Яшин без хокею та «Золотого м'яча»
Мій розбір фільму про легендарного голкіпера Льва Яшина - «Лев Яшин. Вратарь моей мечты».
На відміну від першого свого огляду фільму про Стрельцова , до другої стрічки про Льва Яшина вирішив підготуватися більш ретельно і почитати коментарі та відгуки про підготовку, зйомки та враження після виходу стрічки на екран. А потім зрозумів, що ця інформація може заздалегідь справити на мене хибне враження і настрій ще до перегляду буде зовсім інший. Тому спочатку перегляну в фільм сам, а далі почав вивчати матеріали про нього.
І скажу, що стрічка вийшла посередня. І програла в основному через сценарій. Зараз поясню чому. Постать Льва Яшина у ті часи для радянського Союзу була у спортивному сенсі величною. Не дарма він перший із тодішніх футболістів країни отримав «Золотий м’яч» та єдиний із радянських гравців взяв участь у «Матчі сторіччя», захищаючи ворота Збірної світу. Він один із небагатьох став призером чемпіонату Союзу з футболу та хокею. Із вищезгаданих епізодів у фільмі більш-менш показана його участь тількі у товариському матчі з Англією. Про «Золотий м’яч» взагалі загадали лише у кінці стрічки, коли диктор Микола Озєров розповідав про здобутки ветерана. Але ж, вибачте, він досі є єдиним голкіпером, хто здобував цей трофей. І це при тому, що є такі монстри як Буффон, Кан чи Касільяс. І про це у автобіографічній стрічці згадується не як про яскраву подію, а як про щось буденне. А між тим це європейське (тоді м’ячика вручали виключно представникам європейських збірних) визнання. Його перехід від футболу до хокею показано дуже коротко, а про досягнення на льоду взагалі промовчали. А він бронзовий призер чемпіонату країни та володар кубку СРСР. Більш того, був кандидатом на поїздку на чемпіонат Світу з хокею 1954 року.
Якщо цей варіант сценарію був знятий і вийшов на екрани, то цікаво, що було забраковано? Адже кажуть, що вдова Льва Яшина не погодила декілька варіантів сценаріїв.
«Я читала шесть или семь других сценариев, но это была такая «белиберда»! Одного автора даже спросила: «Это вы о себе писали?», - говорила Валентина Яшина. Лев не считал себя звездой, тогда и понятия то такого не было. Но вот я прочитала этот сценарий, пересмотрела старые кадры и подумала «Если не звезда, то около того».
Окремо хочеться відмітити цікаве протистояння між фільмам про Стрельцова та Яшина. Так співпало, що я їх переглянув з інтервалом у декілька днів. Гравці грають в один і той же період. Навіть більше, у Яшині про Стрельцова згадують в одному із поєдинків. І як суперники на полі, фільми вийшли майже в один період в прокат («Стрельцов» 24вересня 2020, «Лев Яшин. Вратарь моей мечты» – 28 листопада 2019). Після прем’єри стрічки про голкіпера, виконавець головної ролі Едуарда Стрельцова актор Алєксандр Петров розкритикував картину:
Мне кажется, «Лев Яшин. Вратарь моей мечты» — просто плохое кино. Поэтому на него не пошёл зритель. Попытка была, но не удалось, так бывает. Моё личное мнение, что фильм «Стрельцов» удался.
Ну коли хтось признавав, що його картина чи робота гірша від конкурента?
На відміну від «Стрельцова» відвертих ляпів у «Яшині» небагато. Але вони все ж є. У дебютному матчі за московське «Динамо» Лев Яшин вийшов на поле за рахунку 1:0 на користь своєї команди.
Він замінив травмованого Олексія Хоміча на 73-й хвилині. Цікаво, що у книзі «Записки вратаря» Лев Іванович згадував, що тоді запасні голкіпери сиділи на лавці за воротами, а у фільмі герой виходить з традиційної для нас центральної частини поля. Але головна неточність очікувала вже у наступному кадрі, коли на стадіон заходить хтось із представників міліцейської еліти і запитує: «Хто забив». У відповідь йому кажуть: «Бєсков». І ось тут історична несправедливість, адже гол забив Савдунін.
Наступний матч у фільмі між «Торпедо» та «Динамо» завершився перемогою останніх 2:0. У жодному із джерел не знайшов, що Яшин відбив пенальті, але у фільмі це є. Не буду стверджувати, що це вигадка, адже підтвердження не маю. Але колір форми – то явно невідповідність. Згідно одного із джерел торпедівці матч провели у зелених футболках, а їх суперник – у синіх.
Як бачимо із стоп-кадру. Кольори трішки інші. Може тканини потрібної не знайшли?
Фінал Кубку Європи 1960 року показаний у фільмі також трішки відрізнявся від реального. По-перше, між основним та додатковим часом раніше відпочинку не було. Команди залишалися на полі і продовжували грати два тайми по 15 хвилин. Цей нюанс творці пропустили, надавши можливість показати дух роздягальні у тому матчі.
Ще одна нестиковочка відбулася після повернення з чемпіонату Світу, де радянська команда поступилася господарям – чилійцям у чвертьфіналі з рахунком 1:2. Причому на відміну від фільму «Стрельцов» епізоди з голами на мундіалі були відтворенні майже стовідсотково.
Невідповідність полягала у тому, що у матчі між ЦСКА та «Динамо», по фільму, Яшин був замінений ще до закінчення матчу. Начебто він попросив заміну. Про який саме матч йдеться говорити важко, адже їх у другій половині 1962 року відбулося два – 30 вересня та 28 жовтня. Так як м’ячі не забивались, рахунок більш за все був 0:0. Але, обидва матчі у тому сезоні закінчилися з таким рахунком. І в обох, згідно протоколів, Яшин відіграв з першої до останньої хвилини.
Загальне враження від фільму все ж залишилося позитивне. У порівнянні зі "Стрельцовим", картина про легендарного воротаря заслуговує на вищу оцінку ніж про нападника. Можна сказати, Яшин взяв пенальті від Стрельцова))))).