Блог Штатна ситуація
Блоги

Найбільш інтригуючі гонки за MVP в історії НБА

Від редакції: ви знаходитеся в блозі Штатна ситуація. Саме тут ви знайдете найцікавіші тексти про НБА. Як ретро, так і актуальні. Радимо всім підписатися. Та підтримайте автора підпискою, плюсами та коментарями.

***

Сезон НБА 2019/20 нарешті відновився. Ми знову маємо змогу щоночі спостерігати за баталіями найкращих баскетболістів світу. 8 матчів, які проведе кожна з команд у рамках рестарту регулярного чемпіонату в Орландо, не враховуватимуться під час нагородження найкращих гравців сезону. А отже, вже зараз можна спробувати спрогнозувати, хто ж забере головний індивідуальний трофей – нагороду MVP: лідер «Мілуокі Бакс» Янніс Адетокумбо чи «Король» всія НБА – Леброн Джеймс? Боротьба в будь-якому разі буде запекла та інтригуюча.

Саме тому ми вирішили згадати найбільш цікаві протистояння за звання найціннішого гравця сезону. Тут все вирішувалось у останній момент, відрив переможця від переслідувачів був мінімальним, а інтрига просто зашкалювала.

Янніс Адетокумбо vs Джеймс Харден (сезон 2018/19)

У жодної людини, хоча б якось причетної до НБА, досі немає остаточної відповіді на запитання, що ж все-таки пріоритетніше під час вибору найкращого гравця сезону: статистика та індивідуальні виступи, чи загальний результат команди? Шакіл О’Ніл нещодавно жалівся, що у нього відібрали два титули MVP через те, що на перший план виносилось загальне становище команд, однак у 2017 нагороду забрав Расселл Уестбрук, який виступав у складі лише шостої «Оклахоми». I тоді до уваги брались саме його статистичні рекорди.

У минулому сезоні це запитання знову стало актуальним, адже приклади були максимально яскравими і показовими. На одній шальці терезів Янніс Адетокумбо і його «Мілуокі Бакс» – чемпіони Східної конференції, які одержали по ходу регулярки 60 перемог, а на іншій – Джеймс Харден, чий «Х’юстон» лише 4-й на Заході. Однак статистика «Бороди» просто неймовірна: 36.1 очко за гру в середньому (найкращий показник з сезону 1986/87 – першого серйозного сезону Джордана), 6.6 підбирань, 7.5 асистів. У Янніса все було куди більш скромно – 27.7 очків, 12.5 підбирань, 5.9 результативних передач.

Крім того, Харден – чинний MVP, який прагне усіма правдами та неправдами зберегти це звання за собою. У підсумку, саме Харден і Адетокумбо розділили між собою усі перші місця у голосуванні. 78 голосуючих зі 101 віддали «золото» Яннісу, а інші 23 першим поставили лідера «Рокетс». Оскільки майже всі, хто віддавав першість греку, поставили другим саме Джеймса, розрив між гравцями був майже несуттєвим: 941 бал у Адетокумбо, 776 у Хардена.

Цікавий факт: Леброн Джеймс, який проводив свій перший сезон у складі «Лейкерс» поділив у голосуваннi останнє (одинадцяте) місце із центровим «Юти» Руді Гобером, набравши всього 1 бал із 1010 можливих.

Расселл Уестбрук vs Джеймс Харден vs Кавай Ленард (сезон 2016/17)

Боротьба за звання найціннішого гравця сезону 2016/17 почалася майже одразу після старту регулярного чемпіонату, коли вже у листопаді усі побачили неймовірні можливості двох найкращих друзів, які знаходились по різні сторони барикад. Расселл Уестбрук почав феєрично нищити усі можливі статистичні рекорди, оформляючи тріпл-дабл у кожному другому матчі за «Оклахому». В той же час добре знайомий йому Джеймс Харден розривав суперників у складі «Х’юстон Рокетс». До речі, за неймовірними перформансами у вигляді тріпл-даблів «Борода» не сильно відставав від лідера «Тандер». Харден набрав 53 очки, 16 підбирань і 17 асистів у грі з «Нью-Йорком», ставши першим в історії НБА гравцем, якому вдалось зібрати 50+15+15.

Вже у розпал сезону у боротьбу за MVP підтягнувся форвард тоді ще «Сан-Антоніо Сперс» Кавай Ленард. Дворазовий володар нагороди найкращому захиснику НБА продовжував дивувати усіх своїми навичками в обороні та здатністю вести за собою команду в атаці. Хоча ні Кавай, ні Харден не могли всерйоз розраховувати на нагороду після того, як Расселл Уестбрук оформив 42-й тріпл-дабл у сезоні (встановив абсолютний рекорд НБА). Загалом Расселл закінчив регулярку із сезонним тріпл-даблом (31.6 очки, 10.7 підбирання, 10.4 асисти).

У підсумку нагорода поїхала саме до «Оклахоми»: Уестбрук забрав 69 перших місць, набрав 888 очків. Хардена, який теж видав фантастичний у статистичному плані сезон (29.1 очки, 8.1 підбирання і 11.2 асисти), поставили на перше місце 22 рази, і він фінішував у голосуванні другим (753 бали). Кавай Ленард посів 3 місце (500).

Стів Неш vs Шакіл О’Ніл (сезон 2004/05)

У 2005 році, коли голосуючих за MVP було ще 127, за нагороду боролись лідери перших команд обох конференцій: Стів Неш, чий «Фінікс» став найкращою командою регулярного чемпіонату із 62 перемогами, та новачок «Майамі Хіт» Шакіл О’Ніл.

Все виглядало так, ніби саме Шак є одноосібним претендентом на нагороду, адже він продовжував демонструвати вражаючу статистику (22.9 очок, 10.4 підбираннь, 2.3 блоки) та у парі із Дуейном Уейдом повністю змінив атаку «Хіт», змусивши усіх суперників боятися «Майамі».

Але неймовірний результат «Фінікс Санс», їх революційна атака, лідером якої був якраз Стів Неш, відсунули усі досягнення О’Ніла на другий план. Неш із 15.5 очками і 11.5 результативними передачами за гру, сенсаційно для багатьох став найціннішим гравцем сезону НБА, набравши 1066 балів (65 перших місць). Центровий «Майамі» відстав мінімально – 1032 бали і 58 перших місць.

Шакіл і досі, як вже згадувалось раніше, вважає, що цей титул MVP у нього безсоромно викрали.

До речі, обидва кращі гравці регулярного сезону програли у фіналі своїх конференцій, не змогли зустрітись віч-на-віч у фіналі, щоб остаточно виявити кращого. Вже у наступному сезоні Стіву Нешу вдалось повторити своє досягнення – забрав звання MVP вдруге поспіль. Тоді канадський розігруючий «Санс» перевершив у голосуванні молодого Леброна Джеймса.

Карл Мелоун vs Тім Данкан vs Алонзо Моурнінг (сезон 1998/99)

Перший сезон після шостого титулу Майкла Джордана із «Чикаго Буллз» та його другого закінчення кар’єри через локаут розпочався лише у лютому та проходив по скороченній програмі, у вигляді 50 ігор регулярки. До цього моменту не було жодного сумніву у тому, що саме Джордан найкращий баскетболіст НБА 90-х. Але коли ліга залишилась без MJ, боротьба за MVP набрала нових обертів, адже цей титул точно мав допомогти зрозуміти, хто ж був найкращим після Майкла. I, можливо, визначити нове обличчя ліги на найближчі роки.

У фінальному голосуванні фігурувало три людини, які представляли три найбільш домінуючі команди регулярного чемпіонату:

Юний Тім Данкан вивів свiй «Сан-Антоніо» на перше місце в лізі, видавав статистику з 21.7 очків, 11.4 підбирань і 2.5 блок-шотів за матч.

Для лідера «Майамі Хіт» Алонзо Моурнінга сезон 1998/99 був, можливо, останнім шансом повилазити з тіні усіх великих зірок, остаточно закріпитись у статусі топ-гравця. «Хіт» стали найкращою командою Сходу, а сам центровий набирав 20.1 очко, робив 11 підбирань і 3.9 блок-шоти (найкращий показник в лізі). Окрім титулу MVP Алонзо також боровся за нагороду найкращому захиснику сезону. В голосуванні переміг безальтернативно (89 балів зі 118 можливих).

Третім став Карл Мелоун, чия «Юта» витримала темп і повторила результат «Сперс» за кількістю перемог у сезоні. Сам Мелоун, який рік тому програв боротьбу за звання MVP тому ж Майклу Джордану, нарешті здихався запеклого суперника, отримав ще один шанс підтвердити своє домінування на Заході титулом найкращого гравця. Карл набирав 23.8 очки, при 9.4 підбиранні і 4.1 асисти.

Так і сталось, 44 голосуючих визнали Мелоуна найціннішим гравцем сезону НБА, Карл переміг із 827 балами. «Поштар» став найстаршим MVP в історії – на момент вручення нагороди йому було 35 років. Другим у голосуванні із відставанням всього у 54 голоси став Алонзо Моурнінг, а лідер «Сан-Антоніо» Тім Данкан, який у тому ж сезоні став чемпіоном і забрав нагороду MVP фіналу, фінішував третім із відставанням у 87 балів від першого місця.

ЛеБрон Джеймс готовится установить очередной рекорд. Вспоминаем самых возрастных MVP в истории НБА

Карл Мелоун vs Майкл Джордан (сезон 1996/1997)

Попередній сезон 1995/96 був ідеальним для легенди «Буллз» Майкла Джордана. Він став чемпіоном НБА, MVP фіналу та майже безальтернативним MVP регулярного сезону. Не відчувши ніякого спротиву з боку оппонентів, Майкл, мабуть, налаштувався на легку прогулянку до чергового звання найкращого гравця НБА. Проте на заваді став «Поштар» із «Юти» Карл Мелоун.

Обидва гравці провели чудовий сезон, Джордан традиційно забрав собі звання кращого скорера, а його «Чикаго» фінішували на першому місці у Східній конференції. 29.6 очок, 5.9 підбирань і 4.3 асисти були ваговим аргументом Майкла у суперечці за титул MVP.

Форвард «Джаз» Карл Мелоун знищив увесь Захід, його «Юта» посіла перше місце у турнірній таблиці конференції, а сам він із 27.4 очками, 9.9 підбираннями і 4.5 передачами в середньому за гру стрімголов увірвався у гонку за головну індивідуальну нагороду.

Розв’язка у цій боротьбі стала справді голівудською. Мелоун отримав на 11 перших місць більше, ніж Джордан, набрав 986 балів, і вперше у своїй кар’єрі виграв титул MVP. Майкл відстав всього на 29 голосів, майже ідеально пройшов плей-оф Сходу, зустрівся із Карлом у фіналі, і того ж сезону поквитався із головним суперником, забравши звання чемпіона та нагороду MVP фіналу.

Меджик Джонсон vs Чарльз Барклі vs Майкл Джордан (сезон 1989/90)

Саме у цьому сезоні боротьба за звання MVP була найбільш напруженою, цікавою та навіть трохи дивною. Варто відзначити, що окрім перерахованої вище трійки за нагороду також боролись такі легенди баскетболу як Карл Мелоун, Патрік Юінг, Девід Робінсон, Джон Стоктон і Хакім Оладжувон (який із 24 очками, 14 підбираннями і 4.6 блок-шотами за гру посів у голосуванні лише 7 місце). Саме наявність такої величезної кількості визначних гравців у голосуванні зробило гонку за нагородою настільки цікавою, адже загалом вони відібрали у трійки лідерів велику кількість потенційних балів.

Ідеальний за усіма показниками сезон провів Майкл Джордан. Захисник «Буллз» завершив регулярку із показником у 33.6 очки, 6.9 підбираннь, 6.3 асисти і 2.8 перехоплення в середньому за гру, що було просто неймовірним результатом. Проте троє голосуючих взагалі не включили Джордана до свого списку найкращих гравців сезону.

«Думаю, я можу зрозуміти цей анти-Джордановський настрій, – сказав Майкл в інтерв’ю для Chicago Tribune у 1990 році. – В кожній бочці буде кілька гнилих яблук. Три гнилих яблука».

Не менш дивним було те, що Чарльз Барклі, який набрав найбільшу кількість перших позицій (38, проти 21 у Джордана і 27 у Меджика Джонсона), посів у підсумку лише 2 місце. Барклі також видав прекрасний сезон у складі «Філадельфії», а його 25.2 очки і 11.5 підбирань не сильно поступались статистичним показникам Меджика (22.3 очки, 6.6 підбирань, 11.5 асистiв).

Саме розігруючий «Лейкерс» був названий найціннішим гравцем регулярного чемпіонату, здійняв над головою третій такий титул у своїй кар’єрі. Джонсон набрав 636 балів, Барклі фінішував із 614, а Джордан із 564. Хто знає, як би виглядав фінальний протокол гонки за MVP у 1990 році, якби усі голосуючі віднеслись до розстановки місць більш відповідально.

Проте факт залишається фактом – наразі саме це протистояння за головну індивідуальну нагороду НБА є найбільш визначним та непередбачуваним за всю історію ліги.

***

Протистояння Янніса і Леброна у 2020-му, звісно, виглядає менш епічним, проте поява інтриги у кількох останніх голосуваннях дозволяє нам сподіватись, що вже у найближчі роки ми знову зможемо побачити таку цікаву та запеклу боротьбу за звання MVP.

Главная интрига НБА – борьба за плей-офф на Западе. Не знаете, за кого болеть? Заходите, мы подберем вам команду

Фото: NBA, ESPN, Getty Images

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья