Блог Musicbox

King Crimson – «In The Court Of The Crimson King»

Пропоную прослухати один із найкращих альбомів в історії рок-музики гурту King Crimson – «In The Court Of The Crimson King» та прочитати на нього рецензію ....

Джеремі Паскаль в своїй книзі «Ілюстрована історія рок-музики» про дебют "Малинового короля" написав так:

У 1969 році на британську сцену увірвався, без єдиного синглу, гурт King Crimson - завдяки повному слухових феєрверків альбому «In the Court of the Crimson King»

Це насправді новаторський, до мозку кісток прогресивний альбом. І насамперед його нев'януча цінність відзначається не в дикому буянні фарб і відтінків, а в математично вивіреній гармонії.

1. Перша ж композиція, "21st Century Schizoid Man", дає нам можливість оцінити божевільну енергетику і чудове володіння інструментами учасників King Crimson. Вступає агресивна ритм-секція з металічними рифами гітари, саксофоном і ударними, які виконують досить складний ритмічний малюнок. А який вокал! Він спотворений і сповнений непідробною люттю через те, що відбувається навколо. Закінчується композиція справжнісіньким інструментальним хаосом. Страх, яким пронизана ця пісня, чудово ілюструє обкладинка альбому, на якій намальовано застигле в крику жаху обличчя.

2. «I Talk to the Wind». Абсолютна протилежність попередньої композиції, що показує, наскільки різноманітною може бути ця група. Макдональд створив красиву баладу з клавішними, духовими і меллотронами, разом створюють атмосферу знаходження на природі, де-небудь далеко від цивілізації.

3. Третя композиція "Epitaph" продовжує лінію попередньої пісні, але з іншим вектором - це епітафія, і ця піcня закликає сумувати разом з ліричним героєм, перейнятися його болем і страхом перед майбутнім. Від райського забуття нас знову переносить в жахливий світ...

4. «Moonchild». Найекспериментальніша річ, яку однозначно можна назвати найгіршою. Початок є доволі цікавим - під гітару і меллотрон нам розповідають про прекрасну дівчину, яка любить гуляти серед природи. Сумна музика показує всю марність цього бажання, а Лейк співає ніжно і тихо, домогтися чого від нього було дещо складно, оскільки йому було легше показувати всю міць свого голосу. Варто відзначити також відмінну гру ударника. Самі учасники гурту пізніше стверджували, що їм просто потрібно було заповнити простір на диску, ось вони і спробували зробити що-небудь спонтанне в дусі ранніх Pink Floyd. Вийшло, втім, не так вже й погано.

5. «In the Court of the Crimson King». Запам'ятовується потужний початок, що показує закінчення ночі, яка описувалася музичною мовою у попередній композиції, і наступ дня; вокал під акустичну інструменталку, темпові зміни від лірики до більш важкої ритм-секції. Судячи з назви, пісню можна сприймати як маніфест групи.

Текст написаний для онлайн-журналу "In Rock [UA]" за липень 2013 року:

 

1

© Василь Федевич

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...