«Металіст» – це всього-навсього іграшка Ярославського. Якщо в нього будуть проблеми – клуб зникне
Володимир Гарець нагадує про очевидне.
Концепт «Олігарх рятує український футбольний клуб» завжди мав один значний недолік. Про який всі в футболі знають, але про який воліють не згадувати зайвий раз.
Олігарх зникне – зникне і футбольний клуб.
Ситуації можуть бути різними: змінилася влада в країні, олігарху просто набридло витрачати гроші, в четвер пішов сильний дощ. Коли доля клубу залежить від волі однієї людини – це історія з однаковим кінцем. Відкрийте таблицю УПЛ та першої ліги – скільки клубів нарахуєте, які ніколи б не були під загрозою зникненння чи не пройшли вже через етап забуття?
Не можу і не буду стверджувати, чи знаходився Ярославський за кермом автомобілю, який потрапив в смертельну ДТП – в пошуку доказів вже навипередки змагаються в МВС та Генпрокуратурі. Але я цілком можу спрогнозувати подальший перебіг подій:
1. Зам’яти справу не вдасться (це хотіли вже зробити на локальному рівні – фіаско), бо Ярославський – ідеальна мішень для теперішньої влади в Україні. Олігарх, у якого немає власної медійки, немає значного ресурсу за межами Харкова (точніше – важелів у Києві) і який потрапив у момент, коли МВС потрібна нова історія для реабілітації після справи Трухіна.
Дуже оперативні заяви очільника МВС Монастирського та генпрокурорки Венедіктової тільки підтверджують, що владі ця справа потрібна. Потрібна настільки, що, можливо, вона навіть готова на неупереджений розгляд. Що для України, звісно, дивина.
2. Але і покарати Ярославського навіть за наявністю всіх доказів не вийде, бо зазделегіть покинути країну для людини з грошима взагалі не складно. Що Ярославський вже й зробив. Фактично буде ще один Димінський, який після ДТП та невдалої спроби його охоронця взяти на себе вину вже декілька років переховується в Греції. Вболівальники «Карпат» можуть розповісти харківським вболівальникам про власний досвід.
Чи буде існувати «Металіст» в режимі серйозного гравця українського футболу, якщо попередні дві умови стануть реальністю?
Знов-таки прогноз: ні.
В Україні є ще одна схожа справа з Констянтином Жеваго, який продовжує фінансувати «Ворсклу» на пристойному рівні навіть після оголошення в розшук. Але Жеваго ніколи не був публічною людиною, він майже ніколи навіть не ходив на стадіон підтримувати власну команду. Тому він однаково був дистанційно від клубу – і чомусь вирішив втримати цей зв’язок.
А ось з Ярославським так не буде. Це Римський імператор, який насолоджується оваціями свого Колізею. Без сліпого захоплення, без натовпу журналістів з компліментарними інтерв’ю, без відчуття себе володарем Харкова на подіумі стадіону «Металіст» – без всього цього йому не потрібен футбол. Як і не був потрібен всі вісім років до свого пафосного повернення.
І не хочеться вже в тисячний раз писати, що це буде повторюватися і повторюватися без нагальних реформ, без реалістичних бюджетів та хоча б намагання заробити на футболі. Тут залишається процитувати Леоніда Кучму (іронія долі – за якого майже всі футбольні олігархи і отримали свої гроші): «Це ж було вже».
В цьому конкретному випадку мені не буде жаль ні Ярославського, ні «Металіст». Бо безглуздо вести суперечку з природнім процесом – просто тут він може стати сильно пришвидшеним. Жаль лише вже мертву людину, яка, можливо, стане каталізатором зникнення чи зубожіння ще одного футбольного клубу в Україні.
Далеко не останнього. Ось такий у нас футбол. І таке життя.
Фото: Олександр Осіпов/Forbes.ua, «Металіст»
