнений, що нам вдасться поговорити на фіналі Ліги чемпіонів у Мадриді (інтерв’ю було записано до фіналу ЛЧ. Суркіса не було на матчі – прим.Tribuna.com).

Я чув про цей конфлікт. У цьому питанні я маю покладатися на думки інших людей. Мені розповідають, що «Футболи» не зовсім коректно трактують «Динамо» у своїх програмах. Але я не говорю вашою мовою, тому мені важко підтвердити це чи спростувати. 

Єдиний телепул має свої переваги. Ви можете критикувати арбітрів, команди, гравців, тренерів і так далі, але маєте дотримуватися принципів fair play і справедливості. Коли ми підпишемо договір про телеправа, то можемо звернутися до телеканалу і сказати: «Так далі не можна».

Я теж працював зі спортивними журналістами у Швейцарії, тому знаю по що говорю. Ми врахували цей момент у паперах на тендер. Прописали правила для трансляцій, коментарів і програм, щоб уникнути несправедливості.

- А з генеральним директором «Шахтаря» Сергієм Палкіним ви спілкуєтесь?

– Так. Ми говоримо, коли я буваю на їх матчах. Нам простіше порозумітися, бо менеджмент «Шахтаря» говорить англійською мовою. З більшістю президентів та директорів клубів УПЛ я не можу поговорити напряму без перекладача. Це непроста ситуація. При перекладі якась частина все одно втрачається, дуже важко вести глибокі розмови.

А «Шахтар» – це той клуб, який чудово працює на всіх рівнях і може бути прикладом для інших. Особливо у питаннях роботи з фанатами, продажу квитків, ведення сайту. «Шахтар» старається робити шоу з матчів.

Клуб зацікавлений у тому, щоб чемпіонат став сильнішим. Це буде краще і для «Шахтаря», і для «Динамо». Якщо у нас буде більш рівний та збалансований чемпіонат, то команди зможуть краще готуватися до єврокубків.

Якщо у вас немає конкурентних матчів, то ви не розвиваєтесь. Інколи до президентів клубів важко донести той факт, що всі сидять в одному човні. Всі хочуть виграти титул, але переможець буде лише один.

Було б фантастичним, якби в Україні за чемпіонство боролися чотири команди до останнього туру. Але це мрія не тільки для України. 

***

- Ви були присутні на матчі «Шахтар» – «Динамо» у Харкові і чемпіонському святкуванні гірників. Які враження?

– Я побачив чіткий сигнал того, про що постійно говорю. В Україні гарний продукт. До вилучень команди показали футбол хорошого рівня. Після гри було нагородження «Шахтаря» і концерт для вболівальників. Це гарна комбінація спорту і розваг. Гарна робота клубу.

- Але такі матчі – рідкість в УПЛ. Бачила вас на грі «Олімпік» – «Ворскла». Вам сподобалось?

– Якщо ви хоч трохи розбираєтесь у футболі, то знаєте, що цей матч трохи іншого рівня. Але така ситуація не тільки в Україні. Навіть в АПЛ та Ла Лізі є футбол різної якості. Ось чому так важливо УПЛ та й усім чемпіонатам шукати шляхи, щоб стати сильнішими і мати більше конкурентних поєдинків.

Я не згоден з вами. Не тільки матчі «Динамо» і «Шахтаря» є цікавими в УПЛ. Інші команди також показують якісний футбол.

- Як вирішити питання відвідуваності?

– Ми можемо підтримати клуби і допомогти їм своїми знаннями. Але що «Зоря», «Олександрія», «Чорноморець», «Десна» та інші команди зробили, щоб вболівальники прийшли на стадіон? Ми не можемо зі штаб-квартири УПЛ організувати все замість них. На початку своєї роботи в Україні я сказав, що ми маємо переконати людей приділити футболу 4-5 годин свого часу у вихідні – 1 годину перед матчем, 90 хвилин гри і, можливо, 1 годину після її завершення. Тому нам потрібно працювати над своїм продуктом, щоб чоловіки, жінки і діти приходили на стадіони. Один із способів – це організувати якісь передматчеві заходи, як це було перед грою «Шахтар» – «Динамо».

Але у першу чергу, у нас має бути сильний турнір і матчі, які людям захочеться подивитися на стадіоні. Ці речі ви не можете вирішити за один чи два дні. І для проведення різних івентів клубам потрібні гроші. Кошти на це повинні надходити з УПЛ. Ми над цим працюємо.

Мене здивувало, як близько до початку матчу люди заходять на стадіон в Україні. У Швейцарії вболівальники приходять на гру за одну годину до стартового свистка. Вони спілкуються з друзями, п’ють пиво, їдять. Тут я бачив, як фанати поспішають потрапити на арену за дві хвилини до початку гри. Я вже знаю, що це така особливість українського футболу. І якщо клуб приготує передматчеву вечірку, а ніхто на неї не прийде, це буде розчаруванням. Потрібно організувати активності і переконати вболівальників прийти раніше на стадіон.

- Час початку деяких матчів занадто ранній. Як вирішити це питання?

– Проблема у діючих контрактах клубів з трансляторами. В УПЛ немає зараз впливу на це. Але я згоден з вами. Не варто починати матчі, які проходять у робочі дні, раніше 18:00 чи навіть 19:00 вечора.

- Як змінити менталітет людей?

– Я дивлюся багато матчів УПЛ, навіть коли я не в Україні. І спортивна вартість нашого продукту, попри те, що на деякі ігри приходять 500 вболівальників, досить хороша. Наша ліга досі на 9-му місці в рейтингу УЄФА.

Протягом цього сезону я побував на домашніх матчах всіх команд. Зі спортивної точки зору вони відповідають рівню турніру. У деяких клубів є проблеми з інфраструктурою – старі стадіони. Якби у всіх були сучасні арени, то було б більше можливостей і зручностей для вболівальників. Але я бачу, що всі команди стараються зробити все, щоб привабити фанатів на трибуни.

Якби «Шахтар» і «Олімпік» могли грати в Донецьку, а «Зоря» в Луганську, то ситуація з відвідуваністю була б набагато кращою.

- «Дніпро-1» вже вийшов у прем’єр-лігу. Це добре для чемпіонату?

– Хоч я і не бачив жодного матчу цієї команди, але для іміджу УПЛ це дуже добре. «Дніпро-1» презентує велике місто і грає на сучасному стадіоні.

- Ви виступаєте проти піротехніки на стадіонах. Які у вас стосунки з українськими ультрас?

– Поки ніяких. У мене не було ще можливості з ними зустрітися. Дуже добре, коли фанати підтримують свою команду, влаштовують хореографію на трибунах. Але коли вони починають створювати проблеми, то це погано для репутації клубу і ліги.

Файєри і піротехніка – це дуже небезпечні і протизаконні речі.

- Ви вже більше року працюєте президентом УПЛ. Очікування співпали з реальністю?

– Я знав, що це буде великий виклик. Моя найбільша перевага – я не політична фігура. Я не пов’язаний ні з «Шахтарем», ні з «Динамо» чи з іншими клубами. 

Я в жодному разі не розчарований. Хотілося, щоб деякі речі відбувалися швидше, але ми маємо прийняти реальність.

 

***

- Зараз ми маємо 12 команд в УПЛ. Ви бачите потенціал для розширення ліги?

– Поки такий формат є оптимальним для України. 12 команд – це хороший варіант, враховуючи економічну та політичну ситуації. Зрозуміло, що для такої великої країни з населенням більше 40 млн більш органічно виглядав би чемпіонат з 16 клубів.

Але для цього потрібна економічна стабільність, хороший спортивний рівень та відповідна інфраструктура. Якщо хтось зможе переконати мене, що ми маємо 16 команд, які відповідають цим вимогам, то я буду останнім, хто виступатиме за формат з 12 клубів. Але я поки такого не бачу.

- Переможець другої шістки не отримує нічого. Як можна більше мотивувати команди?

– Тут немає ідеального розв’язання проблеми. За будь-якого формату наприкінці сезону ви не можете уникнути матчів, в яких команди змагаються за «золотий ананас» (ігри без турнірного значення – прим.Tribuna.com). Так ми говоримо у Швейцарії. Схожий формат був у нас 10 років тому.

Я згоден з вами. Ми можемо знайти спосіб, як зробити матчі у другій шістці більш привабливими. Наприклад, провести плей-оф за право виступати в Лізі Європи. Є країни, які використовують схожу модель. Клуби самі мають це вирішити.

- Ви працювали в різних клубах, лігах і навіть займалися справою Босмана. Україна – ваш найбільший виклик?

– Коли я працював у ФІФА, то побував у Бірмі, Сирії, Омані, Гаїті та інших країнах. Я мав проаналізувати ситуацію і запропонувати шляхи розвитку футболу для місцевих ліг, федерацій та клубів.

Принципи футболу дуже прості, але обставини у кожній країні різні. В Україні я хочу налагодити зв’язок між клубами та телеканалами. Ми маємо знайти спільну мову щодо того, яким футбол має бути в Україні зараз, через 3 роки і через 5 років. Це речі, які УПЛ має робити разом з ФФУ.

Федерація і збірна – це лідируюча сила футболу в країні. Якщо ваша національна команда показує успіхи, то це відображається на відвідуваності матчів внутрішнього чемпіонату. Діти дивляться на футболістів збірної і теж хочуть грати у футбол.

Більшість гравців збірної України виступають в УПЛ. Це можливість для фанатів бачити їх кожного вікенду. У вас багато молодих талановитих гравців. 

- Ви відчуваєте підтримку від клубів чи перебуваєте під тиском?

– Остаточну відповідь на це питання я зможу дати після загальних зборів. Я відчуваю, що мене підтримують. Але разом з тим я відчуваю критику.

Якщо я зможу показати хороший результат, то це буде добре. Якщо ні, то, мабуть, треба шукати інший шлях.

Звичайно, я не задоволений, що нам поки не вдалося реалізувати об’єднані телевізійні права. Я думав, які помилки ми допустили, що зробили не так і що треба виправити. Принципи, ідеї і філософія нашого тендеру – я б зробив все так само. Можливо, змінив би якісь дрібні речі. 

***

- Ви згадали вибори в Україні. Вас здивувала перемога Володимира Зеленського?

– Я слідкував за ходом виборів в Україні, тому не дуже здивований. Новий президент пропонує демократичну систему, яку ми використовуємо у Швейцарії більше як 200 років. Але вам треба трохи терпіння. У нас вона теж не запрацювала з першого дня.

Всім зараз цікаво, які будуть наступні кроки нового президента і як пройдуть парламентські вибори 21 липня. Я перебуваю у регулярному контакті із посольством Швейцарії. Хочу знати ставлення своєї країни до подій в Україні і розуміти ситуацію тут.

Для мене позитивним сигналом стало те, що тут працює демократія. В Україні постійно декларують, що рухаються в Європу. І ці вибори це довели. Люди самі зробили свій вибір між містером Порошенком і містером Зеленським.

Головне, щоб усі передвиборчі обіцянки були виконані і ви зберегли свій курс. Швейцарські газети називали Україну країною втрачених шансів. У вас багато можливостей, але поки їх не вдається реалізувати. І я сподіваюся, що у футболі ми їх не втратимо. 

- Ви знаєте якісь російські чи українські слова?

– Мені дуже подобається слово «батон». Загалом знаю близько 10 слів російською. Я почав вчити її, коли приїхав сюди, але це дуже важка мова. Я спілкуюся англійською, німецькою, французькою, трохи італійською. Проблема в тому, що ці мови і російська не мають спільних коренів. Наприклад, іспанську було б легше вивчити.

Навіть коли я вивчаю тут якісь слова, то через 4-10 днів у Швейцарії я їх забуваю. Тому, будь ласка, не звинувачуйте мене в тому, що я не можу вивчити російської чи української.

Я думав, що з мовним питанням буде легше. Побачимо, може трапиться диво і наступного року, якщо я ще буду тут, ми вже зможемо поговорити російською.

- Ви бачили різні міста України. Що вразило найбільше?

– Найбільшою різницею між Україною та Швейцарією є розмір. Це те, що я добре вивчив за свій перший рік роботи тут. У нас відстань від одного кордону до іншого – всього 300 кілометрів. Це майже як дорога між Києвом та Олександрією.

У моїй країні хороші дороги, тому дуже легко подорожувати машиною. В Україні стан доріг не завжди хороший.

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Все посты