Блог На всі 33

Великі турніри? Вже ні

Мені все частіше здається, що якби Джордж Орвелл написав  антиутопію про футбол національних збірних, то в книзі не було б жодного натяку на міністерство щастя, зате вдосталь роздумів про те як все це діло рухається в прірву. Кудись туди, на зустріч баскетбольним чи хокейним першостям, де провідні збірні привозять резервний склад.

Я – як і більшість людей, що почали цікавитися буцанням м’яча  ще з раннього дитинства – завжди бачив величність футболу саме в образі Чемпіонату Світу чи Європи. Зрештою, а чи могло бути інакше, коли батько чи дід (або навіть батько з дідом) мали звичку влаштовувати емоційні сеанси перегляду лише з приводу гри збірної України? Коли різноманіття футбольних трансляцій було настільки мале, що повноцінне свято спорту ти справді відчував лише в період великих турнірів.

Я не бачив в режимі лайв ні Педерсена, ні гол Шевченка-Філімонову, зате на все життя відбився в пам’яті похід Блохіна на Мундіаль-2006, Україна-Італія з Буффоном , який лупить головою об стійку в стані бойового трансу, ну і шикарний спецвипуск тижневика “Футбол”, де Франков в повному обсязі видав візитки на кожну збірну. Навіть на Тринідад з Тобаго. 

Після розчарування двох наступних відборів, ми всі піддалися ейфорії аж трьох наших матчів домашнього Євро, Тоді ще навіть не хотілося задуматися – чи нормально це - жити в очікуванні 5 років, щоб подивитися 3 матчі? 

А після ЧС-2014 і не бажання Англії, Уругваю та Італії виходити з групи разом з Коста-Рикою таки прийшла пора задуматися, де в цьому сенс і чи немає логіки на межі фолу. Бо ж трохи інший час прийшов, час коли на кожному кроці мільйон футболу . Ти весь сезон живеш в екстазі від подій – українські скандали, єврокубки, Ліверпуль Клоппа - а потім все це йде на паузу, і ти повинен різко переключитися на типаж матчів Іран-Марокко чи Ісландія-Угорщина. Тут Франков  пише про фінал Ліги Чемпіонів, а вже за три тижні про умовний Тринідад і Тобаго. І просто сидиш і думаєш – навіщо мені читати і дивитися матчі Тринідаду і Тобаго, тільки тому що це Мундіаль?

І якщо у мовах 16 учасників Євро це все справді виглядало хоч трохи сексуально (швидкоплинний турнір, якість команд), то це нахабне розширення остаточно вбиває весь інтерес і додає непотрібної романтики,  бо ти вже бачиш як скоро на квадратному метрі буде не один Тринидад, а одразу 5-6 таких подібних. А ще ж є заплутані регламенти, в яких щоб розібратися потрібно більше часу ніж на перегляд інтерв’ю Гордона з Богданом. Все це до купи і кінцеве логічне питання – можливо ну його нафіг? 

Я думаю, доволі таки складною ношею є збірна і для гравців високого рівня, з провідних чемпіонатів. Їм певно що вистачає десяти відряджень з клубу за сезон (і ще пощастить якщо за європейську збірну, а не кудись в Того). І звідки брати сил та бажання, щоб після марафону в АПЛ чи Примері, ти продовжив конвеєрно робити видовища та рвати землю. Однак цього разу не за чашки і солідні преміальні, а за прапор в матчі з Гондурасом. Потім ми лише дивуємося коли Англія відлітає від Ісландії, якась Хорватія застрибує в фінал, а Мессі не виграє трофеї зі збірною. Варіант що це зовсім не сенсації, а холодний розрахунок сил – навіть не розглядається.

Футбол в маленьких країнах, як на мене, теж не отримує потрібних дивідендів від успішного виступу збірної на форумі. Сенегал тільки зараз винирнув із дна, хоча після ЧС-2002 всі говорили що це мало не нова Бразилія. Я писав про Латвію, котрій вихід на ЧЄ-2004 не дозволив покинути останні місця в таблиці різноманітних коефіцієнтів. Аналогічний вихід Сконто в группу ЛЧ тих років дав би футбол в країні значно більше. Як приклад – розвиток на Кіпрі, після забігу Апоела в ЛЧ 2012.

Це все застарілі формати, застарілі терміни і міжнародні футбольні організації просто дурять мільйони людей, називаючи святом футболу свої турніри. Це ж, мать його, не 60-ті роки, коли для Європейців ЧС був єдиною можливістю побачити як грає Пеле.  Тих, хто вмикає футбол раз у 2/4 роки лише на першості Європи чи Світу - справді шкода. Вважати, що це і є футбол світового класу при діючих плей-офф Ліги Чемпіонів чи АПЛ – це який сюрреалізм. 

Особисто я бачу лише одне вирішення проблеми – УЄФА/ФІФА під тиском топ-клубів перестануть розширяти все що можна, скасують континентальне сміття по типу Ліги Націй і просто зроблять так, щоб футбол збірних (як і раніше) не заважав, а грамотно доповнював клубний. А інакше, я просто на 100% впевнений, зовсім скоро “селебріті” відмовлятимуться від регулярних викликів до збірної (чи то добровільно чи то добровільно-примусово) і на всілякі Євро умовна Німеччина возитиме такий склад, як на російський Кубок Конфедерацій.

Автор

Комментарии

Возможно, ваш комментарий – оскорбительный. Будьте вежливы и соблюдайте правила
  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...