Rolland Garros 2016. Третє коло. Цербер
Результати деяких не таких вже й невдах після другого кола РГ-2016 та їхні перспективи на третє коло.
Іноді навіть на турнірах Великого Шолому бувають ідеальні дні. Іноді навіть два поспіль. Тож із задоволенням можна пригадати як це було.
1. Фернандо Вердаско - Іван Додіг. 6-2; 6-1; 6-3.
Перфектне і впевнене виконання. Карколомна гра на прийомі. Такого рівня гри два матча поспіль я не можу пригадати з Вімблдону-2013 року. Просто молодець.
2. Ніколас Альмагро - Іржи Весели. 6-4; 6-4; 6-3.
Як я і написав після першого кола - він повернувся. Це той самий Альмагро, котрий безумовно входив в топ-10 найкращіх грунтовиків свого часу. Методичне і спокіне знищення переможця Джоковича в Монте-Карло.
3. Джек Сок - Дастін Браун. 6-3; 7-6(5); 6-2.
Мабуть якби Браун поводив себе трохи по іншому, то може зачепив би сет. Але в прикрашену дредами голову прийшла не дуже вдала ідея галасно радіти явно зірваним ударам і подвійним помилкам суперника. Всі знають, що злити людину з добре поставлени ударом завжди небезпечно. Зі злою посмішкою Джек відкрив вогонь артилерії і весь serv&valley Брауна відправив під шум, під греблю. Ще й у сітки якісніше грав.
4. Роберто Батіста-Агут - Поль-Анрі Матьє. 7-6(5); 6-4; 6-1.
Запалу французському ветерану дістало лише на один сет, а далі його замучене травмами тіло просто почало потроху капітулювати. Ніякі рідні стіни і несамовита підтримка публіки не змогли ліквідувати різницю в рівні гри з елітним іспанським бейслайнером. У Роберто занадто добрі нерви, щоб програвати такі матчі. Хоча хлопці подарували досить багато красивих розіграшів.
5. Аляж Бедене - Пабло Карено-Буста. 7-6(4), 6-3; 4-6; 5-7; 6-2.
Цей хлопець не розчарував. П'ять сетів затятої, бескомпромісної боротьби де переміг той, хто діяв сміливіше і більше атакував. Іспанець традиційно добре грав с з бекхенду. Аляж однаково добре бив з обох рук. Все потужно, глибоко, грамотно. Люблю таке.
І що ж цих чудових хлопчиків чекає в наступному колі? Тут в же починаються проблеми.
1. Фернандо Вердаско - Кеї Нісікорі.
Ой, лишенько. Цей клятий японець с карколомним темпом та антігуманними кутами. Це бісова інкарнація Давиденко з апгрейдом на п'ятисетовий формат та покращеною ментальною стабільністю. Дуже важкий матч-ап. Фернандо тут не фаворит і йому треба буде зберегти свою ментальну рівновагу, щоб тримати якість подачі на рівні попередніх матчів. Але в нього є шанси, вони є. Його максимальний рівень гри вище ніж максимум Нісікорі. До нього треба лише підійти і залишатись там якийсь час. Зворотний крос і перевага у сітки йому на допомогу.
2. Ніколас Альмагро - Давід Гоффін.
Те саме, що й в попередньому матчі, але задача спрощується тим, що Гоффін ментально набагато слабший ніж Нісікорі. Альмагро не отримає звичну перевагу завдяки бекхенду тому, що у Гоффіна він теж чудовий і... дворучний. Проте іспанець може набагато краще подавати. Якщо хтось не провалиться ментально одразу, то може бути дуже спекотно.
3. Джек Сок - Альберт Рамос-Вінолас.
Скоріше за все три сети і Джек піде в наступне коло. Різний рівень гри.
4. Роберто Батіста-Агут - Борна Чорич.
Скоріше за все Роберто тут виграє. Він занадто стабільний для Чорича, котрий добре грає, але в нього нема достатньо потужних ударів, щоб пробити елегантні схеми іспанця. Борна може зловити кураж і завдати чимало клопоту, але Роберто це не нездара Томіч, він вміє на корті більше ніж юний хорват.
5. Аляж Бедене - Новак Джокович.
Тут все зрозуміло. Це вирок. Але коли вирок винесено, то втрачати вже нема чого. Можна робити все що завгодно. В Аляжа є удари, в нього є подача. Потрібно всього-навсього маленьке диво. Audentes fortuna juvat. Сміливим доля допомагає.