Блог В антракті

П-ц всім сподіванням

Ми перемагаємо Іспанію і бронюємо собі путівку на Євро-2016. "Фурія Роха" вже все для себе вирішила і тому не буде лізти зі шкіри, щоб обіграти нашу команду. Такими були оптимістичні сновидіння українських вболівальників, напередодні одного з найважливіших матчів в її історії. Проте далі було жорстоке пробудження: достойна гра нашої команди, яка могла перемагати, але як завжди... На нас чекає такий фатальний для нас плей-оф. Всі фанати збірної України, коли чують про стикові матчі, то одразу відчувають панічний страх... Років 20 тому багато студенток черговий раз дивилися "Титанік" і надіялися на те, що Джек врятується, проте все-таки розуміли, що його поглине безодня.

І ось знову ми чекаємо на ймовірного суперника в боротьбі за вихід до Франції та скаржимось на те, що нам просто не зафартило, а Давид де Хеа в матчі з Україною перетворився на героя Тобі Магвайра. Але збірна України не заслужила на цю удачу. Чому? В цьому відборі Україна не грала, а мучилася. Гра збірної України була настільки ж цікавою, як і 2100 серія "Санти-Барбари". 

Все розпочалося з жахливого матчу в Києві, де чи не найбільш активним в атаці нашої команди був Андрій П'ятов, котрий навіть забив гол, правда з порушенням правил. Про імпотенцію нашого нападу в цій грі свідчать цілих три удари в площину воріт за всю гру. Здавалося, що після такої гри важче зіграти гірше, але як показав виїзд в Білорусь – це була не межа. В братній республіці жовто-блакитні обмежилися двома пострілами по воротах Жевнова. До речі цей матч закінчився з рахунком 2:0. Головними героями цієї зустрічі для нас стали: Андрій П'ятов та Мартинович, який забив автогол, допомігши збірній України взяти такі бажані три очки.

Далі був магічний для збірної України стадіон у Львові, на котрому в наших футболістів виростають крила, і вони починають грати так, як ніколи, отримуючи шалений заряд від вболівальників. Але в цьому відборі все було не так як завжди, навіть в столиці Галичини Україна заледве обіграла Македонію. В рівному матчі вирішальним на шальках терезів став гол Сидорчука, забитий в роздягальню. Після цього була поїздка в таку "футбольну" країну як маленьке Велике герцогство Люксембург. Судячи по перших 30-ти хвилинах гри – українці приїхали на цей матч в якості туристів для того, щоб шапками закидати футбольного карлика. Лише дивом люксембуржці не забили нам в першій третині поєдинку, а далі Ярмоленко зробив хет-трик та закрив цей матч.

До речі, статистика ударів в площину в цьому матчі: 5:5. І це з Люксембургом...  Наступною на нашому шляху до Франції виднілися борти Непереможної Армади, яка приймала нас у зовсім негостинному порту в Севільї. На "Рамон Санчес Пісхуані" іспанці жодного разу не поступалися і цей факт ще більше насторожував українських вболівальників, які після попередніх 4-х поєдинків вже і не надіялися на якийсь прогрес у діях підопічних МІФа. Проте, в цій грі ми побачили світло в кінці тунелю. При досить рівній грі ми поступилися, але будь точнішим Ротань і наша збірна могла б переписати історію севільської фортеці "Фурії Рохи". Друга половина відбору почалася для України з матчу проти Люксембургу і навіть тут наші гравці умудрилися самі собі створити проблеми: на 10-й хвилині матчу лише штанга врятувала ворота П'ятова. В першій половині жовто-блакитні ходили пішки по полю, що не сприяло значній кількості нагод біля рамки суперника. В другому таймі українці зрозуміли, що це не білоруси і вони самі собі не заб'ють та трішки забігали, що і вилилося в три голи у ворота Жубера. 5 вересня 2015 року у Львові наша збірна врешті-решт показала, що вона вміє грати у футбол, демонструючи шалене бажання, швидкість та майстерність і вже в першому таймі закатала білорусів в газон. 

У другій половині гри наша команда зберігала сили для надважливого матчу в Жиліні. Після такої гри з білорусами фанати України масово надягнули рожеві окуляри і були впевнені в перемозі нашої збірної над словаками. Проте недовго сонце гріло... Те, що відбувалося на стадіоні "Під Дубнем" не вкладалося в голові: Україна грала на нічию. Хоча всі розуміли абсурдність такої ситуації, але про це в іншому місці... Наступний епізод наших мук в цьому відборі – поїздка в Македонію. Де заледве вдалося розмочити ворота аутсайдера нашої групи та опинитися в ситуації, коли перемога над Іспанією дає можливість влітку поїхати до Франції не лише в якості туристів.

В київському матчі з чемпіонами Європи Україна показала хорошу гру, проте не варто забувати, що ми грали з суперником, який: 1. Був позбавлений будь-якої мотивації. 2. Це був не перший і навіть не другий склад іспанців. 3. Якби не фантастичний сейв П'ятова після пенальті від Сеска все б закінчилося набагато швидше. 4. В другому таймі відчувалася зневіреність українців в перемозі над мешканцями Піренеїв. Звичайно ключовим фактором в перемозі іспанців над жовто-блакитними стала чудова гра ДДХ, який в цій грі був не менш прекрасний, ніж його тезка Давид, Мікеланджело.

І в черговий раз змусив численних фанів "Реала" сипати прокльонами на адресу Переса, який так і не зміг вирвати одного з кращих воротарів сучасності з лап "червоних дияволів". Отже, наша збірна не змогла стати кращою третьою командою відбіркового циклу і тепер буде вшосте намагатися виконати

Такий підсумок кваліфікації для підопічних Фоменка є абсолютно справедливим, оскільки лише в трьох матчах була продемонстрована пристойна гра. УЄФА веде підрахунок кращих команд, відкидаючи результати ігор з найгіршою збірною групи. Давайте підемо за іншим принципом: порахуємо скільки очок набрала наша збірна в поєдинках з двома лідерами групи – іспанцями та словаками. І тут статистика буде надзвичайно промовистою, майже як фото в журналі Хью Хефнера. 1 очко з 12 можливих і 0 (НУЛЬ) забитих голів. Кращим гравцем в кваліфікації у складі жовто-блакитних був Андрій П'ятов. Це теж показовий факт. Ви досі вірите в те, що Україна мала стати кращою третьою командою цього відбору?

На нас чекає плей-оф і в ньому буде непросто. Адже всі попередні 5 стиків закінчувалися для нас провально, хто б нам не попадався: чи то потужні хорвати, прохідні словенці чи старіючі, але все-таки німці, нудні греки. Останніми були французи, які, як справжня кокетка – в Києві подарували нам надію на щось більше, а в Парижі показали, що це був лише флірт. Плей-оф близько...

 

 

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...