Tribuna/Футбол/Блоги/Beograd – gori!/Фатальна мить слави Олександра Алієва

Фатальна мить слави Олександра Алієва

З’ясовуємо, що дав вітчизняному спорту цей футболіст. Ви будете вкрай здивовані, але на справді не так і мало.

Блог — Beograd – gori!
Автор — Ігор87
13 января 2022, 10:54
14
Фатальна мить слави Олександра Алієва

Межа поняття "ретро" тонка, мов стінка банки для "рево". Що є сучасність, а що минуле? Дехто пам’ятає події двадцятирічної давнини, та не пригадає минулого вечора. Складно зрозуміти, чому часовим пограниччям теми "ретро" на турнірі Трибуни визначено 2010 рік. Чому не 2009 чи 2011? Менше з тим. Тоді дещо справді сталося, що мов стіна на півночі Вестеросу розсікло український культурний простір навпіл. На півдні лишилася Ірина Білик у човні, Воплі Відоплясова та шоу "Довгоносиків", на півночі – здичавілі потапи. 2 грудня 2010 року постала група "Врємя і стєкло".

У цьому помережаному орфографічними помилками монолозі мова піде про людину, яку кожен з вас чудово знає. Ви відзначали його гру в славному сезоні 2008/2009 або бачили увечері у черзі за 0.5 "Вакцини" під сусіднім АТБ. Знайомтесь, майстер штрафних ударів та маркіз обсценних діалогів – Олександр Алієв.

Шлях до вершини

Він народився у Хабаровську – головному місті Зеленої України, яке заснував козак Яків Дяченко з Полтавщини. Після поневірянь у Москві під час навчання в інтернаті "Спартака", Сашко вирушає до "Динамо". В Києві якраз збирали під материнське крило талановиту молодь. До числа обранців потрапив і наш герой. Вікіпедія таврує Алієва відсутністю шкільної освіти. Можна подумати, що до середньої школи ходив Тарас Шевченко, Володимир Великий чи Бетмен.

Вперше дебютувати у дорослому футболі Олександру довелося в "Борисфені". За десять матчів у другій лізі звернув на себе увагу київських босів. Наступного року після приїзду до України, юнак вперше зіграє за основу "Динамо". 10 серпня в кубку України, а через сім днів виходитиме у "біло-синій" футболці на матч УПЛ. Йому йшов 17 рік та 6 місяць – Алієв став наймолодшим старлетом ліги в складі киян. Волелюбного тарпана триножили арканом оренд, хоч і завжди тримали в полі зору. Все змінилося на початку сезону 2008/2009, коли "Динамо" очолив Юрій Сьомін.

Як на свій вік Олександр вже тоді назбирав достойний список досягнень. В 2004 році став кращим голеадором першої ліги – крім Алієва, імена першої п’ятірки бомбардирів того сезону понині нічого не говорять. На молодіжному чемпіонаті світу 2005 року більше нього забив лише Ліонель Мессі. Мав срібло молодіжного чемпіонату Європи в Португалії 2006 року. На шляху до фіналу не забив перше пенальті в післяматчевій серії. Проте удар не реалізував і суперник – серб Бошко Якновіч. Алієв в майбутньому виправлятиме травматичні комплекси періоду пубертату на очах все тих же португальських інчас.

Сьомін обережно підпускає його до першої команди. Окрім його заслуг всі також чудово пам'ятали "здобуток" в іншому регістрі -- епізод з матчу дублів у Полтаві 2005 року. Олександр не поділив штрафний з Родріго, та по-бидлячому вдарив бразильця у лице. 7 травня юнаку довірили грати у фіналі кубка України. Він підозріло часто помилявся, періодами взагалі десь щезав. Причини таких метаморфоз оприлюднять пізніше. На прес-конференції головний тренер зірвав маски та розповів про порушення футболістом режиму. Як зізнається сам винуватець, за прогулянки о третій ночі напередодні фіналу оштрафують на 100 тисяч негривень. Фінал Алієв так не дограє. Його з тріском замінять, і першу команду Олександр в тому сезоні бачитиме хіба по телевізору.

Тоді всі вперше голосно почули про темну сторону Олександра Алієва. Символічно, що довідалися про неї якраз напередодні його найбільшого зльоту і безповоротного піке.

Політ Ікара

Перед початком сезону 2008/2009 Олександра Алієва взяли на збори з першою командою. Йому пробачили, бо пообіцяв взятися за розум. На зборах юнак добре себе показав, тож цілком справедливо починав сезон гравцем основи. Незабаром він взагалі перетворився на ватажка "Динамо" – став штатним виконувачем штрафних, до зимової паузи забив шість м'ячів в 15 матчах.

Тієї осені Алієва запам’ятали і в Лізі Чемпіонів. Почалося все з двох м'ячів "Дрогеді" у кваліфікації, та голу "Спартаку". В жовтні 2008 року "Динамо" билося на "Драгау". Алієв поклав шикарного м’яча зі штрафного. Сатисфакція за юнацьку невдачу на португальській землі у тій серії пенальті з сербами. Гол став переможним. Ваш скромний автор тоді вперше в житті виграв гроші на ставках – брав експресом перемогу "Динамо", "Зеніта" та виїзну вікторію "Ювентуса" над "Реалом". З 5 гривень виграв цілих 250, тож, певно, важливість перемоги і красу того штрафного ангажовано переоцінюю.

Алієв також відзначився проти "Арсеналу". Отримав червону картку, назвав арбітра "козлом", розтрощив двері у підтрибунці лондонської арени. Резо потім зітхатиме хапаючись за серце. Говоритиме, що такого хамства ніколи в житті не чув. Проте команда змогла пробитися до єврокубків навесні. Відчувши себе на піку, Олександр кілька разів за зиму потрапляє до скандалів, стає героєм жовтих світських хронік. Йому пробачать все. Хоч і з важкою душею. Він вже став зіркою.

Навесні "Динамо" проходить до півфіналу кубка УЄФА. Вилетіли від принципового суперника з Донецька, проте достроково стали чемпіоном. Хтось може сказати, що першість в УПЛ не порівнювана з єврокубком. Можливо і так. Проте наступних золотих медалей в Києві доведеться чекати ще шість довгих років. У березні Олександр продовжить контракт, майбутнє видавалося цілком безхмарним та багатообіцяючим.

Загублений парадайз

Сезон 2008/2009 УПЛ не був окрасою всесвітнього футболу. За середньою кількістю глядачів він програває багатьом розіграшам тієї ж УПЛ. Та згадати все одно є що. "Динамо" чемпіон, "Шахтар" – володар кубка УЄФА. Бронза у "Металіста". Кращий бомбардир – Ковпак з "Таврії". За ним гналися Кузнєцов з "Карпат", Жажа з "Металіста", красень та розумник Бангура і його дзеркальна протилежність Олександр Алієв. Для гурманів подавали окрему страву з балканською паприкою – голеадорську битву серба Маркоскі, україно-серба Девіча та албанця Джихані.

В цьому мікровсесвіті забутого часу пожовклих випусків журналу "Футбол" панував Олександр Алієв – неперевершений у голах і асистах. В здобутках сезону 2008/2009 внесок футболіста був беззаперечним – 43 матчі та 17 м’ячів. Це була вершина кар’єри після якої, на жаль, почався спад. Складний характер, відсутність освіти та авторитетів, натуралізований білорус у якості друга і порадника, великі гроші – все це визначило фатальну траєкторію подальшої долі футболіста.

Так, у Олександра буде хороший сезон в "Локомотиві", будуть виступи за збірну на Євро. Човникові траснфери в "Дніпро" та "Динамо". Проте про повернення на минулий рівень не йшлося – дверям на "Емірейтс" вже нічого не загрожувало. Випадкові осяяння на полі заступило регулярне фігурування у жовтих хроніках. Головним і, на жаль, останнім спалахом у дорослій кар’єрі так і залишився сезон 2008/2009. Через 4 роки футбольна зірка Олександра Алієва назавжди згасне.

Однак, його внесок в український футбол більший ніж може здатися на перший погляд. Зараз не час стібати його як музиканта, блогера чи інфлюенсера. Мова про те, що він залишив для кожного з нас після сезону 2008/2009. Повірте, ви будете здивовані.

Що дав Олександр Алієв українському футболу?

Показав, що власною працею можна досягти успіху. Спочатку його взяли до школи "Спартака". Потім відібрали до талантів вікової групи 1985 року народження. Після цього він з ходу показав на що здатен у друголіговому "Борисфені". Потім яскраво дебютував у "Динамо" за першу команду. Скрізь, куди приходив, Алієв мусив негайно доводити чого вартий. І робив це блискуче. У нього не було ні крутого агента для піару, ні знання абетки, щоб написати про себе полум'яне резюме. Лише ноги та м’яч.

Навчив наступні покоління гравців "Динамо" не порушувати режим. Чи багато ви чули про пиятики футболістів "Динамо" після Олександра Алієва? Молодь побачила, до чого призводять вільне трактування графіку тренувань та споживання алкоголю. Серед легіонерів подібні явища безумовно траплялися (Горан Попов махає ручкою). Та серед аборигенів подібні ексцеси кратно зменшилися. Складно навіть уявити, щоб Миколенко о третій ночі шастав по клубах разом з Шапаренком напередодні дербі з "Шахтарем".

Став хрещеним батьком сучасних українських журналістів. Навчив критикувати хамство. Показав на як це бридко, і що з подібним необхідно жорстоко боротися. Раніше спортивний автор навряд міг наважитися на критику аморальності небожителів з "Динамо". В 2000-ні вчинки Алієва стали першими, на які почала звертала увагу преса розвінчуючи бридкий стиль життя футбольних кумирів. Васильков писав про його хамство у літаку після повернення молодіжної збірної, президент "Динамо" привселюдно називав у пресі "гаденям" за порушення режиму. Чи були в нашому спорті люди, про поведінку яких так само гостро висловлювалися до Олександра Алієва? Сумніваюся, що раніше ніхто себе подібним чином не поводив. Олександр започаткував тренд, сам того не усвідомлюючи.

Народив "Класичне". Коли в 2007 році Луческу сказав, що рівних "Шахтарю" в Україні немає, Алієв відповів першим: "Луческу образив Динамо". Пам’ятаю як Олександр глузливо кинув після жеребкування, коли "кротам" випав сильний суперник у єврокубках: "Пф. До побачення, "Шахтар!". Скільки ще було таких моментів. Безліч. Він ніколи не ліз за словом до кишені, а не таємниче кивав головою як Шовковський. Ми всі пишаємося Шовковським, Мхітаряном, Яромленком та Бєліком. Проте нерв і ненависть "класичного" породили не вони, а такі персонажі як Срна, Гармаш, Ракицький та Алієв.

Показав, як важливо футболісту вміти говорити з пресою. Ти можеш мати Золотий м’яч але без уміння триматися перед камерою тебе зжеруть бебехи. Алієву закидали зневагу до української мови та патріотизму до України. Перше повна маячня – його діти чудово говорять українською. На відміну від дітей деяких найбільших патріотів України. Ставлення до мови не на камеру, а в середині родини, і є позицією стосовно неї. Майстер-клас у спілкуванні з журналістами показав Григорій Козловський, що зрізав усі нападки одним реченням: "Зараз Алієв ходить по Винниках і вітається з людьми "Слава Ісусу Христу". Іронічно, клікбейтно, максимально відкрито. Алієва розпинали за те, що порадив Сабо самому їхати до АТО. Ніхто навіть і не подумав, що можливо це було не про заперечення війни на Донбасі, а стріла в особисто пана Йожефа. Алієв ненавидить Сабо. В кінці 2007 року навіть хотів полишити "Динамо" через конфлікт з ним – тодішнім тренером.

Навчив нас цінувати родину. Не вірю, що жоден радянський футболіст не мав проблем в родині. Алієв був одним з перших, у кого родинні сварки вийшли в публічну площину. Він звинувачував її. Вона його. Те, що Олександр підіймав руку на дружину – неприпустимо. Тішить, що в минулорічних інтерв’ю обидва досить тепло відгукувалися одне про одного. Коли ж усі стежили за "гарячою фазою" стосунків пари, кожен точно для себе розумів – так жити не можна.

Навчив дружин українських футболістів бути дружинами українських футболістів. Дружина Олександра виховала трьох прекрасних дітей. Проте не виховала Алієва. Якщо це, звісно, взагалі було можливо. Що далеко не факт. Тетяна Алієва закривала очі на всі його пиятики та інтрижки коли він добре заробляв. Хоча після першого шлюбу мала б чудово розуміти, до чого подібне приводить. Ок, любов сліпа. Вона хотіла перетворити їхню пару на українських Бекхемів. Та Олександр надто часто лускав насіння, а хрестовий похід у модельний бізнес не вдався. Сама говорила, що дизайну вчитися їй не треба, бо у неї талант від народження.

Подивіться на сучасних Седан та Савіну. Вони точно не плакатимуть в порожній квартирі чекаючи чоловіка з чергової пиятики. Якщо їхні мужчини зроблять подібне, будуть кастровані того ж вечора. Маючи статки чоловіків, все одно працюють і будують власну кар’єру. Вони точно бачили синці на обличчі дружини Алієва. І ніколи не допустять такого, щоб хтось підняв на них руку.

Пророка українського фемінізму звуть Саша, він має на ютубі власний канал.

Лучшее в блогахБольше интересных постов

Другие посты блога

Регбі проти апартеїду
1 января 2022, 14:40
19
Контейнер для сміття
25 декабря 2021, 16:05
22
Все посты