Не перший погляд
Блог

Це фіаско, Десна... Проблеми команди очами вболівальника

Люди люблять прості відповіді. Завжди легше після провалу призначити винуватого в особі судді, "контори", гравців що "зливали матч", і тд. Але світ це складна штука, де прості і зрозумілі результати є наслідком купи пов'язаних подій, тенденцій і рішень.

Для Десни це просте пояснення звучить як "виявились неготовими до втрати Тотовицького і Будківського". Так це вагома втрата яка зіграла свою фатальну роль, але чи це все? І як виникла ця ахілесова п'ята?

Останні кілька матчів Десни спонукали мене пригадати, обдумати і якось систематизувати тенденції і проблеми котрі призвели до настільки печального завершення сезону 20/21. Деякі з них відносно свіжі, перші паростки деяких можна відшукати ще в роки виступів в Першій Лізі. Давайте поглянемо на них по черзі.

Дисбалансний центральний трикутник

Почемо з головного, тобто з центру тактичних побудов команди. В тактичних побудовах Десни це виражено зазвичай в 3х грацях: одному під нападником і 2х опорних, або одному опорному і парі "бокс-ту-боксів".

Перш ніж висловлювати свої думки, я пропоную читачеві відповісти собі на 2 запитання:

1. Чи можете ви назвати трійку залізно основних центральних півзахисників команди?

2. Якщо так, чи є в ній очевидна слабка ланка?

На мій погляд, останній раз, коли можна було схвально відповісти на перше питання без слабких ланок у другому, був ще півтора роки тому. Тоді якраз першу частину сезону 19/20 завершувала трійка Огіря-Богданов-А.Фаворов. Взимку двоє з них пішли і у команди почали з'являтись проблеми в центрі, котрі вирішували за рахунок "вчорашнього дублера" Домбровського, повернення Арвеладзе (котрий спочатку більше лікувався ніж грав) та активнішого застосування Філліпова в грі з глибини. В цей же час команду поповнив Тотовицький, котрому знадобився певний час щоб розкрити себе в Десні на повну.

Впродовж 2020 року центр поля Десни виглядав здебільшого Огіря - Домбровський/Арвеладзе - Філліпов/Тотовицький. Очевидно що найбільше запитань виникало до ланки Домбровський/Арвеладзе. Тут думаю варто зупинитись трошки докладніше і проаналізувати обох по персоналіях.

Перший з них (Домбровський) приходив в команду як номінально атакувальний півзахисник, але запам'ятався здебільшого саме як опорник, котрий виконує величезну кількість роботи, дає інтенсивність в обороні і пресингу, але зовсім не вражає в атакувальних діях (з них можна згадати лише регулярні дальні удари без жодної гостроти). В матчах де треба було грати другим номером він зазвичай виглядав корисним. Проти "автобусів" зазвичай розчинявся на полі через відсутність необхідності в такій кількості оборонного інтенсиву. Особливо гостро це почало відчуватись цього сезону, коли проти Десни частіше стали грати саме в "автобусний" футбол. Сьогодняшній же ляп з червоною карткою додав ще й запитань до оборонних дій цього гравця.

Для Арвеладзе ця каденція в Десні вже друга. В Першій Лізі це був один з найяскравіших гравців команди, що поперемінно грав центрального, атакувального і лівого півзахисника. Потім він пішов в Зорю (де по суті втратив півтора роки на лавці) і повернувся вже в зовсім іншу Десну, на фоні якої він вже виглядав блідою тінню себе колишнього. При чому це не говорить про те що гравець став гірше, просто за час його відсутності рівень команди виріс, а його, нажаль, ні.

Тож не дивно що під час зимньої перерви цього сезону підсиленню центральної зони була приділена чимала увага. Були підписані Білошевський і Чепурненко. Жоден з центральних півзахисників команди не залишив. Дотично тут можна згадати лише відхід Хльобаса та аренду Шевцова в Інгулець, котрі за потреби могли зіграти на позиції Тотовицького (позиції яка в решті-решт найболючіше і вистрілила).

Найпечальніше що саме після цього попопвнення давно назріваючі проблеми зі складом саме і вистрілили. Як і раніше команді було 2 залізно основних гравця центру: Огіря і Тотовицький. Третім починав Білошевський, котрий швидко травмувався і почалася чехарда з пошуками оптимального компаньона для 7 і 10 номерів команди. Дійшло до того, що в центр перевели з флангу Гуцуляка, що додало складношщів ще й на флангах (але про це пізніше). Коли ж випав ще й Тотовицький, то як вдало зауважили нещодавно ведучі ТаТоТаке, "команда залишилася без хребта" (це стосувалося і Будківського також, але нападники заслуговують окремої згадки).

Дуже показово, що в нещодавньому матчі з Колосом найнебезпечнішим з центрального трикутнику був Єрмаков. Центральний захисник, котрого не від хорошого життя перевчили в опорники, дав в атаці своїми переміщеннями, вриваннями, відкриттями під стіночки, ударами і тд куди більше своїх профільних коллег. Як на мене, це вже виглядало як вирок для Домбровського і Арвеладзе. А от подивитися на Єрмакова ще в майбутньому на позиції бокс-ту-бокса було б цікаво. Схоже що цей універсал ховає в собі куди більше ніж ми бачили.

Синдром Кучера і трошки про захист

Хто пам'ятає гру Кучера за Шахтар, ті пам'ятають як час від часу він виробляв який небуть коник доводячи П'ятова до передінфарктного стану, при цьому показуючи взагалі хороший і стабільний рівень гри.

От і центральним захисникам Десни цей синдром добре відомий. В першу чергу Тамму і Імерекову. Вцілому це гравці високого рівня, але іноді вони можуть щось відмочити таке що стає не до сміху. І от цього сезону вони частіше стали грати разом, що збільшило вірогідність того що хтось таки щось та й утне. І прецеденти були.

Вцілому з цим нескладно було б миритись якби напад працював більш еффективно над своїм завданням. Але там було вдосталь проблем також і такі сюрпризи сзаду робили складне завдання неможливим.

Це явно не найбільша проблема клубу, але момент котрий точно вартий уваги. Наприклад більш активне залучення того ж Гітченка замість когось з них по черзі в матчах типу Мінаю здається що могло б зберегти чимало нервових клітин.

Щодо системних помилок в захисті можна відмітити хіба що Сухотського. Цей лівий захисник дуже яскраво проявляє себе в атакувальній фазі, а от в захисті схоже що є певні складнощі в виборі позиції і читанні гри. В весняній частині чимало голів було забито саме з участю його помилок (не обов'язково в завершальній фазі). Тим не менш, це виглядає як проблема котру можна вирішити на тренуваннях, тож маю сподівання на позитивні зрушення в цьому напрямі.

Фланговий кадровий голод

На весняну частину сезону Десна виходила з чотирма фланговими півзахисниками: Гуцуляком, Калітвінцевим, Картушовим та Волковим.

Останнього вболівальники Десни здебільшого пам'ятають по виступам в Першій Лізі і голом що допоміг вийти в УПЛ, оскільки потім він здебільшого ходив по арендам або грав за дубль. За цей же сезон він 2 рази вийшов на поле (один з них перед самим фінальним свистком) і мабуть не запам'ятався б нічим, якби не зайва вага, помітна неозброєним оком. Це можна було побачити неодноразово на телекартинці в програнному матчі з Минаєм . Для вінгера це катастрофа і не дивно що Рябоконь більше його не випускав навіть коли не вистачало вже сил атакувальним гравцям на полі. Дуже сумний фінал історії гравця котрий в минулому залишив яскравий слід в історії клубу.

Тож, по факту, на 13 матчів протягом менш ніж 3х місяців команда мала лише 3х вінгерів, один з яких ще й часто використовувася в центрі. Тобто мінімум простору для маневру і майже жодної можливості дати їм перепочити, при тому що позиція на полі в них доволі енерговитратна. Як на мене, ця вимушена відсутність ротації і накопичена втома зіграли також свій жарт наприкінці чемпіонату.

Якщо дивитись в ретроспективі, то влітку команду залишив Кузик (доволі вагома втрата), котрого замінив арендований Мудрик. Взимку ця позиція посилена не була. Пішли Хльобас і Шевцов (їх ми згадуємо не в останнє), котрі за потреби могли закрити позицію на фланзі. А до того ж відбулися дві історії з арендованими котрі варті окремої уваги.

Коротка історія Мудрика

Один з найтехнічніших і перспективних українскьких гравців, а також зірка інстаграму. Саме таку характеристику мав цей молодий гравець на момент початку свого арендного вояжу до Чернігова. Тут він провів менше ніж пів року і залишив неоднозначне враження.

З одного боку його еффектні, але не завжди ефективні дії не давали результату у вигляді голів і гольових пасів, що давало привід говорити про те що він перетягує ковдру на себе без користі для команди.

З іншого, він давав динаміку, стягував на себе увагу суперника, виконував чимало роботи на полі і давав певну нешаблонність і непередбачуваність. До того ж, після відходу Кузика, команді як раз був потрібен такий не дуже габаритний але активний і швидкий вінгер.

Вцілому цей союз себе виправдовував, але зима внесла свої корегування.

Витівки Тайсона і чутки про можливий відхід Соломона підштовхнули Шахтар відкликати його достроково. В результаті втратили на цьому всі сторони. Мудрик так і не знадобився в Шахтарі за ці пів року, а Десна втратила гравця на дефіцитній позиції, де ще й не було йому заміни із схожим ігровим типажем.

Ну точніше, спершу заміна була, але ненадовго бо відбувся печально славнозвісний

Кульбіт Вакули

Ох, про цю історію навіть зрадувати не хочеться, але де-факто вона мала чималий вплив на сезон для Сіверян, тож зупинитися на ній варто.

На заміну Мудрику Шахтар з барського плеча підкинув Десні іншого вінгера в аренду. Цим "героєм" був Вакула. Трохи відрізняючись за манерою гри, він тим не менш виглядав потенційно непоганою заміною, згадуючи його часи в Маріуполі. Щоправда посеред зборів він якось раптом зник і з'явилася інфа про його повернення саме до азовців...

Що саме він накоїв в Десні це достеменно не відомо, але враховуючи його подальші подвиги в Маріуполі і Шахтарі У21, здогадатись про характер проблеми не важко.

Але для Десни це створило нову проблему. Збори почалися, комплектація майже завершена, а тут отаким чином випадає гравець на якого розраховували. До такого форс-мажору в клубі або не були готові, або з потенційними альтернативами не змогли домовитись. Результат: вихід на сезон з куцішим складом.

Нападники є, з голами складніше

На початку виступів Десни в УПЛ в неї була шалена конкуренція за місце основного нападника. Тоді конкурентами були Філліпов, Безбородько і Хльобас. Останній яскраво починав два сезони, але до першої травми. Безбородько провівши хороший сезон в УПЛ пішов до Олександрії, за що його частина чернігівських вболівальників не може простити і досі (те чому Олександрію не люблять частина активних фанів Десни це окрема історія котрій вже років так 10 давності).

На арені залишився Філліпов і виблиснув ну дуже яскраво, що призвело до рекордного для Десни продажу гравця в бельгійський чемпіонат. Його відхід звичайно засмутив фанів і викликав чимало побоювань, але, по перше, сам гравець заслужив на такий шанс, а по друге, на обидві його ігрові позиції вже були готові заміни: Тотовицький і Будківський.

Обидва гравці зуміли стати стержневими і почали багато в чому визначати гру команди. А наприкінці сезону обидва випали і до цього вже команда готова не була.

Про Тотовицького мова вже йшла в параграфі про центр півзахисту, тож тут я здебільшого зупинюсь лише на вістрі атаки.

Станом на першу половину чемпіонату Десна мала чималий вибір гравців в центрі нападу: Будківський, Дегтярьов, Шевцов і Хльобас. Останній при такій конкуренції майже не грав саме форварда, а частіше виходив на якійсь з півзахисних позицій. Сезон в нього не задався, з командної гри він випадав, тож фанатське середовище здихнуло з полегшенням коли він не став подовжувати контракт з клубом.

А от аренда Шевцова в Інгулець викликала жаль в фанатських чатах неодноразово протягом весняної частини чемпіонату. І це не дивно. Будучі доволі універсальним гравцем він і справді міг би допомогти саме на тих позиціях, де після черги травм почався дефіцит виконавців. Але, тут як мовиться, знав би де впадеш, соломки б підстелив. Вцілому логічне рішення з орендою молодого гравця в клуб де в нього має бути більше шансів набуття ігрового досвіду, виявилось трошки невчасним враховуючи подальші події.

На заміну цим двом прийшов Безбородько. "Повернення блудного сина" було сприйнято неоднозначно, але вцілому виглядало логічним. Маючи непогану швидкість і змогу давати чималий інтенсив попереду він в теоріх додавав гнучкості в виборі складу, оскільки інші нападники мали інші чесноти. До того ж відчувалося що гравець мотивований, що додавало сподівань. На практиці ж надлишок бажання надолужити втрачене призвів до... втрати очок з Динамо.

Подальша травма Будківського стала справжнім випробуванням для обох нападників. Випробуванням котре по суті так вони й не пройшли.

Рябоконь постійно іх змінював, іноді навіть після першого тайму, показуючи тим самим що станом на зараз жоден з них його не влаштовує в потрібній мірі. Команда заточена на використання головних чеснот Будківського дуже важко переживала його відсутність.

В цих умовах можна висловити претензії до обидвох нападників, але на мій суб'єктивний погляд у Безбородько шанси себе ще виправити наступного сезону кращі. За стилістикою своїх дій він ближче до Будківського, але має кращу швидкість. Невдалий вояж до Олександрії дещо вибив його з колії і помітно що діючий знижень рівень його грі витікає саме з психології. За таких умов, пара вдалих матчів може змінити чимало запокоївши і додавши впевненості в собі.

А от з Дегтярьовим ситуація важча. При тому малюнку гри, котрий зараз демонструє Десна, важко навіть помітити які головні його чесноти. Схоже що в цьому випадку і гравець і клуб можуть бути зацікавлені в припиненні співпраці і такий сценарій може піти на користь обом.

Сентиментальна селекція

В певному сенсі, цей параграф продовжує попередній, оскільки діюча каденція в Десні друга не тільки для Безбородька. Дегтярьов встиг також провести пів року в аренді в Чернігові в минулому.

Схожа ситуація й у Арвеладзе з Чепурненком. Помічаєте певну тенденцію?

А цей список раніше поповнювали Старенький, Братков, Парцванія (від одної згадки про друге його "пришестя" стає недобре). Ще в Першій лізі так поверталися Жук, Сухомлинов, Скепський (в нього в Десні було аж 4 каденції). І це тільки ті кого я згадав нашвидкоруч.

Десна Рябоконя любить повертати колишніх гравців. Навіть так, Рябоконь любить повертати тих з ким він вже працював.

Проблема в тому, що дуже часто клуб вже встигає відірватись в своєму розвитку від тих гравців котрих повертає і майже всі вони в другу каденцію основними так і не стали. Найміцніше в основі себе після повернення відчував Братков, але він тоді надовго не затримався.

Тобто така практика в більшості випадків себе не виправдовує. Кажуть "двічі в один струмок не увійдеш" і поки такі трансфери здебільшого це підтверджують.

Як це не сумно, але для подальшого прогресу треба відкласти сентименти і почати шукати нові прізвища, а не заглядати в записник з номерами тих хто допомагав раніше. Також, якщо в клубі досі нема повноцінної селекційної служби, то саме час задуматись над її створенням, якщо є амбіції для подальшого розвитку.

В бій йдуть одні старики

Іноді виникає думка що саме фразою із старого кінофільму завершується інструктаж Рябоконя перед матчами.

Найстарша команда УПЛ. Клуб де з молоді заграли лише ті кого було арендовано (і кого хош не хош, а треба ставити). У нас люблять говорити що Рябоконь вміє працювати з молоддю. Як людина що стежить за командою куди довше ніж вона виступає в УПЛ можу сказати що якщо і вміє то не хоче.

Кілька прикладів:

Перша Ліга. В команді з молоді Головко, Банасевич, Галенков.

- Олександр Головко потрохи підпускається до основи (здебільшого через чиюсь відстуність). Центральний захисник. Зірок не хапає, але з команди що виборює пуівку в УПЛ не випадає. Після підвищення залишає клуб як вільний агент.

- Максим Банасевич. Вінгер. Швидкий, хороша координація, непогано працює з м'ячем. На той момент виглядає не тільки майбутнім клуба, а й вагомою частиною його сучасності. В команду перейшов після аренди з Зорі. В УПЛ на початку виглядав не так впевнено тож був відданий в аренду в Колос де провів хороші пів року. Після аренди замість продовження співпраці відпущений в Рух.

- Денис Галенков. Нападник/вінгер. Найбільш запам'ятався своєю швидкістю. Непогано додавав команді гостроти виходячи на заміну. Після виходу в УПЛ клуб нібито шукав йому варіант для аренди, але врешті просто відпустив вільним агентом.

УПЛ. Початок роботи У21/У19 і поява перших цікавих власних вихованців.

- Євген Беліч. Хлопець ім'я якого стало відомим в Чернігові задовго до дебюту за Десну. Його було викликано в збірну У16 і після того маркетингові борди з ним у футболці збірної заполонили центр міста. За чутками мав пропозиції з Німеччини, але підписав професійний контракт із Десною. За 3 роки один раз вийшов на заміну в офіційному матчі, при чьому регулярно граючи на зборах і будучи лідером молодіжних команд клубу. Взимку відданий в аренду до Діназа де нарешті почав отримувати практику на дорослому рівні.

- Роман Вовк. Нападник котрий став кращим бомбардиром чемпіонату У21 в свій перший сезон. регулярно залучався до тренувальних матчів з основою і дебютував в основі виходом на заміну. Після одного сезону клуб пафосно заявив про підписання з ним нового контракту під основу і... він зник. Його номер (11) дуже швидко переходить до новачка клубу Калітвінцева, а про самого гравця ходять чутки що йому підшукують аренду (він старше за 21, тож вже не проходить в молодшу квоту), а потім схоже що з ним контракт було припинено.

- Ренат Мочуляк. Ще один гравець що дебютував разом з Бєлічем і Вовком. На відміну від них перейшов до Десни з Чорноморця. Побувши в структурі клубу півтора роки поїхав в аренду до Молдови. Аренда закінчилася взимку і що далі з ним наразі невідомо (в заявці відсутній).

- Ілля Шевцов. До Десни отримав досвід в Кристалі і молодіжці шахтаря. Нащадок Вовка по досягненням в У21. Йому щоправда пощастило більше. В ковідне літо 2020 в коротке міжсезоння Десна майже не змінювала склад і він отримав шанс в основі яскраво проявивши себе в товарняках. Щоправда перед зимою почав з'являтись в складі рідше і взмку був відправлений в Інгулець в оренду.

Щодо Бєліча і Шевцова все ще є сподівання що вони заграють в клубі. Також можливо тренерський штаб ще дасть шанс Дем'яненко молодшому. Але вцілому тенденція такова, що замість кропітливої праці з молоддю Рябоконь віддає перевагу запрошенню досвідчених гравців. І схоже що молодь просто не отримує того кредиту довіру якого потребує.

Здавалося б команда із ветеранів це досвід і відповідно мінімізація ризиків. Але це також і мінімізація амбітності на полі. Там де молодий котрому є що доводити буде витискати з себе усі соки, гравець постарше може переходити в режим "я занадто старий для цього л...а". І хоча відвертого відбування номеру помітно не було, десь нестачу молодої іскри час від часу і помічаєш.

Ну і до того ж, молодь Маріуполя показала на що можуть бути здатні молоді гравці на фоні ветеранів лише кілька годин тому. Є над чим замислитись.

Капітани є?

Довгий час в команді капітанами були доволі важливі і в одночас харизматичні гравці, такі як Вадим Мельник або Денис Фаворов. Після дивного прощання з останнім капітанський пост перейшов до Владислава Огірі. Безперечно важливий гравець, але схоже що великий флегмат.

На полі емоцію команді можуть дати Гітченко або Тотовицький, але в першу чергу очікуєш що здатним завести колег буде саме капітан. З трибуни або по телеекрану такого ефекту не помітно зовсім. Тобто його (ефекту) або нема, або він добре ховається в підтрибунці.

Це все поєднується с тренером у котрого репутація також більше тактика ніж мотиватора.

Як результат залишається присмак недосказаності. Ніби ти не побачив максимуму команди просто через те що нема кому її завести.

Тут також варто згадати як пару років тому коментатори знайшли статистику, по якій на той момент Десна змогла взяти очки тільки в 2х матчах за рік де пропускала першою. Зараз в мене такої статистики нема, але переламаних матчів реально небагато. Цьому колективу явно не вистачає хоча б дещиці мужицькості Зорі часів Вернидуба і когось кто міг би дати такий заряд.

Таємничі прощання

Ну і раз вже я згадав Фаворова, варто поговорити вцілому про дивні моменти які були з прощаннями з гравцями. Що було у випадку з Денисом, хто там винуватий в тому що один з лідерів команди залишив її і перейшов безкоштовно до конкурента? Інформації лунало чимало, але цільної картинки нема досі.

Зі пів року до того з команди пішов чимось невдоволений Богданов. При чому зараз в кожному матчі з Колосом в нього помітна просто надмотивація (схоже що довести щось комусь в Десні).

Обидвох втратили безкоштовно. Обидва підсилили конкурентів. Обидва б зараз не завадили Десні.

З Кузиком також склалось враження що для його уримання не було зроблено достатньо.

Думаю зі мною всі погодяться, що було б цікаво почути предметний коментар від керівництва клубу по усім таким втратам. Бо складається враження що чиїсь особисті відносини всередині клубу шкодять усій команді самим прямим чином. Питання чиї і чому?

Розминочна анархія

Ну і бонусом додам ще одне цікаве спостереження. Ви коли небуть бачили щоб гравців Десни що готуються до виходу на заміну хтось розминав? Я жодного разу, а за останні років 5 я пропустив тільки 2 чи 3 матчі.

Для порівняння подивіться навіть не на Шахтар з його євро-тренерами, а на банальніший Колос. В той час як запасні Десни віддані самим собі на откуп якось розминаються самі видумуючи що б ще зробити, гравців Колоса гоняє тренер котрий ще й різноманітним приладдям для розминки їх забеспечує. У кого вищі шанси що гравці вийдуть на поле добре розім'яті і готові показувати свій максимум?

Можливо в цьому один з секретів такого низького відсотку переломів гри замінами.

Напівзабуте мистецтво замін

Поки писав попередній бонус згадав ще один :)

Як зрозуміти що Рябоконь істотно грою не задоволений? Він почав робити невимушені заміни раніше 75ї хвилини.

Це трохи жарт, але як для клубу про який усі коментатори люблять згадувати хорошу лавку запасних, в Десні аж занадто нехтують ротацією по ходу гри. Типова картина коли 3 гравця виходять на заміну десь в доданий час.

І цілком можливо що потім ця нестача практики дає про себе знати коли починається епідемія травм (як власне її ж надлишок може ставати для інших гравців причиною такої епідемії).

Підсумовуючи, скажу що хочеться вірити що з цього сезону будуть зроблені правильні висновки і вже в наступному Десна зробить наступний крок уперед. Ну а поки маємо те що маємо...

Комментарии

Возможно, ваш комментарий – оскорбительный. Будьте вежливы и соблюдайте правила
  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...