Голодні ігри. На межі

10 червня розпочнеться одне з найбільш непередбачуваних та виснажливих змагань іспанського сезону – плей-офф за право отримати третю останню путівку до максимальної категорії національного чемпіонату. За дванадцять днів фіналісти будуть змушені провести по чотири виснажливі поєдинки, в яких ризик помилки, як ніколи, сидітиме у підсвідомості гравців та тренерів. Досвід показує, що за такого формату навіть "випадковий" колектив може сказати вагоме слово. Тільки от лякатися своєї ж зухвалості вже відверто пізно, тому що від мрії тебе відділяє всього один гол, а у кишені ще цілих кілька хвилин.

Так склалося, що останніми сезонами в Сеґунді можна спостерігати достатню кількість команд, які ще зовсім нещодавно ходили в статусі завсідників елітного дивізіону. І якщо гіпотезу про виліт "Бетіса" через якесь фатальне непорозуміння самі ж "Огірки" довели своїм потужним фінішем, то такі клуби, як "Осасуна", "Мальорка" чи "Сараґоса" цілком справедливо були вимушені врешті-решт понизитися у класі і затриматися там до кращих часів.

Серед першої шістки команд лише "Жірону" з деякою натяжкою можна назвати сюрпризом, а от всі інші претенденти мають у своєму доробку не один сезон у Прімері, та й за рівнем кадрового потенціалу вони зовсім не відносяться до місцевих "попелюшок". Власне, на верхівці турнірної таблиці зібралися всі основні фаворити, крім, хіба що, вище згаданих памплонців з балеарцями, які зараз переживають особливо загострену кризу.

Перший півфінал

"Вальядолід" – "Лас Пальмас" (у чемпіонаті – 1:2, 1:1)

5 місце. "Вальядолід" +21 =9 -12 (65:40) 72

Один з головних "ліфтерів" іспанського футболу вкотре намагається піднятися поверхом вище, щоб спробувати закріпитися серед когорти найсильніших. Приклад "Райо" став уже серед команд Сеґунди справді прозивним, коли в одному місці і в один час зустрілися три основні, зведені до спільного знаменника, складові успіху таких клубів: терпеливе керівництво, тренер з футболу та об’єднані спільною метою гравці. Зрозуміло, що в Пуселі ще поки занадто рано говорити про щось подібне, хоча б з огляду на те, що до виконання поставленої задачі залишок дороги ледь не довший, аніж уже пройдений шлях.

На користь "бланківіолетас" говорить один з найкращих підборів виконавців у дивізіоні, який відчутно поступається лише чемпіонському, та відносно невелика, як для Сеґунди, кількість узятих в оренду гравців. Практично весь кістяк команди залишився ще з часів змагань у еліті, підсилений до того ж воротарем Хаві Варасом, відомим за виступами в "Севільї" та "Сельті", парагвайським вінґером  "Вільярреала" Ернаном Пересом та юним форвардом "Леванте" Рожером Марті. Основним же натхненником гри "Вальядоліда", як і раніше, залишився Оскар. Людей з таким тонким пасом і відчуттям моменту відшукати в Сеґунді доволі важко, тому для команди з "Хосе Соррільї" він навіть у такому віці є неоціненною перевагою над суперниками.

Для їх амбіційного тренера битви в плей-офф не є чимось новим. Влітку 2013 року "Жірона" Рубі пройшла в півфіналі "Алькоркон", після чого поступилася місцем нестримній "Альмерії" Хаві Ґрасії, Шарлеса та Алейша Відаля. Той невдалий досвід у ролі антагоніста на чолі скромної каталонської команди, яку мало хто тоді хотів бачити у Прімері, крім її власних уболівальників, повинен допомогти Рубі вже зараз, коли саме його колектив можна назвати одним з найбільш досвідчених та збалансованих.

4 місце. "Лас Пальмас" +22 =12 -8 (73:47) 78

Головний невдаха іспанських плей-офф за не надто довгий час його проведення знову пробуватиме свої сили в підступних та невдячних іграх "на виліт". Більш нелогічну історію, яка сталася з "амарільйос" минулого літа, важко собі й уявити. Ще на рік раніше вони вилітали на першій стадії. Проте з певним оптимізмом можна заявити, що канарці все ближче і ближче до максимальної категорії, що робить їх загартованими бійцями в такого роду змаганнях, де набутий досвід відіграє ледь не найважливішу роль.

У першій половині чемпіонату "Лас Пальмас" довгий час навіть йшов у лідерах, а потім – і просто в зоні прямого потрапляння до Прімери, але "Жірона" і "Спортінґ", які набрали ходу вже протягом сезону, в підсумку зіпхнули острів’ян аж на четверту сходинку. Такий запал "амарільйос" на старті першості дещо здивував, адже в порівнянні з попереднім сезоном команда дещо втратила у рівні виконавців, суттєво підсилившись лише орендованим у "Бока Жуніорс" талановитим нападником Серхіо Араухо. Саме завдяки його бомбардирським навикам, у першу чергу, команда і зуміла видати відмінний результат в осінньо-зимовому відрізку.

Запрошуючи на тренерський місток замість невдачливого Хосіко нову особистість, одіозний президент клубу Міґель Анхель Рамірес слушно розраховував отримати в своє розпорядження спеціаліста з пунктом у кандидатському резюме про вивід команди до еліти. Успіхи нинішньої "Сельти" навряд чи змогли б існувати без закладеного підґрунтя Пако Еррери. В той час, коли ще Мікаель Крон-Делі борознив фланг півзахисту, а Яґо Аспаса вважали новою зіркою місцевого футболу, каталонець надавав перші обриси ґалісійському диву. На Канарах уродженець Барселони не змінює собі в своїх переконаннях, створивши найяскравішу в дивізіоні команду – за забитими м’ячами канарці розділили перше місце з недосяжним практично в усіх аспектах "Бетісом". Силовий та дещо прямолінійний минулорічний "Лас Пальмас" при Еррері перетворився в розкішний колектив не в останню чергу завдяки середині поля, де по-новому розкрився витончений Вісенте Ґомес та вчорашній дублер Роке Меса, якого, схоже, занадто довго "маринували" в філіалі.

Другий півфінал

"Сараґоса" – "Жірона" (у чемпіонаті – 2:1, 1:1)

6 місце. "Сараґоса" +15 =16 -11 (61:58) 61

У "Сараґоси" – мало грошей і багато боргів. Це просте і зрозуміле визначення, мабуть, краще за все характеризує теперішній стан справ араґонців, коли розмови доходять ледь не до введення в правління клубу зовнішньої адміністрації. Настільки принизливий поворот подій зараз цілком можливий на мальовничих берегах Ебро, тому навіть такі результати можна занести їм в актив. Та й перехід до рук сторонньої організації далеко не завжди ставить крапку на повноцінному існуванні, тим більше для такого видатного клубу. Є чудовий приклад "Леванте", коли "ґранотас" через суд визнали неплатоспроможними і запровадили там так звану "la administración concursal". Але, як бачимо, валенсійці досі живі-здорові і, як на свій вік, непогано виглядають.

Команда Ранко Поповіча має один суттєвий мінус перед конкурентами – це велика кількість орендованих гравців. Навіть якщо "Маньйос" і вдасться вийти переможцем у плей-офф, вони все одно навряд чи зможуть когось з запозичених підписати знову, хіба що якийсь з клубів-власників змилується і відпустить непотрібного йому виконавця задарма. Такі речі хоч і трапляються, проте доволі рідко, тому всерйоз розраховувати на щось подібне не вартувало б. Найприкріше, що в Прімері за таких обставин "Сараґосу" може чекати доля "Кордоби", яка рвалася туди з усіх сил, але в підсумку відверто виявилася неготовою до подібного рівня. Логічним рішенням у такій ситуації було б дограти спокійно сезон, а там спробувати провести нормальну трансферну кампанію, не побудовану на практиці масових оренд, і дати можливість сербові провести повноцінну претемпораду, якої він був позбавлений, очоливши команду лише в листопаді. Хоча з людської точки зору така розстановка пріоритетів була б, звичайно ж, відвертим плювком в обличчя уболівальників та й самих гравців, які, виходячи на поле, навряд чи сильно замислюються, що їх трудова книжка лежить в відділі кадрів зовсім іншого клубу.

Якщо ж говорити про суто спортивні речі, то "Сараґоса" є реальним претендентом на підвищення у класі як і кожен з інших учасників плей-офф. Буває, грі команди бракує цілісного малюнку та різноманіття в атаці, що призводило до незапланованих втрат очок, які змусили "Маньйос" до останнього боротися за шосте місце навіть з більш скромною, ніж вони, "Понферрадіною". Сльози Борхи Бастона, після отриманої травми в грі проти "Вальядоліда", ще можуть виявитися передчасними, і місцевому Пічічі таки вдасться допомогти партнерам у найвідповідальніший момент сезону, тому що без нього атака "бланкільйос", як правило, виглядає зовсім осиротіло. Його відсутність та від’їзд до збірної U-19 капітана команди Хесуса Вальєхо, зокрема, здорово відобразилися в домашній поразці від "Лас Пальмас" у передостанньому турі.

3 місце. "Жірона" +24 =10 -8 (63:35) 82

Гол аргентинського нападника "Луґо" Пабло Ніколаса Кабальєро на першій компенсованій до другого тайму хвилині перевів "Жірону" з зони прямого потрапляння у Прімеру в непередбачувані ігри "на виліт". Господарі "Монтіліві" не опустили рук і їх центральний захисник Флоріан Лежен ударом головою, здавалося, знову вивів свою команду вперед, але безпощадна відмашка бокового арбітра на цей раз остаточно поховала надії каталонців на прямий вихід, за що він, власне, і отримав пляшкою, кинутою з трибун. Після фінального свитка на вболівальників і гравців "Жірони" було справді боляче дивитися, особливо на воротаря Ісаака Бесерру, який відверто не приховував сліз.

Та впадати у відчай чудовій каталонській команді зовсім не варто. Якщо Пабло Мачіну вийде не дати своїм підопічним потрапити в психологічну яму після такого серйозного удару, то саме вони будуть явними фаворитами в протистоянні з "Сараґосою", а за випадку успішного проходу – і в фіналі також. Темп на фінішному етапі першості настільки зріс, що в підсумку навіть сім перемог та дві нічиї в останніх дев'яти матчах не дозволили "альбіррохос" вийти переможцями в цій напруженій гонці.

Модернову нині схему з трьома центральними захисниками дуже рідко можна зустріти в Іспанії, але Мачін вирішив, що така формація зможе внести щось нове в дії команди, яка минулий сезон завершила на відстані одного очка від зони вильоту. Стрімкі, по-хорошому агресивні латералі Міґель Сіфуентес та Давід ЖункА відіграють одну з ключових ролей, прекрасно підійшовши під таку схему, де ширина оборони легко трансформується в ширину атаки, і навпаки. Активний тиск на чужі ворота по всьому фронту, підкріплений присутністю двох потужних центральних нападників, можуть витримати,  як показав чемпіонат, лічені колективи.

Прямий вихід

2 місце. "Спортінґ" +21 =19 -2 (57:27) 82

Після вильоту до Сеґунди влітку 2012 року  і передчасної смерті Маноло Пресьядо, керівництво клубу вирішило зробити певну паузу та розібратися у внутрішніх проблемах, для того щоб спершу закласти міцний фундамент, а вже потім будувати наполеонівські плани. Поволі астурійці прощалися з заслуженими ветеранами і їх не менш солідними контрактами, при цьому намагаючись якомога менше захоплюватися короткотривалими орендами. Така практика дала свої плоди у вигляді здорової фінансовій ситуації та можливості виступати на сучасному, комфортабельному стадіоні, на який з великою охотою ходить величезна армія прихильників.

Дати зелене світло власним вихованцям – це саме та "idea clara", про яку говорять багато клубів, але далеко не всі з них її дотримуються справами. Нинішній "Спортінґ" до таких не відноситься. Левова частка гравців основного складу є випускниками місцевої школи "Марео" – безперечно, однієї з найкращих у країні. Практично на кожному офіційному сайті будь-якого клубу Іспанії існує великий окремий розділ, присвячений дитячо-юнацькому футболу. На стильній веб-сторінці "рохібланкос" цей закуток має своє особливе значення, якому в Хіхоні просто зобов’язані приділяти достатньо уваги.

Абелардо ще з часів кар’єри гравця не зі слів знає, що таке гра в обороні, а виступи за "Барселону" прищепили йому любов до швидкісного та комбінаційного футболу. Якраз таким він бачить свій "Спортінґ" зараз, і ще значно більш сильнішим та харизматичним – у майбутньому. Щоправда, інколи всьому цьому різнобарв'ю стрімких атакуючих півзахисників відверто не вистачає націленості на ворота, яка зникає через відсутність забивного форварда. Міґель Анхель Ґерреро лише наприкінці сезону взяв на себе цю важку ношу, але на той час було втрачено вже дуже багато залікових пунктів. Незважаючи на найменшу кількість поразок серед усіх команд дивізіону, "Спортінґ" величезну, як для другого місця, кількість поєдинків зумів звести лише до нічиєї. Минулого сезону на "Ель Моліноні" виблискував результативністю Стефан Щеповіч, але влітку був викуплений "Селтіком", а серед доморощеної молоді заміни йому поки що не знайшлося.

До кампанії з продажу абонементів на цей сезон тамтешні PR-менеджери підготували чудовий промо-ролик, з якого випливає очевидна лінія розвитку клубу та стає зрозуміло, чому саме Астурія навіки залишилася ледь не єдиним клаптиком Піренейського півострову, який сарацинам так ніколи і не вдалося завоювати повністю.

P. S. Дещо не в тему, але не можна обійти стороною жахливу звістку щодо "Ельче" - команди зі своєю фірмовою манерою гри, чуттєвою історією і прекрасними вболівальниками. Трагедія "Зелених смуг" - це якраз один з тих прогнозованих і точно не останніх результатів бенкету за часів чуми…