Ворожнеча крізь століття. Як зароджувалося одне з найстарших футбольних дербі

Історія футболу знає чимало принципових протистоянь між різними клубами. Але одним із найстарших по праву вважають «Дербі Старої Фірми» - ігри між командами з Глазго, «Селтік» та «Рейнджерс». Сьогодні, у рамках рубрики «ретро», ви дізнаєтесь, як зароджувалася непримиренна ворожнеча, яка триває вже більше ста років, про найкривавіші сутички між фанами. А також про найвідоміші фанатські угрупування обох клубів, «Бріджтаун Біллі Бойз» та «Зелену бригаду».  

Історія назви

По-перше, чому Дербі Старої Фірми? Існує декілька варіантів походження цієї назви. Згідно з першим, футбольний коментатор, розповідаючи про цей матч, назвав гру схожою на зустріч двох старих друзів з фірми. За іншою версією, все простіше, «The Old Firm» називали комерційні стосунки між двома клубами, які заробляли чималі кошти, проводячи матчі між собою.  

Мотиви

Але в протистоянні були не тільки спортивні мотиви, а й релігійні.  Справа в тому, що «Рейнджерс» було засновано корінними шотландцями-протестантами, а «Селтік» ірландськими католиками, які масово заселили Шотландію у ХІХ-му столітті. Негативно поставившись до мігрантів, які втікали від Великого ірландського голоду, шотландці перенесли побутову ворожнечу і на футбольні поля.

Перше дербі відбулося 1888 року, в ньому перемогу здобув «Селтік» із рахунком 5:2. А перша відома сутичка – 1909 року, при чому в хід йшли не тільки кулаки, а й ножі, тож обидві сторони конфлікту зазнали чималих втрат. Взагалі, в ті часи вважалося чимось дивним ходити по вулиці без ножа або якоїсь колючої зброї, і не застосовувати її при будь-якому конфлікті.

"Billy Boys"

У 20-х роках ХХ-го століття засновується одне з найвідоміших європейських футбольних угрупувань – «Бріджтаун Біллі Бойз». Історія назви проста – це поєднання назви району, звідки вийшли члени банди (Бріджтаун) та імені їхнього ватажка (Біллі Фуллертона). В більшості своїй члени угрупування були не тільки футбольними фанатами, а ще й вуличними бійцями, неодноразово бравши участь у вуличних бійках.

На фото Біллі Фуллертон

Першу сутичку між «бойз» та фанатами «кельтів» було зафіксовано 1927 року, тоді майже двотисячний натовп перетворив Глазго на справжнє поле бою. Результатом стало вбивство фаната «Селтіка» ножем у серце.  А за 4 роки вже «кельти» закололи одного з «бойз» у масовій бійці. Причиною конфлікту послугував епізод, що стався на футбольному полі. Нападник «Рейнджерс», Сем Інгліш зіштовхнувся із воротарем «Селтіка», Джоном Томсоном, нанісши йому травму черепа коліном. Томпсона було негайно госпіталізовано, але того ж дня він помер у лікарні. Фанати ж, зажадавши помсти, влаштували чергову бійку.

1980-го року під час фіналу Кубку Шотландії між «Селтіком» та «Рейнджерс» відбулася наймасштабніша бійка в сучасній історії протистояння цих двох команд, відома також як «шотландська національна ганьба». Глядачі в прямому ефірі мали змогу спостерігати як сотні саппортерів обох клубів зійшлися в рукопашній на полі стадіону «Хемпден». Заспокоїти заворушення вдалося лише залучивши сили кінної поліції Шотландії.

Стосунки з іншими клубами

З плином часу обидві сторони конфлікту почали «співпрацю» із різними англійськими фанатськими угрупуваннями. «Бойз» потоваришували із фанатами «Челсі», «Мисливцями за головами», натомість «кельти» знайшли спільну мову із манчестерськими прихильниками «Червоних дияволів». Такі взаємостосунки вилилися в чергові бійки між фанатами як на території Шотландії, так і на англійській землі.

"Green Brigade"

2006 року було організовано «Зелену бригаду» - групу ультрас «Селтіка», яка позиціонує себе, як борців із расизмом, фашизмом та релігійною ненавистю. Із «Green Brigade» пов’язано декілька крупних скандалів. Так, наприклад, на одному з домашніх матчів на «Селтік Парк» із 111-го сектору, традиційного місця розміщення «бригади», було чутно націоналістичні пісні на підтримку Ірландської республіканської армії. Клуби Премьєршипу подали скарги до ФІФА, але ті не знайшли в текстах пісень радикальних висловлювань, порівнявши їх із націоналістичними гаслами фанатів «Барселони» та «Атлетіка Більбао». Також члени руху активно засуджують зовнішню політику Британського уряду, висловлюють підтримку мешканцям Палестини і влаштовують акції проти поліцейського свавілля, не забуваючи при цьому позмагатися у бійцівських навичках із прихильниками інших шотландських клубів.

Cучасний стан взаємостосунків

Після пониження у класі «Рейнджерс» через фінансові труднощі 2012 року, ворожнеча не припинилася, але стала менш палкою. Проте після повернення «джерс» до вищого дивізіону Шотландії на трибунах знову можна почути як пісню «Біллі Бойз», так і кричалки від фанатів «кельтів» із неприкритим вираженням ненависті до опонентів. І навіть слогани про привид Джона Томпсона, голкіпера, який загинув на полі, і все ще охороняє ворота «Селтіка».

Трохи статистики

За більш ніж сотню років команди провели між собою 368 матчів. 145 перемог здобув «Рейнджерс», 134 рази сильніше був «Селтік» і ще 89 ігор завершилися внічию.  Незважаючи на довгу історії взаємної нелюбові між клубами, 18 гравців в різні часи встигли пограти за обидві команди. Останнім з таких на даний момент був Кенні Міллер, який, покинувши «Рейнджерс» та відігравши 5 сезонів за «Вулвергемптон», 2006 року перейшов до «Селтіка». Але після сезону у стані «кельтів» та наступного в лавах «Дербі Каунті», знову повернувся до «Рейнджерс» та відіграв там ще три сезони з 2008 по 2011 роки, а після цього ще чотири із 2014-го по 2018-ий.

На фото Кенні Міллер

І хоч зараз ворожнеча фанатів має менш радикальний характер, говорити про примирення та мирне співіснування двох сторін неможливо.