Подробиці трагічної загибелі Кобі: пілот порушив інструкції, а слідство підозрювало Браянта у тиску на нього
Велике розслідування авіакатастрофи, що призвела до смерті легенди баскетболу та його доньки.
26 січня 2020 року баскетбольний та увесь спортивний світ сколихнула трагічна звістка – п’ятиразовий чемпіон, MVP НБА та легенда «Лейкерс» Кобі Браянт розбився у авіакатастрофі разом зі своєю 13-річною донькою Джанною та ще 7 особами. Приватний гелікоптер, який Кобі орендував для польоту на баскетбольний матч своєї доньки, розбився у горах біля міста Калабас, штат Каліфорнія, через 40 хвилин після зльоту.
У травні 2022-го канадський документальний серіал «Розслідування авіакатастроф», що транслюється на телеканалі National Geographic з 2003 року, присвятив цій події останню серію 22 сезону, яка отримала назву «Втрата Легенди» («Loss of a Legend»), дослідивши усі тонкощі та нюанси катастрофи, що забрала життя дев’яти людей.
Кобі летів із донькою на баскетбольний матч у інше місто – орендував розкішний вертоліт, яким користувався постійно
Легендарний баскетболіст та його донька Джанна збиралися на матч у невеличке містечко поблизу Камарильї, штат Каліфорнія. Джанна Браянт повинна були взяти участь у тому матчі, а Кобі виступав у ролі тренера. Для того, аби дістатися на гру, Браянт орендував вертоліт – він надавав йому перевагу перед будь-яким видом наземного транспорту ще з початку професійної кар’єри баскетболіста, адже гелікоптер – це завжди зручно та швидко, а також економить безліч часу, який інколи доводиться проводити у заторах на дорогах.
Кобі скористався послугами приватної авіакомпанії «Island Express Holdings Inc.», із якою неодноразово літав раніше. Окрім Браянта постійними клієнтами компанії були й інші знаменитості, зокрема Кайлі Дженнер та баскетболіст «Кліпперс» Кавай Леонард.
Ексгравець «Лейкерс» орендував розкішний вертоліт Sikorsky S-76B, розрахований на вісім пасажирів. Цей гелікоптер вважається своєрідним лимузином у світі чартерних авіаперельотів – ним користуються голови держав та інші важливі персони, адже він вважається надійною та безпечною машиною. Керував вертольотом пілот Ара Зобаян, який мав понад 8500 годин досвіду польотів (із них понад 1250 годин на Sikorsky S-76). Кобі Браянт постійно літав саме з ним – Зобаян так часто возив зірку баскетболу Південною Каліфорнією, що вони встигли потоваришувати та перебували у дружніх стосунках.
Переліт мав зайняти 30 хвилин – виліт із міста Санта-Ана та приземлення біля спортивної академії Кобі «Мамба» поблизу Камарильї. Перед початком польоту пілот Ара Зобаян оцінив обстановку і дійшов до висновку, що йому нічого не має заважати. Однак складнощі виникли вже на півдорозі.
Протягом усього польоту вертоліт супроводжував густий туман – пілот летів нижче звичайного, аби орієнтуватися за місцевістю
Вертоліт Браянта повинен був перетнути повітряний простір міста Бербанк – там пілот Зобаян зробив запит на це у диспетчерів аеропорту. Вони дозволили тільки політ за приладами (ПЗП), тоді як у Ара міг літати лише за правилами візуальних польотів (ПВП), тобто орієнтуватися він повинен не за приладами, а саме за тим, що може самотужки побачити зі своєї кабіни пілота.
Через недостатню видимість для польотів за ПВП диспетчери відхилили запит, але Зобаян зробив новий на спеціальний дозвіл, уклавши своєрідну угоду із диспетчерською, за якою йому дозволили перетнути повітряний простір за правилами візуальних польотів. Але попросили зачекати у повітрі, перш ніж над аеропортом розлетяться інші літаки, аби уникнути можливих зіткнень. Зобаян повідомив Кобі та інших пасажирів літака, що рейс затримається на кілька хвилин, але запізнення буде некритичним.
Пілот отримав спеціальний дозвіл, перетнув повітряний простір Бербанка та увійшов у зону аеропорту Ван-Найс, де також зробив запит на ПВП, отримав дозвіл та продовжив політ, вибравши найнижчий з усіх можливих маршрутів. Гелікоптер перебував на висоті всього 174 метрів над землею, через густі хмари Зобаян не міг піднятися вище та планував продовжувати політ на цій же висоті.
Через гірську місцевість та малу висоту вертоліт став невидимим для радарів. Ара Зобаян продовжив керувати за правилами візуальних польотів, однак за 10 хвилин погодні умови та видимість погіршилися. Морський туман та тепле повітря утворили низькі хмари, що змусило пілота повідомити про намір піднятися над їхнім нижнім шаром.
План Зобаяна полягав у тому, аби піднятися на висоту 1200 метрів та пролетіти над хмарами. Оскільки його не було видно на радах, диспетчер попросив пілота натиснути на кнопку транспондера (спеціальний приймально-передавальний пристрій, що у цьому випадку надсилає сигнал та інформацію про місце та висоту перебування вертольоту).
Отримавши сигнал, диспетчер аеропорту побачив, що гелікоптер Кобі не піднімається вгору, а навпаки, різко втрачає висоту та знижається за спіраллю. Невдовзі після передачі інфомації з транспондера вертоліт врізався у гору поблизу міста Калабасас. Усі пасажири загинули на місці, а слідство пізніше встановило, що смерть Кобі, Джанни та усіх інших, хто перебував на борту вертольоту, настала миттєво від отриманих травм, тобто ще до вибуху гелікоптера, який стався після зіткнення із землею.
Слідство думало, що Браянт сам підганяв пілота та наразив себе на небезпеку, аби встигнути на матч
«Чому досвідчений пілот не впорався із керуванням на знайомому йому маршруті?», – таким було головне запитання слідства після авіакатастрофи.
Ара Зобаян не міг не впоратися із керуванням через недосвідченість – він налітав понад 8500 годин, був інструктором для інших пілотів, а сам Кобі Браянт постійно хотів літати саме з ним. У день польоту він оцінив зведення погоди та дійшов до висновку, що низькі хмари не повинні завадити його маршруту. Але у той день хмари висіли настільки низько, що це змусило Зобаяна змінити план польоту та орієнтуватися по ситуації.
Завдяки знімкам з камер відеоспостереження на одному із бейсбольних полів неподалік від місця падіння вертольоту вдалося встановити, що видимість у той день складала менше 2,5 кілометрів. Літати можна за видимості не менше, ніж 1,5 кілометра, але навіть 2,5 км – дуже мало для виконання нормального польоту за візуальними орієнтирами, навіть для досвідченого пілота рівня Ари Зобаяна.
(Порівняння видимості у день катастрофи (перше фото) та у інший день зі сприятливими погодними умовами)
Вертоліт перебував на висоті 137 метрів, що майже вдвічі нижче нижнього рівня хмар, однак, як виявилося пізніше, метеорологічні дослідження могли не зовсім відповідати дійсності, а отже хмари скупчувалися набагато нижче. А Зобаян, дотримуючись правильного та встановленого заздалегідь курсу маршруту, потрапив у низький туман, так звану зону СМУ (складі метеорологічні умови) – обстановку, в якій політ відбувається тільки (!) за приладами. Зобаян мав допуск лише до польотів за візуальними методами та не мав права влітати у СМУ. Однак потрапляння у складні метеорологічні умови у випадку Зобаяна було ненавмисним.
А ненавмисне потрапляння у СМУ у 80% випадків призводить до катастрофи. Це настільки небезпечно, що пілотів навчають усіма методами уникати подібних ситуацій. Вони не бачать ані неба, ані землі, нічого, окрім хмар навколо, тому змушені покладатися лише на власні відчуття, на кшталт рівноваги, що є лише ілюзією орієнтування у просторі.
Слідство зафіксувало, що Зобаян продовжував рух та не скидав швидкість, навіть коли увійшов у зону поганої видимості, та прийшли до версії, що це могло статися через Кобі Браянта, який на той момент вже запізнювався та міг «підганяти» пілота, не дозволяючи йому перечекати погані погодні умови. За день до вильоту Кобі переніс час вильоту із 9:45 на 9:00, аби прибути раніше та подивитися ще й матч за участі інших команд. Вертоліт уже запізнювався через затримку перед аеропортом Бербанка, тож версія слідчих виглядала цілком правдиво.
Дослідивши історію стосунків Кобі із компанією «Island Express», слідство дійшло до висновку, що Браянт ніяк не міг впливати до пілота. За рік він скористався послугами компанії 26 разів – і жодного разу не примушував пілотів пришвидшуватися, навіть у випадку запізнень.
Колишній пілот компанії Курт Дітц також підтвердив, що легендарний баскетболіст «Лейкерс» точно не почав би тиснути на пілота.
«Я літав із Кобі два роки. Він не робив би цього, не тиснув би на пілота. Він ніколи не намагався впливати на нього хоча б якось», – сказав Дітц.
Немає жодних доказів, що сам Кобі чи будь-хто з інших пасажирів, міг би повпливати на рішення Зобаяна. Браянт, навпаки, хотів літати тільки з ним та довіряв перельоти своєї сім’ї саме Арі. Віцепрезидент компанії «Island Express» наголосив, що між Кобі та Зобаяном були дружні стосунки – Браянт завжди дружелюбно називав його «Містер пілот».
Слідчі дійшли до думки, що сам факт дружби Зобаяна із Кобі міг тиснути на пілота та «зобов’язати» його виконати цей рейс попри будь-які перешкоди. Ара не долетів усього 40 кілометрів (приблизно 10 хвилин часу), тож він міг припуститися так званої «помилки продовження плану», як це називають у авіації. Тобто пілот вирішив не змінити своє рішення, зачекати покращення умов чи повернутися та приземлитися у аеропорту в безпечному місті, а продовжити летіти, оскільки вже майже прибув до пункту призначення.
Зобаян був готовий до ненавмисного потрапляння у зону складних метеорологічних умов, навіть був старшим інструктором та навчав цьому інших. Згідно правил пілот, що потрапив у зону СМУ, повинен скинути швидкість, піднятися за допомоги автопілота та подати сигнал про допомогу. Зобаян продовжував рухатися із тією ж швидкістю, не вмикав автопілот, намагаючись самостійно пролетіти через хмари, при цьому не повідомляючи що потрапив у зону СМУ, порушивши основні правила.
Ару Зобаяна дезорієнтувало у просторі – він думав, що летить вгору та підіймається над хмарами, а натомість потрапив у «траурну спіраль» – у затяжному лівому повороті Зобаян приближався до землі. Пілот не може зрозуміти положення вертольота без візуальних орієнтирів, при цьому Зобаян не орієнтувався на прибори, а намагався знайти очима автотрасу, якої тримався протягом усього польоту до потрапляння у хмари. Прохання диспетчера про передачу сигнала транспондера змусило Зобаяна відволіктися, через що він остаточно втратив будь-які орієнтири, і, сам того не усвідомлюючи, все сильніше повертав вертоліт ліворуч, врізавшись у гору на швидкості майже 300 км/год.
Кобі Браянт та ще 8 людей загинули з дуже розповсюдженої та банальної причини – погані погодні умови призвели до дезорієнтації пілота.
Авіакатастрофа вплинула на зміну методів підготовки пілотів
Трагічна катастрофа, що забрала життя Кобі та Джанни Браянт, а також ще 7 людей, стала поштовхом для зміни методів підготовки пілотів до потрапляння пілотів у зону складних метеорологічних умов.
Тепер набагато більше уваги приділяється поясненню пілотам того, що відчуття підйому на висоту в багатьох випадках є оманливим. Їх дезорієнтують у просторі, не відриваючи від землі, завдяки спеціальному симулятору, навчають та пояснюють, як себе вести і що робити, у разі потрапляння у таку ситуацію під час реального польоту. Просторова дезорієнтація пілотів – причина 30% смертельних аварій гелікоптерів, і тепер завданням є мінімізація цього числа.
Фото: Discover Los Angeles, Associated Press, NBC Los Angeles, CNN, скриншоти National Geographic
