На протилежному кінці палиці

Навіть у найбільших асів своєї справи трапляються випадки, коли відшліфовані роками професійні навики можуть дати збій, а міцно закріплене реноме – зазнати хоч і не значних для загальної картини вад, але достатньо помітних, щоб, як мінімум, збити приціл. Якраз уміння повернутися на колишній рівень після дошкульної невдачі відрізняє справжнього доку від тимчасового улюбленця долі.

Мончі цей процес проходив неодноразово. У тіні найрізноманітніших індивідуальних перемог ховаються також і його серйозні промахи, які, безперечно, залишали свій слід на не зовсім вдалих сезонах. "Севілья" ніколи особливо не розкидалася грішми, а витрачати більш-менш великі суми почала лише після двох тріумфів поспіль у Кубку УЄФА. Як і у кожного клубу, який купує гравців, ризик фінансових втрат став досить високим, тому і андалусійців з часом не могла не спіткати ця ж проблема. З цього приводу хотілося б розповісти про трансферні невдачі, а то й відверті провали, які зазнавала "Севілья" в своїй новітній історії.

Одразу варто зазначити, що ця не надто клопітка праця жодним чином не створена для того, щоб якось очорнити видатну п’ятнадцятирічну кар’єру сеньйора Рамона, або ж зробити такий недвозначний натяк на перехід Євгена Коноплянки. Незважаючи на одну з найвищих зарплат у команді, українець перейшов до "Севільї" у статусі вільного агента, тому в цей рейтинг не потрапить за будь-якого розвитку подій.

9. Абдулай КОНКО

Позиція: правий захисник

Прийшов: 2008 – "Дженоа" (€8,5 млн)

Пішов: 2011 – "Дженоа" (€6 млн)

Збитки: €2,5 млн

Оренди: –

Одним з перших, хто був покликаний замінити Дані Алвеса на правому фланзі захисту, став 24-річний француз сенегало-мароканського походження Абдулай Конко. Швидкість, пластичність та схожа тілобудова робили з новачка практично ідеальний прототип зіркового бразильця, якому після переходу до "Барселони" випала честь увійти до переліку найвдаліших трансферних операцій Мончі. Конко чудово зарекомендував себе в першому ж сезоні в складі "Дженоа" під керівництвом Джан П'єро Ґасперіні, тому зовсім не дивно, що правий латераль "Грифонів" упав у око "Севільї", яка тим часом якраз підшуковувала виконавця на цю позицію. Контракт був підписаний на п’ять сезонів, а клаусула склала цілих €60 млн!

Конко провів на "Рамон Санчес Пісхуан" два з половиною сезони, але в жодному з них не міг віднести себе до повноцінних гравців основи. Протягом цього періоду частенько програвав боротьбу за місце у старті гравцям, які номінально відносилися навіть до інших позицій: спершу Аківальдо Москері, а потім і Адріану з Мартіном Касересом. Зрозуміло, що опинявся француз на лаві запасних не просто так, а за свою невпевнену гру, в якій не рідко домінували в’ялість та деяка незграбність, яку суперники з великим задоволенням використовували. Апогеєм помилок стали два матчі проти "Барселони". У першому з них – за Суперкубок – Конко зрізав м’яча у власні ворота, а в чемпіонаті примудрився отримати вилучення ще в першому таймі після знущань від Педро.

Узимку цього ж сезону "Дженоа" вийшла на "Севілью" з метою повернути блудного сина додому, і навіть зрештою виклала за нього €6 млн, що дозволило іспанцям відбити більшу частину витрат хоча б у фінансовому плані.

8. Бабакар ДІАВАРА

Позиція: центральний нападник

Прийшов: 2012 – "Марітіму" (€3 млн)

Пішов: 2015 –  вільний агент

Збитки: €3 млн

Оренди: "Леванте", "Хетафе"

Сезон 2011/12 для "Севільї" під проводом Марселіно розпочинався дуже вдало – першої поразки в чемпіонаті команда зазнала лише в 12 турі. Але такий набраний темп під кінець першого кола перетворився на жалюгідне шкутильгання, яке завершилося падінням у нижню половину турнірної таблиці і відставкою головного тренера. Взимку андалусійці були змушені шукати підсилення, що привело до кількох підписаних угод, найгучнішими з яких стали повернення Хосе Антоніо Реєса та трансфер сенегальського нападника "Марітіму" Баба Діавара, який в першій частині сезону відзначився у Лізі Саґреш 10 голами у 15 матчах.

Та на більш високому рівні африканський форвард, як то говориться, спіймав облизня. За перші півтора роки Баба відзначився лише трьома взяттями воріт, що якось не дуже корелює зі статусом талановитого бомбардира. Оренда до "Леванте", як не дивно, теж не дала будь-якого позитивного результату – ті ж три м’ячі, щоправда, за сезон. З приходом до керма "Севільї" Уная Емері стало остаточно зрозуміло, що нав’язати серйозної конкуренції основним зірковим нападникам у Баба не вийде, тому минулу темпораду сенегалець провів уже в "Хетафе", де не зумів закріпитися навіть у команді, яка переживає гостру нестачу форвардів. Цього літа "Севілья" в односторонньому порядку розірвала контракт з "новим Ель Хаджі Діуфом".

7. Аківальдо МОСКЕРА

Позиція: центральний захисник

Прийшов: 2007 – "Пачука" (€8 млн)

Пішов: 2009 – "Амеріка" (€4,2 млн)

Збитки: €3,8 млн

Оренди: –

Відчувши смак великих перемог, керівництво вирішило, що робити ставку виключно на непересічний талант свого спортивного директора не зовсім правильно для такого серйозного клубу. Близько €30 млн пішли на придбання нових виконавців, що стало на той час рекордною сумою для "Севільї". Найцікавіше, що те трансферне вікно, перед сезоном 2007/08, видалося, мабуть, найневдалішим за п’ятнадцятирічну діяльність Мончі. Більш ніж четверту частину з цих грошей витратили на центрального захисника мексиканської "Пачуки" Аківальдо Москеру, придбавши його на вакантне місце Айтора Осіо, який повернувся до "Атлетіка" завершувати кар’єру.

Дебютний сезон у Європі колумбієць може занести собі до активу, провівши більше 20 матчів в основі та допомігши здобути Суперкубок Іспанії. Але і на цей раз випробування часом було провалене. Москера все частіше опинявся на лаві запасних, інколи вимушено закриваючи правий фланг, де, зазвичай, виглядав як слон у крамниці з посудом. Наприкінці 2008 року, після невдалих матчів проти "Сампдорії" у Кубку УЄФА та "Мальорки", Аківальдо зазнав нещадної критики журналіста АS Віктора Фернандеса. Конфлікт вийшов на новий рівень, коли обидва фігуранти цієї історії пересіклися в готелі, де розташовувалася "Севілья" після матчу в балеарській столиці. Реакція не змусила себе чекати: "Якщо ти продовжиш писати про мене такі речі, то з тобою може статися щось дуже небезпечне", - кремезний колумбієць висловився зрозуміло, як ніколи. Згодом йому, звичайно ж, довелося вибачитися, але реноме було зіпсовано остаточно. Догравши так-сяк до літа, проблемного персонажа було продано назад до Америки в однойменний клуб, з якого вдалося вибити ще досить непогану компенсацію.

6. Ману ДЕЛЬ МОРАЛЬ

Позиція: фланговий нападник

Прийшов: 2011 – "Хетафе" (€4,5 млн)

Пішов: 2015 – вільний агент

Збитки: €4,5 млн

Оренди: "Ельче", "Ейбар"

Було б великою оманою вважати, що Мончі веде свою пронозливу діяльність лише в італіях, португаліях чи америках. Дослідження внутрішнього ринку гравців відбувається позачергово і не менш пильно, ніж закордоном. Улітку 2011 року продаж Дієґо Капеля змусив "Севілью" шукати підсилення на лівий фланг нападу. Найкращим варіантом видавався лідер "Хетафе" Ману дель Мораль, який провів прекрасний сезон за "асулонес" і навіть отримав виклик від Вісенте Дель Боске до лав національної збірної на товариські матчі проти США та Венесуели. Досить рано зарекомендувавши себе в Прімері, вихованець мадридського "Атлетіко" пішов на підвищення лише в 27-річному віці.

Знову, як і в попередньому випадку, новачок одразу заявив про себе, зайнявши законне місце в основі. Перший свій сезон в Андалусії Ману відзначив десятьма забитими м’ячами, що для флангового нападника є більш ніж достойним результатом. Діяв він у дещо іншій манері, ніж Капель, - не так сильно прив’язуючись до флангу, що і дозволило йому зайняти друге місце у списку бомбардирів своєї команди, одразу за Альваро Неґредо. Але й цього разу герою не вдалося уникнути так званого синдрому другого сезону. Мічель, а потім і Емері, все більше довіряли місцевому ідолу Реєсу, тому дель Моралю залишалося вдовольнятися лише виходами на заміну. Дві оренди в "Ельче" і "Ейбар", схоже, лише прискорили регрес колись дуже талановитого футболіста. Не дивно, що після закінчення дії орендних угод "Севілья" не мала жодного наміру продовжувати співпрацю з виконавцем, який запам’ятався уболівальникам здебільшого своєю млявістю на футбольному полі та загубленими нагодами.

5. АЛЕКСІС Руано

Позиція: центральний захисник

Прийшов: 2010 – "Валенсія" (€5 млн)

Пішов: 2013 – "Хетафе" (вільний агент)

Збитки: €5 млн

Оренди: "Хетафе"

Перед самісіньким закриттям літнього трансферного вікна 2010 року "Севільї" вдалося вихопити центрального захисника "Валенсії" Алексіса Руано. Себастьян Скілаччі якраз перебрався до лондонського "Арсеналу", тому для керівництва андалусійців це був хороший варіант підсилення оборони. На "Местальї" Алексіс зарекомендував себе хоч і травмонебезпечним, але досить вправним захисником, якому ніколи не бракувало справжніх бійцівських якостей. Проте, з мінусів у нього завжди чітко виділялися певна метушня в діях і відсутність холоднокровності. Безперечно, зіграв свою руль у цьому переході і статус одного з найперспективніших представників задньої лінії в Іспанії, який закріпився за уродженцем Малаґи ще три-чотири роки до цього.

Перший сезон у новому клубі за традицією пройшов вдало – Алексіс багато грав, як і раніше заробляв велику кількість попереджень, а претемпорада, проведена ще з попереднім клубом, ніяк особливо не вплинула на загальний розклад сил. Проблеми почалися, як і зазвичай, через рік по приходу. У першій половині сезону 2011/12 Алексіс провів лише два поєдинки на старті, остаточно чомусь зникнувши з поля зору після голу в ворота "Вільярреалу" на 85 хвилині, який дозволив "Севільї" вирвати нічию на "Ель Мадріґалі". Така ситуація не могла влаштувати амбіційного футболіста в розквіті сил, тому взимку було прийняте рішення спершу відправитися в оренду "Хетафе", а потім у статусі вільного агента вже на постійній основі повернутися до клубу, в якому йому колись вдалося себе відмінно зарекомендувати.

4. Том ДЕ МЮЛ

Позиція: правий півзахисник

Прийшов: 2007 – "Аякс" (€5 млн)

Пішов: 2012 – вільний агент

Збитки: €5 млн

Оренди: "Ґенк", "Стандард"

Якщо абстрагуватися від будь-яких фінансових складових, а брати до уваги лише очікування та підсумковий суто спортивний результат, то, однозначно, в такому б рейтингу з великим відривом лідирував перехід з амстердамського "Аякса" 21-річного бельгійця Тома де Мюла. Зараз уже не багато хто згадає мініатюрного флангового гравця, який виблискував у складі нідерландського гранда. Його, як і багатьох інших зірок Ере атакуючого плану, в більш сильних клубах і чемпіонатах, де одними з основних догм є пресинг та щільна опіка, чекала невдача.

Власне, про перебування де Мюла в "Севільї" розповідати практично нічого, зважаючи на те, що за п’ять років контракту бельгієць зіграв за "нервьоненсес" лише дев'ять матчів, у яких відзначився одним голом. Можна сказати, що визначив його долю на "Рамон Санчес Пісхуан" уже перший сезон, коли новачок майже увесь чемпіонат мав проблеми з пахом і, відповідно, на полі практично не з'являвся. Також свою роль зіграв стрімкий прогрес Хесуса Наваса, який практично не залишив шансів конкуренту за позицією. Дві оренди де Мюла до клубів з батьківщини прогнозовано ніяких позитивних поштовхів не дали, тому ні про яке можливе продовження співпраці мова не велася. Через два роки скитань вільним агентом, у 2014-му, колись дуже перспективний гравець офіційно завершив кар’єру в 28-річному віці.

3. Тіберіо ҐУАРЕНТЕ

Позиція: центральний півзахисник

Прийшов: 2010 – "Аталанта" (€5,5 млн)

Пішов: 2014 – "Емполі" (вільний агент)

Збитки: €5,5 млн

Оренди: "Болонья", "Катанья", "К'єво"

Серед усіх найсильніших футбольних держав світу представників кальчо в Іспанії завжди була майже найменша кількість, якщо не брати до уваги, за зрозумілих причин, англійців. З відомих довгожителів можна пригадати хіба що Амедео Карбоні, який вже у цілком зрілому віці перебрався до "Валенсії", і ще встиг відіграти на високому рівні дев'ять сезонів. Якщо ж виокремлювати серед них лише гравців "Севільї", то одразу ж спадає на думку Енцо Мареска – безпосередній учасник того золотого періоду імені Хуанде Рамоса. Його сім сезонів у Прімері та цілих десять – П'єр Луїджі Керубіно, разом з Карбоні, складають найдовші етапи кар’єри представників Італії на Піренеях.

Улітку 2010 року "Севілья" чомусь вирішила пригадати вдалий експеримент, пов'язаний з Марескою, і підписала в середину поля одразу двох італійців – Луку Чіґаріні та Тіберіо Ґуаренте. Якщо ж за гравця "Наполі" андалусійці виклали лише орендних €300 тисяч , то за не таке вже й молоде дарування "Аталанти" довелося заплатити цілком солідну суму, оформивши повноцінний трансфер, який став рекордним для Мончі в те міжсезоння. Та на практиці новачки жодним чином не зуміли нав’язати конкуренцію Ромаріку, Зокора та Ренату, в перший сезон на пару провівши лише 13 поєдинків. Орендований Чіґаріні одразу ж повернувся в Італію, де після переходу до "Аталанти" став твердим гравцем основи команди з Берґамо, а от Ґуаренте, потинявшись орендами на батьківщині, вирішив кинути якір у Тоскані, де приміряв на цей раз футболку "Емполі" – вже шосту за рахунком у своїй кар’єрі.

2. Лаутаро Херман АКОСТА

Позиція: нападник

Прийшов: 2008 – "Ланус" (€7 млн)

Пішов: 2013 – "Ланус" (вільний агент)

Збитки: €7 млн

Оренди: "Расінґ", "Бока Джуніорс"

Попередні випадки, хоч і стали відвертими невдачами, але назвати їх якимись тотальними катастрофами язик не повертається. Все-таки підсумкові збитки входили в не надто критичний діапазон навіть для звичної до економії "Севільї". А от втрати від придбань двійки лідерів цього рейтингу вже класифікуються справжніми провалами, яких в Мончі, проте, за півтора десятиліття можна перерахувати пальцями однієї руки. Варто відзначити, що кожен з них зумовлений також і, певною мірою, травмами, які серйозно дошкуляли цим футболістам проявити себе з кращого боку. Незважаючи на це, покладені надії були безповоротно втрачені, за збігом обставин, чомусь виключно в атакуючій ланці.

Лаутаро Акоста переїжджав до Іспанії одним з тих молодих латиноамериканських гравців, яких більш ніж достатньо з'являється в Європі ледь не кожного трансферного вікна. Вже в статусі гравця "Севільї" мініатюрний нападник відправився до табору олімпійської збірної Аргентини, яка готувалася до Ігор у Пекіні 2008 року. Попри шалену конкуренцію у тій зірковій команді зі сторони Мессі, Аґуеро, Лавессі і Ді Марії, "Мишеня" все одно зумів проявити себе, принісши перемогу в дебютному поєдинку проти Кот-д'Івуару. На жаль, в Андалусії Акості мало довіряв і Маноло Хіменес, і Антоніо Альварес і Ґреґоріо Мансано, та й вище згадані травми регулярно давалися взнаки. Річні оренди до сантандерського "Расінґа" та "Боки" ситуацію не виправили, тому, по завершенні дії трудової угоди з "Севільєю", невдачливий аргентинець повернувся до рідного "Лануса".

1. Аруна КОНЕ

Позиція: нападник

Прийшов: 2007 – ПСВ (€12 млн)

Пішов: 2012 – "Леванте" (вільний агент)

Збитки: €12 млн

Оренди: "Ганновер", "Леванте"

І знову пора повернутися до щедрого на невдачі літнього трансферного вікна 2007 року. Вище вже згадувалися інші його представники – Аківальдо Москера та Том де Мюл. В той час, крім оборони та флангу, "Севілья" була змушена підшуковувати ще одного нападника, який би міг поборотися за місце в основі з практично безальтернативною парою Фредерік Кануте – Луїс Фабіану. З огляду на те, що Алєксандр Кєржаков не виправдав покладених на нього надій, а Ернесто Хав'єр Чевантон (якого в нас тоді постійно чомусь називали Шевантоном) в Іспанії не відзначався особливою результативністю, менеджмент андалусійців зробив рішучий випад у сторону Нідерландів, де різноманітних талановитих нападників завжди було вдосталь.

Трохи запізнившись з термінами, "Севільї" довелося поспішати, щоб встигнути завершити перехід до закриття трансферного вікна, тому особливого часу на торги в неї не залишилося. Позбувшись своєї основної переваги, керівництву "нервьоненсес" нічого не залишалося як викласти цілих €12 млн за форварда ПСВ Аруну Коне. І спершу здавалося, що, начебто, не прогадали: вже в першому своєму матчі за новий клуб івуарієць заробив пенальті, а через дев'ять днів вразив ворота "Еспаньйола". На цьому, якщо врахувати ще гол празькій "Славії" в ЛЧ, бомбардирські подвиги Коне на новому місці роботи завершилися. Влітку, перебуваючи в таборі своєї національної збірної, він отримав пошкодження хрестоподібних зв'язок лівого коліна, що на довгий період вивело його зі строю. Повернувшись на поле тільки через півроку, Аруна ще деякий час безуспішно намагався закріпитися в основі, але зрештою був вимушений відправитися за ігровою практикою до "Ганновера" перед знаковим для всіх африканців Чемпіонатом світу в ПАР. Щоправда, цей хід також виявився невдалим, тому Мундіаль на Чорному континенті пройшов без нього. Біла смуга в кар’єрі Коне настала з орендою до "Леванте", де він нарешті зумів повернути собі голеадорські навики та забити "Валенсії", двічі "Мадриду", "Атлетіко" та "Севільї", яка навіть не внесла до орендної угоди пункт про заборону виступів проти команди, якій належить контракт гравця.

Узагальнена таблиця для порівняння.