Євген Мороз: «Блоги це можливість спробувати, що вийде, якщо працювати над собою»

Розмова про "Ліверпуль", "Динамо", Трампа та звісно ж про блогерство – з одним з редакторів проекту Sport Arena Євгеном Морозом.

Розкажи про початок свого шляху до спортивної журналістики, коли і як трапилися перші рецидиви бажання бути присутнім у цій професії.

Насправді все вийшло досить спонтанно, хоча й логічно. Тривалий час я займався тим, що писав спортивні записи у блог (десь близько 5 років). На Sport Arena потрапив, оскільки сайту потрібні були новинарі, і я вирішив, що, можливо, слід спробувати свої сили на більш серйозному рівні. Час показав, що рішення виявилося цілком вдалим. Звісно, що перші бажання бути в цій професії (зізнаюся, до сих пір мені важко називати себе журналістом) з'явилися ще раніше, але я не жалкую, що не почав займатися цим раніше. Зараз працюю редактором сайту, в основному займаюся організаційними питаннями, роботою з новинарями.

На скільки складно опанувати жанр текстових онлайнів? Це ж не статика з визначеною темою та відкритим вордиком, все відбувається практично блискавично.

Спочатку було дуже важко, оскільки окрім того, що ти мусиш слідкувати за тим, як грають команди, так ще й описувати це лаконічно, повно і без помилок за відносно невеликий проміжок часу. Проте ти звикаєш, формуєш в своїй голові структуру онлайну, щоб він був більш репрезентативним, цікавим для читача. Як тільки пройшов це, то немає проблем слідкувати і за декількома матчами, досвід показує, що обрати цікавий момент, дивлячись два поєдинки одночасно, неважко. Зараз онлайнами майже не займаюся, хоча якщо виникає форс-мажор і є можливість, то можу легко "відкоментувати" гру.

Тисячу років тому попросив Костянтина Андріюка почитати мої тексти, після чого він сказав приблизно таке: "молоді журналісти часто починають з того, що замість робити шкільну домашку починають гепати світ виявленими ними хибами в тактиці Гвардіоли. Краще починати з невеликих репортажів про умовну "Чайку" з Петропавлівської Борщагівки". З яких на твою думку тем варто розпочинати шлях до спортивної журналістики ?

З тих, які тобі особисто близькі. Ще до Sport Arena я пробував свої сили в декількох напрямах: тактичний аналіз матчу, звіти, аналітика та прогноз щодо виступів тих чи інших команд.

Насправді погляд Костянтина в цьому питанні є більш раціональним, хоча не можу сказати, що я його поділяю. На ранніх етапах автори роблять низку помилок, передусім в тому, що їх тексти виходять якимись однобокими, аналітика виглядає неповною. Це досить філософське питання, оскільки робити репортаж по певному матчу — це просто описувати те, що відбувається навколо нього: цікаві факти про нього, власне, сама гра, що запам'яталося після. А тактика, схеми — це багатьох цікавить, оскільки кожен думає, що розуміє гру Гвардіоли, Клоппа, Конте чи когось іншого краще за усіх. Але це не так, і про себе я так само можу сказати.

Тому, повертаючись до тем — писати можно про все, що завгодно. Проте слід звертати увагу на те, чи дійсно написаний текст має причинно-наслідковий зв'язок, чи елемент фантазії автора в ньому витісняє здоровий глузд.

Один ютуб-джентльмен з "неробочою правою стороною обличчя" незмінно запитує про це у своїх гостей. Перефразовуючи більш коректно: скільки в середньому заробляє спортивний журналіст в Україні та чи реально цю суму прожити ?

Все залежить від того, які в тебе амбіції в житті. Коли я працював новинарем, то думав, що мені цього достатньо. А зараз навіть редактором думаєш "блін, хочеться більше!".

Якщо узагальнювати, то мені важко назвати спортивну журналістику досить високооплачуваною галуззю. Навряд чи це є прив'язка до якогось сайту, мого чи іншого, просто так склалося саме в цій сфері. Особисто мені поки що немає про що жалкувати, але знову ж таки: кожен хотів би отримувати більше за свою працю.

Певен, багато хто з читачів Tribuna.com в травні минулого року стежив за ситуацією Олександра Гапоненка в "Футболі 24" [прим. Написав заяву про звільнення після видалення керівництвом матеріалу Андрія Сеньківа про президента ФК "Рух"]. Як на твою думку повинен в подібних ситуаціях чинити журналіст ?

Мені здається подібна поведінка зразковою для спортивного журналіста. Коли авторський матеріал, особливо такий, з'являється на сайті, а потім з певних причин зникає — певна річ, що виникає питання, чому саме це відбулося. І справа не в резонансі, а в тому, що є особа А, якій не можна ходити на власний стадіон Б, але вона це робить, і журналісти з видання С це побачили і хочуть повідомити про це громадськість.

Я до того, що одна справа, коли матеріал є дуже суб'єктивним і на вищому ешелоні редакції погоджується, що йому тут на місце. Але в тому випадку мала місце констатація факту без перекручувань, і Sport Arena, як тільки виникла така ситуація, була одним з тих ресурсів, що звернув увагу на те, що відбувалося на "Футбол 24".

Про професіоналізм журналістів зрозуміло. Як на твою думку — чи важливо спортсменам вміти красиво формулювати власні думки під час інтерв’ю ? Чи усі "у мене була якась тактика, і я її дотримувався" перекриються крутими виступами на змаганнях ?

Я думаю, що важливо спортсменам — це вони самі для себе вирішать. Краще звернути увагу на читача, який вчитується в те інтерв'ю, яке було видано на-гора після розмови з ним. Навряд чи когось цікавитимуть репліки, де "одни выигрывают, вторые проигрывают" або "это футбол".

Інша справа, що, слідкуючи за англійською Прем'єр-лігою, я помітив, як гарно тамтешні футболісти розмовляють під час флеш-інтерв'ю на фоні наших. Навіть взяти за приклад Зінченко: на мій погляд, переїзд до Англії так позитивно на нього вплинув, що навіть, приїхавши сюди на матчі збірних і слухаючи його виступи, ти розумієш, наскільки англійська культура спілкування з ЗМІ на нього вплинула.

Ти вболіваєш за "Ліверпуль", як так сталося ?

Звучить неначе вирок :) Хоча донедавна так воно майже і було. За "Ліверпуль" почав вболівати ще з фіналу 2005 року, але тоді то було більш протестне вболівання. В той час, як вся Україна фанатіла від Андрія Шевченка та його "Мілану", мені чомусь він не подобався взагалі. Десь вже під повернення до "Динамо" ти розумієш, що це за постать для українського футболу, але тим не менш.

Ну от з того часу я і вболіваю за "Ліверпуль". Пам'ятаю, що друзі не поділяли моїх поглядів щодо мерсисайдців і подекуди навіть кепкували (було за що). Радий, що зараз таких приводів набагато менше.

У твоємі лонгріді про шанси Лампарда на тренерському містку "Челсі" ти пишеш, що він навряд вклиниться в боротьбу за чемпіонський титул. То хто ж виграє АПЛ цього сезону, кращий клуб Англії "Арсенал" ?

А як же. Якщо чесно, то я не бачу причин, чому боротьба між "Ман Сіті" та "Ліверпулем" за титул не повториться в цьому сезоні. Це дві найсильніші команди чемпіонату на папері. Звісно, міжсезоння покаже, наскільки готовими вони будуть до цієї перемоги — нюансів дуже багато, що слід враховувати. Але навряд чи щось докорінно зміниться. Хіба що "Ліверпуль" в цей раз переможе :)

"Динамо" побореться за "бронзу" УПЛ чи Олександр Хацкевич вже готовий принижувати та домінувати ?

Скажемо так: "Шахтар" дуже потужно провів збори на фоні "Динамо". Тому, якщо брати до уваги цей компонент, то навіть зміна тренера або моделі гри не повинна їм завадити знову стати чемпіонами. При цьому я допускаю, що кияни знову будуть вдало грати в особистих зустрічах з "гірниками". Цікаво лише, чи вийде у Луїша Каштру переломити цю негативну тенденцію. Але нижче другого місця "Динамо" буде важко опуститися.

На Tribuna.com вкрай мало новин спорту пов’язаних з політикою. Щоб заповнити цю лакуну не можу не запитати про щось з цієї теми. Як ставишся до витівок Дональда Трампа з фаст-фудом на срібних тацях для "Клеймон Тайгерс", відкликаними запрошенням до Білого дому для "Голден Стейт Уорріорз" та хейту Меган Рапіно. Політика взагалі повинна бути поза спортом ?

Вона не може бути поза спортом. І коли я це чую, то мені особисто здається, що люди або не розуміють цих речей, або просто себе обманюють.

Більш показовим в цьому сенсі є навіть не приклад з Трампом, а з нагородженням переможців ЧС-2018. Більшість тих, хто каже, що спорт поза політикою, дивилися, як президент деякої країни був присутній на цій церемонії та нагороджував переможців та фіналістів. В мене питання: якщо він дійсно поза політикою, то якого біса президент країни тут з'являється? Сидить на трибунах у віп-ложі — нехай, тут нема питань. Але всіми цими нагородженнями в такому разі повинен займатися президент ФІФА і вся їх організація. А відбувається навпаки. Тоді це підміна понять: тут спорт і політика можуть бути разом, а взагалі ні. Так не буває.

На Sport Arena з недавніх пір з’явилася можливість створити персональне блігво. Можна трішки детальніше про цю платформу, особливо про тамтешній конкурс для блогерів.

Так, з недавніх пір на Sport Arena з'явилася можливість створити свій блог та ділитися своїми думками, поглядами щодо тих чи інших подій, які відбуваються у спорті. Навряд чи когось здивую якимись особливостями, але зверну увагу на два моменти. Перший — можна претендувати на звання кращого і отримувати за це винагороду, виходячи з твого положення в рейтингу блогерів (запустили в липні подібний конкурс).

Другий — особисто важливий для мене. Завдання будь-якого спортивного ресурсу, у тому числі і Sport Arena – створювати можливості. Прочитати якісно оформлену новину, що була вчасно оформлена. Прочитати цікавий текст, неважливо, чи це репортаж або ж якась аналітика. І ось передати цю можливість в руки початківцям, які хочуть спробувати себе в цьому так само, як я хотів десь роки 3-4 тому назад — це головне в блогах. Від блогера вимагається небагато: обери актуальну тему, напиши про неї максимально цікаво і грамотно, і про тебе прочитають. Мені здається, що кожен хотів би скористатися такою можливістю і хоча б спробувати, що вийде, якщо працювати над собою.