Сергій Михайлович Стороженко в спортивному колі не потребує представлення. Він відома фігура не тільки в харківському футбольному житті. З ним можна не погоджуватися, але не приймати його точку зору було б неправильно, на мій погляд. Хоча б через те, що він досить довго мав професійне відношення до українського футболу. Це була моя друга зустріч з ним, і мова знову йшла практично на ті ж самі теми, що й 6 років тому. Мені дуже приємно, що Сергій Михайлович погодився на зустріч зі мною та погодився поговорити.
Сергій Михайлович Стороженко в спортивному колі не потребує представлення. Він відома фігура не тільки в харківському футбольному житті. З ним можна не погоджуватися, але не приймати його точку зору було б неправильно, на мій погляд. Хоча б через те, що він досить довго мав професійне відношення до українського футболу. Це була моя друга зустріч з ним, і мова знову йшла практично на ті ж самі теми, що й 6 років тому. Мені дуже приємно, що Сергій Михайлович погодився на зустріч зі мною та погодився поговорити.
Disclamer. Я починаю цикл статей, в якому спробую розібратися що коїться з українським футболом та як не зникнути йому, як явищу. Перед тим, як ти, шановний читачу, почнеш насолоджуватися моїм матеріалом, хочеться сказати декілька слів.
В репертуаре Льва Лещенко есть прекрасная песня, про День Победы. И в ней есть строчка, очень подходящая к данной ситуации: «Это радость, со слезами на глазах». Так вот и я сейчас не знаю, что делать - радоваться и смеяться сквозь слезы или замереть в ожидании, чтобы не спугнуть.
Не уверен, насколько применимы сейчас сравнения с военными временами и метафоры на эту тему, но статью назвал именно так. Считаю, что сейчас пришло время «Сталинграда» - для харьковчан вариант только один.
Эта запись будет необыкновенно добра, не скажу практически ни одного плохого слова. Немного, все же, придется поругать, но по большей части только хорошее.
Свершилось чудо! Харьковчане нашли свою игру! Кто был соперником, говорите? «Волынь»? Не важно, что луцкая команда застряла где-то в середине таблицы, как и не важно, что находится она не в самой лучшей форме. Зато «желто-синие» победили! И не просто победили, а устроили самый настоящий разгром. И если бы некоторые были поточнее, то счет был бы еще крупнее. Правда, без ложки дегтя не обошлось. Но ведь это «Металлист»...
