Ретроспектива: Кельтські шістдесяті

«Бостон Селтікс» сьогодні, це команда, яка завжди претендує на високі місця у своїй конференції, регулярно виходить до плей-оф, її баскетболісти часто є зірками світового рівня і щорічно захищаючуть честь «кельтів» на All-Star Weekend. За кількістю фанатів по всьому світу, «Бостон» поступається, мабуть, лише «Лос-Анджелес Лейкерс». Але звідки така величезна популярність, фан-база, та високі результати? Відповідь можна знайти наприкіці 50-х – 60-х років минулого століття, коли «Селтікс» провернувши масштабну кампанію, зуміли побудувати одну із найбільш панівних команд за всю історію світого спорту.

Створення клубу, вибір назви, та перші роки у професійному баскетболі

У 1946 році у місті Бостон, штат Массачусетс, було прийнято рішення створити баскетбольну команду. Назву «Селтікс», або ж «кельти» придумав засновник та власник клубу – Уолтер Браун, вшанувавши ірландську діаспору штату. Кельстький народ мігрував у Массачусетс в середині XIX століття через «Великий голод» (або ж «Картопляний голод») у Ірландії. Жителям одразу ж сподобалась назва клубу, і народ взявся активно підтримувати команду.

«Бостон», як і будь-який молодий клуб не одразу ж змогли показати високі результати, але все змінив 1950 рік, а особливо драфт, на якому «Селтікс» під першим номером обрали Чака Шейра, а під 12 Чака Купера, що став першим задрафтованим афроамериканцем в історії NBA, а згодом і першим, хто взяв участь в офіційному матчі. Таке рішення керівництва «кельтів» сприйняли дуже неоднозначно, але ж, як говорив класик: «Первый, кто пробивается через стену, всегда набивает шишки». У підсумку, це стало першим, і дуже величезним кроком до прийняття афроамериканців у баскетболі. Згодом, у Бостон перебрався також і Боб Коузі, який залишився без команди, після того, як його «Чикаго Стегс» збанкрутували і припинили існування. Боба ніхто не хотів обирати у додатковому раунді драфту, і він дістався «Селтікс» після жеребкування. Також з 1950 року команду почав тренувати Ред Ауербах, який усіма силами намагався використовуючи усі ресурси будувати конкурентоспроможну команду. Однак «Бостон Селтікс» завжди залишались за бортом, а за чемпіонство NBA майже постійно боролись «Міннеанаполіс Лейкерс» (ті, що зараз у Лос-Анджелесі) від заходу, і «Нью-Йорк Нікс», або «Сірак’юз Нешналс» («Філадельфія 76»)  від сходу.

Будівництво нової команди, і початок династії Білла Рассела

Прагнувши змін і покращення результатів, після завершення сезону 1955/56, тренер команди Ауербах приймає рішення обміняти одного зі своїх лідерів – центрового Еда Маколі, який, до речі, визнавався MVP першого в історії Матчу всіх зірок, і форварда Кліффа Хегана у «Сент-Луіс Хокс» за другий вибір на драфті 1956 року. Таким чином головною зіркою команди залишився Боб Коузі, який спочатку навіть не входив у плани «кельтів», але зміг розкритись з абсолютно нового боку.

(Боб Коузі (№14) у складі "Селтікс")

 Під час самого ж драфту 1956, Ред Ауербах під другим номером обирає центрового Білла Рассела з Університету Сан-Франциско, а також форварда Тома Хейнсона, який у підсумку був визнаний кращим новачком року. Цей дует, разом із вже готовою зіркою – Бобом Коузі, почали не просто показувати хороші результати, але й справді почали вважатись претендентами на чемпіонство.

(Білл Рассел у коледжі)

У першому ж сезоні «Бостон» отримав найбільшу кількість перемог серед усіх, на той момент лише восьми, команд NBA (44 перемоги при 28 поразках). Боб Коузі був визнаний MVP сезону, Хейнсон найкращим молодим гравцем, а «Селтікс» впевнено здолавши у фіналі Конференції «Сірак’юз» вперше у своїй історії вийшли до фіналу Національної Баскетбольної Ліги. Там на них чекала найкраща команда Сходу – «Сент-Луіс Хокс». «Кельти» не без проблем перемогли у семи іграх і виграли свій перший трофей.

В наступному сезоні феєрити взявся вже Білл Рассел, набираючи по 16.6 очків та 22.7 підбирання за гру, він став MVP чемпіонату, і продемонстрував усім, наскільки важливу роль може виконувати центровий. Однак повторити минулорічний успіх команді не вдалось, зустрівшись із тими ж «Хокс», массачусетці програли у шести іграх.

(Білл Рассел робить один зі своїх численних блокшотів)

У фіналі 1959 відбулась перша в історії зустріч «Міннеанаполіс Лейкерс» і «Бостон Селтікс» у вирішальних серіях. «Кельти» підходили до фіналу як абсолютні домінанти заходу, «озерники» - як команда, яка виграла усі 5 попередніх фіналів у яких брала участь. Від цього протистояння очікували чогось неймовірного, але «Селтікс» не залишили шансів «Лейкерс» вигравши серію «в суху» 4:0.

«Бостон» виступав майже незмінним складом впродовж наступних двох сезонів, вигравши обидва. Двічі у фінальному протистоянні ні з чим залишались «Сент-Луіс Хокс» - 4:3 і 4:1 відповідно. Але тоді ж у Лізі за «Філадельфію Уорріорз» дебютував Уілт Чемберлен, який забрав собі усі індивідуальні нагороди, відібравши у Білла Рассела звання головного центрового NBA.

«Селтікс» продовжували домінувати в Лізі. Чемпіонський склад массачусетців спинити було практично неможливо, вони з легкістю вигравали Захід і потираючи руки чекали на своїх суперників у фіналі. У 1962 та 1963 ними знову стали «Лейкерс», які вже переїхали до Лос-Анджелесу. Вони змогли дати бій «кельтам», але повноцінно помститись за принизливі 0:4 їм не вдалось. Каліфорнійці програли обидва фінали із рахунками 3:4 та 2:4, а «Бостон Селтікс» виграли п’ятий титул поспіль, і шостий за останні 7 років. Білл Рассел за цей період 4 рази визнавався MVP Ліги і здавалося б виграв боротьбу за першого центра у Уілта Чемберлена, який тоді, через переїзд «Уорріорз» з Філадельфії до Сан-Франциско, вже виступав у Західній Конференції і готувався зустрітись із «Селтікс» Рассела у фіналі NBA.

Сезон 1963/64 «пошив у дурні» обох головних зірок Ліги. MVP став захисник «Цинциннаті Роялз» Оскар Робертсон, але це не завадило «Уорріорз» Чемберлена і «Селтікс» Рассела більш, ніж впевнено виграти свої Конференції і зустрітись у першому очному фіналі NBA. Але суперники «Бостона» знову не виправдали сподівань, і «кельти» з легкістю забрали собі черговий титул, остаточно закріпивши за собою звання кращої, на той момент, команди в історії.

Перед стартом наступного сезону пішов з життя президент команди Уолтер Браун, і «Селтікс» присвятили йому увесь наступний сезон. Бостонці виграли 11 стартових ігор, а потім, відбулась ще одна знакова, для усієї Ліги, подія. Через травму Тома Хейнсона у стартовому складі його замінив Уіллі Ноллс, і вперше за історію NBA у стартовій п’ятірці якоїсь команди вийшли лише афроамериканці. У підсумку «Бостон» виграв ще два титули поспіль двічі перегравши «Лос-Анджелес Лейкерс». Цікаво, що на той момент обидві команди брали участь у фіналах по десять разів, але якщо «кельти» виграли дев’ять з них, то «Лейкерс» тріумфували лише у п’яти перших, програвши п’ять наступних якраз «Бостону».

Відставка Ауербаха і кінець чемпіонської серії

Сезон 1965/66, не зважаючи на виграний титул, був найважчим для «Селтікс» за останні 10 років. Закінчив кар’єру Том Хейнсон, «Бостон» не зумів виграти Східну Конференцію, гравці старішали, і вже не виглядали таким непереможними, до того ж  Уілтон Чемберлен переїхав до «Філадельфії 76» і почав ще частіше створювати проблеми Расселу & Ко.

Ред Ауербах подав у відставку, залишившись у команді на посаді президента, а граючим тренером призначили Білла Рассела. У регулярній частині сезону «Бостон» поступився лише «Севенті Сіксерс» Чемберлена, а згодом і вилетіли від них же у плей-оф. Перший фінал без «Селтікс» за 10 років. У ньому «Філадельфія» перемогла «Сан-Франциско Уорріорз», а Уілт Чемберлен виграв свій перший титул чемпіона у серії проти колишньої команди.

(Уілт Чемберлен проти Білла Рассела)

Наступного року «Бостон Селтікс» знов поступились «Філадельфії» у регулярці, але зуміли здолати їх у фіналі Сходу у одній із найкращих, за всю історію NBA, серії з семи матчів. У фіналі на них знову чекали «Лейкерс», які вже стали посміховиськом у іграх на виліт проти массачусетців. Бостонці виграли у шести іграх, повернувши собі звання чемпіона, а потім зуміли зробити це ще раз у наступному сезоні 1968/69.

Останній титул дався команді Рассела найважче, вони закінчили сезон із результатом 48-34, вийшли до плей-оф з останнього місця на Сході, однак здолавши на свому шляху до фіналу праймові «Філадельфію» та «Нью-Йорк Нікс», виграли у горезвісного чемпіона Заходу – «Лос-Анджелес Лейкерс» вже сьомий фінал – 4:3 у серії. 13 сезонів, 12 фіналів, 11 чемпіонств, таким був доробок Білла Рассела як гравця, а згодом і тренера «Селтікс», а також усіх, хто коли-небудь був частиною цієї династії «Бостона».

Перший в історії професійного американського спорту тренер-афроамериканець Білл Рассел закінчив свою кар’єру на піку слави, а у «Бостон Селтікс» розпочався період великої депресії – масштабна і затяжна перебудова.

(Білл Рассел із усіма своїми перстнями чемпіона NBA)

У наступному сезоні «Бостон» посядуть передостаннє місце на Сході, вперше за довгі роки не вийдуть до плей-оф, «Лейкерс» знову програють фінал, на цей раз їх кривдником стали «Нікс» із Нью-Йорка. «Селтікс» швидко, буквально за кілька років, змогли повернутись на рівень плей-оф, і навіть дістались до чемпіонств, але такого домінування ні у них, ні в жодної іншої команди не буде більше ніколи. 8 титулів поспіль – найкращий результат серед усіх професійних американських спортивних ліг, а «Бостон Селтікс» зразка шістдесятих років XX століття по праву вважають однією з найкращих, якщо не найкращою командою в історії баскетболу.

Фото: Getty Images, NBA