Сербо-хорватські пристрасті напередодні Євро 2020

Футбол і музика

Минулого місяця УЄФА оголосило офіційний гімн першості Старого Світу. Нею стала композиція We Are The People виконана U2 та діджеєм з Нідерландів. Практика сподобалася, її вирішили розширити. Європейські футбольні чиновники закликали кожну збірну-учасницю сформувати власні плейлисти пісень, якими їх будуть підтримувати вболівальники. В українському – Моргенштерн. Тепер живіть з цим.

Хорвати опублікували свій – окрім національного гімну до переліку внесли і композицію Марко Перковича "Lijepa li si" ("Яка ти прекрасна"). Пісня присвячена невизнаній державі Хорватська республіка Герцег-Босна, що існувала на території Боснії в 1991–1994 роках, і військово та економічно підтримувалася Хорватією. Шість її керівників засуджено Гаазьким трибуналом за злочини воєнного часу. Один із них, Слободан Праляк, почувши рішення суду одразу прийняв ціаністий калій.

Одіозності пісні "Lijepa li si" додає те, що її вмикали на виборчому мітингу партії Хорватського демократичного союзу у Загребі. На ньому була присутня ціла канцлер Німеччини. Офіс фрау Меркель ще довго відхрещувався від суперечливої націоналістичної пісні.

Найбільше цьогорічний вибір хорватів, звісно, обурив сербів. Вони вже в один голос назвали це провокацією. Частково такий ефект стався через наелектризоване прямо зараз сербське суспільство – у Боснії нещодавно зруйнували православну церкву. Проте ця історія сама аєпо собі має власні корені які сягають 90-х, а то й 40-х років минулого сторіччя. Максимально стисло спробую пояснити чому, і в чому взагалі справа.

"Томпсон"

Марко Перкович "Томпсон" – безпосередній учасник воєн в Югославії на початку 90-х. В своєму рідному селі Чавоглаве у Далмації (яка, до речі, своїм офіційним символом має жовто-синій прапор) він організував загін самооборони. Підрозділ воював складі Хорватської національної гвардії проти бойовиків Сербської Крайни та частин ЮНА (регулярні війська Югославії, принаймні того, що на той момент від неї лишилося). Табельною зброєю Марко був пістолет-кулемет Томпсон, тож "Томпсон" стане його псевдом.

В цей же час чоловік записує свою першу пісню – "Bojna Čavoglave" ("Чавоглавський батальйон"). Вона одразу стає хітом та одним з символів війни за незалежність Хорватії. В 1995 році Перкович у складі 142-ї Дрнішської бригади став одним з перших, хто увійшов у Дрніш та Кніну під час операції "Буря" – самопроголошеній республіці Сербська Крайна прийшов кінець. Після війни "Томпсон" продовжив музичну кар’єру, яка триває досі. Направленість його пісень – відповідна. Тексти торкаються питань патріотичного та релігійного спрямування. Є трішки пісень про любов. До Батьківщини, звісно.

Концерти співака завжди приваблюють ультраправу аудиторію, що викликає регулярні суперечки в регіоні. На заходах 2015 року, присвячених 20-річчю операції "Буря", ледь не вся 80-тисячна аудиторія скандувала "Za dom spremni", і навіть "Убити серба".

В 2018 в Хорватії розглядався позов за участю співака. Перковичу інкримінували використання в тексті пісні "Bojna Cavoglave" гасла-привітання "Za dom spremni" ("Готові за Батьківщину") – вітанням хорватських усташів під час Другої Світової війни.

Останнім закидають співпрацю з нацистами, та масові етнічні чистки. Всього від їхніх рук загинуло від 200 до 800 тисяч сербів, 30 тисяч євреїв та 80 тисяч циган. Вбивства сербів були не лише наймасовішими, але й часто цинічними – трупи зв’язували, і пачками викидали в Саву. Так вони плили через усю країну аж до самого Белграда. Хорвати парирують сербам –сербські партизани розстрілювали не лише хорватських усташ та словенських домобранців але й цивільних.

Верховний Суд Загреба тоді не побачив вини співка: з двадцяти суддів 4 проголосували за покарання, 1 утримався, а 15 висловилися проти. На тому ж засіданні суд визнав безпідставними усі попередні позови муніципальної поліції округу Шибеник-Кнін проти Перковича в 2015, 2016 та 2017 роках.

До чого тут взагалі футбол?

Не дивлячись таку славу і неоднозначні сенси, Марко досить популярний в Хорватії, а його пісні регулярно співають не лише фанати хорватської збірної але й самі футболісти.

В 2014 році Йосип Шимуніч після перемоги на ісландцями вигукнув у мікрофон "За Батьківщину!", трибуни відповіли – "Готові!". Захисник отримав від УЄФА 10 матчів дискваліфікації, пропустив чемпіонат світу. Хоча, з огляду на його поважний вік, поїздка на той форум виглядала малоймовірною.

Після того, як хорвати розстрощили 3:0 Аргентину на чемпіонаті світу в 2018 році, Деян Ловрен та Шиме Всралько на увесь світ заспівали томпсонову "Bojna Cavoglave" з тим самим "Za dom spremni". Чиновники від футболу цей крок не підтримали.

Здобуте хорватами срібло на чемпіонаті світу 2018 році святкували цілою країною – в Загребі зібралося пів мільйона людей. На торжествах був і Марко Перкович. Місцевого політика Горана Маріча запитали, навіщо взагалі покликали співака, концерти якого офіційно заборонені по всій Європі. Той відповів: "А як не покликати – його хотіли бачити самі гравці". Щоправда, Перковіч того вечора виконував лише свої нейтральні пісні.

Ясна річ, в Сербії далеко не в захваті від такої музики. Президент Олександр Вучич відзначив фантастичну гру хорватів, та все одно за них не вболівав. Мовляв, як можна підтримувати команду, що співає пісень про сербів-бандитів. "Моя родина постраждала від усташів. В 1992 році спалили всі будинки нашої родини – і зараз я маю вболівати за хорватів?".

Знайомий нам Домагой Віда теж мав проблеми, в тому числі і через привітання "Слава Україні". Коли під час святкувань у Загребі він ледь не випав з автобуса, Даніель Субашич вкотре втнув блискучий сейв, і врятував його. Белградські газетярі одразу вибухнули заголовками – "Віда мав вкоротити собі віку, але його врятував хоробрий серб!". Так-так, голкіпер збірної Хорватії Субашич – серб.

Коли він в 22 роки прийшов просити руки своєї дівчини хорватки у її родини, ті були не в захваті. Батько дівчини відлупцював її до напівмертві і сказав: "Я вб’ю тебе, якщо вийдеш за серба". З лікарні до родини вона так і не повернулася – пішла жити до Даніеля. Це так, ліричний відступ про те, що значить бути сербом на Балканах. В тому числі – через деякі пісеньки.

Типу епілог

Коли Субашич йшов відбивати паненку від Фьодора Смолова (такий собі здобуток, але все ж), він перехрестився. З права на ліво, як це роблять православні. Сербські газетярі заволали: "Серб вивів хорватів у півфінал!". Ще раз. Хорвати вибили Росію, френда номер один Сербії. Заламуйте руки, плачте, бийтеся об стіну в розпуці. Ні, ми будемо пишатися Субашичем, який все життя вигрібає через накоєне свого часу м’ясниками типу Ражнатовіча та Младіча. Слів немає. Журналісти.

Нацизм – зло. Йому немає виправдання. Навіть в піснях. Можна зрозуміти Модріча, збереглися відеокадри з його військового дитинства 90-х. Проте він співає Перковича не через любов до Треблінки чи Дахау, а зі злості через скоєне сербами. Можна зрозуміти сербів, чому їм так не до душі подібні пісні – вони втратили у Другій світовій 1 700 000 людей. Для порівняння -- сьогодні в Сербії живе 7 мільйонів.

Хто правий, хто винен? Я не знаю. Пісню "Lijepa li si" до цього посту додавати не буду. Захочете насолодитися – знайдете самі. Залишу тут іншу. Група S.A.R.S. вміє співати так, щоб нікого не примушувати вбивати. Тільки не запитуйте мене, чому топова балканська група, яка творить неймовірну ліричну музику, називається "Свіжо Відрізана Рука Сатріані".

П.С. І ні, Сербія та Хорватія, це не Росія і Україна. Луганськ, Донецьк та Севастополь – українські.