Найпотужніший трансфер літа УПЛ: «Динамо» купило крутого дріблера та універсала в атаці
Роберто Моралес роздивився, як Жерсон Родрігеш може вписатися в гру киян.
Уродженець агломерації Лісабону Жерсон Родрігеш цікавий в першу чергу тим, що зовсім нещодавно ми бачили його в матчах збірної України проти його Люксембургу в кваліфікації до Євро-2020. Обидва рази він вразив своєю різкістю та вмінням загострювати. Хоча, іронія долі у тому полягає, що він забив лише у власні ворота, до того ж у доданий арбітром час до другого тайму і подарував Україні перемогу в дуже поганому для неї матчі.
Трапляється й таке – гравець не схибив, не зробив нічого абсолютно помилкового, проте нещасний випадок на виробництві мав своє місце.
Техніка у цього хлопця очевидна та безсумнівна – дріблера такої якості в нашій збірній точно немає. Та й інші суто технічні аспекти у нього вельми високі. Не бракує хлопцеві і фізичної міці, такого не легко звалити з ніг.
Найкумеднішим моментом виявився офіційний зріст гравця. Згідно португальської версії Wikipedia – це лише 170 сантиметрів. Українська версія дає 190, нідерландська (він там грав) та Instat – 188, німецька та англійська не дають нічого, за даними Джей Ліги та сайту soccerway – 182. Останнє найбільше схоже на правду, Жерсон не особливо високий, проте коренастої статури з моцними плечима.
Де його будуть використовувати в «Динамо»?
За збірну Люксембургу Родрігеш діяв як лівий атакувальний хавбек, може грати й на протилежному фланзі. В «Динамо» на цих позиціях є Циганков (Караваєв) та Вербіч (Де Пена). Перші гравці досить серйозного рівня і повністю адаптовані під футбол киян. Ця річ з не простих, чимало новачків-легіонерів дуже довго звикали до системи гри столичного клубу.
Другі, хай і менш сильні, але для резервістів досить якісні. Тому прихід Родрігеша для флангової гри був би дещо дивним кроком. Або ознакою наближення продажу Циганкова чи Вербіча, хай про це зараз багато не говорять.
Більше сенсу трансфер має, як спроба закрити позицію форварда. Габарити дозволяють Жерсону діяти й на вістрі. В чемпіонатах Молдови та Японії, де він виступав за «Шериф» та «Джубіло Івату», Родрігеш забивав не багато, але й не мало – 8 голів у 22 матчах 2018 року, 5 голів у 15 іграх 2019-го. Найбільш показовою має бути японська статистика, адже футбол у цій країні на високому рівні, найсерйозніша за рівнем ліга в Азії, яка до того ж останнім часом переживає економічний підйом.
Жерсон перейшов до «Джубіло Івати» в січні цього року. В лютому стартував тамтешній чемпіонат і люксембуржець португальського походження відразу став гравцем основи. В чемпіонаті та кубку Імператора він провів 18 поєдинків (9 від початку до кінця), забив 7 голів. Завдав 65 ударів по воротах суперника (3,61 в середньому за матч), з них 19 у площину. Одного разу навіть був вилучений.
Трохи дивує відсутність результативних передач, хоча це ніяк не свідчить про невміння організувати атак. Цікаво, що використовували його на обох флангах, коли діяли за схемою 3-4-2-1, і як форварда, коли грали класику 4-4-2. І все ж канонічним нападником Родрігеш не був. Роль стовідсоткового вістря діставалася або Масато Накаямі, або бразильцю Адаїлтону. Жерсон ж діяв глибше і без перепочинку шукав собі місце на полі.
Формально на схемах його ставили поруч з партнером по нападу, але так само й Лео Мессі малюють правим нападником в «Барселоні», що є правдою тільки частково і позначає початкову позицію, не більше. Майбутньому новачку «Динамо», попри хорошу стартову швидкість, потрібно розігнатися, так він почувається максимально комфортно. Жерсон вміє й любить працювати з м’ячем.
Між ним і класичною девяткою велика різниця, що не завадило Жерсону бути найбільшим голеадором «Джубіло Івати».
Як «Динамо» вдалося вмовити гравця перейти з Японії в Україну?
Виникає справедливе питання – чому ж він йде з Японії? Цілком вірогідно, що причиною стала зміна тренеру, котра в свою чергою викликана невдалими результатами – команда передостання в лізі. Хідето Сузукі на початку липня вперше в кар’єрі отримав посаду головного тренера, але йому дуже довіряє керівництво, адже він типовий японський працівник, відданий корпорації трохи більше ніж повністю – він грав лише за цей клуб і працював лише в ньому.
У своєму останньому матчі за «Джубіло Івату» 13 липня Родрігеш опинився на лаві резервістів, по перерві вийшов, забив і приніс перемогу, проте тренерської довіри не отримав. Чому? Можна багато робити припущень, дослуховуватися до пліток стосовно не дуже серйозної поведінки люксембуржця у період його ігор в молдовській першості. Дехто в зв’язку з цим згадує легіонерів «Динамо», що себе повністю не реалізували через позаігрові вади. Як, наприклад, Мбокані. Разом з тим забуваючи, що форвард рівня Мбокані зараз був би для киян прекрасним варіантом підсилення нападу.
Зрештою, потрібно розуміти важливу річ. Футболіст, досить молодий і водночас не юний та досвідчений, з такою технікою як у Родрігеша, прекрасною антропометрією, що ще б й був ультра цілеспрямованим і дисциплінованим, з вірогідністю 95% до України б точно не поїхав. Топ-чемпіонати, або, якщо надто захланний, Китай та аравійські першості.
Родрігеш лише останні півроку провів сильному чемпіонат. Досвід в Люксембурзі, Молдові та другому дивізіоні Нідерландів не є солідним аргументом. Неігровим плюсом є досвід в «Шерифі», реалії УПЛ його не зможуть здивувати, а Київ після Тирасполя – це досить круто.
Ефективність трансферу найбільше залежить від вміння використати Жерсона правильно, комфортно для самого гравця. Віце-чемпіон України з двома форвардами не грає. Тому лишається або варіант взагалі без акцентованого нападника і з вмінням Циганкова, Вербіча та Родрігеша діяти індивідуально та вриватися у вільні зони, або люксембуржець діятиме на фланзі, а той же Вербіч стане фальшивим форвардом, що вже не раз бувало в історії Хацкевича в «Динамо».
Фото: Getty Images, «Джубіло Івата»
