Історія Дейва

Бійка на льоду – своєрідна наука. Справжній тафгай має завдати супернику десяток ударів, витримати стільки ж і, найголовніше, не впасти при цьому на лід. Одним з найвідоміших костоломів свого часу (котрого понині включають у рейтинги найжорстокіших дуболомів на льоду) був канадець Дейв Семенко, охоронець того самого Уейна Гретцкі.

Дейв Семенко народився в 1957 році у «столиці» українців Канади - Вінніпезі. Його дитинство і юність пройшли на вулиці, де для більшості тамтешніх шпанюків хокей був усім.

З 1974 до 1978 Семенко катався за молодіжку «Брендона» («Brandon Wheat Kings»). Потім його задрафтовали відразу дві команди: в НХЛ «Міннесота Норд Старз» і команда Всесвітньої хокейної асоціації «Х’юстон Аерос». Так-так, середині сімдесятих років ВХА (WCHL) серйозно загрожувала монополії нині могутньої НХЛ. Семенко обрав «Х’юстон», обріс там "м'ясом" і незабаром перебрався до «Едмонтон Ойлерз». І саме тут познайомився з людиною, яка змінила всю його кар’єру і заради якої він був готовий на все. Це був богоподібний Уейн Гретцкі.

Семенко став його «охоронцем» на льоду - змітаючи з шляху все, що могло потенційно загрожувати «Великому» (до речі, цікавий факт – дівочим прізвищем бабусі Дейва було…Гретцкі ! «Нам з Уейном так і не вдалося з’ясувати, родичі ми чи ні, та факт лишається фактом», - зізнавався якось Семенко).

Хоча наш герой був не лише тафгаєм, і при нагоді забивав. Саме Дейв є автором останнього забитого гола у розіграші Кубка Акво – головного трофея ВХА, яка наказала усім довго жити у 1979 році.

У тому ж сезоні його «Едмонтон» увійшов до складу НХЛ. В НХЛ настане ера Гретцкі і його «нафтовиків» - ніхто не міг навіть близько зрівнятися з ними і Семенко став одним з ключових гравців тієї команди. Кожен свій матч цей джентельмен починав вельми своєрідно. За декілька секунд до старту Дейв виїжджав у центральне коло майданчика, складав долоні рупором і кричав: «Хто зачепить Гретцкі, матиме справу зі мною !». Багато хто переконаний - саме завдяки «поліцейським» і свободі, наданій ними, Гретцкі міг набрати стільки очок в своїй кар’єрі. Наприклад, не менш талановитий і великий Маріо Лемьє таких хлопців, як Семенко, не мав, і тому його завжди травмували суперники.

Гретцкі, напевно, став першим хокеїстом, який спеціалізувався виключно на грі. Його попередники Горді Хоу, Моріс Рішар, Джоні Буцик, Бобі Халл, Філ Еспозіто завжди могли постояти за себе. Їм не потрібні були поліцейські, своїм кривдникам вони відповідали самі, причому так, що чіпати їх більше не хотілося. Гретцкі ж був більш «м’якотілим», народженим для швидкісних проходів, віртуозних хитрощів, точних пасів і фантастичних шайб. Інколи, звичайно, і він опинявся в епіцентрі колотнечі, але, кажуть, це було досить убоге видовище. Тому, з «поліцейських» Гретцкі вимагали удвічі більше. Одного дня Семенка навіть відправили в дубль через те, що Гретцкі отримав незначне пошкодження. Проте таких «проколів» у роботі Дейва Семенка майже не траплялось. У цей період Гретцкі не отримав жодної значної травми, і пропустив лише сім ігор з 560 матчів (!) семи сезонів.

Дрібниця, але тим не менше. Гретцкі на забуде про свого вірного «охоронця», навіть після того як їхні долі розійдуться. У 1989 році, коли Семенко вже завершить кар’єру, Уейн ставши кращим гравцем матчу зірок НХЛ на знак подяки віддасть йому свій приз – автомобіль.

Семенко явно любив свою роль. Він так пояснив це в одному з інтерв’ю: «Це властивість мого характеру. Гретцкі – мій партнер по команді, мій друг. Я допомагав йому так само, як в дитинстві заступався за товаришів. Але, повинен визнати у нас була дуже дружна команда, і ми стояли горою один за одного. Ми прагнули до двох речей: вигравати на льоду і відриватися у вільний час».

Щоб деморалізувати суперника йому не обов’язково було розмазувати суперника по борту, іноді вистачало самих лише слів. Одного разу новачок Дейв «Кіллер» Карлсон намагався викликати на бій Семенко. Той глянув на нього і сказав:

«Тю, та як ти взагалі отримав прізвисько Кіллер ? Застрелив свого собаку ?».

Разом з Гретцкі він провів 453 гри. За цей час Двічі Дейв піднімав над своєю головою Кубок Стенлі у 1984 і 1985 роках, а у фінальних матчах на початку 80-х перша трійка «Едмонтона» завжди лишалась незмінною: Семенко-Куррі-Гретцкі. Гра в компанії такого майстра не могла не вплинути на гру Дейва: у 575 матчах НХЛ він закинув 65 шайб, віддав 88 передач (153 очки), а його штрафи в сумі склали 1175 хвилин.

За показником штрафного часу Семенко не рекордсмен, йому, наприклад, далеко до рекорду Тая Домі, з його 3027 штрафними хвилинами за кар’єру. Однак Семенко був кориснішим на льоду, ніж будь-який інший «поліцейський». У одному з матчів він навіть зробив хет-трик, рекорд тафгаїв, повторений Жоржем Лараком через 15 років. Зрозуміло, що асистував йому Гретцкі. «Коли я грав з ним, досить було просто тримати ключку на льоду – його пас завжди знаходив мене. Я не применшую роль інших партнерів по команді, але гра з Гретцкі завжди була особливою. Як тільки він отримував шайбу, всі знали: зараз щось буде! Я був щасливий, граючи з ним»,- згадував Дейв.

У самого Гретцкі часто запитували, з ким йому краще гралось: з Семенком чи Марті Макксорлі (що став охоронцем Гретцкі, після обміну Семенка). «Великий» ніколи не відповідав чітко на це питання: роздаючи компліменти як одному, так і другому. «Мені довелося грати з багатьма класними хокеїстами. У «Едмонтоні» я грав з Дейвом Семенком і Марті Максорлі. Потім Марлі був моїм партнером у Лос-Анжелесі. І той і інший були класними хлопцями і відмінними хокеїстами які забезпечували мені простір на льоду. Вони зробили величезний внесок у наші «перемоги»». Він навіть ніколи не називав їх «охоронці». «Це мої партнери – говорив він.

Семенко мав люту вдачу. Це відзначають всі. При зрості 184 сантиметрів і вазі в 97 кілограмів це був абсолютний чемпіон кулачного бою на льоду, котрий повністю виправдав прізвисько «Цемент», яке пристало до нього ще на зорі кар’єри. За дев’ять років він 79 разів скидав рукавички. На Семенко дивилися зі страхом, та що там казати, його вважали божевільним. Після проведених боїв десятки хокеїстів носять на собі пам'ять про зустріч з ним у вигляді шрамів та штучних зубів. Але не слід вважати його лише охоронцем Гретцкі, що не щадив ради цього нікого довкола. «Я думаю, що хокейна громадськість недооцінює внесок Семенка в роздягальні. Він був дуже компанійським, душею команди. Я не думаю, що його хоч хто-небудь не поважав», - говорив про нього Кевін Лоу. спробував би він сказати щось інше, хе-хе.

Одного разу наставник «Едмонтона» Гленн Саттер, відправляючи своїх гравців на літні канікули, дав їм комплекс вправ, аби ті не втратили форму перед початком нового сезону. У середині літа Саттер став обдзвонювати хокеїстів, аби перевірити, як ті виконують його установки. «Я все роблю, коуч, - сказав йому Cеменко, - ось тільки бігати я не можу». Саттер не на жарт злякався: «У тебе знову проблеми з коліном?» «Ні, - відповів «Цемент», - я просто не можу палити, тому що зустрічний вітер гасить мою сигарету, коли я біжу». У цьому був весь Cеменко, незалежний і жорсткий до всіх.

Проте роки брали своє. 12 декабря 1986 року його обміняли в «Хартфорд». Кажуть при цьому цей мужній здоровань плакав не приховуючи сліз. Плакала вся команда. «Хартфорд» в якому Дейв провів сезон, а потів і «Торонто»(теж сезон) були не рівня великому «Едмонтону» і поступово Дейв почав усвідомлювати, що хокей перестав приносити йому колишнє задоволення. Коли навесні 1988 року виявилося, що «Мейпл Лівз» не потрапляють в плей-офф Цемент не чекаючи закінчення чемпіонату повісив ковзани на цвях.

Усі хокейні вболівальники полюбляють бійки на льоду. Ну добре-добре, більша їхня частина. У хокеї є власні легендарні важковаговики – Горді Хоу, Джон Фергюсон, Кувалад Шульц, Боб Проберт, Джо Кошур, Тай Домі, Дональд Брашир, Джордж Ларак, Дерек Бугаард.

На початку 1980-х неофіційний титул чемпіона з боксу на льоду належав саме Дейву Семенко. 12 червня 1983 році він зустрівся на боксерському рингу з самим Мохаммедом Алі ! Це був один з останніх боїв великого боксера (тоді у нього з’явилися симптоми хвороби Паркінсона), показовий бій, який мав значно більше значення для самоствердження хокеїста, ніж для легендарного боксера.

Повністю деталі цієї події зараз нам не відомі. Достеменно знаємо лише що організацією товариського матчу займався рідний дядько Марка Месьє – Ларі. В його голові весь час крутилися ідеї на кшталт гри у флорбол між збірної зірок Голівуду та «Едмонтон Ойлерз», та реалізувалася лише одна – трьохраундовий бій важковаговиків – Дейва Семенко та 41 річного Мохамеда Алі, що зійшов з трону короля боксу 5 років тому.

В автобіографії Дейва Семенко не сказано ні слова про те, хто ж таки виграв той бій. Можемо лише здогадуватися, що як мінімум, Семенко виглядав достойно.

Семенко досить серйозно поставився до майбутнього бою і тренувався під керівництвом Роккі Адісона, колишнього боксера - середньоваговика, чемпіона Манітоби. Вони вивчали відеозаписи поєдинків Алі і провели багато годин в спортзал. Провели тижневі збори. Алі відправив свого скаута на тренування Семенко, який за великим рахунком прийшов щоб сказати Дейву щось типу: «Не надумай вчинити якусь дурість – типу спроби відірвати Алі голову». Скоріше за все представник Алі був стурбований тим, що сам колишній чемпіон може зробити з тафгаєм, адже Алі був налаштований серйозно.

Семенко ж сам поїхав до Алі до дому перед боєм: «Коли я вперше приїхав до нього до дому обговорити деталі, Алі сказав «Ок, хлопче, покажи що-небудь». Я провів пару комбінацій з тінню, і Алі сказав «не турбуйся хлопче, все буде виглядати добре» і пішов спати» - згадує Семенко.

Пізніше Алі прорекламує бій у властивій собі манері: « Алі прийшов побити Семенко, Семенко вже весь дрижить, і якщо Семенко буде відступати, то за канати полетить» («Ali comes to meet Semenko, But Semenko's starting to retreat, If Semenko goes back an inch further, He'll end up in a ringside seat»).

«Я навіть не знав що вдягнути, в мене навіть боксерок не було. Тому я начепив кросівки з високим верхом. На ринг я вийшов у банному халаті і перш ніж встиг щось сказати, на мене начепили рукавички. І коли прийшов час знімати халат, через них довелося розрізати рукави ножицями», - згадував Дейв.

Сам по собі бій, очевидно був доволі схематичний і більше показовий та рекламний. Скоріше за все і завершився нічиєю, без нокаутів та підняття рук в кінці з оголошенням переможця. Алі напевно показав техніку переміщення по рингу і техніку ударів в повітря щоб порадувати вболівальників. А Дейв, загалом, і не заперечував.

R.I.P.,  Дейве.

Матеріал побудовано на тексті ціє шикарної книжки: Кукушкін В. Розділ дев’ятий. Українські хокеїсти в Канаді// Брезвін А.І., Нога О.П. Український хокей з шайбою/За ред. Ольшанецького Б.М.-Львів: НВФ «Українські технології», 2011.-С.179-233

трохи олдскульного файту вам у стрічку: