Заглядаючи за лаштунки «Трибуни»

За вікном на повні груди починав дихати червень проте редактор не зважав на це. Сергій Болотніков паталогічно не любив пори відпусток – за його тривалої відсутності колеги неминуче перетворювалися на некероване знахабніле стадо, котре доводилося приводити до працездатного стану пару тижнів, шляхом систематичних побоїв та комплексу моральних принижень.

Найбільше він побоювався надовго втрачати Олександра Сажка з поля зору. Цей затятий ігроман потребув щоденного контролю. Повернувшись одного разу зі своєї тижневої вакації Болотніков застав редакцію порожньою. Зникли роутер (щоб вести лайви по Лізі Європи якийсь час новинарям доводилося сидіти у вареничній через дорогу – кожного тижня хтось з них неминуче сліпнув, бо там цілодобово крутили кліпи Потапа), комп’ютери, меблі, канцелярське приладдя, ікони з ликом святого сонцесяйного Артема Франкова та архангела його Гапоненка, лінолеум, вікна, штори, кошики для сміття, бібліотека спортивних журналів, вазони з квітами та навіть двері – кабінети цілий тиждень закривалися за допомогою двостороннього скотчу та целофану. Чи варто казати, що все це редакційне добро старанно конвертувалося в національні грошові знаки які в свою чергу осіли у околишніх букмекерських конторах. Того тривожного ранку редакція стояла пусткою, лише Олександр у гордій самотині натхненно здирав бритвою шпалери зі стін щоб здати їх в макулатуру - незабаром мав початися Australian Open. Стіни після того пофарбують крафтовою емульсіонкою виготовленою в зоні ЧАЕС. Болотніков смиренно не боявся облисіти через радіацію, а на цілісність хаєра Мар’янка (і як наслідок на динаміку статевого життя його власника) йому було плювати.

Редакція зрештою пережила той удар. За якийсь час кореспондент «Kicker» зробить фото офісу під час обіднього ланчу. З нього кожен міг пересвідчитися, що комунікація редактора зі своїми підопічними вибудувана на атмосфері толерантності, взаємоповаги та приязних взаємин.

Попрацювавши якийсь час у «Трибуні» Сергій Барановський піде автором у «Квартал-95», а згодом стане там генеральним директором : у шухляді столу Зеленського «випадково» знайдуть шарф «Шахтаря» і Барановський «випадково» пожартує про це у статусах на «Трибуні» зробивши цю інформацію набутком громадськості. Вова на пару місяців відправиться в кому, а Фані Каплан у колонію. Правда останню згодом амністують. Зважаючи на її поважний вік вітчизняна Феміда резонно вирішила - більшим покаранням для неї буде вільний доступ до телетрансляцій виступів «Динамо».

Юний трудоголік Олександр Хлепітько теж отримає роботу на «Трибуні». Будучи байдужим до фундаментальних основ життя сучасного тінейджера (алкоголізм, селфі та стріми Аліни Рін) той повністю порине в працю. Він приходитиме в офіс першим, а полишатиме його останнім, встигатиме висвітлювати матчі Ліги Чемпіонів і турніри обласних ДЮСШ по пінг-понгу, знатиме на пам'ять поточну статистику НБА, НХЛ і чемпіонату Яготинського району по лакросу. Його працелюбство і настирність зрештою призведе до звільнення половини штату за ледарство.

Справи йшли якнайкраще якби не одне «але». Після фатального турніру «Кращий блогер України» Болотнікову доведеться взяти на роботу його тріумфаторку Марію Квітову, за випадковим збігом обставин свою двоюрідну сестру. Звісно, він змушений був поставити її куратором вундеркінда, бо не хотів втрачати щорічне запрошення на різдвяну вечерю від своєї тітки. Така ієрархічна драбина підпорядкування неминуче вплинула на тріумфальне сходження молодої зірки спортивної журналістики. Болотников про всяк випадок зберігав на ноутбуці відео однієї з розмов Квітової та Хлепітька випадково знятої на встановлену в офісі приховану камеру.

Більше подібних сцен в кадр не потрапляло – Сажко незабаром знайде ту камеру і віднесе її до ломбарду на Деміївці щоб поставити тотал більше на матч македонської «Цементарніци».

Фішкою Мар’янко якийсь час було слово «вышечка», ним він передавав найвищий ступінь свого захвату від прочитаного тексту. Для підсилення ефекту фрази він купив собі керамічну люльку, завжди носив військовий генералісимусський френч (поверх «динамівської» футболки Каладзе), і послідовно намагався говорити з грузинським акцентом. Всі харківські пенсіонерки поступалися йому місцем в метро та завалювали під’їзд записками з проханням розібратися з хамовитими сантехніками за всією суворістю чинного кримінального кодексу. Мар’янко був переконаний – таким своїм образом він достобіса органічно косплеїть Павліашвілі, відданим фанатом творчості котрого той був. Проте думку не поділяли вітчизняні націоналісти. Від образу і фрази «вышечка» довелося назавжди відмовитися. Після тривалих пошуків настільки ж емоційно забарвленого та піднесеного вітчизняного відповідника він нарешті знайшов потрібний ідеологічно вивірений комплімент для оцінки хороших текстів авторів-початківців : «на гілляку».

Кар’єра Віктора Коваленка у редакції закінчиться так само швидко як і почалася. Прочитавши той знаменитий пост про жіночу збірну з баскетболу Ягупова з вдячності відбере у нього паспорт і зробить своїм довічним рабом, в усіх можливих конотаціях даного терміну. Тому цей, безумовно поважний автор, скоро забуте як брати інтерв’ю у Рикуна чи аналізувати шанси Світоліної на Roland Garros. Зате досконально знатиме у яких кав’ярнях Ніцци печуть улюблені круасани мадам Аліни.

Сергію Синельнику пообіцяли дати срібну зірку за друге місце на турнірі рівно через десять років. Навальний стане президентом РФ, і будучи постійним читачем новин про Синельникову гонитву (офіційна назва Формули 1 з 2018 року) на «Трибуні», на день народження Болотнікова поверне Україні Крим – на Болотній площі починалася його кар’єра як політика, тож він мав певні сентименти до прізвища главреда. Останній, звісно, подякує політику за подарунок, але в душі буде нещасним. Він хотів гіроборд.

Розробники поштового сервісу придумали чергове удосконалення, звісно виключно з мотивів «делаем наш сайт еще более удобным». Для активації пошти користувач мав лівою рукою натиснути Сaps Lock, Ctrl, Shift (обидва) та Alt, а правою всі клавіші від F8 до F12. Паралельно вимагалося на протязі десяти хвилин декламувати Шекспіра і пританцьовувати в ритмі чардашу. Марк Тен, як ортодоксальний представник однойменного клану канібалів по той бік Стіни пропонував новаторську ідею для авторизації – кожен користувач мав віддавати свою нирку. Ідея необхідної підтримки не знайшла. Бог статусів «Трибуни» Кецалькостенкоатль викликав на дуель Жевароді з метою раз і назавжди виявити кращого. Того, хто поставить більше статусів за годину. Ристалище проходило в «Олімпійському» і зібрало 50 тисяч народу. Батл так і не розпочався – Жевароді принципово відмовився танцювати чардаш при авторизації.

Життя тривало, в усіх його непередбачуваних та карколомних несподіванках. На горизонті замайорів «Кращий блогер України-2»...

п.с. текст є результататом виключно хворої графоманської фантазії автора і дійсність жодним чином не відображає.