Вбити Дракона. Частина Перша

- Ти не знаєш нашого дракона? Усі повинні знати нашого дракона.                                                                         Марк Захаров. "Вбити Дракона".СТАНОВЛЕННЯ.Одним з символів міста Порту є портвейн. І немає нічого дивного в тому, що цей напій – згадується в легендарній історії появи клубу, без якого тепер важко уявити португальський і навіть світовий футбол. 28 вересня 1893 року Антоніу Ніколау д'Алмейда, який експортував портвейн до Англії, оголосив про створення футбольного клубу Foot-ball Club do Porto. Дата 28 вересня була вибрана зовсім не випадково, оскільки в цей день святкували свої дні народження король Португалії Карлуш І та його дружина Амелія. (так-так, вони народилися в один день). Такі милі оку киян кольори: білий та синій були барвами Королівського дому Португалії та стали офіційними для новоствореного клубу тому, що д'Алмейда хотів в такий спосіб догодити діючим монархам. Тепер стає зрозумілим, чому Ікер Касільяс перейшов з мадридського  "Реалу" саме в  "Порту". Цей перехід підтвердив те, що видатний голкіпер може грати лише в королівському клубі. Щоправда, монархи були не в захваті від англійської забави і не оцінили старання Антоніу. Але це ще нічого – проти дивного захоплення чоловіка, виступила його дружина – англійка Хільда Рамсей, яка люто ненавиділа футбол. Що досить дивно для англійки і не просто для англійки, а для англійки з прізвищем Рамсей. Чоловікові довелося відмовитися від своєї затії та зосередитися на портвейні

Після цього про футбольний клуб "Порту" не було ніяких згадок, аж поки часті поїздки Жозе Монтейру да Кошти до Англії не призвели до непоправного: він захворів футбольною лихоманкою. Через цю "хворобу" йому навіть довелося покинути одну з керівних посад, на якій він протирав штани. За якісне протирання штанів він отримував чималу зарплатню від португальської держави. Проте, "лихоманка" прогресувала і гарячий португальський мачо за декілька місяців створив штаб клубу, Раду директорів, статут та декілька секцій з інших видів спорту. В 1907 році клуб отримав у своє розпорядження перше в Португалії футбольне поле, яке мало чудернацькі розміри – 50 на 30 метрів. В цьому ж році був зіграний перший міжнародний футбольний матч, звичайно ж з іспанською командою (так, щоб не далеко їхати). Португальській команді не пофортунило і вона програла команді "Фортуна".

До 1922 року емблемою клубу слугувало зображення м'яча синього кольору з абревіатурою FCP. М'яч на логотипі клубу змінив герб міста та напис Invicta (непереможна) з драконом. Після цього гравці "Порту" стали "драконами", які часто спалювали конкурентів не лише у західній частині Піренейського півострова, а й в усій Європі 

ШЛЯХ ДО УСПІХІВ

30-ті роки XX століття були напрочуд вдалими для  "драконів". Так вони стали командою, яка перемогла в першому офіційному чемпіонаті Португалії з футболу(сезон 1938-39 років), а в наступному сезоні команді вдалося захистити свій титул. У складі тієї команди виділявся форвард Артуро Ді Соуза Пінга. Про Артуро панує думка як про першого видатного футболіста в історії португальського футболу. Свою кар'єру він розпочинав у команді "Марітіму". Яскрава гра таланта одразу привернула до себе увагу "Порту", проте футболіст відмовився від такої спокусливої пропозиції, назваши однією з причин через, які він не хотів покидати клуб – матір, яка не хотіла відпускати сина так далеко. Але "Порту" вже тоді вмів переконувати, а коли за справу брався Йожеф Сабо (тодішній тренер команди), то встояти перед ними взагалі не було шансів. За період своїх виступів в "Порту" Пінга провів 394 м'ячі в 400 матчах.Тодішні "дракони" були однією з найсильніших команд свого часу, на рахунку команди скальпи таких знакових команд, як збірної Будапешту та австрійського "Фірсту". Cучасному вболівальнику нічого не скаже "Фірст", але тоді його основу складали гравці однієї з найсильніших в тогочасних європейських збірних – легендарного "вундертіму". І цю команду розірвало "диявольське тріо" "Порту", яке сформували Асасіо Мескіто, Валдемар Мота та наш герой. Тривалий час Пінга був найвідовішим уродженцем Фуншалу, аж поки там не з'явився на світ

Роки з 1941 по 1977 одні з найгірших для "Порту" не лише через те, що клуб практично нічого не вигравав, а й через перемоги заклятих ворогів драконів – лісабонських грандів. Одним з небагатьох, хто зміг привести в ті роки "Порту" на чемпіонський Олімп, став Бела Гутманн, проте надовго в стані синьо-білих він не затримався і пішов робити з "Бенфіки" королів футбольної Європи, а після цього залишив "орлам" після себе легендарне прокляття

(Коментар до фото, насправді у 1962 році "Бенфіка" перемогла "Реал" з рахунком 5:3)

Проте ці роки для команди були не лише сірими. Знаковою для команди стала перемога над лондонським "Арсеналом" у 1948 році з рахунком 3:2. Тоді всі боялися англійців, все-таки родоначальники, проте провал на ЧС 1950 року та поразки від Араньчапат із загальним рахунком 4:13, за підсумками двох матчів, остаточно розвіяли туман над непереможністю англійців. У 1952 році "дракони" врешті-решт отримали пристойне лігво де і почали кувати свої перші перемоги на великій європейській арені. Лігво, отримало назву "Даш Анташ" і в першому матчі стадіон, зміг прийняти 50 тисяч глядачів, хоча був розрахований лише на 44 тисячі вболівальників. "Порту" провело 1002 гри на "Даш Анташі" з яких у 803, здобуло перемоги, 119 матчів завершилися внічию, а в 80 іграх команда залишала поле на щиті. Були часи коли стадіон міг вмістити до 80 000 фанатів, проте після невеличкої реконструкції місткість арени, зменшилася до 64 300 глядачів...

Кінець першої частини.

У другій частині історії "Порту" читайте про те, як "Дракони" підкорювали Європу, ставали законодавцями футбольної моди в рідній країні та нового "Дракона".

Не пропустіть, вже скоро на Ваших моніторах ...