Валентин Слюсар: як непотрібний Лобановському гравець ледь не вибив «Динамо» з єврокубків

Нервовий матч Кубку УЄФА досягає кульмінації. «Динамо» тисне на ворота «Металіста» у сподіванні на необхідний гол, який майже напевно виведе їх до чвертьфіналу. Газон вже геть не схожий сам на себе, а своїми вибоїнами швидше нагадує галявину танкової битви під Прохорівкою. 78 хвилина. Емоційний апофеоз. Поки для когось поле вже стало однакове, що в ширину, що в довжину, шанс знаходить Мілош Нінкович. Він проривається по лівому флангу і виконує простріл. Динамівці на нього не відгукуються, зате відгукується незграбним дотиком Андрій Березовчук.

Автогол. Валентин Слюсар, який оформив в тому матчі дубль, падає під тягарем розпачу і втоми. Шевченко згадував усі значущі епізоди кар'єри поки йшов бити пенальті Буффону на «Олд Траффорд», Слюсар – лежачи на вибитому газоні ОСК «Металіст».

●●●●

Юність в «Динамо». Вважався перспективним, але завадили травми

Складно повірити, але Слюсар колись був молодим. Хоча, якщо поглянути на «Валіка» (як його називали харківські фанати), то одразу ж відносиш цю людину до класичного типу ціпких бульдогів на кшталт Єзерського чи Федецького. Здається, наче всі вони народилися одразу в тридцять років.

Слюсар вихованець київського «Динамо». Молодим в ньому бачили якісного гравця лінії атаки, що підтвердив сезон 1995-1996, де Валік накидав 6 голів в 15 матчах за «Динамо-2». Агресія та юнацька майстерність не залишилися поза увагою і Йожеф Сабо заявив хлопця на Лігу чемпіонів. Та цього турніру, зрештою, не побачив жоден з них. Слюсар отримав серію травм, а Сабо не зовсім логічний вчинок від Суркіса у справі шуби та арбітра.

Рецидиви вибили Валентина на півтора роки і це геть ускладнювало його становище. Бо ж отримував травму ще в складі посереднього європейського клубу, а відновився в команді, яка розбивала «Барселону» на «Камп Ноу». Слюсар складно пізнавав нове середовище, був сірим навіть на фоні першої ліги і все частіше виступав лишень за «Динамо-3». Там з форварда зліпили центрального півзахисника, який, одначе, взагалі не був схожим на потенційну заміну Калитвинцеву, Максимову чи Гусіну.

Шалені оренди. Забив в дуже дивному матчі, протистояв Едгару Давідсу

Розуміючи, що шанси на основу не обговорюються навіть на рівні потаємних мрій, Слюсар погодився на оренду в донецький «Металург». Там вдалося закріпитися в старті, відігравши майже всю першу половину сезону у вищій лізі. Найбільш пам’ятним був матч проти «Карпат». Командами заздалегідь було домовлено про те, що донеччани «віддадуть» гру, чим ті грамотно займалися в першому таймі - програвши 3:1. Однак в перерві виявилося, що кошти досі не переказані за «потрібною адресою», і розлючені металурги накидали львів’янам повну торбу, засвітивши на табло підсумкові 4:3. Один з голів був якраз на рахунку Валентина Слюсара.

Успішний виступ збільшив інтерес до персони Слюсара і взимку він покинув «Металург». Наступним місцем зупинки повинна була стати Росія, ось що говорить про той період сам Валентин: «Я повернувся з «Металургу» із бажанням боротися за шанс в основі «Динамо», однак Суркіс запросив до себе в кабінет мене і Богдана Єсипа, та запропонував всього два варіанти – оренда в «Уралан» або «Ростсельмаш». В підсумку, ми поїхали до Ростова».

Про цей період кар’єри Валентин взагалі воліє зайвий раз не згадувати. Позаяк їх з Єсипом не вважали повноцінними членами команди та не підпускали до регулярної гри в основі. Єдиною світлою плямою став виступ в Кубку Інтертото. Жереб звів «Ростсельмаш» з «Ювентусом», і розуміючи, що шансів на прохід далі немає, тренер росіян випустив резервний склад. Слюсару випала нагода гризтися за центр поля проти Едгара Давідса та Антоніо Конте, але фортуна миттєво взяла компенсацію – в тій же грі Валік отримав чергове пошкодження, яке пришвидшило повернення в Київ.

Відіграв 5 сезонів у футбольній трясовині

Коли Валентин прибув з оренди минулого разу, Суркіс передав вказівку від Лобановського. Валерій Васильович пообіцяв дати шанс молодому півзахиснику, але тільки якщо той не буде наполягати на трансфері. В підсумку, Слюсар свою частину домовленості виконав, тренер «Динамо» – ні. Оренда в Ростові спровокувала вже другу серію травм, через яку гравця просто викинули з клубу, наче той прострочений пакет молока.

Роки стрімголов наближалися до позначки 25, а вагомих досягнень на горизонті не було. Наступні декілька сезонів Валік відбігає в романтичній українській трясовині, додавши до послужного списку травм ще й проблеми з паховим каналом і перелом ноги. Його ламали та били, а він пропускав половину сезону і повертався ще потужнішим опорником. Якби фільм «Людина, яка змінила все» знімали за мотивами першої ліги тих часів, то аналітик Пітер Бренд неодмінно порадив би Слюсара в їх команду.

Його кидало по всій Україні, немов голодного фотографа, що гнався за вдалим кадром. Фотографія номер один – друга ліга кінця 90-их років в «Оболоні». Фотографія номер два – повернення до вищої ліги, разом з «динамівським десантом» у Закарпатті. Фотографія номер три – сезон без грошей в збанкрутілій «Поліграфтехніці». Фотографія номер чотири - остаточне становлення в ролі опорника середньої руки після двох класних сезонів у Вінниці та Ужгороді.

Валентин мав усі шанси запам’ятатися вправним бульдогом на рівні типової команди-ліфта, тобто не запам’ятатися взагалі. Ситуацію змінив дзвінок від Краснікова.

Ренесанс в 30. Взяв бронзові медалі і залетів у збірну

Слюсару виповнилось 28 років і він приєднався до «Металіста». А коли тріо Маркевич-Красніков-Ярославський почало давати результат, то Валіку прогриміло всі 30. І це був його час. Класичний, еталонний, майже книжковий приклад розквіту гравця в зрілому віці. Списаний у «Динамо», з вічними травмами, загартований у другій лізі, він щотижня вривався на футбольні поля, щоб стати майже ідеальним механізмом у системі Мирона Маркевича.

Богданович вмів розкривати нічим непримітних гравців, але Слюсар виділявся навіть на їх фоні. Він вважавсь за лідера в середняку «Металісті» і залишився ним з приходом якісних легіонерів. Коли треба – ламав гравців, коли треба – ламав чиїсь сподівання на медалі. Так саме Валік забив «бронзовий» гол на 90 хвилині матчу «Металіст» – «Дніпро» у квітні 2008-го.

Можна було тішитися. Нарешті з’явився українець, який вмів відбирати м’ячі та брати медалі чемпіонату. Попри тиск віку, цілком природними стали розмови про потенційний виклик в збірну. Слюсар ніколи не залучався до виступів за дорослі команди, остання подібна мандрівка ще родом з 1994 року, коли він поїхав на Євро у складі ю-16 (і повернувся з бронзою). Однак Олексія Михайличенка це не бентежило, і на старті відбору до ЧС-2010, той радо викликав опорника «Металіста» під національні знамена.

Пабло Пікассо говорив, що в дитинстві намагався малювати як Рафаель, але згодом все життя вчився малювати як дитина. Слюсар все життя прагнув грати як Андрій Гусін і навіть не помітив, як сам став зразковим футболістом.

За 2 тижні до поїздки на «Вемблі»…

Слюсар вже знав, що його розглядають як підміну Анатолію Тимощуку і беруть на відбірковий матч з Англією. В голові було безліч ейфорії. Він вийде на «Вемблі»? Він обов’язково зіграє пліч-о-пліч з динамівцями, але спочатку – проти них. Жереб звів «Динамо» та «Металіст» в 1/8 фіналу Кубку УЄФА. Нічого більш принципового для Слюсара бути просто не могло, тим паче після гостьової поразки 1:0.

19 березня. Те саме поле з вибоїнами. Вальтер Асеведо виконує штрафний в гущу карного майданчика. Оборонці «Динамо» щільно закривають Девича, натомість геть забувають про Слюсара. Незграбний рух, незграбний удар головою… і гол. Цей м’яч був не найкрасивішим, навіть дуже некрасивим для плей-офф Кубку УЄФА, але в нього було вкладено занадто багато, щоб займатися недооцінкою постфактум. Валентин святкує гол, йому немає сенсу себе стримувати.

В другому таймі Жажа заб’є вдруге, але гостьовий гол динамівця Сабліча змусить трибуни притихнути. Для повернення в гру був необхідний сталевий характер, своєрідний туз в пару до трійки та сімки, як в героя повісті «Пікова дама». І туз випав. Коли 67 хвилина добігала до завершення, Едмар, суто по-британськи вкинув аут одразу в штрафний майданчик «Динамо». Валяєв вирвався на оперативний простір, але його спробу заблокували. М’яч відскочив до Слюсара, той поставив корпус, і миттєво вклав в удар все своє «до»…

Подумки він на стадіоні в Ростові, де його не бачать в основі навіть в матчах кубку. В кабінеті Лобановського, де йому обіцятимуть шанс, але не дадуть. На розвалених городах другої ліги, де ламають руки, ноги та долі. Це все подумки. Насправді він на ударній позиції, і завдяки оксамитовому дотику щойно вдруге забив у ворота «Динамо». Він не оформлював дубль 31 рік, а саме сьогодні оформив. Він біжить до фанатів, біжить в абсолютному екстазі. Це цілком і повністю його вечір.

Так здавалося ще 10 хвилин, поки у свої ворота не забив Березовчук.

●●●●

Слюсар розплющує очі та підіймається. Дощ поливає все сильніше, табло зловтішно висвічує потрібні «Динамо» 3:2, навіть багнюка, здається, налипає до бутс з більшим завзяттям. Він чудово розуміє, що більше «Металіст» не заб’є. Це все.